Постанова № 29711799, 26.02.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/4349/12

"26" лютого 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючої судді Мірінович У.А.,

при секретарі судового засідання Колісник Н.В.,

за участю:

представників позивача: Корінь П.В., Івахів Н.Б., Дробик І.Б.,

представника відповідача: Костишин Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовною заявою Підприємства Копичинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (112) до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Копичинська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) звернулася у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0017191700 від 22 листопада 2012 року у якому визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників у сумі 1229884,19 грн. з них: 1000413,17 грн. за основним платежем та 229471,02 грн. за штрафними санкціями.

В судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті, представником позивача подано до суду письмову заяву від 12.02.2013 року № 667 про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0017191700 від 22 листопада 2012 року та зобов'язати відповідача провести оперативний облік платежів по податку з доходів фізичних осіб шляхом списання (анулювання) пені в розмірі 242,40 грн. нарахованої Копичинській виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112).

В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилається на те, що працівниками Гусятинської МДПІ Тернопільської області ДПС проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 08.11.2012 року № 585/17-08564475 у якому встановлено, що Копичинською виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) протягом 2010 - 2011 років не перераховано до місцевих бюджетів суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати засуджених в сумі 1000413,17 грн., а саме: 655856,68 грн. кредиторської заборгованості станом на 01.01.2010р., 170051,50 грн. за 2010 рік, та 174504,99 грн. за 2011 рік. На підставі чого відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0017191700 від 22 листопада 2012 року у якому визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників у сумі 1229884,19 грн. з них: 1000413,17 грн. за основним платежем та 229471,02 грн. за штрафними санкціями. Також за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб засуджених за період з 31.01.2012 року по 08.05.2012 року відповідачем нараховано пеню в розмірі 242,40 грн.

Однак, представник позивача вважає, що прийняте вищевказане податкове повідомлення - рішення є протиправним, оскільки визначаючи суму грошового зобов'язання відповідач повинен був взяти суму, яка не виходила за межі строку у 1095 днів, тобто яка виникла після 21.11.2009 року. Зазначив, що за межі строку давності встановленого Податковим кодексом України вийшла сума 623645,84 грн., яка рахувалася станом на 01.10.2009 року, а тому зазначена сума є протиправно нарахованою та включеною до загальної суми, що значиться в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні. У зв'язку з цим було невірно нараховані штрафні санкції та пеню.

Також, представник позивача звернув увагу суду на те, що в силу положень підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, який діяв на момент виникнення податкового боргу, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

Крім того, представник позивача зазначив, що перевіряємий період - це період, протягом якого платником податків вчинені порушення податкового законодавства, що характеризується активною винною поведінкою платника податків в певний період, в певний час, а тому сума податкового зобов'язання в розмірі 655856,68 грн., протиправно включена контролюючим органом до розрахунку, оскільки така сума зазначена в акті перевірки як кредиторська заборгованість станом на 01.01.2010, тобто виходить за межі періоду, що перевіряється.

Також доповнив, що, оскільки позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення та не погоджується з розрахунками податкового зобов'язання наданими податковим органом, то і сума нарахованої пені є такою, що не підлягає сплаті.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на правомірність проведення перевірки та винесення податкового повідомлення - рішення № 0017191700 від 22 листопада 2012 року. Відмітила, що оскільки позивач в порушення пп. 168.1.2. п.168.1 статті 168 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачував податок на доходи фізичних осіб за період з 31.01.2012 по 08.05.2012р. податковим органом правомірно донараховано пеню в розмірі 242,40 грн.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п.75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що з 29.10.2012 року по 02.11.2012 року працівниками Гусятинської МДПІ Тернопільської області Державної податкової служби відповідно до наказу від 26.10.2012 року № 418 та на підставі направлень від 26.10.2012 року № 000298, № 0002990 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Копичинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) з питань дотримання вимог нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року. Перевірка проведена з відома начальника Копичинської ВК № 112 Возняка Д.Й. та в присутності головного бухгалтера Драбик І.Б.

За результатами перевірки складено акт від 08.11.2012 року № 585/17-08564475 у якому встановлено, що Копичинською виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) протягом 2010 - 2011 років не перераховано до місцевих бюджетів суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати засуджених в сумі 1000413,17 грн., а саме: кредиторська заборгованість станом на 01.01.2010р. - 655856,68 грн., 2010 рік -170051,50 грн., 2011 рік - 174504,99 грн., чим було порушено пп. 8.1.2, пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8, ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV, пп.168.1.2., пп.168.1.4., пп. 168.1.5. п.168.1., п.п.168.4.1., п.168.4. ст. 168 Податкового кодексу України.

Також, перевіркою встановлено порушення підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб засуджених за період з 31.01.2012 року по 08.05.2012 року, внаслідок чого донараховано 242,40 грн. пені.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0017191700 від 22 листопада 2012 року у якому визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників у сумі 1229884,19 грн. з них: 1000413,17 грн. за основним платежем та 229471,02 грн. за штрафними санкціями, а також за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб засуджених за період з 31.01.2012 року по 08.05.2012 року відповідачем нараховано пеню в розмірі 242,40 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням - рішенням та нарахуванням пені позивач звернувся з позовом у суд.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо встановлених перевіркою порушень, то слід зазначити, що відповідно до пп. 14.1.180. п. 14.1. ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Статтею 18 ПК України передбачено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно пп. «а» п.176.2. ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Податковий агент відповідно до положень абз. 2 п.57.1. ст. 57 ПК України зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Статтею 118 Кримінально - виконавчого кодексу України передбачено, що засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Відповідно до ст.121 Кримінально - виконавчого кодексу України особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування.

Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів.

Інструкцією з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.10.2004 N 191 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.10.2004 за N 1328/9927 (далі - Інструкція N 191), встановлено, що засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві (підприємствах або в майстернях) виправних центрів або на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності на підставі укладених письмових угод між установою та замовником за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою (підпункт 1.1 пункту 1). При цьому, праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Підпунктом 4.1 пункту 4 Інструкції N 191 встановлено, що із заробітної плати, отриманих пенсій та інших доходів засуджених здійснюються утримання відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: податок з доходів фізичних осіб (крім сум отриманих пенсій); аліменти; вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецодягу і спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян; за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

На думку представника позивача засуджені, які відбувають покарання у Копичинській виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) не є платниками податку на доходи фізичних осіб, оскільки з ними не укладаються трудові договори або цивільно - правові угоди, а засуджені відбувають покарання із залученням до праці.

Суд не погоджується з зазначеними доводами представника позивача, оскільки судом встановлено, а представником позивача не заперечується, що відповідно до вимог податкового законодавства позивачем сума податку з доходів фізичних осіб самостійно нараховувалась, утримувалась, але не перераховувалась до бюджету.

Таким чином, суд приходить висновку, що податковим органом правомірно встановлено порушення податкового законодавства щодо несвоєчасного перерахування до бюджету суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з засуджених за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

Однак, суд вважає, що відповідачем неправомірно включено до розрахунку кредиторську заборгованість станом на 01.01.2010 року в розмірі 819820,85 грн., з яких: 655856,68 грн. за основним платежем та 163964,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що значиться в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні з наступних підстав.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету врегульовано розділом ІV Податкового кодексу України.

В свою чергу, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків податковим агентом регламентується пунктом 168.1 статті 168 ПК України.

Так, відповідно до п. 168.1. ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). ( пункт 168.1.5. ст. 168 П України).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Пунктом 54.2. ст. 54 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

З акту перевірки слідує, що перевіряємий період визначено з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року.

Слід зазначити, що перевіряємий період - це період, протягом якого платником податків вчинені порушення податкового законодавства, що характеризується активною винною поведінкою платника податків в певний період, в певний час.

Отже, якщо податковий орган чітко встановлює період перевірки, в даному випадку з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року, то він позбавлений права перевіряти період, який не визначений наказом про проведення перевірки та направленням на перевірку.

Однак, як слідує з матеріалів справи, в тому числі і з акту перевірки від 08.11.2012 року № 585/17-08564475 та не заперечується сторонами по справі, незважаючи на вищевказане, відповідач вийшов за межі вказаного періоду та при обчисленні грошового зобов'язання врахував суму 655856,68 грн., яка виникла до 01.01.2010 року. Більше того, підстави її виникнення та період податковим органом не досліджувались.

Згідно п.78.7. ст. 78 ПК України, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до п.83.1. ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В свою чергу, згідно положень пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Проте, відповідачем первинні документи, які б підтверджували суму грошового зобов'язання, яке існувало станом на 01.01.2010 року та період його виникнення не досліджувалися. Відтак, зазначена у акті сума (кредиторська заборгованість станом на 01.01.10) не може вважатись доведеною, а враховуючи період, що входить за межі перевірки - є безпідставно визначеною податковим органом.

Таким чином, суд приходить висновку, що оскільки податковий орган чітко встановив період перевірки, а саме з 01.01.2010р. по 30.06.2012р., період, який не визначений ним наказом про проведення перевірки та направлення на перевірку, податковий орган позбавлений можливості перевіряти його. Тобто, податковим органом протиправно включено до розрахунку суму кредитового сальдо у розмірі 655 856,68 грн., тому така сума не являється наслідком порушення позивачем норм законодавства станом на 01.01.2010р.

Слід відмітити, що в судовому засіданні представником відповідача не надано пояснень та належних доказів на підтвердження, який саме період брався при розрахунку кредитового сальдо даним підприємством під час прийняття податкового повідомлення - рішення та нарахування грошового зобов'язання.

Таким чином, висновки відповідача щодо збільшення суми грошового зобов'язання податку з доходів найманих працівників на суму 819820,85 грн., з яких: 655856,68 грн. за основним платежем, та 163964,17 грн. штрафних санкцій (нарахованих податковим органом за результатами розгляду акту згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій на суму 655856,68 грн., що виникла за період до 01.01.2010р.), є необґрунтованими та безпідставними, а податкове повідомлення-рішення №0017191700 від 22.11.2012 року в цій частині є протиправним.

Щодо нарахування пені, то слід зазначити, що відповідно до пп. 129.3. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Як зафіксовано в акті перевірки, позивачем протягом перевіряємого періоду, а саме з 31.01.2012 року по 08.05.2012 року несвоєчасно перераховувався податок з доходів фізичних осіб засуджених, що не заперечувалось і представником позивача у судовому засіданні, а саме, зобов'язання строк сплати якого настав 30.01.12р. сплачено у сумі 11 659,45 грн. - 08.05.12р., а саме: з простроченням на 99 днів, а тому, суд вважає, що податковим органом правомірно нараховано пеню в розмірі 242,40 грн.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вищевказане податкове повідомлення - рішення підлягає до визнання протиправним та таким, що підлягає до скасування в частині визначення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму 819820,85 грн., з яких: 655856,68 грн. за основним платежем та 163964,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 94, 158 - 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Податкове повідомлення - рішення Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби №0017191700 від 22 листопада 2012 року в частині визначення грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників на суму 819 820 (вісімсот дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять) гривень 85 коп., з яких: 655 856 (шістсот п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) гривень 68 коп. за основним платежем та 163 964 (сто шістдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) гривень 17 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), визнати протиправним та скасувати.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.