Постанова № 29711647, 20.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 року місто Київ № 2а-4173/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби доМалого підприємства «Аптека № 213»простягнення податкової заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася Тетіївська міжрайонна державна податкова інспекція в Київській області Державної податкової служби з адміністративним позовом до Малого підприємства «Аптека № 213»про стягнення податкової заборгованості у сумі 5055, 00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість перед Державним бюджетом України за порушення податкового законодавства у зв'язку з несвоєчасним оприбуткуванням готівки в книзі ОРО, що є порушенням Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У призначений день та час до суду сторони не з'явилися. Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання (вхідний № 2281) про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, клопотання представника позивача вважається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з огляду на це, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник позивача в наданому суду клопотання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у наданих суду запереченнях на адміністративний позов, проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив суд відмовити.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Мале підприємство «Аптека № 213»зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області 19.07.1996 року, свідоцтво серії А00 № 179010. Ідентифікаційний номер -24217218. 19.05.1999 позивач взятий на облік платником податків за № 888.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2012 року на підставі статті 75, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, статті 81 Податкового Кодексу України та наказу ДПС у Київській області від 29.02.2012 року № 51, направлень на перевірку від 27.03.2012 року № 653, № 654 податковими ревізорами-інспекторами Податкового органу Дугіним О.В. і Двірком О.М. проведено фактичну перевірку Підприємства. Мета перевірки - дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операції у національній валюті в У країні»тощо.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 27.03.2012 року № 000288, в якому зафіксовано факт несвоєчасного оприбуткування готівки в книзі ОРО грошової суми в розмірі 1011, 00 гривень, а саме: готівкову виручку за 25.09.2011 року оприбутковано 29.09.2011 року, що є порушенням пункту 2.6 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637. У вказаному акті перевірки міститься також посилання на пояснення фармацевта -працівника Підприємства.

З наявної в матеріалах справи копії пояснення фармацевта ОСОБА_3 від 27.03.2012 року вбачається, що по суті заданих питань опитана пояснила наступне. Виручку в сумі 1 011, 00 гривень відповідно до Z-звіту № 0054 за 25.09.2011 року помилково оприбутковано в книгу касового апарата (книга ОРО) 29.09.2011 року.

На підставі даних акта перевірки № 000288 позивачу нараховано 5 055, 00 гривень штрафних фінансових санкцій шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000042230 від 09.04.2012 року, яке надіслано на адресу позивача, що підтверджується повідомленням про вручення.

Оскільки, відповідач визначені податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції не сплатив у добровільному порядку, позивачем виставлено податкову вимогу від 17.05.2012 року № 11 на суму 5 055, 00 гривень, яку вручено Підприємству, про що свідчить прізвище та підпис директора МП «Аптека 213»в полі «Податкову вимогу отримав»корінця податкової вимоги.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.2 Положення про ведення касових операцій, підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Оприбуткування готівки, відповідно до пункту 1.2 глави 1 вказаного Положення, - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до визначення цього ж пункту, книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг), касова книга -це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

За приписами пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі -РРО) або використанням розрахункової книжки (далі -РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з пунктом 4.1 Положення про ведення касових операцій, для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі (пункт 4.2 Положення про ведення касових операцій).

Таким чином, за загальним правилом, оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (використанням розрахункових книжок), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій або даних розрахункової книжки) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Встановлено, що вищевказане податкове повідомлення рішення, яким відповідачу нараховані грошові зобов'язання, було оскаржено відповідачем у судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року в адміністративній справі № 2а-4931/12/1070 за позовом Малого підприємства «Аптека № 213»до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, адміністративний позов задоволено, а податкове повідомлення-рішення № 0000042230 від 09.04.2012 року визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року, постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року в адміністративній справі № 2а-4931/12/1070 -залишено без змін.

В обґрунтування відсутності порушень з боку відповідача, зокрема, пункту 2.6 Положення № 637, відповідачем разом із запереченнями було надано завірені копії аркушів № 13 та № 21 КОРО № 1023000550/1, зареєстрованої 02.08.2011 року, а також копію пояснюючої ОСОБА_3 на ім'я директора Підприємства від 28.03.2012 року.

Зі змісту вказаної пояснюючої вбачається, що ОСОБА_3 працювала 27.03.2012 року, коли на перевірку прийшли працівники Податкового органу. Під час перевірки КОРО № 1023000550/1 їй повідомили, що виявили порушення несвоєчасного оприбуткування готівки в КОРО. В чому суть помилки їй не пояснили і сказали заповнити акт перевірки каси. Акт і пояснювальну від 27.03.2012 року ОСОБА_3 написала під диктовку. Коли перевірка закінчилась ОСОБА_3 передивилась КОРО і прочитала копію акта фактичної перевірки № 000288, після чого зрозуміла, що жодних помилок немає, а книга ОРО заповнена правильно, готівка оприбуткована своєчасно.

Оглянувши копії витягів з КОРО № 1023000550/1, судом встановлено, що на аркуші № 13 міститься запис за 25.09.2011 року про те, що відповідно до Z-звіту № 0054 загальна сума розрахунків становить 1 011, 00 гривень. Вказаний запис міститься після рядка-запису за 24.09.2011 року щодо Z-звіту № 0053 та, відповідно, перед рядком за 26.09.2011 року щодо Z-звіту № 0055. Жодних виправлень не спостерігається, лише число 25 записано із помаркою.

З копії аркуша № 21 КОРО вбачається факт підклеювання Z-звіту № 0054 за 25.09.2011 року на суму 1 011, 00 гривень, одразу після Z-звіту № 0053 за 24.09.2011 року.

Отже з книги ОРО № 1023000550/1 вбачається, що всі записи щодо дат та Z-звітів внесені по хронології та Z-звіти також підклеєні по хронології. Суд звертає увагу, що перевірка здійснювалась у березні 2012 року, тобто КОРО була заповнена по цей день, проте у Податкового органу виникли припущення щодо несвоєчасного оприбуткування готівки лише за 25.09.2011 року.

Зважаючи на наявність підклеєного до КОРО Z-звіту за 25.09.2011 №0054 з відображенням у відповідному рядку КОРО за 25.09.2011 року навпроти цього звіту суми оприбуткованих коштів, що відповідає сумі 1 011, 00 гривень, зазначеній у самому звіті, суд вважає, що відповідач своєчасно та в повній мірі оприбуткував готівкові кошти за 25.09.2011 року.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№ 436/95 від 12.06.1995 року визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Зважаючи, що своєчасність та повноту оприбуткування коштів за 25.09.2011 року Підприємством доведено, суд вважає безпідставним застосування до позивача положень статті 1 вказаного Указу Президента України.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п'ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Відповідач не надав суду належних доказів понесення ним будь-яких витрат, отже стягнення з позивача на користь відповідача будь-яких коштів не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби до Малого підприємства «Аптека № 213» про стягнення податкової заборгованості у сумі 5055, 00 гривень - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.