Постанова № 29711519, 27.02.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2013 року Справа № 2а/1270/4015/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.,

та

представників сторін:

від позивача - не прибув,

від 1-го відповідача - не прибув,

від 2-го відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до товариства з обмеженою відповідальністю «Консаж», приватного підприємства «Техноконсалт» про стягнення коштів у розмірі 5414995,08 грн., -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2011 року на адресу Харківського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до товариства з обмеженою відповідальністю «Консаж», приватного підприємства «Техноконсалт» про стягнення коштів у розмірі 5414995,08 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

03 квітня 2012 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 2а-9137/11/2070 за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до товариства з обмеженою відповідальністю «Консаж», приватного підприємства «Техноконсалт» про стягнення коштів у розмірі 5414995,08 грн. передано до Луганського окружного адміністративного суду.

23 травня 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 2а-9137/11/2070 за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до товариства з обмеженою відповідальністю «Консаж», приватного підприємства «Техноконсалт» про стягнення коштів у розмірі 5414995,08 грн.

Згідно автоматичного розподілу справ між суддями Луганського окружного адміністративного автоматизованою системою документообігу зазначену адміністративну справу, якій присвоєний № 2а/1270/4015/2012, передано для подальшого розгляду судді Твердохлібу Р.С.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року прийнято до провадження адміністративну справу №2а/1270/4012/2012 за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до товариства з обмеженою відповідальністю «Консаж», приватного підприємства «Техноконсалт» про стягнення коштів у розмірі 5414995,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Консаж» зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 01 жовтня 2007 року за № 14801020000037890, як платник податків та зборів знаходиться на податковому обліку у державній податковій інспекції м. Харкова з 02 липня 2007 року за № 12049.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова проведена невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Консаж» з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 02 жовтня 2007 року по 31 січня 2011 року.

Зазначеною перевіркою встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій товариством з обмеженою відповідальністю «Консаж» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Консаж» з постачальниками та покупцями.

Крім того, перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, п.7.3, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.185, ст.188, ст.192 Податкового кодексу України; встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

ТОВ «Консаж» у перевіряємому періоді мало в тому числі взаємовідносини з ПП «Техноконсалт» щодо постачання товарів, робіт (послуг) на загальну суму 5414995,08 грн., у тому числі податок на додану вартість 902499,18 грн.

Згідно аналізу податкової звітності наданої ТОВ «Консаж» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, встановлено, що загальна чисельність працюючих на ТОВ «Консаж» складає нуль осіб, підприємство протягом перевіряє мого періоду не надавало до позивача жодного додатку К/1 до декларації про прибуток підприємств, тому не можна зробити висновок про наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів, товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, згідно наданих до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова декларацій з податку на прибуток загальний обсяг реалізованих товарів, послуг в періоді,що перевірявся складає 5622,3 тис. грн., при цьому підприємство не має основних фондів, складів, транспорту, наявних трудових ресурсів.

Таким чином, враховуючи те, що ТОВ «Консаж» не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у нього відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.4, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.3, ст.4, п.7.3, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.185, ст.188, ст.192 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

Згідно з п.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Таким чином, правочин укладений товариством з обмеженою відповідальністю «Консаж» з приватним підприємством «Техноконсалт» не спричиняє реального настання правових наслідків та суперечить інтересам держави та суспільства.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Консаж» на користь приватного підприємства «Техноконсалт» все отримане по угоді, а саме грошові кошти у розмірі 5414995,08 грн., стягнути з приватного підприємства «Техноконсалт» на користь держави грошові кошти у розмірі 5414995,08 грн.

Представник позивача у судове засіданні не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, надав клопотання про розгляд спрви за його відсутності (т. 2 а.с. 145).

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Консаж» та представник приватного підприємства «Техноконсалт» у судове засіданні не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, на адресу Луганського окружного адміністративного суду повернулись поштові відправлення із судовою повісткою, які направлялись на адресу відповідачів, з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У встановлений судом строк відповідачами не подано ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог.

З огляду на положення ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених сторін.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (тут і надалі посилання на норми Цивільного кодексу України наводяться в редакції, яка діяла на час звернення до суду з даним адміністративним позовом) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина 2 статті 228 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемний правочин не створює будь-яких наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України). Для застосування таких наслідків окремого судового рішення не потрібно.

Правову позицію щодо розгляду справ даної категорії висловила Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 09 лютого 2010 року за результатами розгляду за винятковими обставинами справи № 2а-509/08 за позовом державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова до приватної фірми «Росток» та приватної виробничо-комерційної фірми «Дімон і Ко» про визнання недійсними господарських зобов'язань та стягнення в доход держави всього одержаного. Правова позиція Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України така.

Відповідно до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За статтею 208 Господарського кодексу України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним розгляду не підлягають. У випадку помилкового порушення провадження воно підлягає закриттю.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (який був чинний на момент подання адміністративного позову), можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 Господарського кодексу України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Водночас застосування приписів указаної норми можливе лише при встановленні судом обґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність господарського зобов'язання (наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобов'язання (правочину, договору, угоди), що є підставою позову про застосування санкцій. З'ясування цих обставин є необхідним незалежно від того, чи закінчилися строки застосування санкцій за укладення господарських зобов'язань з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Підтвердження доводів податкового органу про здійснення платником податку операцій з метою мінімізації податків через суб'єктів підприємництва, які завідомо не сплачують податки, зокрема в одній справі, може бути підставою для відмови у позові платнику податків в іншій справі, наприклад, про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмову у такому тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 березня 2011 року слідчим слідчого відділу Харківського міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області майором міліції Голубенко А.В. винесено постанову про проведення виїмки, відповідно до якої постановив провести виїмку матеріалів юридичної справи, а також звітних документів, декларацій про сплату податків у до бюджету товариством з обмеженою відповідальністю «Консаж» (т. 1 а.с. 6).

21 березня 2011 року співробітниками відділу податкової міліції державної податкової інспекції Фрунзенського району м. Харкова було проведено виїмку та складено опис документів, які були вилучені при проведенні виїмки матеріалів юридичної справи, звітних документів товариства з обмеженою відповідальністю «Консаж» (т. 1 а.с. 7).

Суд зазначає, що для підтвердження доводів позивача або встановлення реальності здійснення господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Консаж» з приватним підприємством «Техноконсалт» суду необхідні документи, які були вилучені при проведенні виїмки 21 березня 2011 року, а також всі первинні бухгалтерські та податкові документи по господарським правовідносинам товариства з обмеженою відповідальністю «Консаж» з приватним підприємством «Техноконсалт» за період з 02 жовтня 2007 року по 31 січня 2011 року (договори, податкові та видаткові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток, зі всіма обов'язковими додатками, реєстри отриманих та виданих податкових накладних), а також обґрунтування позиції позивача щодо наявності умислу у товариства з обмеженою відповідальністю «Консаж» та приватного підприємства «Техноконсалт» на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Уразі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року зобов'язано державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова надати Луганському окружному адміністративному суду розрахунок заявленої суми стягнення з документальним підтвердженням наявності цієї заборгованості, всі документи, які вилучені при проведенні виїмки ТОВ «Консаж», які стосуються господарських операцій ТОВ «Консаж» та ПП «Техноконсалт», відповідно до постанови про проведення виїмки від 09 березня 2011 року (опис документів вилучених при проведені виїмки матеріалів юридичної справи, звітних документів підприємства ТОВ «Консаж» код № 35473918, від 21 березня 2011 рок б/н), письмові пояснення щодо наявності умислу у ТОВ «Консаж» та ПП «Техноконсалт» на укладення нікчемних угод, а саме в чому податковий орган вбачає такий умисел.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року було витребувано від державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова всіх первинних бухгалтерських та податкових документів по господарським правовідносинам товариства з обмеженою відповідальністю «Консаж» з приватним підприємством «Техноконсалт» за період з 02 жовтня 2007 року по 31 січня 2011 року (договорів, податкових та видаткових накладних, рахунків на оплату, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, декларацій з податку на додану вартість та з податку на прибуток, зі всіма обов'язковими додатками, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних), а також обґрунтування позиції позивача щодо наявності умислу у товариства з обмеженою відповідальністю «Консаж» та приватного підприємства «Техноконсалт» на укладення нікчемних угод з метою ухилення від сплати податків. Аналогічні докази були витребувані від товариства з обмеженою відповідальністю «Консаж», приватного підприємства «Техноконсалт», слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Московського районного суду м. Харкова (т.1 а.с. 168-169).

Судом здійснювались заходи, щодо витребування зазначених доказів, на адресу позивача неодноразово були направлені судові запити, але станом на дату розгляду справи, докази витребувані ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року, суду не надані.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочиства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішую справу на основі наявних доказів.

У матеріалах справи відсутні докази відносно нікчемності правочину, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Консаж» та приватним підприємством «Техноконсалт» та, як наслідок, відсутні підстави для застосування наслідків нікчемного правочину, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України. Наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства обох сторін, позивачем не доведена, оскільки на вимогу суду надати письмові пояснення щодо наявності умислу у ТОВ «Консаж» та ПП «Техноконсалт» на укладення нікчемних угод, позивачем не надано.

В наявних матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження обставин укладення договорів між товариством з обмеженою відповідальністю «Консаж» та приватним підприємством «Техноконсалт», доказів щодо кількісних та якісних показників господарсько-правових операцій між відповідачами та провадження ними діяльності, що суперечить інтересам держави та заборонена законом. Наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства обох сторін, позивачем не доведена.

Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку повинні бути досліджені податковим органом при проведенні перевірки, за результатами якої зроблено висновок про нікчемність правочину.

У даному випадку, звертаючись до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину позивач - суб'єкт владних повноважень переклав на суд обов'язки щодо доведення факту існування договірних відносин між відповідачами, а також обов'язок щодо доказування існування правочину, який за твердженням податкового органу є нікчемним. Зазначена позиція позивача не узгоджується зі статусом суб'єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві. На суд адміністративної юрисдикції покладено обов'язок щодо сприяння сторонам у наданні ними доказів, а не збирання таких доказів замість податкового органу.

В ході судового розгляду справи позивачем не заявлялись клопотання про витребування доказів, необхідних для повного та всебічного вирішення справи протягом розумного строку в порядку, визначеному частиною 3 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до товариства з обмеженою відповідальністю «Консаж», приватного підприємства «Техноконсалт» про стягнення коштів у розмірі 5414995,08 грн.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 27 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 04 березня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 04 березня 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб