Постанова № 29711041, 25.01.2013, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 207/1020/2012

2012 р.

П О С Т А Н О В А

25.01.2013

Іллінецький районний суд Вінницької області в скаладі:

судді ДимбіцькогоЮ.В.

при секретарі Телевань С.В.

за участі прокурора Струся О.Ю.

захисника адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Іллінці кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м.Козятин, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта вища, не працюючого, одруженого, раніше не судимого,

по ст.ст.212-1 ч.1, 219 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, являючись генеральним директором ЗАТ «Турбів-цукор» (код ЄДРПОУ 310802416, Вінницька область Липовецький район смт.Турбів вул.Миру 80) 26.06.2007 року уклав договір № 2007-64/ДС відновлювальної кредитної лінії від 26.06.2007 року з ТОВ БМ Банк» в розмірі 15000000,00 гривень на ведення поточної діяльності та договір № 64-2007/ДС іпотеки/застави майнового комплексу від 26.06.2007 року. На момент укладення вище вказаних договорів ЗАТ «Турбів-цукор» не мало прибутку та було залежним від зовнішніх джерел фінансування та 10.12.2009 року між ЗАТ «Турбів-цукор» та ТОВ «БМ Банк» було укладено договір про задоволення вимог іпотеко держателя, згідно якого було здійснено передачу майнового комплексу ЗАТ «Турбів-цукор» до ТОВ «БМ Банк» в рахунок погашення заборгованості, яка згідно вище вказаного договору становить 13781256,54 гривень, внаслідок чого підприємство без майнового комплексу було неспроможним здійснювати свою діяльність, своїми діями ОСОБА_2 створив ЗАТ «Турбів-цукор» стан стійкої фінансової неспроможності чим завдав кредиторам матеріальної шкоди в сумі 16230259,24 гривень, чим скоїв злочин, передбачений ст.219 КК України, а саме доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, являючись генеральним директором ЗАТ «Турбів-цукор» та відповідно до статуту підприємства розпорядником коштів, в період часу з 01.012009 року по 31.01.2011 року, здійснюючи фінансово-господарську діяльність, з метою ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в порушення ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, при наявності необхідних та достатніх коштів в касі та на рахунках вказаного підприємства, ухилився від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України на загальну суму - 578975,50 гривень, що призвело до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України коштів у значних розмірах, чим скоїв злочин, передбачений ст.212-1 ч.1 КК України, а саме умисне ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, вчинене службовою особою підприємства, яке призвело до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України коштів у значних розмірах.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 своєї вини у скоєнні інкримінованих йому досудовим слідством злочинів не визнав і пояснив, що він в силу своїх посадових обов'язків директора ЗАТ «Турбів-цукор» не був причетний до інкримінованих діянь.

По завершенні судового слідства у справі захисником підсудного ОСОБА_2 адвокатом ОСОБА_1 заявлене клопотання про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування з тих підстав, що під час провадження досудового слідства на дано ніякої юридичної оцінки тій обставині, що на момент укладення договору № 2007-64/ДС ОСОБА_2 був лише директором ЗАТ «Турбів-цукор» і не був його акціонером, а тому за статутом товариства рішення про отримання кредиту було прийняте не ним, а радою акціонерів товариства 1 червня 2007 року. При цьому процесуальні рішення відносно представників акціонерів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на досудовому слідстві прийняті не були. Аналогічно не було прийняте відповідне рішення і відносно головного бухгалтера ЗАТ «Турбів-цукор» ОСОБА_5, до безпосередніх посадових обов'зків якої віднесено оформлення бухгалтерської звітності та сплата податків.

Захисник також вважає, що пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення є неконкретним, оскільки в порушення вимог ст.ст.64, 132 КПК України (1960 року) досудовим слідством не встановлені мотив і спосіб скоєння інкримінованих йому злочинів, не конкретизовані особи, яким завдано шкоду і не обґрунтовано вказаний її розмір 16230259 грн. На його думку невірно встановлений час скоєння злочину, адже досудовим слідством вказано «у період із 01.01.2009 по 31.01.2011 року», тоді як у 2010 році розпочалась процедура банкрутства ЗАТ «Турбів-цукор» і ОСОБА_2 з того часу не міг робити будь-яких дій, як директор товариства. У матеріалах кримінальної справи відсутнє рішення колегіального органу акціонерного товариства про отримання кредиту.

Крім того, захисник підсудного вказує на наявність у матеріалах кримінальної справи не скасованої постанови старшого прокурора відділу прокуратури Вінницької області від 12 квітня 2011 року про скасування постанови слідчого СВ ПМ ДПА області про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.212-1 ч.1 КК України, як незаконної, що виключало можливість повторно порушення прокуратурою Липовецького району Вінницької області кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за тим самим фактом і з тих же самих підстав.

Захисник вважає, що наведені ним недоліки досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні, тому просить суд повернути кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.212-1 ч.1, 219 КК України, прокурору Липовецького району для організації додаткового розслідування.

Підсудний ОСОБА_2 підтримує клопотання свого захисника, просить суд задовольнити його і повернути кримінальну справу відносно нього на додаткове розслідування. Прокурор вважає клопотання захисника підсудного безпідставним, тому просить суд відмовити в його задоволені і продовжити розгляд кримінальної справи.

Заслухавши думки прокурора і підсудного суд вважає за необхідне повернути кримінальну справу на додаткове розслідування внаслідок неповноти досудового слідства із наступних мотивів.

Відповідно до ст.281 КПК України (1960 року), повернення кримінальної справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота не може бути усунута в судовому засіданні. Згідно ст.368 КПК України (1960 року), досудове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», провернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства; досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України (1960 року) не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.64 КПК України (1960 року), при провадженні досудового слідства і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню, зокрема, подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а також винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Наведені у клопотанні захисника підсудного обставини знайшли своє підтвердження в ході судового слідства у справі. Зокрема, в порушення наведених вище приписів закону під час провадження досудового слідства на дано ніякої юридичної оцінки тій обставині, що на момент укладення договору № 2007-64/ДС ОСОБА_2 був лише директором ЗАТ «Турбів-цукор» і не був його акціонером, а тому за статутом товариства рішення про отримання кредиту було прийняте не ним, а радою акціонерів товариства 1 червня 2007 року. При цьому процесуальні рішення відносно представників акціонерів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на досудовому слідстві прийняті не були. Аналогічно не було прийняте відповідне рішення і відносно головного бухгалтера ЗАТ «Турбів-цукор» ОСОБА_5, до безпосередніх посадових обов'зків якої віднесено оформлення бухгалтерської звітності та сплата податків.

Пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення є неконкретним, оскільки в порушення вимог ст.ст.64, 132 КПК України (1960 року) досудовим слідством не встановлені мотив і спосіб скоєння інкримінованих йому злочинів, не конкретизовані особи, яким завдано шкоду і не обґрунтовано вказаний її розмір 16230259 грн. Невірно встановлений час скоєння злочину, адже досудовим слідством вказано «у період із 01.01.2009 по 31.01.2011 року», тоді як у 2010 році розпочалась процедура банкрутства ЗАТ «Турбів-цукор» і ОСОБА_2 з того часу не міг робити будь-яких дій, як директор товариства. У матеріалах кримінальної справи відсутнє рішення колегіального органу акціонерного товариства про отримання кредиту.

Крім того, у матеріалах кримінальної справи наявна не скасована постанова старшого прокурора відділу прокуратури Вінницької області від 12 квітня 2011 року про скасування постанови слідчого СВ ПМ ДПА області про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.212-1 ч.1 КК України, як незаконної, що виключало можливість повторно порушення прокуратурою Липовецького району Вінницької області кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за тим самим фактом і з тих же самих підстав.

Суд вважає, що виявлені недоліки досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні, тому кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.212-1 ч.1, 219 КК України слід повернути прокурору Липовецького району для організації додаткового розслідування.

Запобіжний захід відносно підсудного слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.273, 281 КПК України (1960 року),

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 по ст.ст.212-1 ч.1, 219 КК України повернути прокурору Липовецького району Вінницької області для проведення додаткового розслідування внаслідок неповноти досудового слідства, в ході якого належить усунути вказану в мотивувальній частині цієї постанови неповноту досудового слідства.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 залишити без змін підписку про невиїзд.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду Вінницької області через Іллінецький районний суд.

Суддя Ю.В. Димбіцький