Рішення № 29710847, 11.12.2012, Галицький районний суд м. Львова

Справа №1304/10595/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2012 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі:головуючого судді - Ванівського О.М.

при секретарі Куц Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права власності,

встановив:

позивач звернулась до суду із позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення №164 від 13.03.2009р. Львівської міської ради «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Рибній, 5»; скасувати Свідоцтво про право власності №Г0-3209 від 13.03.2009р., видане відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району м.Львова, на нежитлові приміщення площею 22,7 м.кв. в будинку №5 на вул.Рибній у м.Львові; скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.04.2009р. за територіальною громадою м.Львова, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22418383 від 08.04.2009р. (реєстраційний №26987339) на нежитлові приміщення площею 22,7 в будинку №5 на вул.Рибній у м.Львові; визнати за ОСОБА_1, право власності на нежитлові приміщення півпідвалу площею 22,7 м.кв., котрі знаходяться на вул.Рибній,5 у м.Львові та позначені на поверховому плані від 01.02.2008р. під індексами 2-1, площею 7,6 м.кв., 2-2 площею 11,6 м.кв., 2-3 площею 3,5 м.кв. та зобов'язати Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення півпідвалу площею 22,7 м.кв., котрі знаходяться на вул.Рибній,5 у м.Львові та позначені на поверховому плані від 01.02.2008р. під індексами 2-1, площею 7,6 м.кв., 2-2 площею 11,6 м.кв., 2-3 площею 3,5 м.кв..

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона проживає в будинку №5 на Рибній та користується півпідвальним нежитловим приміщенням в цьому ж будинку площею 22,7 м.кв..

Згідно довідки ЛКП «Старий Львів»від 01.10.2012р. дане півпідвальне приміщення під індексами 2-1, 2-2, 2-3 закріплене за нею та використовується під господарські потреби, а всі мешканці будинку на вул.Рибній,5 підвальними приміщеннями для господарських потреб забезпечені. Крім того в довідці зазначено, що приміщення підтримуються нею в задовільному стані, сплачуються усі експлуатаційні внески. Факт користування вказаним приміщеннями підтверджується також і актом ЛКП «Старий Львів»від 04.10.2012р.

У нормі ч.3 ст.19 Закону встановлено, що загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.

Проте, незважаючи на вищезазначене, рішенням міської ради від 13.03.2009 №164 було оформлено право власності за територіальною громадою м. Львова, а відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району видано свідоцтво про право власності №Г-03209 від 13.03.2009р.. Після чого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

У відповідачів відсутні документи про те, що спірні приміщення є самостійним об'єктом цивільних правовідносин, є індивідуально визначеним майном і підлягають приватизації як об'єкти державної власності групи «А»згідно положень Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Відповідно до довідки ЖЕКу (ЛКП «Старий Львів») усі мешканці підвалами забезпечені, а отже скористалися своїм правом на їх приватизацію на відміну від позивачки, котра таким правом не скористалася. Звернувшись у відділ приватизації державного житлового фонду Галицького району їй повідомили, що на підставі рішення Львівської міської ради від 13.03.2009р. №164 відділом видано відповідне свідоцтво про право власності за територіальною громадою м.Львова, а відтак не має можливості вчинити відповідні дії по приватизації спірного підвалу за нею. Відтак своїми незаконними рішеннями відповідачі позбавили її права на приватизацію спірного півпідвального приміщення.

В судове засідання позивач не зявилась, подавши відповідну заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.

Від представника Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району м.Львова поступила письмова заява про розгляд справи без його участі. Вирішення спору поклав на розсуд суду.

Представник відповідача ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»в судове засідання не зявився без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, тому справу заслухано за його відсутності, згідно ст.169 ЦПК України, на підставі наявних документів про права і взаємовідносини сторін.

Суд, вивчивши та дослідивши докази у справі в їх сукупності, зясувавши фактичні обставини, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що до юрисдикції судів віднесено всі правові відносини, що виникають у державі. Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Частиною 2 ст.109 ЦПК України визначено, що позови до юридичних осіб предявляються в суд за їх місцезнаходженням.

Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, оспорювання. Частина 1 ст.16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено визнання права. Згідно із ст. 392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1, проживає в квартирі №2 будинку №5 на вул. Рибній в м.Львові.

Згідно довідки ЛКП «Старий Львів»від 01.10.2012р. №242/01-10 нежитлове цокольне приміщення під індексами 2-1, 2-2, 2-3 згідно даних техпаспорту ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»від 01.02.2008р. в будинку №5 на вул.Рибній в м.Львові використовує ОСОБА_1 для господарських потреб. Інші мешканці будинку на вул. Рибній, 5 підвальними приміщеннями для господарських потреб забезпечені (а.с.6).

Крім того, як вбачається із вищезгаданої довідки ЛКП вказане приміщення підтримуються позивачем ОСОБА_1 в належному санітарно-технічному стані та повністю сплачуються усі витрати, повязані з його експлуатацією.

Факт користування позивачем вище згаданим нежитловим приміщенням підтверджується також і актом ЛКП «Старий Львів»від 04.10.2012р. (а.с.7).

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно із положеннями ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і при будинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Вищевикладені норми кореспондуються із положеннями рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 (№4-рп/2004), відповідно до якого допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників, вступу до нього тощо. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»спільне майно співвласників складається з неподільного та загального майна. Загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в т.ч. підземні, майстерні тощо). До допоміжних приміщень відповідно до ст.1 Закону належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибулі, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Згідно ч.3 ст.19 вказаного Закону встановлено, що загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.

Проте, незважаючи на вищезазначене, Рішенням виконавчого комітету ЛМР від 13.03.2009р. №164 було оформлено право власності за територіальною громадою м. Львова (а.с.11), а відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району видано свідоцтво про право власності №Г-03209 від 13.03.2009р. (а.с.12).

08.04.2009р. ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22418383 з якого вбачається, що нежитлові приміщення загальною площею 22,7 кв.м., які знаходяться за адресою м.Львів вул..Рибна,5 є у комунальній власності територіальної громади м.Львова в особі ЛМР (а.с.12).

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Стаття 57 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, відповідачами не надано належних доказів, того, що спірні приміщення є самостійним об'єктом цивільних правовідносин, є індивідуально визначеним майном і підлягають приватизації як об'єкти державної власності групи «А»згідно положень Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Як вбачається із довідки ЛКП «Старий Львів»від 01.10.2012р. №242/01-10 усі мешканці підвалами забезпечені, а отже скористалися своїм правом на їх приватизацію на відміну від позивачки, котра таким правом не скористалася, а відтак своїми незаконними рішеннями відповідачі позбавили її права на приватизацію спірного півпідвального приміщення.

Відповідно до статті 92 Конституції України «виключно законами України визначається правовий режим власності».

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтею 392 ЦК України передбачено право власника майна на пред'явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує право власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Оскільки лише законами визначається порядок набуття права власності, то свідоцтво про право комунальної власності було оформлено Відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району незаконно.

Відповідно до тимчасового положення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 07.02.02 №7/5, свідоцтво органу приватизації державного житлового фонду є одним із правовстановлюючих документів. А згідно з рішенням виконкому Львівської міської ради від 23.03.06 №394 «Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна і затвердження вартості цих послуг»свідоцтво на право власності видається в тому числі і на підставі рішення Львівської міської ради.

Таким чином, враховуючи те, що рішення №164 Львівської міської ради є незаконним, оскільки ним оформлено право власності на приміщення, котрі не є та не можуть бути комунальної власністю, усі інші документи, видані на підставі такого рішення є також незаконними.

Щодо позовної вимоги про зобовязання ОКП ЛОР БТІ та ЕО зареєструвати право власності позивача на нежитлові приміщення півпідвалу площею 22,7 м.кв., котрі знаходяться на вул.Рибній,5 у м.Львові та позначені на поверховому плані від 01.02.2008р. під індексами 2-1, площею 7,6 м.кв., 2-2 площею 11,6 м.кв., 2-3 площею 3,5 м.кв., то суд вважає її необґрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»визначені засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмеження цих прав.

Згідно п.5 Прикінцевих положень цього Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація обєктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

При цьому, бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, та на підставі визначених ним право встановлювальних документів.

Зокрема, пункт 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкти нерухомого майна (що є Додатком 1 до Тимчасового положення) передбачає, що до таких відносяться рішення судів, третейських судів про визнання права власності на обєкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на обєкти нерухомого майна.

Таким чином, суд вважає що немає необхідності у прийнятті окремого судового рішення щодо зобовязання ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»зареєструвати право власності позивача на нежитлові приміщення півпідвалу площею 22,7 м.кв., котрі знаходяться на вул. Рибній, 5 у м. Львові та позначені на поверховому плані від 01.02.2008р. під індексами 2-1, площею 7,6 м.кв., 2-2 площею 11,6 м.кв., 2-3 площею 3,5 м.кв.,, адже саме рішення суду про визнання за позивачем права власності на вищевказані приміщення і буде тим правовстановлювальним документом на нерухоме майно, на підставі якого бюро технічної інвентаризації здійснює реєстрацію права власності. І в такому випадку позивачу для реєстрації свого права власності на будівлю достатньо звернутись у бюро технічної інвентаризації із відповідним рішенням суду про визнання права власності на дане нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 154, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 16, 321, 328, 331, 376, 392 ЦК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення №164 від 13.03.2009 року Львівської міської ради «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Рибній, 5».

Скасувати свідоцтво про право власності №Г0-3209 від 13.03.2009 року, видане відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова, на нежитлові приміщення площею 22,7 м.кв. в будинку №5 на вул.Рибній у м. Львові.

Скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.04.2009 року за територіальною громадою м. Львова, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22418383 від 08.04.2009 року (реєстраційний №26987339) на нежитлові приміщення площею 22,7 в будинку №5 на вул. Рибній у м. Львові.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на нежитлові приміщення півпідвалу площею 22,7 м.кв., котрі знаходяться на вул. Рибній, 5 у м. Львові та позначені на поверховому плані від 01.02.2008р. під індексами 2-1, площею 7,6 м.кв., 2-2 площею 11,6 м.кв., 2-3 площею 3,5 м.кв..

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути солідарно з Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова та ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»на користь ОСОБА_1 суму сплаченого при подачі позовної заяви судового збору в розмірі 321,9 грн..

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги або в порядку ч.1 ст.294 ЦПК України.

СуддяО.М.Ванівський