Вирок № 29708687, 11.02.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2013 рокуСправа №1915/12210/2012 Тернопільський міськрайонний суд в складі:

головуючої судді Воробель Н.П.

при секретарях: Вербицькому Р.А. та Присяжнюку В.В.

за участю прокурора Якубець К.В.

захисника - адвоката ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тернополі кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Башуки Кременецького району Тернопільської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, має четверо дітей, двоє з яких неповнолітні, жителя АДРЕСА_1 (зареєстрований у АДРЕСА_2), не працює, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 286 КК України, -

встановив:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 07 год. 40 хв., керуючи технічно справним автомобілем «MAN 8.145», д.н.з. НОМЕР_1, без пасажирів, рухався автодорогою М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамаянка» у напрямку від м. Тернополя до м. Хмельницького. Під час даного руху у с. Смиківці Тернопільського району зі швидкістю 66 км/год. ОСОБА_4 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, порушуючи цим вимоги п.п. 1.5 ч. 1, 2.3 б), 12.4 Правил дорожнього руху України, за якими він повинен був рухатись у населеному пункті зі швидкістю не більше 60 км/год. та своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Продовжуючи свій рух із вказаною швидкістю на 157 км + 600 м зазначеної автодороги, водій ОСОБА_4, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішоходів, а саме: ОСОБА_5 та іншого невстановленого пішохода, які переходили проїзну частину дороги у напрямку справа-наліво відносно руху транспортних засобів поза межами пішохідного нерегульованого переходу - за ним, в порушення вимог п.п. 1.10 /в частині визначення поняття «небезпека для руху» і виконання його вимог/, 12.3 Правил дорожнього руху України, виявивши небезпеку для свого руху, тобто зміну дорожньої обстановки - появу рухомих об'єктів, які вийшли на смугу його руху та перетинали її, негайно не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного руху, маючи при цьому таку технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування. Натомість ОСОБА_4 змінив траєкторію свого руху ліворуч, та в подальшому виїхав на зустрічну смугу руху, чим порушив вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок порушення зазначених вище вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_4 не забезпечив безпеку дорожнього руху та поставив себе в такі умови, що несвоєчасно застосував екстрене гальмування, позбавивши себе технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб, та передньою правою його частиною вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який перетинав транспортний потік до м. Тернополя.

В результаті наїзду автомобілем пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток склепіння і основи черепа, крововиливів у речовину та під оболонки головного мозк; закритої травми шийного відділу хребта у вигляді розриву зчленування між тілами 5-го та 6-го шийних хребців, крововиливів у речовину, над та під оболонки спинного мозку на цьому рівні; закритої травми грудей у вигляді переломів 1-го, 4-6-го правих та 1-9-го лівих ребер по кількох анатомічних лініях, із розривами пристінкової плеври зліва, розриву стінки аорти, надривів лівої легені, тріщини серця, крововиливів під зовнішню оболонку серця та в корені легень; закритої травми живота у вигляді тріщини селезінки, відшарування капсули і тріщини печінки, крововиливів у клітковину заочеревинного простору; крововиливів у білкову оболонку правого очного яблука і у слизову оболонку губ, тріщини слизової оболонки нижньої губи, рани проекції правого лобного горба, спинки носа і лівого ліктя, саден лівих вушної раковини, лобно-скроневої, виличної та підочної ділянок, правої половини чола, правої орбіти, міжбрівної ділянки, носа, щік, ліктів, правих передпліччя та зап'ястя, кистей, колін, проекції внутрішньої кісточки лівої гомілки, над рівнем зовнішньої кісточки правої гомілки, синців повік правого ока і правої кисті, а як наслідок - масивної травми тіла з чисельними переломами кісток скелету та ушкодження внутрішніх органів, від яких настала його смерть.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 1.5 ч. 1, 1.10 /в частині визначення поняття «небезпека для руху»/, 2.3 б), 12.3 та вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті ОСОБА_5

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому злочині не визнав. Пояснив, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 08 год. ранку він керував автомобілем «МАN», який та свідоцтво про реєстрацію якого перед тим взяв у друга ОСОБА_6 Повертався із м. Тернополя у м. Підволочиськ, тобто у напрямку м. Хмельницький. Рухався без пасажирів, зі швидкістю приблизно 65 км/год. Дорога була сухою. Спускаючись у с. Смиківці Тернопільського району, побачив як із «карманчика», тобто автобусної зупинки, що з правої сторони по ходу його руху, виїжджає автобус «Богдан». Після цього він побачив як двоє чоловіків: спереду один молодший, а інший старшого віку слідом за ним, почали переходити дорогу по напрямку його руху поза пішохідним переходом, приблизно 15 м. за таким. Коли перший пішохід дійшов до середини смуг на м. Хмельницький, він до нього був на відстані приблизно 60 м. Він їм посигналив та почав перестроюватись на ліву смугу. Перший з них, той який молодший, почав бігти до лівого краю дороги, а другий, що йшов за ним, спочатку ступив вперед, потім назад, замешкався, а потім раптово почав бігти до лівого краю дороги. З цього моменту, щоб обігнати другого пішохода, тому що перший пішохід уже завершив перехід дороги, він одночасно вивернув руль вліво на стрічну смугу руху, де не було транспортних засобів, та екстрено гальмував. Однак, приблизно на лінії дорожньої розмітки, яка поділяє смуги руху до м. Тернополя, десь 15-17 м. за пішохідним переходом, відбувся удар його автомобіля в другого пішохода, від чого останнього відкинуло. Перший пішохід з місця ДТП втік, до нього він казав, що той наробив, оскільки перебігали вони дорогу поза пішохідним переходом. Також, він відразу подзвонив на « 102», залишився чекати приїзду швидкої. В цей час зі сторони м. Хмельницького їхало два автомобілі, які зупинилися. Потім приїхала швидка, працівники ДАІ. Позову потерпілої ОСОБА_2 не визнає, оскільки не є винним у вчиненні злочину.

Незважаючи на невизнання вини підсудним, його винність у вчиненні інкримінованого злочину повністю доводиться такими дослідженими у судовому засіданні доказами:

Показаннями допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_2, яка пояснила, що у даній ДТП загинув її чоловік ОСОБА_5, із яким вона прожила у шлюбі 44 роки. ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 06 год. 50 хв. він поїхав на дачу у с. Смиківці Тернопільського району, а о 12 год. 30 хв. їй подзвонив слідчий та повідомив, що чоловік загинув. Вважає, що підсудний винен у смерті її чоловіка, оскільки останній був пунктуальним і завжди переходив дорогу на пішохідному переході. Ноги в чоловіка були хворі, тому він повільно ходив. Водій повинен був загальмувати, уникнути наїзду. ОСОБА_4 приходив до неї, визнавав себе винним, каявся, однак в судовому засіданні заперечує свою провину. Нею заявлено позов до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування вказаних вимог зазначила, що її чоловік був для неї дуже дорогим, хорошим батьком та дідом, цілком здоровою людиною без шкідливих звичок, зокрема в цей день був тверезим. ОСОБА_5 був годувальником їх сім`ї: крім того, що одержував пенсію, ще працював муляром. Його смерть спричинила їй сильні моральні переживання: важко було пережити похорон, повідомити рідних, відвідати морг. Усе це для неї великий стрес, вона схудла, не може спати, почалися проблеми зі здоров`ям. Крім цього, вона понесла матеріальні збитки, зокрема на організацію поховання чоловіка, переоформлення майна, потрібні також будуть кошти на пам'ятник на могилу чоловіка та її лікування, а пенсія у неї становить лише тисячу гривень.

Вважає, що підсудному слід призначити максимальне покарання, передбачене за даний злочин.

Показаннями свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні показала, що працює фельдшером Тернопільського територіального об`єднання, у пункті швидкої допомоги в с. В. Бірки Тернопільського району. О 07 год. 45 хв. ІНФОРМАЦІЯ_2 поступив виклик та через п'ять хвилин вона та водій швидкої ОСОБА_8 прибули у с. Смиківці Тернопільського району, де на місці ДТП, яка відбулася в районі знаходження нерегульованого пішохідного переходу, а саме на четвертій полосі у напрямку м. Хмельницького лежав чоловік, травми якого були несумісні із життям. Потреби у його реанімації не було, оскільки зіниці були розширені, голова розбита, багато крові. Вона констатувала смерть цього чоловіка. За декілька метрів до тіла зі сторони м. Тернополя стояв невеликий вантажний автомобіль світлого кольору. Також, на місці ДТП було три машини, два працівники міліції, які просто стояли, дві чи три жінки, та водій, який є підсудним. Він дуже схвильованим, однак поводився адекватно. Оглянувши схему до протоколу огляду місця події, засвідчила, що дійсно усе зафіксовано у схемі так, як було на місці події.

Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8, які за змістом є аналогічними показанням свідка ОСОБА_7

Показаннями свідка ОСОБА_9, даними в судовому засіданні та згідно яких він обіймає посаду інспектора ДПС роти ДПС УДАІ в Тернопільській області. Пізньою весною цього року, точної дати не пам'ятає, так як пройшло чимало часу, він із ОСОБА_10 ніс службу із забезпечення безпеки дорожнього руху на автодорозі між містами Тернополем та Підволочиськ, а саме знаходились на початку с. Смиківці в напрямку м. Тернополя. Близько 07 год. 45 хв. водій якогось транспортного засобу, точно не пам'ятає, повідомив їм, що в с. Смиківці сталося ДТП. Через декілька хвилин вони прибули на місце пригоди, яка відбулася в районі нерегульованого пішохідного переходу, де побачив автомобіль «MAN», що знаходився на зустрічних смугах руху до м. Тернополя, за вказаним нерегульованим пішоходом, якщо рухатися у напрямку м. Хмельницького, та був обернений у даному напрямку. Перед цим автомобілем між двома смугами руху до м. Тернополя лежало тіло чоловіка, поблизу його посвідчення. Про ДТП повідомили чергового. Водій, а це - підсудний сказав, що двоє пішоходів перебігали дорогу за пішоходним переходом та перший встиг перебігти дорогу, а на старшого з них він наїхав передньою частиною автомобіля, хоча застосував гальмування та виїхав на зустрічну смугу руху, щоб уникнути ДТП.

Показаннями свідка ОСОБА_11, які за змістом є аналогічні показанням свідка ОСОБА_9

Також, вина ОСОБА_4 доводиться наступними оголошеними, дослідженими та проаналізованими у судовому засіданні доказами:

Рапортом працівника міліції від ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно із яким вказаного дня о 07 год. 50 хв. у Тернопільський РВ УМВС України надійшло повідомлення від інспектора лінії 102 про те, що ним отримано повідомлення від ОСОБА_4 про те, що у с. Смиківці він вчинив наїзд на пішохода /т. 1 а.с. 6/;

Даними протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2 із фототаблицею та схемою, у якому зафіксовано місце ДТП, елементи проїзної частини дороги, слід відкидання тіла після наїзду та волочіння по дорожньому покриттю, гальмівний шлях довжиною 24,7 м., осип пластикових уламків речей потерпілого та фрагмент щелепи і зубів, місцезнаходження трупа ОСОБА_5 та автомобіля «MAN 8.145», д.н.з. НОМЕР_1, відносно елементів проїзної частини дороги /т. 1 а.с. 7-22/; Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, як поняті підтвердили відповідність даних вказаного протоколу обстановці місця події.

Усі сліди та розташування тіла потерпілого об'єктивно свідчать про те, що наїзд автомобілем «MAN 8.145», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, на потерпілого ОСОБА_5 відбувся поза межами нерегульованого пішохідного переходу.

Протоколом від ІНФОРМАЦІЯ_2 огляду на місці ДТП автомобіля «MAN 8.145», д.н.з. НОМЕР_1, на якому виявлено вм`ятину з правого боку облицювальної решітки /т. 1 а.с. 23/;

Даними протоколу відтворення обстановки і обставин події від 21 червня 2012 року із фототаблицею та схемою, проведеного за участі підозрюваного ОСОБА_4, та під час якого було визначено місце наїзду ДТП автомобіля «MAN 8.145», д.н.з. НОМЕР_1, на пішохода ОСОБА_5, траєкторію, швидкість руху останнього, ще одного невстановленого пішохода та вказаного автомобіля під час ДТП, а також, видимість пішохода ОСОБА_5 з робочого місця водія ОСОБА_4 Встановлено об'єктивну можливість із робочого місця водія автомобіля «MAN 8.145», передня частина якого знаходиться на відстані 90,8 м. до місця наїзду, виявити пішохода, який знаходиться на відстані 7,45 м. до місця наїзду на правій смузі для руху транспортного потоку до м. Хмельницького поза межами пішохідного переходу - за ним і обернений до автомобіля лівою частиною тіла / т. 1 а.с. 57-65/;

Зауважень до вказаних протоколів на досудовому слідстві від учасників, зокрема ОСОБА_4, не надходило. Відсутні такі і під час судового слухання справи.

Даними висновку судово-автотехнічної експертизи № 5-287/12 від 11 червня 2012 року, згідно з яким експертним дослідженням систем та елементів автомобіля «MAN 8.145», д.н.з. НОМЕР_1, що впливають на безпеку руху в процесі керування транспортним засобом, технічних несправностей не виявлено /т. 1 а.с. 107-116/;

Даними висновку судової автотехнічної експертизи № 5-317/12 від 14 червня 2012 року, згідно із яким швидкість руху автомобіля «MAN 8.145», д.н.з. НОМЕР_1, перед застосуванням водієм екстреного гальмування могла становити 66 км/год. Відстані, на яких міг перебувати даний автомобіль до місця наїзду на пішохода: за 1 с. - 17,4 м., 1,5 с. - 26,6 м., 2 с. - 35,8 м., 2,5 с. - 44,9 м., 3 с. - 54,1 м., 3,5 с. - 63,3 м., 4 с. - 72,4 м., 4,5 с. - 81,6 м. та за 5 с. - 90,8 м. /т. 1 а.с. 137-139/;

Даними висновку судової траснпортно-трасологічної експертизи № 5-288/12 від 05 червня 2012 року, відповідно до якого автомобіль «MAN 8.145», д.н.з. НОМЕР_1, в первинний момент наїзду контактував з групою відносно твердих предметів - з пішоходом, своєю передньою правою частиною (права частина передньої панелі облицювання, правий забірник повітря). При цьому, різко наростає швидкість тіла і виникає, відповідно цьому наростанню, сила взаємодії між частинами транспортного засобу та тіла. В даному випадку тіло прижимається до контактуючої з ним поверхні з такою силою інерції, що його зміщення у поперечному напрямку /у площині контакту/ стає неможливим до моменту її зниження, коли тіло набирає швидкості, яка рівна швидкості автомобіля. Далі воно падає на поверхню дороги, де внаслідок контактування з дорожнім покриттям, на останньому утворюється слід відкидання тіла. Наїзд на пішохода відбувся в процесі гальмування автомобіля: у поперечному напрямку відносно елементів проїзної частини дороги, на лівій смузі руху транспортного потоку до м. Тернополя, у місці перетину траєкторії руху передньої правої частини автомобіля, що контактувала з пішоходом, та лінії, що проведена в напрямку, зворотному до напрямку утворення сліду відкидання тіла, а саме на відстані приблизно 1 м. від лінії дорожньої горизонтальної розмітки, що поділяє транспортні потоки, та на відстані приблизно 7 м. від базової лінії в напрямку м. Хмельницького /т. 1 а.с. 122-130/;

Даними висновку судової автотехнічної експертизи № 5-339/12 від 27 червня 2012 року, за яким в умовах даної дорожньо-транспортної ситуації, що склалася, водій автомобіля «MAN 8.145» повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху»), 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України. При заданому слідством комплексі вихідних даних водій вказаного автомобіля із моменту виникнення небезпеки для руху мав технічну можливість, рухаючись як із фактичною швидкістю, так і при умові руху із дозволеною, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду на пішохода і тим самим уникнути наїзду. Дії водія не відповідали технічним вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху України, однак ця не відповідність не перебуває у причинному зв'язку із настанням даної ДТП. Дії водія не відповідали технічним вимогам п.п. 1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху»), 12.3 Правил дорожнього руху України і дана невідповідність перебуває у причинному зв'язку із настанням ДТП, тобто, причиною даної ДТП - наїзд транспортного засобу на пішохода, із технічної точки зору були обставини, які пов'язані із невідповідністю дій водія автомобіля «MAN 8.145» зазначеним вимогам пунктів Правил дорожнього руху України /т. 1 а.с. 146-150/. Результати даного висновку підтвердженні в судовому засіданні самим експертом;

Вказані висновки проведених у справі експертиз є належно аргументовані з наукової точки зору, проведені із врахуванням фактичних обставин справи, зокрема даних огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_4, не викликають сумнівів у їх достовірності. Твердження підсудного та його захисника про неознайомлення їх вчасно із постановами про призначення експертиз, матеріалами за результатами їх проведення та підписання протоколів таких слідчих дій при виконанні вимог статей 218-220 КПК України, спростовуються даними цих протоколів та показаннями допитаного в судовому засіданні слідчого ОСОБА_14., які не викликали заперечень зі сторони захисту;

Даними висновку експерта № 372-357 від 30 травня 2012 року, за яким при судово-медичному обстеження трупа ОСОБА_5 було виявлено: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді перелому кісток склепіння і основи черепа, крововиливів у речовину та під оболонки головного мозку; закриту травму шийного відділу хребта у вигляді розриву зчленування між тілами 5-го та 6-го шийних хребців, крововиливів у речовину, над та під оболонки спинного мозку на цьому рівні; закриту травму грудей у вигляді переломів 1-го, 4-6-го правих та 1-9-го лівих ребер по кількох анатомічних лініях, із розривами пристінкової плеври зліва, розриву стінки аорти, надривів лівої легені, тріщини серця, крововиливів під зовнішню оболонку серця та в корені легень; закриту травму живота у вигляді тріщини селезінки, відшарування капсули і тріщини печінки, крововиливів у клітковину заочеревинного простору; крововиливи у білкову оболонку правого очного яблука і у слизову оболонку губ; тріщину слизової оболонки нижньої губи; рани проекції правого лобного горба, спинки носа і лівого ліктя; садна лівих вушної раковини, лобно-скроневої, виличної та підочної ділянок, правої половини чола, правої орбіти, міжбрівної ділянки, носа, щік, ліктів, правих передпліччя та зап'ястя, кистей, колін, проекції внутрішньої кісточки лівої гомілки, над рівнем зовнішньої кісточки правої гомілки; синці повік правого ока і правої кисті. Вказаний комплекс пошкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, щодо живих осіб, кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження. Масивність, чисельність, різноманітний характер ушкоджень, розташування їх на різних анатомічних ділянках та протилежних поверхнях тіла, в сукупності дають підставу стверджувати, що в даному випадку мала місце транспортна пригода. На потерпілого, який був у вертикальному чи близькому до нього положенні та обернений до транспортного засобу лівою половиною тіла, було здійснено наїзд /удар виступаючими частинами/ автомобіля із наступним відкиданням тіла на підлягаючу поверхню і короткочасним ковзанням по ній. Смерть ОСОБА_5 настала внаслідок масивної травми тіла з чисельними переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів. Між спричиненням потерпілому зазначеної дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок. У крові та сечі трупа ОСОБА_5 спиртів, їх ізомерів та наркотичних засобів не виявлено /т. 1 а.с. 87-95/.

Суд не бере до уваги висновок № 4625 експертного автотехнічного дослідження, за яким в момент виникнення небезпеки, який заданий у вихідних даних, водій ОСОБА_4, знаходився в аварійній ситуації і не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль до місця наїзду на другого пішохода і тим самим уникнути ДТП; причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, може бути настання аварійної обстановки водію ОСОБА_4 внаслідок раптового вибігу пішохода ОСОБА_5 на смугу руху автомобіля МАН на такій відстані від його передньої частини, в межах якої водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути ДТП.

Суд вважає, що цей висновок є неналежним і недопустимим доказом та не може бути взятий до уваги, оскільки дослідження проведене за межами досудового і судового слідства без використання і врахування всіх здобутих доказів.

Крім цього, твердження підсудного та його захисника на обґрунтування невинуватості у ДТП, а також дані поданого стороною захисту висновку № 4625 експертного автотехнічного дослідження, які зводяться до встановлення моменту виникнення небезпеки для руху водія ОСОБА_4 виключно на лівій смузі руху у напрямку м. Хмельницького - початок руху (бігу) другого пішохода, тобто потерпілого ОСОБА_5, по лівій смузі руху водія ОСОБА_4, коли відстань між передньою частиною автомобіля під керуванням підсудного та лінією руху пішоходів становила 30-35 м., суд оцінює критично. Вказані показання підсудного спростовуються доказами у справі щодо обстановки, яка передувала наїзду водія ОСОБА_4 на пішохода ОСОБА_5, та чого не заперечує сам підсудний, зокрема його рух по правій смузі руху у напрямку м. Хмельницького в момент виявлення пішоходів на проїзній частині дороги, а саме початок їх руху на вказаній правій смузі руху. Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. У разі виникнення небезпеки для руху водій він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди /п. 12.3 Правил Дорожнього руху/. Підсудний дані вимоги не виконав, про що свідчить обстановка і обставини вчинення злочину. З цих же підстав суд відкидає твердження підсудного про вину пішоходів у ДТП, оскільки вони переходили проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу, при цьому другий з них змінив траєкторію руху.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази в їх повній сукупності, суд приходить до переконання про доведеність вини підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочину та вважає, що його дії кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його непоправні наслідки, особу винного, який вини не визнав, а також зважаючи на позицію потерпілої ОСОБА_2, яка наполягає на призначенні підсудному максимального покарання, приходить до висновку, що виправлення підсудного без ізоляції від суспільства є неможливим, тому приймає рішення про призначення покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі із додатковим покаранням у виді позбавленням права керувати транспортними засобами.

Водночас, беручи до уваги конкретні обставини справи, зокрема поведінку потерпілого, який переходив проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу, форму вини підсудного, а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцями проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, 1995 та 1996 р.р.н.; відсутність обставин, які б обтяжували покарання, а також з метою забезпечення можливості відшкодування самим підсудним завданої шкоди, суд вважає за доцільне призначити основне покарання на строк, наближений до мінімального, визначеного у санкції статті обвинувачення.

Керуючись вимогами ст. 343 і глави 13 КПК України 1960 року, зважаючи на особу підсудного та форму його вини, суд до набрання вироком законної сили залишає ОСОБА_4 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з підсудного ОСОБА_4 матеріальної і моральної шкоди, зваживши наведені нею доводи та подані докази, суд частково задовольняє позов з огляду на таке.

Вчинення злочину ОСОБА_4 доведено.

Вимоги позивачки до підсудного відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, ґрунтуються на положеннях ст. 1187 ЦК України, оскільки підсудний під час наїзду на ОСОБА_5 правомірно володів і керував автомобілем «MAN 8.145», д.н.з. НОМЕР_1, на підставі свідоцтва про реєстрацію /т. 1 а.с. 24/.

ОСОБА_2 було заявлено вимогу про відшкодування підсудним ОСОБА_4 матеріальної шкоди, завданої злочином, на загальну суму 7 616,71 грн. /витрати на поховання потерпілого та витрати на переоформлення телекомунікаційних послуг/, а також - моральної шкоди, завданої злочином, в сумі 270 000 грн. В подальшому позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди були уточненні - збільшено суму матеріального відшкодування ще на 2 596,8 грн., потрачені на переоформлення майна після смерті потерпілого ОСОБА_5

Витрати матеріального характеру підтвердженні документально та позовні вимоги в цій частині підлягають до повного задоволення.

При вирішенні питання про відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, суд враховує доводи позивачки, характер вчиненого ОСОБА_4 злочину, і вважає, що його діями потерпілій спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з втратою чоловіка, порушенні її емоційного стану, сну, пережитті стресу. З урахуванням викладених обставин, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає за необхідне відповідно до статей 23, 1167, 1168 ЦК України стягнути з підсудного в користь ОСОБА_2 90 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Керуючись п. 11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, ст.ст. 323, 324 КПК України 1960 року, суд, -

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 /три/ роки.

Запобіжний захід - підписку про невиїзд - до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 10 213,51 грн. /десять тисяч двісті тринадцять грн. 51 коп./ матеріальної шкоди та 90 000 /дев`яносто тисяч/ грн. моральної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_4 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області (одержувач платежу НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 24524727, банк одержувача: УДК в Тернопільській області, розрахунковий рахунок 31256272210463, МФО - 838012) вартість проведених у справі експертиз:

- за судову автотехнічну експертизу № 5-287/12 від 11 червня 2012 року в сумі 441,36 грн.;

- за судову транспортно-трасологічну експертизу № 5-288/12 від 05 червня 2012 року в сумі 662,04 грн.;

- за судову автотехнічну експертизу № 5-317/12 від 14 червня 2012 року в сумі 514,92 грн.;

- за судову автотехнічну експертизу № 5-339/12 від 27 червня 2012 року в сумі 735,60 грн.;

- за авто-технічну експертизу № 5-341/12 від 28 червня 2012 року в сумі 147,12 грн.

Речові докази:

- автомобіль «MAN 8.145», д.н.з. НОМЕР_1, переданий ОСОБА_6, - залишити у законному володінні останнього /а.с. 162-165/;

- одяг та взуття ОСОБА_5, передані на зберігання потерпілій ОСОБА_2, - залишити останній /а.с. 166, 167/.

Арешт, накладений на житловий будинок, що у АДРЕСА_2, належний ОСОБА_4, - залишити без змін /а.с. 231-234/.

Апеляція на вирок може бути подана протягом п`ятнадцяти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуюча Н.П. Воробель