Рішення № 29706002, 20.02.2013, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 0816/2381/2012

Провадження № 2/321/88/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Шамоти Л.В.

при секретарі: Рикун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в смт. Михайлівка Запорізької області, цивільну справу за позовом кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

КС «Аккорд» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначено, що 12 січня 2007 року між КС «Аккорд» та відповідачем було укладено договір № 189/Зап. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в розмірі 1899 гривень, з терміном кредитування на 12 місяців та сплатою процентів за користування кредитом на фактичний залишок кредиту, виходячи із розрахунку 0,11507 за кожний день користування кредитом. Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитом виконує не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка до теперішнього часу не погашена. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 12359 гривень 83 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 214 гривень 60 копійок.

В судове засідання представник позивача не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

В судове засідання відповідач не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за адресою його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, крім того, лист, яким направлялась судова повістка, був повернений до суду із відміткою про відсутність відповідача за зазначеною адресою, тому суд відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважає, що відповідач був повідомлений належним чином, визнає його неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому згідно листа Верховного Суду України від 27 вересня 2010 року, направленого на ім'я голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не з'явився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того, це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про слухання справи за його відсутності та в зв'язку з неявкою відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і виплати проценти.

Як встановлено в судовому засіданні, 12 січня 2007 року між КС «Аккорд» та відповідачем було укладено договір № 189/Зап. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в розмірі 1899 гривень, з терміном кредитування на 12 місяців та сплатою процентів за користування кредитом на фактичний залишок кредиту, виходячи із розрахунку 0,11507 за кожний день користування кредитом.

При укладенні договору відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути кредит в термін, встановлений договором, та сплачувати проценти за користування кредитом.

Отже, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.

На виконання договору позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу в сумі, визначеній у кредитному договорі, у повному обсязі, тим самим позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором.

За умовами п. 2.2. договору позичальник зобов'язується щомісячно сплачувати спілці нараховані проценти та частину кредиту в термін та розмірах не менше, ніж відповідно вказаного у рекомендованому графіку платежів (додаток № 1). Проценти за користування кредитом нараховуються спілкою на фактичний залишок суми кредиту, виходячи з розрахунку 0,11507 кожний день користування кредитом.

Однак, в порушення умов договору відповідач не виконав належним чином зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування ними, має прострочену заборгованість, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2. договору, при порушенні строків сплати кредиту спілка має право нарахувати пеню, а позичальник зобов'язується сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми остаточної заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно витягу з протоколу № 000013832 засідання кредитного комітету кредитної спілки «Аккорд» від 18 квітня 2012 року, зменшено суму нарахованої пені за весь час прострочення грошового зобов'язання за кредитним договором № 189/Зап від 12 січня 2007 року до 1899 гривень, припинено її нарахування, а залишок пені списано.

Згідно розрахунків заборгованості, доданих до позову, відповідач станом на 29 листопада 2012 року має заборгованість 12359 гривень 83 копійок, яка складається з наступного: сума в розмірі 1899 гривень 00 копійок залишок кредиту; сума в розмірі 3967 гривень 03 копійок залишок процентів; сума в розмірі 1851 гривня 00 копійок нараховані штрафні санкції (пеня); сума в розмірі 4642 гривні 80 копійок інфляційна складова та 3 % річних.

Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунками сум заборгованості, наданих позивачем.

Таким чином, в зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору, взяті на себе зобов'язання виконує неналежним чином, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов договору, суд вважає необхідним суму заборгованості стягнути з відповідача.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором в розмірі 12359 гривень 83 копійок та судового збору в розмірі 214 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 610, 611, 625, 629, 1046, 1047, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 57, 59, 60, 88, 107, 197, 208, 212 215, 224 228 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Аккорд» (р/р 26503052600260 у ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649, ЄДРПОУ 22871103) заборгованість за договором № 189/Зап від 12 січня 2007 року в розмірі 12359 (дванадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 83 копійок, а також судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

20.02.2013