Рішення № 29705104, 01.03.2013, Кадіївський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Стахановський міський суд Луганської області)

Справа № 1231/5547/2012

Провадження №2/432/95/2013

Стахановський міський Суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2013 р.

Суд у складі: Судді Євітфієв В.М.;

Секретарі Божко Т.О.;

За участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4;

розглянув у відкритому судовому засіданні справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

В мотивуванні позовних вимог позивач вказав, в березні 2012 року позивач на вимогу відповідача на підставі договору позики надав відповідачу позику у сумі 352тис.грн. для погашення заборгованості по договору кредиту укладеного відповідачем та філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» м.Луганська.

За домовленістю сторін, договір передбачав внесення позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок банку боргу відповідача перед банком.

Сторони також домовились, про повернення коштів до 01.08.2012 року.

Але, відповідач у встановлений строк та по сьогоднішній день свої зобовязання не виконав.

Тому на підставі вимог ст.625, 1046-1050 ЦК України, позивач вимагає:

Стягнути з ОСОБА_3 а користь позивача суму боргу 351956.73грн.

Відповідач, в наданих запереченнях суду вказав, що він отримав у борг від позивачу суму коштів на підставі договору від 21.03.2012 року, строк виконання якого передбачено 14 січня 2013 року. Тому позивач вимагає закрити провадження по справі т.я. не підлягає розгляду в поряду цивільного законодавства.

Позивач, представник позивача, на позові наполягали. Позивач в пояснені вказав, що з відповідачем було укладено два договору займу, на суму 351тис.грн., по розписки у вигляді квитанції проведену оплату позивачем по зобовязанням відповідача. Також з відповідачем було укладено нотаріально посвідчений договір займу на суму 420тис.грн. Відповідач на його вимогу в липні серпня 2012 року повернути борг у сумі 351тис.грн. не виконав.

Відповідач, представник відповідача вимоги визнали частково. В пояснені вказав, що було укладене тільки один договір займу, який оформлено нотаріально, відповідно до якого позивач провів оплату по зобовязанням відповідача перед банком.

Свідок ОСОБА_5 в своїх поясненнях вказав, що він був присутнії при розмові сторін щодо укладення договору позики. Позика була надана на підставі розписки та договору. Самого договору він не бачив.

Свідок ОСОБА_6 у вільних поясненнях вказала, що між позивачем та позивачем мав договір позики.

Дослідивши інші докази по справі, оцінивши в сукупності докази, суд вважає позовні вимоги підлягають повному задоволенню. Суд дійшов такого висновку з наступних підстав:

Між сторонами склались договірні правовідносини.

Предметом спору є право сторони стягнення боргу за договором позики відповідно до вимог ст.1046 ЦК України.

Згідно ст. 207 ч. І ЦК України правочин вважається укладений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв'язку.

Статтею 59 ч.2 ЦПК України визначено: Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з положень вказаних статей, єдиним та допустимим доказом підтвердження укладення договору позики є зміст зафіксовано в письмової формі.

Судом відповідно до пояснень свідків встановлено, що між сторонами було укладено договір позики в межах якого позивач надав відповідачу позику для погашення заборгованості по договору кредиту укладеного відповідачем та філією «Відділення ПАО «Промінвестбанк» м.Луганська, у вигляді оплати позивачем 21 березня 2012 року зобовязань відповідача перед банком, що свідчить копія квитанції №105 на суму 351956.73грн.

Таким чином, виходячи з положень вказаних статей, т.я. законом не визначена безпосередньо форма договору позики, суд вважає, що між сторонами було укладено договір позики, зміст якого викладено в банківській квитанції що відповідає вимогам ст.1046 ЦК України, а також підтверджується поясненнями свідків.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з часу передачі грошей.

Отже позивачем були виконанні зобовязання по договору позики, шляхом передачі коштів відповідачу.

За ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Посилання відповідача в межах заперечень відповідно до заявлених позовних вимог, що квитанція №105 філії «Відділення ПАО «Промінвестбанк» м.Луганська, оплати позивачем 21 березня 2012 року зобовязань відповідача перед банком, на суму 351956.73грн. є виконання умов договору позики від 21 березня 2012 року та додаткових змін до договору позики від 21.04.2012 року, 12.06.2012 року та 26.07.2012 року, суд вважає безпідставними. Т.я. в вказаному договорі ідеться річ про позику у 427тис.грн., що суперечить сумі вказаної квитанції. Крім того, в договорі не зазначено, що позивач повинен здійснити особисто оплату по зобовязання відповідача перед вказаним банком, в межах виконання умов договору.

Таким чином, відповідач у встановлений договором строк та по сьогоднішній день свої зобовязання не виконав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

В липні серпня 2012 року щодо вимоги позивача на адресу відповідача про поверхня боргу, відповідач не виконав. Вказані обставини визнають обидві сторони, а тому не потребують доказуванню.

Ст. 612 ч.І ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк встановлений угодою або законом.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору позику у тій же сумі в строк встановлений договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Також відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням викладеного, відповідно обставин справи до вказаних норм Закону, суд вважає позовні вимоги підлягають задоволенню.

По даній справі позивач при звернення до суду сплатила судовий збір 608грн. В частині сплати повної суми судового збору просив відстрочити до розгляду справи по суті. Оскільки позов заявлено на загальну суму 351956грн. 73коп., то судовий збір з даної суми становить не може перевищувати 3441грн. Недоплачена сума судового збору складає 2833грн. Оскільки в позові відмовлено, недоплачена сума судового збору підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст. 6, 7, 10, 11, 14, 88, 169, 213-215, ЦПК України, ст.1047 ЦК України, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 351956.73грн., судові витрати у сумі 608 грн., на користь держави судовий збір 2833грн., всього стягнути 355397(триста пятдесят пять тисяч триста девяносто сім) 73грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення або отримання копії рішення особами, які беруть участь у справі але не були присутні у судовому засіданні.

Суддя:В.М.Євтіфієв