Постанова № 2970421, 24.10.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-3480/08

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

   24 жовтня 2008 року                                                                                   м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді  -  Перцової Т.С.

при секретарі – Карамушко І.І.

за участю представників сторін :

позивача – Голуба І.М., Гуріної В.М.

відповідача – Юр’євої І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

                                                     ВСТАНОВИВ :

До Харківського окружного адміністративного суду звернулося з адміністративним позовом ТОВ фірма „СТВ” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому із урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 6 липня 2007 року № 0000990848/0, від 13 вересня  2007 року № 0000990848/1, від 4 грудня 2007 року № 0000990848/2, від 13 лютого 2008 року № 0000990848/3 на загальну суму 480559,50 грн. та від 13 лютого 2008 року № 0000980848/3 на загальну суму 22924,70 грн.

            В судовому засіданні представники позивача підтримали уточнені позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтовування позову посилаються на пп.1.20.4 п.1.20, пп.1.43 ст.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та зазначають, що при складанні акту перевірки від 21 червня 2007 року № 1773/48-0/23146249 інспекторами СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були припущені грубі порушення як у частині донарахування сум податкових зобов’язань, згідно норм діючого податкового законодавства, так і у частині складання та підписання самого акту про результати перевірки. Враховуючи вищезазначене та те, що позивачем спірні податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, але це не призвело до визнання їх недійсними, просять суд задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні із уточненими позовними вимогами не погодився, просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. В своїх запереченнях на позов стверджують, що позивач в своїй господарській діяльності припустився порушень положень Закону України „ІІро оподаткування прибутку підприємств” та Закону України „Про податок на додану вартість”. Так, на думку відповідача, ТОВ фірма «СТВ» при використанні послуги інших підприємств для оформлення земельної ділянки в порушення пп. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України „ІІро оподаткування прибутку підприємств”, було завищено валові витрати у І квартал 2007 року на 50000 грн.; при наданні в оренду автомобілів в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств” було завищено суму амортизаційних відрахувань у сумі 11553грн.; при виводі з експлуатації основних засобів IIгрупи в порушення пп. 1.20.1 п.1.20. ст. 1. пп. 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України „ІІро оподаткування прибутку підприємств” завищено суму амортизаційних відрахувань на 5059 грн.; при реалізації автомобіля ТОВ фірма «СТВ» за ціною 1500,00 грн. занижено базу оподаткування ІІДВ за травень 2006 року, на суму 18530 грн., що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість на 3706,00 грн.; при здійсненні операцій ТОВ фірма „СТВ” з ТОВ «ТRАNSOIL»щодо отримання послуг від останнього позивачем в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість” було завищено у грудні 2006 року обсяг придбання на суму 583333 грн.. та суму дозволеного податкового кредиту па 116667 грн.; в порушення п.п. 5.1.17 п.5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість” ТОВ фірма „СТВ” безпідставно оподатковані податком на додану вартість операції з продажу земельних  ділянок на адресу ТОВ фірма «СТВ».      Підсумовуючи викладене зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові є правомірними та винесеними у відповідності до діючого законодавства України, а адміністративний позов ТОВ фірма „СТВ” є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з 18.05.2006 року по 15.06.2007 року була проведена виїзна планова перевірка ТОВ фірми „СТВ” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року, про результати якої було складено акт від 21.06.2007 року № 1773/48-0/23146249.

Зазначеною перевіркою встановлені та відображені у висновках акту перевірки від 21.06.2007 року № 1773/48-0/23146249 наступні порушення ТОВ фірма „СТВ” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року:

- п.1.20 ст. 1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7, п.п.8.4.1, п.п.8.4.4 п.8.4, п.п.8.6.1 п.8.6, п.п.8.9.1 п.8.9 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме : невідкориговано при розрахунку приросту (убутку) запасів, запаси використані не в господарській діяльності, в результаті чого за результатами перевірки було донараховано податку на прибуток у сумі 99299,00 грн. за І квартал 2006 року – І квартал 2007 року;

- п.п.1.18 п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4, п.п.5.1.17 п.5.1 ст. 5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень, вересень, жовтень, грудень 2006 року на загальну суму 320272,00 грн.;

- п.п.8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме занижено податок з доходу фізичних осіб на суму 250,32 грн. за червень та травень 2006 року;

- п.3.1 ст. 3 Наказу Мінекобезпеки України, ДПА України „Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища”, що призвело до заниження податкового зобов’язання у сумі 1909,32 грн. за І квартал 2006 року – І квартал 2007 року;

- п. 2.8 гл. 2 Постанови Правління НБУ „Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України” – встановлено перевищення встановленого ліміту каси в сумі 3906,96 грн.;

- п.2.11 гл. 2, п.3.1 гл. 3 Постанови Правління НБУ „Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України” – порушено порядок звітування підзвітними особами за витрачені готівкові кошти на відрядження (відсутні документи, що підтверджували би факт продажу (отримання) товарів або отримання (продажу) послуги) на загальну суму 1925,50 грн.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки від 21.06.2007 року № 1773/48-0/23146249 надав до СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові заперечення до акту про результати планової виїзної перевірки ТОВ фірма „СТВ” № 187 від 26.06.2007 року, в яких прохав розглянути та врахувати наведені заперечення при винесенні рішення за результатами проведеної вищевказаної перевірки.

На підставі вказаного акту перевірки від 21.06.2007 року № 1773/48-0/23146249 та згідно із п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були винесені та виставлені на ім’я ТОВ фірма „СТВ” податкові повідомлення-рішення форми „Р” від 06.07.2007 року № 0000980848/0 на загальну суму із урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 120326,90 грн. та від 06.07.2007 року № 0000990848/0 на загальну суму із урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 480559,50 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ фірма „СТВ” почало процедуру їх адміністративного оскарження.

13 липня 2007 року позивачем була направлена скарга № 205/1 до СДПІ по роботі з ВПП щодо відміни податкового повідомлення-рішення № 0000980848/0 від 06.07.2007 року, податкового повідомлення-рішення № 0000990848/0 від 06.07.2007 року, прийнятих за актом про результати планової виїзної перевірки від 21 червня 2007 року за № 1773/48-0/23146249 з посиланням на норми діючого податкового законодавства.

13 вересня 2007 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було винесено Рішення про результати  розгляду первинної скарги №12091/10/25-006 від 13.09.2007р. Згідно цього Рішення висновок акту перевірки відповідає нормам чинного законодавства, встановлені донарахування сум податкових зобов'язань є правомірними, оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000980848/0 від 06.07.2007 року та № 0000990848/0 від 06.07.2007 року – залишені без змін, а скарга – без задоволення. Також, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були винесені та виставлені на ім’я відповідача податкові повідомлення-рішення № 0000980848/1 від 13.09.2007 року та № 0000990848/1 від 13.09.2007 року на такі ж самі суми податкового зобов’язання.

26 вересня 2007 року керівництво ТОВ фірма «СТВ» звернулося з повторною скаргою № 310 до ДПА у Харківський області щодо відміни податкового повідомлення-рішення № 0000980848/0 від 06.07.2007 року (від 13.09.2007 року № 0000980848/1), податкового повідомлення-рішення № 0000990848/0 від 06.07.2007 року (від 13.09.2007 року № 0000990848/1), прийнятих за актом про результати планової виїзної перевірки від 21 червня 2007 року за № 1773/48-0/23146249 з посиланням на норми діючого податкового законодавства.

21 листопада 2007 року ДПА у Харківський області було винесено рішення за результатами розгляду повторної скарги про те, що ДПА у Харківський області скасовує податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові від 06 липня 2007 року № 0000980848/0 (від 13.09.2007 року № 0000980848/1) в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 75 000,00 гривень та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15 000,00 гривень та в цій частині рішення СДПІ ВПП у м. Харкові прийняте за розглядом первинної скарги від 13.09.2007 року № 12091/10/25-006, в іншій частині вказані рішення та податкове повідомлення-рішення від 06.07.2007 року № 0000990848/0 (від 13.09.2007 року № 0000990848/1) залишає без змін, а скаргу - без задоволення. Після чого, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були винесені та виставлені на ім’я відповідача податкові повідомлення-рішення № 0000980848/2 від 04.12.2007 року, у якому було зменшено податкове зобов'язання у  розмірі 75000,00 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15000,00 гривень порівняно із відповідним податковим повідомленням-рішенням із дріб’ю 1, та № 0000990848/2 від 04.12.2007 року, яке залишилось без змін на таку ж саму суму податкового зобов’язання як і відповідне податкове повідомлення-рішення із дріб’ю 1, тобто у загальній сумі із урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 480559,50 гривень.

05 грудня 2007 року, у зв'язку з дотриманням строків оскарження (10 календарних днів з моменту отримання відповіді ДПА у Харківський області), на адресу ДПА України позивачем було направлено скаргу щодо відміни податкового повідомлення-рішення від 13.09.2007 року № 0000980848/1, податкового повідомлення-рішення від 13.09.2007 року № 0000990848/1 прийнятих за актом про результати планової виїзної перевірки від 21 червня 2007 року за № 1773/48-0/23146249 з посиланням на норми діючого податкового законодавства.

ДПА України було прийнято Рішення про результати розгляду скарги за № 934/6/25-0115 від 06.02.2008 року, у якому ДПА України скасовує податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 6 липня 2007 року № 0000980848/0 (від 13.09.2007 року № 0000980848/1) з урахуванням рішення ДПА у Харківський області від 21.11.2007 року № 44445/10/25-103 (№16054/7/25-103), прийнятого за розглядом повторної скарги в частині донарахованих 6168,50 гривень податку на прибуток і у відповідній частині застосованих штрафних санкцій та в зазначеній частині рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 13 вересня 2007 року  № 12091/10/25-006 і ДПА у Харківський області від 21.11.2007 року № 4445/10/25-103  (№16054/7/25-103), які прийняті за розглядом скарг, а в іншій частині зазначене повідомлення-рішення та рішення, прийняті за розглядом скарг, залишені без змін, а податкове повідомлення-рішення від 06.07.2007 року (від 13.09.2007 року № 0000990848/1) залишено без змін. Після чого, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були винесені та виставлені на ім’я відповідача податкові повідомлення-рішення № 0000980848/3 від 13.09.2007 року на загальну суму із урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22924,70 грн. та № 0000990848/3 від 13.09.2007 року на загальну суму із урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 480559,50 грн.

Суд зазначає, що предметом оскарження позивача є встановлені перевіркою порушення п.1.20 ст. 1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7, п.п.8.4.1, п.п.8.4.4 п.8.4, п.п.8.6.1 п.8.6, п.п.8.9.1 п.8.9 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та  п.п.1.18 п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4, п.п.5.1.17 п.5.1 ст. 5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, які знайшли своє відображення в акті перевірки, на підставі якого відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 6 липня 2007 року № 0000990848/0, від 13 вересня  2007 року № 0000990848/1, від 4 грудня 2007 року № 0000990848/2, від 13 лютого 2008 року № 0000990848/3 на загальну суму 480559,50 грн. та від 13 лютого 2008 року № 0000980848/3 на загальну суму 22924,70 грн.

Відповідач в акті перевірки та його представник у судовому засіданні з посиланням на пп.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” наполягали на тому, що позивач не мав права відносити до валових витрат суму у розмірі 50000,00 грн. по придбанню від ТОВ „Юридична компанія” „Веприцький і партнери” послуг з юридичної допомоги. В обґрунтування вказують на те, що дані витрати пов’язані з придбанням земельної ділянки, у зв’язку із чим згідно пп.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не підлягають включенню до валових витрат звітного періоду або до групи основних засобів з метою амортизації. На підставі викладеного, відповідач зробив висновок, що вказані витрати на послуги з юридичної допомоги у розмірі 50000,00 грн. не відносяться до валових витрат Товариства.

Проте, суд не погоджується із таким висновком відповідача, з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи 19.07.2006 року між позивачем та ТОВ „Юридична компанія „Веприцький і партнери” був укладений договір по наданню юридичних послуг № 06/1707, згідно якого ТОВ фірма „СТВ”, як замовник доручало виконавцю - ТОВ „Юридична компанія „Веприцький і партнери”, а останній зобов’язувався надати юридичну допомогу по оформленню документів на земельні ділянки згідно із доданим до договору переліком.

Положення вказаного договору є дійними, оскільки вони не визнані недійсними, у встановленому законом порядку.

Суд вважає, що наведені документи є доказами того, що витрати по придбанню ТОВ фірма „СТВ” юридичних послуг, зокрема у спірний період, пов'язані із господарською діяльністю позивача, оскільки ці послуги, придбані ним на підставі дійсного договору, укладеного у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (виконати роботу, надати послугу тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

З метою виконання зобов'язань за договором (п.3.2.5 договору), ТОВ фірма „СТВ” отримало від ТОВ „Юридична компанія „Веприцький і партнери” юридичні послуги на суму 50000,00 грн., що підтверджується Актами здачі-прийому виконаних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та виписками з банку.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що витрати на юридичні послуги здійснені позивачем у зв'язку з проведенням ним господарської діяльності, а саме з метою виконання своїх зобов'язань за договором № 06/1707 від 19.07.2006 року, що підтверджується Актами здачі-прийому виконаних робіт за спірний період.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким документом в даному випадку є Акти здачі-прийому виконаних робіт за спірний період, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема містить зміст господарської операції, а саме: юридична допомога по оформленню документації на земельні ділянки. Вказаний акт підписано особами, що брали участь при його складанні і дають змогу їх ідентифікувати. 

Обсягом господарської операції в даному випадку є вартість виконаних робіт.

Вартість виконаних послуг підтверджується Актами здачі-прийому виконаних робіт, які повністю узгоджуються з вимогами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Також, відповідно до п. 4 П(С)БО № 7 „Основні засоби”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 земельні ділянки входять до складу основних засобів. Згідно із п. 8 П(С)БО № 7 первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Суд зазначає, що, з огляду на вищевикладене, юридичні послуги за своєю економічною природою не є ані основними засобами, ані витратами, що входять до первісної вартості об’єкта основних засобів, а тому відповідно не є такими, що пов’язані виключно з придбанням земельної ділянки.

Твердження відповідача про те, що оскільки витрати позивача (придбані юридичні послуги  у розмірі 50000,00 грн.), пов’язані саме з придбанням земельної ділянки останні підпадають під дію до останнього абзацу пункту 8 (П(С)БО № 7 - інші витрати, безпосередньо пов’язаніз доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із за планованою метою суд вважає помилковим так як зі змісту вказаної норми права вбачається, що вона розповсюджується на витрати по додатковому монтажу, пуско-наладжувальні роботи, роботи по доведенню основних засобів до стану експлуатації, витрати по санітарно-епідеміологічному контролю, пожарному контролю, техніки безпеки при експлуатації, інші подібні витрати, до яких не віднесено вказані спірні витрати.

Виходячи з положень п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, юридичні послуги можна віднести до таких, що пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно із п. 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, відповідачем в порушення п. 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” неправомірно визначено порушення ТОВ фірма „СТВ” п.п.8.9.1 п.8.9 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв’язку із чим суд робить висновок, що ТОВ фірма „СТВ” було правомірно включено до складу валових витрат суму у розмірі 50000,00 грн. за договором № 06/1707 від 19.07.2006 року, на підставі складених Актів здачі-прийому виконаних робіт, які повністю узгоджуються з вимогами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Також, відповідач в акті перевірки та його представник у судовому засіданні з посиланням на п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” наполягали на тому, що позивачем було завищено суму амортизаційних відрахувань на 11553,00 грн. В обґрунтування вказують на те, що в ході перевірки ТОВ фірма „СТВ” встановлений факт завищення суми амортизаційних відрахувань на 11553,00 грн. у зв’язку із тим, що сума амортизаційних відрахувань від надання позивачем в оренду автомобілів є більшою ніж доход від оренди, в той час як згідно п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Проте, суд не погоджується із таким висновком відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до п.п.8.1.1, п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Положеннями п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено поняття валових витратвиробництва та обігу. Так, під валовими витратами слід розуміти - сумибудь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 (п.п.5.2.1 – 5.2.18) ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, які саме суми можуть бути включені до валових витрат.

Відповідач не заперечує проти того факту, що автомобілі, які надає ТОВ фірма „СТВ” в оренду своїм пов’язаним особам віднесені позивачем до складу основних фондів і їх придбання безпосередньо було пов’язано з веденням господарської діяльності.  

З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами позивача про те, що амортизаційні відрахування, нараховані на автомобілі у розумінні пункту 5.2. (п.п.5.2.1 – 5.2.18) ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не є валовими витратами. Але, одночасно зауважує, що твердження відповідача про те, що на спірні амортизаційні відрахування у розмірі 11553 грн. повинно бути розповсюджено дію пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” також є помилковим.

Як вбачається зі змісту наведеної норми права до складу валових витрат не відносяться суми збитків понесених в зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) за цінами нижче звичайних пов’язаним з таким платником податку особам.

Суд зазначає, що виходячи з положень п.п.8.1.1, п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” амортизаційні відрахування не є витратами у розумінні  пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”.     

Враховуючи наведене, суд зазначає, що амортизація, яка нарахована ТОВ фірма „СТВ” на автомобілі, які здавалися в оренду, не може бути віднесена до суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам, у зв’язку із тим, що сума амортизаційних відрахувань не є сумою витрат у розумінні  пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”. Отже, відповідачем було неправомірно визначено порушення позивачем вказаної норми права, а саме – завищення суми амортизаційних відрахувань у сумі 11553,00 грн.

Також, відповідач в акті перевірки та його представник у судовому засіданні з посиланням на п.1.20 ст.1, п.п.8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” наполягали на тому, що позивачем було завищено суму амортизаційних відрахувань на 5059,00 грн. В обґрунтування вказують на те, що в ході перевірки ТОВ фірма „СТВ” встановлений факт продажу автомобілю TOYOTA Avensisнижче звичайної ціни, адже згідно із договором купівлі-продажу № 666 від 20.05.2006 року позивачем на біржі „Автотранс” було реалізовано автомобіль TOYOTA Avensisза суму в 1500,00 грн., тоді як згідно страхового акту страхування наземного транспорту наданого ВАТ „Харківська муніципальна компанія” на користь ТОВ фірма „СТВ” було визначено ринкову вартість даного автомобілю з врахуванням пошкоджень після аварії у сумі 23735,00 грн., що і відповідає рівню звичайних цін на даний автомобіль.

Проте, суд не погоджується із таким висновком відповідача, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно із договором купівлі-продажу № 666 від 20.05.2006 року, укладеним відповідно до Правил біржової торгівлі на біржі „Автотранс” та зареєстрованим на біржі „Автотранс”, ТОВ фірма „СТВ” продало, а Сур’янінов Ігор Іванович купив товар TOYOTA Avensis на загальну суму 1500,00 грн.

Згідно із п.п.1.20.4 п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

Суд зауважує, що продаж товаруTOYOTA Avensis на загальну суму 1500,00 грн. був здійснений за біржовою пропозицією та згідно Правил біржової торгівлі на біржі „Автотранс”, що із урахуванням п.п.1.20.4 п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” свідчить про те, що зазначена ціна продажу товаруTOYOTA Avensisу розмірі 1500,00 грн. є звичайною і не може слугувати підставою для визнання за ТОВ фірма „СТВ” порушення п.1.20 ст.1, п.п. 8.6.1 п. 8.6, п.п.8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

За таких умов, факти вказаних в акті перевірки № 1773/48-0/23146249 від 21.06.2007 року  порушень п.1.20 ст.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6, п.п.8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, слід вважати недоведеними.

З огляду на це, суд дійшов  висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення  суми  податкового  зобов’язання по  податку  на прибуток у загальній сумі 22924,70 грн., з яких : основного платежу у розмірі 18130,50 грн. та 4794,20 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. Внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 13.02.2008р. № 0000980848/3 про визначення ТОВ фірма «СТВ» суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у загальному розмірі 22924,70 грн. є протиправним і повинно бути визнано судом нечинним.

Стосовно порушень п.п.1.18, ст. 1, п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4, п.п. 5.1.17, п.5.1, ст. 5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вказаних в акті перевірки № 1773/48-0/23146249 від 21.06.2007 року та встановлених у податковому повідомленні-рішенні Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 06.07.2007р. №0000990848/0 про визначення ТОВ фірма «СТВ» суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 480559,50 грн. суд зазначає наступне.

Відповідач в акті перевірки та його представник у судовому засіданні з посиланням на п.п.1.18 ст. 1, п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4, п.п. 5.1.17 п.5.1 ст. 5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" наполягали на тому, що позивачем було завищено суму податкового кредиту на загальну суму 316667,00 грн. В обґрунтування вказують на те, що позивачем було безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 200000,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ „КВК-плюс” на користь ТОВ фірма „СТВ”, які не відповідають вимогам чинного законодавства, а також позивачем було безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 116667,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ „TRANSOIL” на користь ТОВ фірма „СТВ”, за якими фактично послуги ТОВ „TRANSOIL” на користь ТОВ фірма „СТВ” не надавались.

Вказані твердження суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ фірма „СТВ” було укладено угоду із ТОВ „TRANSOIL” за № 06/2809 від 28.09.2006 року „Про виготовлення і узгодження проектно-кошторисної документації та робочого проекту”, у зв’язку із чим отримано від ТОВ „TRANSOIL” податкові накладні на загальну суму ПДВ 116667,00 грн.

Відповідачем в акті перевірки № 1773/48-0/23146249 від 21.06.2007 року було визнано зазначені податкові накладні недійсними, у зв’язку із тим, що в них допущена помилка у графі 3 „Номенклатура поставки”, де скорочено написано „юридичні послуги” замість „виготовлення і узгодження проектно-кошторисної документації та робочого проекту”, в той час як жодних посилань на виконання юридичних послуг у зазначеному договорі не має, а також у зв’язку із тим, що фактично послуги ТОВ „TRANSOIL” на користь ТОВ фірма „СТВ” не надавались, у зв’язку із тим, що податкові накладні на „юридичні послуги” не відповідають предмету вказаного договору за № 06/2809 від 28.09.2006 року.

Як вказує в своїх запереченнях відповідач згідно отриманої відповіді від Харківської об’єднаної державної податкової інспекції „Основними видами діяльності” суб’єкта господарювання – ТОВ „TRANSOIL” згідно з установчими документами та даними Довідки ЄДРПОУ від 14.12.2005 року № 13772 є роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля паливом, на підставі чого було зроблено висновок, що фактично у періоді, що перевіряється, вказаний суб’єкт здійснював оптову та роздрібну торгівлю паливом і послуги на користь ТОВ фірма „СТВ” не надавались. Відповідачем також не було взято до уваги платіжні банківські документи, як попередню сплату за юридичні послуги.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п.4.3 статуту ТОВ „TRANSOIL”, копія якого міститься в матеріалах справи і який є установчим документом, Товариство має право здійснювати виконання проектних, технологічних, дослідницько-конструкторських робіт.

Крім того, відповідно до переліку видів робіт будівельної діяльності, на провадження яких надається право ТОВ „TRANSOIL” ( додаток до ліцензії серії АВ № 319140, стор.1 з 2, виданоїХарківською обласною державною адміністрацією 18.04.2007 року) зазначено і проектні роботи.

Таким чином висновок відповідача про те, що установчими документами ТОВ „TRANSOIL” не передбачено такий вид діяльності, як виготовлення і узгодження проектно-кошторисної документації та робочого проекту суд вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наданими до суду письмовими документами.

Щодо висновку відповідача про недійсність податкових накладних, у зв’язку з допущенням в них помилки у графі 3 „Номенклатура поставки”, де скорочено написано „юридичні послуги” замість „виготовлення і узгодження проектно-кошторисної документації та робочого проекту”, та твердження,  що податкові накладні на „юридичні послуги” не відповідають предмету вказаного договору за № 06/2809 від 28.09.2006 року і послуги ТОВ „TRANSOIL” на користь ТОВ фірма „СТВ” фактично не надавались суд викладає наступне.

Суд зазначає, що згідно із п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із п. 5 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

З огляду на вказане, суд зауважує, що некоректність формулювання у графі 3 „Номенклатурна поставки товарів (послуг) продавця” податкової накладної не може слугувати підставою для визнання податкової накладної недійсною та, відповідно, виключення з суми податкового кредиту суми податкових платежів відображених в такій податковій накладній.

На думку суду формулювання „юридичні послуги” цілком відповідає суті договору за № 06/2809 від 28.09.2006 року „Про виготовлення і узгодження проектно-кошторисної документації та робочого проекту”, адже виходячи із змісту зазначеної угоди можна зробити висновок, що всі зазначені послуги базуються на юридичному забезпеченні (супроводі) процесу узгодження, оформлення і виготовлення проектно-кошторисної документації й робочого проекту.

Також, матеріалами справи підтверджено, що фактичне надання послуг ТОВ „TRANSOIL” на користь ТОВ фірма „СТВ” підтверджується актами виконаних робіт, що долучені до матеріалів справи та платіжними документами, існування яих не заперечується відповідачем по справі.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що витрати на юридичні послуги здійснені позивачем з метою виконання своїх зобов'язань за договором № 06/2809 від 28.09.2006 року, що підтверджується Актами виконаних робіт та податковими накладними, у зв’язку із чим включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 116667,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ „TRANSOIL” на користь ТОВ фірма „СТВ” є цілком правомірним, а висновок відповідача про неможливість визначення подальшого призначення та використання у межах господарської діяльності даних юридичних послуг - безпідставним.

Щодо висновку відповідача про завищення ТОВ фірма „СТВ” податкового кредиту на суму 200000 грн., в зв’язку з тим, що на думку відповідача податкові накладні, виписані ТОВ „КВК-плюс” на користь ТОВ фірма „СТВ”, на підставі яких ТОВ фірма «СТВ» до складу податкового кредиту було включено сума ПДВ по передплаті за земельну ділянку па загальну суму 1000 000 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 200000.00 грн., є такими, що не відповідають вимогам законодавства та порушують п.п. 5.1.17 п.5.1 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість” судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що виходячи п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та п. 5 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, податкова накладна може вважатися недійсною і, відповідно, бути виключеною з суми податкового кредиту тільки у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, або у разі відсутності одного з елементів, зазначеного відповідним рядком згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Дослідивши зміст спірних податкових накладних, які містяться у матеріалах справи та були виписані ТОВ „КВК-плюс” на користь ТОВ фірма „СТВ” та перевірені відповідачем при проведенні перевірки, суд дійшов висновку, що вони відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та заповнені належною особою.

Крім того, відповідачем також підтверджується той факт, що ТОВ „КВК-плюс” спірні операції з продажу земельних ділянок на адресу ТОВ фірма «СТВ» оподатковані податком на додану вартість ( відповідь, отримана від Харківської об’єнаної державної податкової інспекції на проведення зустрічної перевірки з питання взаємовідносин ТОВ фірма «СТВ» з ТОВ „КВК-плюс”).

За таких обставин, посилання відповідача на не відповідність вимогам законодавства спірних податкових накладних, на підставі яких було придбано земельну ділянку на загальну суму 1000 000 грн. в т.ч. ПДВ 200000,00 грн., та порушення  ТОВ фірма «СТВ» п.п.5.1.17 п.5.1 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість” суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

У зв’язку із чим, суд приходить висновку про те, що позивачем по податковим накладним, отриманим від ТОВ „TRANSOIL” та ТОВ „КВК-плюс, правомірно включено до складу податкового кредиту та внесено в реєстр отриманих податкових накладних суму ПДВ відповідно у розмірі 116667,00 грн. та у розмірі 200000,00 грн.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень – рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

За таких умов, факти вказаних в акті перевірки № 1773/48-0/23146249 від 21.06.2007 року порушень п.п.1.18, ст. 1, п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4, п.п. 5.1.17, п.5.1, ст. 5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", слід вважати недоведеними.

З огляду на це, суд дійшов  висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення  суми  податкового  зобов’язання по  податку  на додану вартість у загальній сумі 480559,50 грн., з яких : основного платежу у розмірі 320373,00 грн. та 160186,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. Внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 06.07.2007р. №0000990848/0 про визначення ТОВ фірма «СТВ» суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 480559,50 грн. є протиправним і повинно бути визнано судом недійсним.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 13.09.2007р. №0000990848/1, від 04.12.2007р. №0000990848/2, від 13.02.2008р. №0000990848/3 про визначення ТОВ фірма «СТВ» суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 480559,50 грн., суд зазначає, що останні були винесені органом податкової служби за результатами розгляду скарг позивача на ту ж саму суму зобов’язань (визначення суми податкового зобов’язання), що були застосовані податковим повідомленням-рішенням від 06.07.2007р. №0000990848/0, що суперечить приписам ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань, у в зв’язку з чим підлягають визнанню недійсними.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.  

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України,  суд, –

ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 13.02.2008р. № 0000980848/3 про визначення ТОВ фірма «СТВ» суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у загальному розмірі 22924,70 грн.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 06.07.2007р. №0000990848/0, від 13.09.2007р. №0000990848/1, від 04.12.2007р. №0000990848/2, від 13.02.2008р. №0000990848/3 про визначення ТОВ фірма «СТВ» суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 480 559,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ», код 23146249, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

            Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 29.10.2008 року.

Суддя                                                 (підпис)                                              Т.С.Перцова