Постанова № 29702750, 12.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 лютого 2013 р. № 13013/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Пузовікової К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП"ГЕОПРОСТІР" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових-повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП"ГЕОПРОСТІР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.11.2012 року №0008972305 та №0008982305.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "НВП"ГЕОПРОСТІР" щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку із ТОВ «Дельта Універсал», із ТОВ «Дельта Транс» за період з 01.01.2011 року по 01.08.2012 року, про що складено акт перевірки від 19.10.2012 року №4648/2305/34017221. Позивач не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки та вважає, що податковим органом безпідставно донараховано суми податків.

Так, позивач стверджує, що позивачем та його контрагентами фактично виконані умови укладених господарських договорів, про що свідчать первинні документи, а отримані "НВП"ГЕОПРОСТІР" товарно-матеріальні цінності використані ним у власній господарській діяльності. При цьому, первинні документи ТОВ «НВП «ГЕОПРОСТІР» щодо правочинів з ТОВ «Дельта Транс» та ТОВ „Дельта Універсал" не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій з контрагентами. Посилання відповідача в акті перевірки про неправомірність формування податкового кредиту не можуть бути взяті до уваги, оскільки ґрунтуються лише на складених працівниками ВПМ та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова доповідних записках та актах про неможливість проведення зустрічних перевірок щодо діяльності саме ТОВ «Дельта Транс» та ТОВ „Дельта Універсал", а, отже, це свідчить про недоведеність факту вчинення ТОВ «НВП «ГЕОПРОСТІР» правопорушення у сфері оподаткування.

Окрім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ТОВ '«НВП «ГЕОПРОСТІР» та його контрагенти: ТОВ «Дельта Транс» та ТОВ „Дельта Універсал" є окремими суб'єктами права, окремими платниками податку на додану вартість, а межі юридичної відповідальності кожного платника у відповідності до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. За таких підстав, за судженням позивача, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова незаконно та необґрунтовано встановлено в акті перевірки порушення, у зв'язку з чим позивач просить суд скасувати вказані вище податкові повідомлення - рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова у Харківській області Державної податкової служби, позов не визнав. У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що на підставі наказу на проведення перевірки від 08.10.2012 року № 1568, згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ „Науково-виробниче підприємство «Геопростір» щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку із ТОВ „Дельта Універсал", із ТОВ «Дельта Транс" за період з 01.01.2011 по 01.08.2012 року. За результатами перевірки ТОВ «НВП «ГЕОПРОСТІР» обґрунтовано встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій з ТОВ „Дельта-Універсал" за березень 2012 р. на загальну суму - 207.033,6 грн. (у т. ч. сума ПДВ 34.505,6 грн.), за квітень 2012 р. на загальну суму - 8.004 грн. (у т.ч. ПДВ 1.334,00 грн.), за травень 2012 р. на загальну суму - 748.836 грн. (у т.ч. ПДВ 124.806,00 грн.), за червень 2012 р. на загальну суму - 689.847,72 грн. (у т.ч. ПДВ 114.974,62 грн.); з ТОВ „Дельта-Транс" за травень 2012 р. на загальну суму 298.176 грн. (у т.ч. ПДВ 49.696,00 грн.), за червень 2012 р. на загальну суму 441.600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 73.600 грн.). Отже, позивачем порушено п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, у зв'язку з чим підприємством ТОВ „НВП "Геопростір" занижено податок на додану вартість за 2012 р. на загальну суму 398.916 грн., у т.ч. за березень 2012 р. на 34.506 грн., за квітень 2012 р. на 1.334 грн., за травень 2012 р. на 174.502 грн., за червень 2012 р. на 188.575 грн., а також пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.5.1. п. 138.5 ст. 138, п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, у зв'язку з чим підприємством ТОВ „НВП «Геопростір» занижено податок на прибуток на 418.862 грн., у т.ч. за 1-й квартал 2012 р. на 36.231 грн., за 2-й квартал 2012 р. на 382.631 грн. Враховуючи наведене, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова вважає цілком правомірними спірні податкові повідомлення - рішеннями, відповідно до яких податковою здійснені підприємству донарахування податків та накладено штрафні санкції, а вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП"ГЕОПРОСТІР", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 34017221 (місцезнаходження: вул. Космічна, буд.21, кім.37, м. Харків, Харківська область, 61145) (а.с.11).

З 20.02.2006 року за №16079 підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби, станом на час розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС та з 20.03.2006 року зареєстровано як платник податку на додану вартість (а.с.10).

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

На підставі службового посвідчення серія УХК № 039591, виданого 03.08.2009 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, згідно наказу на проведення перевірки від 08.10.2012 року № 1568, старшим державним податковим ревізором - інспектором II рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Красніковою А.Є. відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Геопростір» щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку із ТОВ „Дельта Універсал" та із ТОВ «Дельта Транс» за період з 01.01.2011 по 01.08.2012 року.

Результати вказаної документальної позапланової перевірки оформлені актом №4648/2305/34017221 від 19.10.2012 року (а.с.16-31).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ТОВ "НВП"ГЕОПРОСТІР", при здійсненні господарської діяльності:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, у зв'язку з чим підприємством ТОВ „НВП Геопростір" занижено податок на додану вартість за 2012 рік на загальну суму 398.916 грн., у тому числі за березень 2012 року на 34.506 грн., за квітень 2012 року на 1.334 грн., за травень 2012 року на 174.502 грн., за червень 2012 року на 188.575 грн.;

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.5.1. п. 138.5 ст. 138, п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, у зв'язку з чим підприємством ТОВ „НВП «Геопростір» занижено податок на прибуток на 418.862 грн., у тому числі за 1-й квартал 2012 року на 36.231 грн., за 2-й квартал 2012 року на 382.631 грн.

З посиланням на вказаний акт перевірки, 02.11.2012 року податковим органом винесено спірні податкові повідомлення -рішення:

- № 0008972305, яким ТОВ „НВП Геопростір" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 523.577,50 грн., з яких 418.862 грн. - основний платіж, 104.715,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (а.с.12);

- №0008982305, яким ТОВ „НВП Геопростір" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 498.646,25 грн., з яких 398.917 грн. - основний платіж, 99.729,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.13).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті №4648/2305/34017221 від 19.10.2012 року висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіряємому періоді позивач - ТОВ „НВП Геопростір", мав господарські взаємовідносини з підприємствами ТОВ „Дельта Універсал" та ТОВ «Дельта Транс».

Так, на підставі договорів на створення науково-технічної продукції, укладених між ТОВ „НВП Геопростір"-(замовник) та ТОВ «Дельта Транс», ТОВ „Дельта Універсал" -(виконавець), зобов'язується виконати й здати замовникові, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити роботи, а саме:

- за договором №1-05/12 від 03.05.2012 року, ТОВ «Дельта Транс» зобов'язується виконати доопрацювання і коректування програмного забезпечення АРМ оператора для об'єктів «Шуртан 9 млн.», «Южні Кемачі», Култак» та «Умід» (а.с.32-33);

- за договором №2-05/12 від 04.05.2012 року, ТОВ «Дельта Транс» зобов'язується виконати доопрацювання і коректування програмного забезпечення шафи управління для об'єктів «Шуртан 9 млн.», «Южні Кемачі», Култак» та «Умід» (а.с.39-40);

- за договором від 06.01.2012 року №П3/12, ТОВ „Дельта Універсал" зобов'язується виконати виготовлення і поставку комплекту вузлів та блоків визначених у специфікації (а.с.46-47);

- за договором від 04.05.2012 року №4-05/12, ТОВ «Дельта Транс» зобов'язується виконати виготовлення і поставку комплекту вузлів та блоків визначених у специфікації (а.с.49-50);

- за договором від 24.01.2012 року №9/12, ТОВ „Дельта Універсал" зобов'язується виконати проведення монтажу шаф управління та власних потреб (а.с.53-54);

- за договором від 11.01.2012 року №14/12, ТОВ „Дельта Універсал" зобов'язується виконати виготовлення і поставка комплекту вузлів та блоків визначених у специфікації (а.с.61-62);

Відповідно до договорів від 03.05.2012 року №16/12 (а.с.64-65) та 18.04.2012 року №П17/12 (а.с.82-83, укладених між ТОВ „НВП Геопростір"-(покупець) та ТОВ „Дельта Універсал" -(продавець), останній приймає на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, визначений у специфікації (а.с.66,72,85-86)

Фактичне виконання умов вказаних договорів підтверджується виписаними податковими накладними, а саме: від 11.05.2012 року №1106 на суму з ПДВ 54.540,00 грн., від 21.05.2012 року №2102 на суму з ПДВ 56.220,00 грн., від 23.05.2012 року №2302 на суму з ПДВ 56.652,00 грн., від 25.05.2012 року №2502 на суму з ПДВ 31.920,00 грн., від 24.05.2012 року №2401 на суму з ПДВ 56.832,00 грн., від 22.05.2012 року №2201 на суму з ПДВ 56.580,00 грн., від 18.05.2012 року №1803 на суму з ПДВ 41.076,00 грн., від 10.05.2012 року №1002 на суму з ПДВ 57.456,00 грн., від 03.05.2012 року №302 на суму з ПДВ 57.708,00 грн., від 08.05.2012 року №802 на суму з ПДВ 49.200,00 грн., від 04.05.2012 року №402 на суму з ПДВ 54.432,00 грн., від 26.06.2012 року №2601 на суму з ПДВ 33.930,00 грн., від 27.06.2012 року №2701 на суму з ПДВ 33.930,00 грн., від 22.06.2012 року №2201 на суму з ПДВ 52.032,00 грн., від 25.06.2012 року №2502 на суму з ПДВ 45.246,00 грн., від 20.06.2012 року №2002 на суму з ПДВ 54.300,00 грн., від 21.06.2012 року №2104 на суму з ПДВ 54.300,00 грн., від 07.06.2012 року №702 на суму з ПДВ 33.744,70 грн., від 13.06.2012 року №1301 на суму з 21.621,00 грн., від 05.06.2012 року №504 на суму з ПДВ 48.256,20 грн., від 06.06.2012 року №603 на суму з ПДВ 41.520,60 грн., від 04.06.2012 року №403 на суму з ПДВ 57.456,00 грн., від 01.06.2012 року №103 на суму з ПДВ 57.000,00 грн., від 12.06.2012 року №1203 на суму з 34.707,00 грн. (а.с.153-176), від 28.03.2012 року №2801 на суму з ПДВ 103.516,80 грн., від 29.03.2012 року №2901 на суму з ПДВ 103.516,80 грн., від 29.05.2012 року №2902 на суму з ПДВ 294.019,20 грн., від 11.05.2012 року №1102 на суму з ПДВ 4.156,80 грн. (а.с.181-189), від 06.06.2012 року №602 на суму з ПДВ 55.200,00 грн., від 05.06.2012 року №505 на суму з ПДВ 55.200,00 грн., від 04.06.2012 року №401 на суму з ПДВ 55.200,00 грн., від 01.06.2012 року №107 на суму з ПДВ 55.200,00 грн. (а.с.192-195), від 22.06.2012 року №27 на суму з ПДВ 54.810,00 грн., від 21.06.2012 року №24 на суму з ПДВ 55.124,40 грн., від 20.06.2012 року №23 на суму з ПДВ 54.348,00 грн., від 12.06.2012 року №20 на суму з ПДВ 59.708,80 грн., від 11.06.2012 року №18 на суму з ПДВ 59.314,80 грн., від 29.05.2012 року №20 на суму з ПДВ 42.411,60 грн., від 25.05.2012 року №19 на суму з ПДВ 37.649,80 грн., від 24.05.2012 року №17 на суму з ПДВ 55.389,60 грн., від 11.05.2012 року №7 на суму з ПДВ 59.976,13 грн., від 10.05.2012 року №5 на суму з ПДВ 59.065,68 грн., від 06.06.2012 року №603 на суму з ПДВ 55.200,00 грн., від 05.06.2012 року №506 на суму з ПДВ 55.200,00 грн., від 10.05.2012 року №5 на суму з ПДВ 59.065,68 грн., від 06.06.2012 року №603 на суму з ПДВ 55.200,00 грн., від 05.06.2012 року №506 на суму з ПДВ 55.200,00 грн., від 04.06.2012 року №402 на суму з ПДВ 55.200,00 грн., від 01.06.2012 року №108 на суму з ПДВ 55.200,00 грн., від 05.06.2012 року №506 на суму з ПДВ 55.200,00 грн., (а.с.198-213), від 24.04.2012 року №2401 на суму з ПДВ 8.004,00 грн. (а.с.216), від 11.05.2012 року №1105 на суму з ПДВ 58.740,00 грн., від 21.05.2012 року №2101 на суму з ПДВ 117.480,00 грн. (а.с.221-222), від 04.06.2012 року №402 на суму з ПДВ 58.740,00 грн., від 01.06.2012 року №102 на суму з ПДВ 58.740,00 грн. (а.с.224-225), від 04.06.2012 року №402 на суму з ПДВ 58.740,00 грн., від 01.06.2012 року №102 на суму з ПДВ 58.740,00 грн. (а.с.224-225).

Виконання договорів на створення науково-технічної продукції підтверджується Відомістю виконання (а.с.34, 41, 55), актами здачі-прийому виконаних робіт №1 від 03.05.2012 року, №2 від 04.06.2012 року, №3 від 05.06.2012 року, №4 від 06.06.2012 року (а.с.35-38, 42-45), №1 від 11.05.2012 року, №2 від 21.05.2012 року, № від 01.06.2012 року, №4 від 04.06.2012 року (а.с.52, 60, 75, 99, 100, 106-107), актом про залік зустрічних однорідних вимог від 31.05.2012 року (а.с.84, 98), видатковими накладними від 11.05.2012 року №П-12-02 (а.с.48), від 11.05.2012 року №001П-05/12, від 29.05.2012 року №002П-05/12 (а.с.51-52), від 11.05.2012 року №П-12-03, від 01.06.2012 року №12, від 04.06.2012 року №13, від 05.06.2012 року №14, від 06.06.2012 року №15, від 07.06.2012 року №16 (а.с.67-71), від 12.06.2012 року №17, від 13.06.2012 року №18, від 20.06.2012 року №19 (а.с.73-74), від 20.06.2012 року №19, від 21.06.2012 року №20, від 22.06.2012 року №21, від 25.06.2012 року №22, від 26.06.2012 року №23, від 27.06.2012 року №24 (а.с.76-81), від 25.05.2012 року №11, від 23.05.2012 року №9, від 24.05.2012 року №10, від 22.05.2012 року №8, від 21.05.2012 року №7, від 18.05.2012 року №6, від 11.05.2012 року №5, від 10.05.2012 року №4, від 08.05.2012 року №3, від 04.05.2012 року №2, від 03.05.2012 року №1 (а.с.87-97), від 11.06.2012 року №У01-06/12, від 12.06.2012 року №У02-06/12, від 20.06.2012 року №У03-06/12, від 21.06.2012 року №У04-06/12, від 22.06.2012 року №У05-06/12 (а.с.101-105), від 10.05.2012 року №У01-05/12, від 11.05.2012 року №У02-05/12, від 24.05.2012 року №У03-05/12, від 25.05.2012 року №У04-05/12, від 29.05.2012 року №У05-05/12 (а.с.108-112).

Транспортування товару за вказаними правочинами здійснювалося на підставі договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 03.05.2012 року №1/05, укладеного між ФОП ОСОБА_2-(перевізник) та ТОВ „НВП Геопростір"-(замовник) (т. 2 а.с. 2), про що в матеріалах справи свідчать заявки на перевезення вантажу акт здачі-приймання виконаних робіт (т. 2 а.с. 9-32).

Перевезення радіо реле, придбаного за договором №П17/12 від 17/12, здійснювалося самовивозом покупця, так як вказаний товар за даним договором є малогабаритним приладом розміром 1,5x1 см., 1,5x1,5 см., і тому перевезення спеціальним транспортом не потребує та може бути перенесений у ручній кладці.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені в повному обсязі в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчать виписки із банку (а.с.177-178, 180, 190, 196, 214, 217, 219-220, 226-227), квитанціями (а.с.182,184, 223), платіжними дорученнями (а.с.185).

Придбаний позивачем товар у ТОВ „Дельта Універсал" та ТОВ «Дельта Транс» переданий у власність ДП «Завод «Радіореле» на підставі договору від 03.05.2012 року №38/153/1 (т. 2 а.с.35-36).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за вказаними вище правочинами. Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в ході розгляду справи до суду не надав.

Посилання відповідача в акті перевірки на неправомірність формування витрат та податкового кредиту в податковому обліку, суд не бере до уваги, оскільки єдиним мотивом для судження відповідача про неправомірність формування витрат та податкового кредиту є акти ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, а саме:

- акт від 10.08.2012 року №715/2204/33481749 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Універсалт щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року;

- акт від 10.08.2012р. № 719/2201/37998163 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ДЕЛЬТА - ТРАНС", щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за травень - червень 2012 року.

Разом з цим, суд відзначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року у справі №2а-10165/12/2070 визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Універсал" (код ЄДРПОУ 33481749) за період квітень 2011 року - червень 2012 року, результат якої оформлений Актом від 10.08.2012 року №715/2204/33481749 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Дельта Універсал" податковий номер 33481749 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби вилучити з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомості, внесені на підставі Акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 10.08.2012 року №715/2204/33481749 ТОВ "Дельта Універсал" (код ЄДРПОУ 33481749), поновивши в ній дані, задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Універсал" щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період квітень 2011 року - червень 2012 року (а.с.138-148). Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2013р. вказана постанова залишена без змін. В силу ст. 254 КАС України дані судові акти набули законної сили.

Також суд відзначає, що в силу приписів абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час цієї звірки первинні документи вказаного контрагенту не вивчались, оскільки, як вбачається з назви цього акту, зустрічна звірка взагалі не була проведена.

Згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затвердженим Постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженим Наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

В розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України, доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Утім, суд відзначає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків, відсутності змін у структурі та стані активів сторін спірних правочинів, не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Суд також відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Стосовно твердження відповідача, щодо порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст. 201 Податкового кодексу України та пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.5.1. п. 138.5 ст. 138, п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне:

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Під час судового розгляду справи підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податковою кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення ТОВ "НВП"ГЕОПРОСТІР" наведених вище норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав. Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Оскільки, ТОВ "НВП"ГЕОПРОСТІР" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де указано, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд відзначає, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг)ю

Також за вимогами п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із наданих позивачем та досліджених судом первинних документів (договорів, видаткових та податкових накладних) вбачається, що господарські операції між ТОВ "МТР ГРУПП" та його контрагентами мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем - ТОВ "НВП"ГЕОПРОСТІР" та його контрагентами положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "НВП"ГЕОПРОСТІР", позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП"ГЕОПРОСТІР" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових-повідомлень рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 02.11.2012 року №0008972305 та №0008982305.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2012 року.

Суддя Панченко О.В.