Рішення № 29702078, 21.02.2013, Приморський районний суд м. Одеси

21.02.2013

Провадження № 2/522/2151/13

справа № 1522/11904/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Івченка В.Б.

при секретарі Січінава М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

У своєму позові позивачка просить суд поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності відповідно по 1|2 частині квартири №38, буд. 1 корп.3 по вул. Пастера у м. Одеса.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась на те, що 23 вересня 1983 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований Центральним відділом РАЦС м. Одеси за актовим записом №755.

16 лютого 2010 року за заявою сторін шлюб між сторонами було розірвано Третім Приморським відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції за актовим записом №22.

За час спільного проживання у шлюбі із відповідачем, ними було набуто спільне майно, а саме: квартира №38, буд.1 корпус 3 по вул. Пастера у м. Одеса, автомобілю НОМЕР_1, грошових коштів у розмірі 12674, 58євро, грошових коштів у розмірі 8500,00 євро та інших грошових коштів, що були внесені відповідачем на рахунки в ПАТ «Укрсоцбанк». Після розірвання шлюбу питання щодо поділу майна подружжя вирішено не було, у звязку з чим позивачка вимушена була звернутись до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи, ОСОБА_1 надала до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири №38, корп.3, буд. 1 по вул. Пастера у м. Одеса, стягнути з відповідача в рахунок грошової компенсації вартість 1|2 частини автомобіля ОСОБА_3, д/н ВН 3587СО, 2008 року виготовлення, у розмірі 116 295 гривень та судові витрати по справі у розмірі 375 гривень, посилаючись на те, що після звернення позивачки до суду з позовом про поділ майна, відповідач, намагаючись приховати спільне майно, щоб унеможливити його поділ, зняв автомобіль з обліку у органах ДАІ для продажу без відома колишньої дружини.

Представник відповідача надав до суду заперечення проти позову про поділ спільного сумісного майна подружжя та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що після розірвання шлюбу між сторонами було вирішено питання щодо поділу майна, набутого за час шлюбу, що складається з: квартири №38, буд.1 корпус 3, по вул. Пастера у м. Одеса, автомобіля «Мітсубісі ланцер», 2008 р/в, автомобіля «Субару», д/н ВН 3571СО, а саме: право власності на квартиру №38, буд.1 корпус 3 по вул. Пастера у м. Одеса та автомобіль «Субару», д/н ВН 3587СО, в цілому було визнано за ОСОБА_2. Право власності на автомобіль «Мітсубісі ланцер», 2008 р/в, було визнано за ОСОБА_1. Крім того, сторони вирішили придбати житло для їх спільної доньки ОСОБА_4, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що була придбана відповідачем 17.02.2010 року, тобто наступного дня після розірвання шлюбу, та подарована доньці 26.02.2010р..

21 лютого 2013 року в ході розгляду справи представник позивачки надав до суду заяву про залишення позовних вимог в частині стягнення з відповідача в рахунок грошової компенсації вартість 1|2 частини автомобіля ОСОБА_3, д/н ВН 3587СО, 2008 року виготовлення, у розмірі 116 295 гривень, без розгляду.

Ухвалою суду від 21 лютого 2013 року залишено без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з відповідача в рахунок грошової компенсації вартість 1|2 частини автомобіля ОСОБА_3, д/н ВН 3587СО, 2008 року виготовлення, у розмірі 116 295 гривень.

Представник позивачки у судове засідання зявився, уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання зявився, проти задоволення позову заперечував.

Всебічно з'ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 23 вересня 1983 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований Центральним відділом РАЦС м. Одеси за актовим записом №755.

16 лютого 2010 року за заявою сторін шлюб між сторонами було розірвано Третім Приморським відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції за актовим записом № 22.

За час спільного проживання у шлюбі сторонами було набуто спільне майно, а саме: квартира № 38, буд.1 корпус 3 по вул. Пастера у м. Одеса, автомобіль «Субару Форестер», д/н ВН 3587СО, 2008 р/в, автомобіль «Мітсубісі ланцер», 2008 р/в та грошові кошти у розмірі 20 000 євро.

За домовленістю сторін, за для попередження можливих претензій майнового характеру один до одного, на наступний день після розірвання шлюбу, відповідач придбав за договором купівлі продажу від 17.02.2010 року двокімнатну квартиру під № 100 у будинку під № 23 по вулиці Б. Хмельницького у м. Одесі, яку подарував спільній з позивачкою доньці, ОСОБА_4, за договором дарування від 26 лютого 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Судом встановлено, що вказана квартира була придбана ОСОБА_2 за 37 200 дол. США, що підтверджується розпискою від 17.02.2010 року, написаною власноручно продавцями квартири ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у день продажу квартири. Більшу частину грошей у сумі 20 000 євро для придбання квартири відповідач зняв зі свого рахунку у ПАТ «Укрсоцбанк» в період знаходження у шлюбі, а саме 11 та 13 січня 2010 року, що підтверджується довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» від 01.06.2012 року за № 501.5-07/96-7185 та випискою історії операцій від 15.04.2011 року за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 року. Щодо походження іншої частини грошей, за які було придбано квартиру, ані позивач, ані відповідач доказів не надавали.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 17.02.2010 року відповідачем було придбано двокімнатну квартиру за спільні гроші подружжя, після чого зазначена квартира була подарована відповідачем його доньці, ОСОБА_4, за договором дарування від 26.02.2010 р., яка на сьогоднішній день є повноцінним власником даної квартири.

Отже, у суду є всі підстави вважати, що між сторонами дійсно було вирішено питання щодо поділу майна, набутого за час шлюбу, позасудовим шляхом, оскільки один автомобіль набутий подружжям під час шлюбу залишився у позивачки, а саме «Мітсубісі ланцер», 2008 р/в, а інший - «Субару», д/н ВН 3571СО у відповідача, одна квартира - №38, буд.1 корпус 3, по вул. Пастера у м. Одеса залишилась у відповідача, інша - під № 100 у будинку під № 23 по вулиці Б. Хмельницького у м. Одесі, - у позивачки та її доньки.

З підстав викладених вище, суд приходить до висновку, що сторонами було досягнуто домовленість щодо поділу спільного майна подружжя, що не заперечувала і позивачка у судових засіданнях, поділ майна відбувся на початку 2010 року в період розірвання шлюбу сторонами.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них на мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба та т.і.) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а відповідно до ст. 70 СК при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівні, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

Згідно роз'яснень, наданих у п.22 Постанови Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Згідно роз'яснень, наданих у п.23 вищевказаної Постанови, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до статті 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

За таких обставин, суд вважає, що у позовних вимогах позивачки повинно бути відмовлено.

Керуючись статтями 60, 61, 63, 66, 68, 69, 70 СК України, 3, 60, ч.3 ст. 209, 213 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Суддя В.Б.Івченко