Ухвала суду № 2970144, 16.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

16 липня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

при секретареві - Сидорович О. В.,

з участю представників:

позивача Козирєвої Л.О. (довіреність від 10.04.2007 № 2),

Савлука О.О. (довіреність від 10.09.2007),

відповідача - Капіноса С.В. (довіреність від 12.02.2008 № 4136)

провівши у відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявоютовариства з обмеженою відповідальністю “Газонні машини” до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Газонні машини” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11 квітня 2007 року, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю “Газонні машини” (далі ТОВ “Газонні машини”) звернулося до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі Мелітопольської ОДПІ Запорізької області) з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21 квітня 2006 року № 0000962302/0, яким йому визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 782355 гривень, з яких: 523000 гривень основний платіж, 259355 гривень штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту планової виїзної перевірки від 10 квітня 2006 року № 286/23/32886874 з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23 березня 2004 року по 31 грудня 2005 року, складеного Мелітопольською ОДПІ Запорізької області, про порушення ним пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 523000 гривень за ІVкварталі 2004 року та за 2005 рік.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 25 січня 2007 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11 квітня 2007 року постанову Господарського суду Запорізької області від 25 січня 2007 року скасовано та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

У поданій касаційній скарзі ТОВ “Газонні машини”, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ “Газонні машини”є підприємством з іноземними інвестиціями. Згідно із Статутом, частка іноземного інвестора громадянина Королівства Нідерланди, пана ОСОБА_1, складає 99 % . На час здійснення перевірки у квітні 2006 року ним було внесено 35,48 % статутного капіталу підприємства, що складає 80079 гривень 29 копійок.

Окрім цього, ТОВ “Газонні машини” уклало з ОСОБА_1 два договори позики:

- від 28 жовтня 2004 року № 2, за умовами якого ТОВ “Газонні машини” надано безпроцентну позику в розмірі 30000 євро задля придбання основних фондів, зі строком погашення - 18 жовтня 2006 року. Указаний договір зареєстровано в Національному банку України 6 листопада 2004 року (реєстраційне свідоцтво № 37). За цим договором ТОВ “Газонні машини” 1 листопада 2004 року отримало 29992,50 євро, що складає 202715 гривень 98 копійок;

- від 16 грудня 2004 року № 3, за умовами якого ТОВ “Газонні машини” надано безпроцентну позику в розмірі 230000 євро задля придбання основних фондів, на пять років. Згідно з додатковою угодою № 2 до цього договору від 19 січня 2006 року, сума позики складає 300000 євро. Указаний договір зареєстровано в Національному банку України 23 грудня 2004 року (реєстраційне свідоцтво № 48, додаток № 1 від 4 травня 2005 року до реєстраційного свідоцтва). За цим договором ТОВ “Газонні машини” в період з 24 грудня 2004 року по 31 серпня 2005 року отримало 291663 євро, що складає 1976703 гривні 13 копійок.

Свій висновок про необхідність включення коштів, отриманих за договорами позики, до валових доходів підприємства відповідач мотивував тим, що, оскільки положеннями підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не передбачено виключення зі складу валових доходів підприємства позикодавця коштів, залучених у позику, то такі кошти включаються до валового доходу позичальника, згідно із підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, як доходи від позареалізаційних операцій.

Визнаючи такий висновок Мелітопольської ОДПІ Запорізької області необґрунтованим, та, відповідно, задовольняючи позовні вимоги ТОВ “Газонні машини” про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не включаються до складу валового доходу та не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у звязку з отриманням фінансових кредитів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вказав, що укладені між сторонами договори не є позикою, оскільки положеннями статті 1048 Цивільного кодексу України передбачена виплата позикодавцю процентів від суми позики, а за їх умовами позика є безпроцентною.

У разі ж залучення коштів за позикою без визначення доходу, що сплачується (нараховується) позичальником на користь позикодавця у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна (процентів), така операція не визнається фінансовим кредитом в розумінні пункту 11.1.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а тому отримані позивачем кошти повинні включатися до його валового доходу, відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1. статті 4 цього Закону.

Посилання суду першої інстанції на те, що зміни до договорів позики, внесені 10 березня 2006 року та 1 квітня 2006 року, щодо встановлення фіксованої процентної ставки за користування позикою в розмірі 7 % річних, діють з дня вступу договору в силу, тобто з 28 жовтня 2004 року (договір № 2) та з 16 грудня 2004 року (договір № 3), а тому укладений між сторонами договір є фінансовим кредитом, обгрунтовано не взято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач повідомив банк про внесення змін до реєстраційного свідоцтва щодо процентної ставки через три дні після завершення перевірки. Указані ж зміни, відповідно до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 270 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2004 року за № 885/9484, набирають чинності тільки після внесення відповідних змін до реєстраційного свідоцтва.

Оскільки податкове зобовязання з податку на прибуток донараховано підставно, з позивача підлягають стягненню й штрафні санкції за порушення податкового законодавства, встановлені підпунктом 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Колегія суддів погоджується з указаними висновками апеляційного суду, оскільки він всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а тому ухвалена ним постанова підлягає залишенню в силі, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Газонні машини” залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11 квітня 2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий, суддя М. І. Смокович

Судді Т. Ф. Весельська

С. А. Горбатюк

М. О. Сорока

І. В. Штульман