Рішення № 29700393, 25.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2013 р. Справа № 911/177/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Шепетівський ремонтний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Техімпекс"

про стягнення 1 722 321, 85 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Федорчук О.Г. - предст., дов. № 188 від 06.02.2013р.

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Шепетівський ремонтний завод" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техімпекс" (відповідач) про стягнення 1 722 321,85 грн., які складаються з 1 656 220,00 грн. суми осново боргу, 51 886,43 грн. пені, 14 215, 42 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 28/2012 від 30.05.2012р. про надання послуг з ремонту спеціальної техніки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2013р. (суддя Сокуренко Л.В.) було порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 29.01.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2013р. (суддя Сокуренко Л.В.), у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та заявленими ним клопотаннями від 24.01.2013р. та від 28.01.2013р., розгляд даної справи було відкладено на 11.02.2013р.

Згідно розпорядження голови господарського суду Київської області № 33-АР від 07.02.2013р. справу № 911/177/13-г передано на повторний автоматизований розподіл, у зв'язку з виходом судді Сокуренко Л.В. у довготривалу відпустку.

На підставі автоматизованого розподілу справ, справу № 911/177/13-г передано для розгляду судді Щоткіну О.В.

Ухвалою господарського суду від 11.02.2013р. справу було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 25.02.2013р.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 25.02.2013р., про що також свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103237713153 від 13.02.2013р., в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надіслав письмовий відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні, а також клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про зупинення провадження у справі.

Що стосується поданого клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім на даному судовому засіданні з причин його хвороби, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.

Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Відповідачем не подано доказів, що представник відповідача, який не мав можливості з'явитись на вказане судове засідання, є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута. Крім того, в якості обґрунтування неможливості бути присутнім на даному судовому засіданні, відповідач зазначає хворобу представника відповідача - Горожанової В.А., однак не надає суду жодних доказів хвороби (лікарняний лист, тощо).

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 р.).

Зважаючи на викладені вище обставини, а також те, що вказане клопотання подається відповідачем не вперше, що дає суду підстави вважати про неналежне користування відповідачем процесуальними правами та навмисним затягуванням судового процесу, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

У відповідності до поданого відповідачем клопотанням про зупинення провадження у справі, яке обґрунтоване призначенням судової почеркознавчої експертизи для ідентифікації особи, яка виконала підписи від імені генерального директора ТОВ «НВК «Техімпекс» Калини В.Е., на документах, наданих позивачем в копіях до суду (акт зарахування зустрічних позовних вимог, акт виконаних робіт), суд зазначає:

Згідно ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

В свою чергу, існування заперечень з боку відповідача стосовно поданих позивачем копій документів, не позбавляло права останнього подати власні примірники зазначених документів, які, на його думку, викликають сумніви у їх дійсності (акт виконаних робіт від 13.07.2012р. та акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.09.2012р.).

До того ж, твердження відповідача стосовно того, що у нього є сумніви стосовно того, що підписи від імені генерального директора ТОВ «НВК «Техімпекс» Калини В.Е. в документах, наданих до суду позивачем, виконані саме цією фізичною особою спростовуються нормами цивільного законодавства, зокрема, щодо порядку укладення договорів та інших правочинів.

У відповідності до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відбиток печатки ставиться на документах для посвідчення їхньої дійсності. В свою чергу, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств або інших осіб призначених керівниками.

Згідно ст. 358 Кримінального кодексу України, підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут, є кримінальним злочином.

Зважаючи на те, що лише підпис особи, уповноваженої на підписання правочину від імені юридичної особи, може бути скріплений печаткою підприємства, відповідач ставлячи під сумнів підпис вчинений від імені генерального директора ТОВ «НВК «Техімпекс» Калини В.Е. не звертає уваги на той факт, що його підпис скріплений печаткою підприємства.

Однак, зважаючи на те, що доказів втрати печатки та доказів такого звернення до правоохоронних органів останнім надано не було, суд приходить до висновку, що підпис директора відповідача - Калини В.Е., який скріплений печаткою ТОВ «НВК «Техімпекс», вчинений саме цією фізичною особою, у зв'язку з чим в суду відсутні підстави для призначення почеркознавчої експертизи.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи те, що дослідження доказів, наявних в матеріалах справи та яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи приписи статті 77 та статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи, суд керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,-

встановив:

30 травня 2012 року між державним підприємством «Шепетівський ремонтний завод» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «НВК «Техімпекс» (замовник) було укладено договір № 28/2012 (Договір) про надання послуг з ремонту спеціальної техніки, відповідно до умов якого замовник дає доручення, а виконавець зобов'язується за плату надати послуги з виконання відновлювального ремонту спеціальної частини техніки замовника (вироби), які передаються в ремонт за номенклатурою, комплектацією, у кількості та вартістю, що визначена у додатках до цього Договору, а також виконувати роботи з гарантійного обслуговування протягом гарантійного терміну.

Відповідно до п. 5.1. Договору, загальна вартість ремонту виробів складає 3 520 000 гривень 00 коп. з урахуванням ПДВ 20%.

На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов Договору складається Акт виконаних робіт із зазначення переліку виробів (п.1.4 договору).

У відповідності до актів виконаних робіт від 13.07.2012р., 20.08.2012р., 22.08.2012р., 14.09.2012р.,05.09.2012р. позивачем були виконані роботи з ремонту спеціальних машин, які підписані та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до пп. 5.3., платежі за цим договором здійснюються у наступному порядку: а саме 40% від ціни ремонту виробів з урахуванням ПДВ 20% замовник перераховує на рахунок Виконавця прямим банківським переказом протягом 5 (п'яти) днів з дати підписання акту прийому-передачі виробів в ремонт.

Як вбачається з матеріалів справи, передача виробів в ремонт згідно акту прийому-передачі в ремонт відбулася 3 липня 2012 року, тобто з урахуванням п.5.3 договору - оплата 40% ціни ремонту мала відбутись в строк до 8 липня 2012р.

У відповідності до додаткової угоди № 1 від 17 вересня 2012 року до даного Договору, 60% від ціни ремонту виробів з урахуванням ПДВ 20% замовник перераховує на рахунок виконавця прямим банківським переказом протягом 50 (п'яти) днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт.

Останній акт виконаних робіт був підписаний 14 вересня 2012 року, у зв'язку з чим кінцевим терміном перерахунку 60% від ціни ремонту виробів було 3 листопада 2012 року.

У відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України, на підставі акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 17 вересня 2012 року відповідачем було погашено 55780,00 грн. (а.с. 39).

До того ж, з метою досудового врегулювання спору, 13.11.2012р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість в розмірі 2 056 220,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання згідно договору, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка складає 1656220,00 грн.

В свою чергу, у відзиві на позов, відповідач проти позову заперечує та зазначає, що сума боргу станом на 21.12.2012р. складає 1 256 220,00 грн., а не 1 656 220,00 грн., як заявляє позивач, оскільки 06.12.2012р. відбулась часткова проплата суми боргу в розмірі 400 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 629, надане в якості доказу.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з відтиску печатки органу поштового зв'язку про направлення позовної заяви до суду, остання була направлена 09.01.2013р., у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що часткова оплата заборгованості в розмірі 400 000,00 грн., відповідно до платіжного доручення від 06.12.2012р., була сплачена відповідачем до порушення провадження у справі, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні стягнення заборгованості в сумі 400000,00 грн.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 1 656 20,00 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 256 220,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 14215,42 грн. 3% річних (за період з 09.07.2012р. по 03.09.2012р.; з 04.11.2012р. по 21.12.2012р.).

У відзиві на позов, відповідач проти 3% річних заперечує та зазначає, що зазначена відповідальність не була встановлена договором, а також посилається на той факт, що позивачем нарахування 3% річних є неправомірним, оскільки має місце поряд з нарахуванням пенею.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені даною статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Даної позиції дотримується Верховний Суд України, про що викладено в постанові від 19 серпня 2003 року у справі за позовом Компанії до ВАТ "Закарпатгаз" про стягнення 62002,80 грн.

Суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних, зважаючи на часткові оплати заборгованості 06.12.2012р., встановив, що заявлені до стягнення 14215,42 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 13 365,56 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 51 886,43 грн.

У відповідності до розрахунку, який міститься в матеріалах справи, нарахування суми неустойки здійснено від суми боргу в розмірі 1 408 000,00 грн. (за період з 09.07.2012р. по 03.09.2012р.), в розмірі 2 056 220,00 грн. (за період з 04.11.2012р. по 06.12.2012р.), в розмірі 1 656 220,00 грн. (за період з 07.12.2012р. по 21.12.2012р.) виходячи із ставки 0,03%.

Згідно пп. 7.2 Договору, у випадку несвоєчасного перерахування коштів, замовник несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,03% від невчасно перерахованої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені на суму 1 408 000,00 грн. (за період з 09.07.2012р. по 02.09.2012р.), на суму 2 056 220,00 грн. (за період з 04.11.2012р. по 05.12.2012р.), та на суму 1 256 220,00 грн. (за період з 07.12.2012р. по 21.12.2012р.), встановив, що згідно розрахунку суду загальний розмір пені становить 67 003,63 грн., що є значно вищим порівняно з сумою, заявленою до стягнення позивачем, у зв'язку з чим неустойка в сумі 51886,43 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки у суду відсутнє право виходить за межі заявлених позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 1 321 471,99 грн. грн., та з відповідача підлягає до стягнення 1 256 220, 00 грн. боргу, 51 886,43 грн. пені, 13 365,56 грн. 3% річних. В іншій частині суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Техімпекс" (07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, 14, код ЄДРПОУ 32499006 ) на користь Державного підприємства "Шепетівський ремонтний завод" (30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Гагаріна, 10) - 1 256 220 (один мільйон двісті п'ятдесят шість тисяч двісті двадцять) грн. 00 коп. боргу, 51 886 (п'ятдесят одну тисячу вісімсот вісімдесят шість) грн. 43 коп. пені, 13 365 (тринадцять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 56 коп. 3% річних, 26429 (двадцять шість тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 44 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 01.03.2013р.

Суддя О.В. Щоткін