Рішення № 29700229, 22.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.01.13 р. Справа № 905/56/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Займак Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРМАШ», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод Станкомаш», Донецька область, м. Краматорськ

про: стягнення заборгованості у сумі 9758,77 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРМАШ», м. Київ, звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод Станкомаш», Донецька область, м. Краматорськ, про стягнення заборгованості у сумі 9758,77 грн., а саме: 9600,00 грн. основного боргу, пені у сумі 124,99 грн., 3% річних у розмірі 24,18 грн., індексу інфляції у розмірі 9,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № Т121115 від 04.09.2012 р., рахунок-фактуру № СФ-0001295 від 04.09.2012 р., видаткову накладну № РН-0000499 від 16.11.2012 р., довіреність № 527 від 15.11.2012 р., платіжне доручення № 1267 від 01.11.2012 р., акт від 17.12.2012 р., гарантійний лист № 550 від 15.11.2012 р., вимогу № 2311/1юр від 23.11.2012 р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Через канцелярію 22.01.2013 р. суду надав клопотання про розгляд справи без представника позивача за наявними матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних документів не представив. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання від 09.01.2013 р.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

04.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРМАШ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод Станкомаш» (Покупець) був укладений договір поставки № Т121115 (надалі Договір), відповідно до якого Постачальник зобов’язаний передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, наступний металопрокат (Товар): Заготовка ф 430 ст.45 L=2,1 м, 1 шт., Заготовка ф 430 ст.45 L=2,1 м, 1 шт., усього на суму 49600,00 грн. з урахуванням ПДВ. Означений договір підписаний без зауважень та скріплений печатками сторін.

У відповідності з умовами п.3.1. Договору ціна на Товар встановлюється за домовленістю між Постачальником то Покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та п. 1.1. Договору.

Пунктом 3.4. Договору сторони визначили, що оплата всієї вартості Товару, вказаного у рахунку та п. 1.1., 3.2. даного Договору, здійснюється у вигляді 100% передплати, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

Згідно п. 4.1. Договору поставка Товару здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 р., з врахуванням особливостей, встановлених цим Договором. За умов п. 4.4. Договору датою поставки вважається дата отримання Товару Покупцем або третьою особою(перевізником) на складі Постачальника, вказана в видатковій накладній.

На виконання умов п. 3.4. означеного Договору, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0001295 від 04.09.2012 р. на поставку Товару: Заготовка ф 430 ст.45 L=2,1 м, 1 шт., Заготовка ф 430 ст.45 L=2,1 м, 1 шт., на загальну суму 49600,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідач платіжним дорученням № 1267 від 01.11.2012 р. сплатив частину суми, обумовлену п. 1.1., 3.2. Договору у розмірі 40000,00 грн.

Згідно до гарантійного листа від № 550 від 15.11.2012 р. відповідач гарантував провести оплату залишку грошових коштів за товар по договору поставки № Т121115 від 04.09.2012 р. в розмірі 9600,00 грн. в тому числі ПДВ до 21.11.2012 р.

З урахуванням гарантійного листа відповідача № 550 від 15.11.2012 р., позивач 16.11.2012 р. поставив відповідачу на підставі видаткової накладної № РН-0000499 товар на загальну суму 49600,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Факт поставки продукції та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача підтверджується довіреністю № 527 від 15.11.2012 р. та видатковою накладною № РН-0000499 від 16.11.2012 р., підписаною представником ТОВ «Краматорський завод Станкомаш» без будь-яких зауважень.

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі – ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтями 11, 629 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов’язань та є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту сьомого статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір поставки № Т121115 від 04.09.2012 р. та гарантійний лист відповідача № 550 від 15.11.2012 р., в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 ГК України, є підставою для виникнення у сторін у справі майново-господарських зобов’язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором.

Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстава позову – це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 9600,00 грн. основного боргу, пені у сумі 124,99 грн., 3% річних у розмірі 24,18 грн., індексу інфляції у розмірі 9,60 грн., у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору та гарантійного листа № 550 від 15.11.2012 р., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відтак, на підставі укладеного між сторонами Договору та гарантійного листа відповідача № 550 від 15.11.2012 р. до нього, у позивача виникло зобов’язання поставити товар, а у відповідача – прийняти та оплатити його вартість на умовах, викладених у Договорі та гарантійному листі.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов’язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору та гарантійного листа відповідача № 550 від 15.11.2012 р. зобов’язань, не надано доказів відмови від цього товару, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки № Т121115 від 04.09.2012 р.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

За приписами п.п.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 49600,00 грн., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Стаття 692 ЦК України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В порушення умов договору, відповідач поставлену продукцію у повному обсязі не оплатив.

На момент прийняття рішення по справі відповідач доказів погашення існуючого боргу в сумі 9600,00 грн. не надав, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем, з огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, заявлені вимоги про стягнення 3% річних за період з 16.11.2012 р. по 18.12.2012 р. у розмірі 24,18 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення розміри 3% річних суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 124,99 грн. за період з 16.11.2012 р. по 18.12.2012 р. відповідно до ч. 3 ст.549 ЦК України.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положення ст. 230 ГК України кореспондують з п. 1 ст. 546 ЦК України, в якій встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (п.1 ст. 548 ЦК України). Положення наведеної норми конкретизовані у разі визначення предметом неустойки грошової суми у ст. 551 ЦК України. Так, частиною першою ст. 551 ЦК України визначено, що розмір такої неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996, передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами договору поставки № Т121115 від 04.09.2012 р. не передбачено нарахування пені за прострочку платежу.

У п. 2.1. роз’яснень Вищого арбітражного суду № 02-5/293 від 29.04.1994 р. «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» зазначено: якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня стягненню не підлягає

Таким чином, позивачем безпідставно заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 124,99 грн.

В частині стягнення пені в сумі 124,99 грн. відмовити за необґрунтованістю нарахувань.

Що стосується заявленого до стягнення індексу інфляції за період з 16.11.2012 р. по 18.12.2012 р. у розмірі 9,60 грн. суд зазначає наступне.

Позивач при розрахунку індексу інфляції не врахував Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист № 62-97р від 03.04.1997). Зокрема, при проведенні відповідних нарахувань слід враховувати, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Тому рахується, що сума, внесена за період з 1 по 15 числа відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена за період з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

З огляду на вказані Рекомендації, позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в сумі 9,60 грн. задоволенню на підлягають.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 202, 526, 530, 548, 549, 551, 625, 626, 627, 655, 664, 692, п.п.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 179, 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРМАШ», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод Станкомаш», Донецька область, м. Краматорськ про стягнення заборгованості у сумі 9758,77 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод Станкомаш» (84307, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10-А, код ЄДРПОУ 35443422, МФО 300272, р/р 2600938833601 в АБ «Енергобанк», м.Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ІНТЕРМАШ» (02232, м. Київ, вул.Бальзака, буд. 77, код ЄДРПОУ 37985589, МФО 320371, р/р 260040628300 ПАТ «Банк «Український капітал») заборгованість у розмірі 9600,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 24,18 грн., судовий збір у розмірі 1587,25 грн.

В вимогах в частині стягнення пені у сумі 124,99 грн., індексу інфляції у розмірі 9,60 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бойко І.А.