Постанова № 29699798, 24.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 січня 2013 р. № 12702/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Пузовікової К.І.

за участю:

представника позивача - Чубаренка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 25.10.2012 року №0000372210 та №0000382210.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 01.10.2012 р. по 09.10.2012 р. ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БТБ» з питань достовірності відображення залишку від'ємного значення з податків на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду відображеного в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 р. у сумі 801.718,00 грн., про що складено акт перевірки від 16.10.2012р. №2332/2210/34632036. 25.10.2012 року на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийняті спірні податкові повідомлення - рішення №0000372210 та №0000382210. Позивач не згоден з висновками акту перевірки у повному обсязі та просить скасувати прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення з наступних підстав:

Метою створення і діяльності товариства - є господарська діяльність. З моменту заснування ТОВ «БТБ» не перебувало в стані припинення господарської діяльності, справи про банкрутство не порушувалися. Факт здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності у вересні 2011 р. підтверджується працевлаштуванням на підприємстві робітників, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями. Підприємство у вересні 2011 р. здавало податкову звітність, у т.ч. із податку на додану вартість. Під час перевірки, позивачем надано податковій інспекції всі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт здійснення господарської діяльності ТОВ «БТБ». На думку позивача, податковим органом під час проведення позапланової виїзної перевірки не досліджувались документи, які б підтверджували чи спростовували законність визначення від'ємного значення з ПДВ за період з серпня 2008 р. по червень 2010 р. Таким чином, висновки відповідача щодо встановлення факту завищення від'ємного значення з ПДВ за період з серпня 2008 р. по червень 2010 р. взагалі не ґрунтуються ні на яких фактах та не підтверджуються жодними документами. З урахуванням наведеного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати спірні податкові повідомлення - рішення, оскільки вони прийняті на невірних та помилкових висновках.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник ДПІ у Московському районі міста Харкова у Харківській області Державної податкової служби у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином в порядку ст.ст. 33-35 КАС України. Правом надати письмові заперечення на позов не скористався.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 34632036 (місцезнаходження: пр. Московський, буд. 97, м. Харків, 61005) (а.с.173).

З 27.10.2006 року за №2342/307 підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби, станом на момент перевірки та розгляду справи судом перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі міста Харкова у Харківській області Державної податкової служби.

ДПІ у Московському районі міста Харкова у Харківській області Державної податкової служби за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

На підставі направлення на перевірку №826, 825 від 28.09.2012 р., виданих ДПІ у Московському р-ні м. Харкова Харківської області ДПС, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю Пономаренко К.А., головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Остапенко П.С. на підставі п.п.78.1.8 П.78.1 ст.78, ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Будівельний торговий будинок» з питання достовірності відображення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду відображеного в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 р. у сумі 801.718,0 грн.

Результати вказаної документальної позапланової перевірки оформлені актом №2332/2210/34632036 від 16.10.2012 року (а.с.27-61).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ТОВ «Будівельний торговий будинок», при здійсненні господарської діяльності, а саме: п.198.3, п. 198.6, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ із змінами та доповненнями у зв'язку з чим підприємством завищено залишок від'ємного значення ПДВ по ряд.24 Декларації за серпень 2012 р. на 801.718 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 58.540 грн., у т.ч. за травень 2012 р. на суму 35.996 грн., за червень 2012 р. на суму 8.548 грн., за липень 2012 р. на суму 7.175 грн., за серпень 2012р. на суму 6.821 грн.

З посиланням на вказаний акт перевірки, 25.10.2012 року податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення -рішення:

- №0000372210, яким ТОВ «Будівельний торговий будинок» встановлено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 801.718 грн. (а.с.69);

- №0000382210, яким ТОВ «Будівельний торговий будинок» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 73.175,00 грн., з яких 58.540,00 грн. - основний платіж, 14.635 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (а.с.70).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №2332/2210/34632036 від 16.10.2012 року на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі договору генерального підряду у капітальному будівництві №01-03/08 від 31.03.2008 року, укладеного між ТОВ «Будівельний торговий будинок»-(замовник) та АТ «Будівельний торговий будинок»-(генеральний підрядник), останній зобов'язується за завданням замовника, на свій ризик, виконати і передати йому у терміни роботи з будівництва об'єкту будівництва, які виконані відповідно до проектної документації, а замовник оплатити виконані роботи (а.с.81-88).

Відповідно до договору про передачу функцій замовника на будівництво від 27.03.2008 р. №2/08, укладеного між АТ «Будівельний торговий будинок»-(сторона 1-забудовник) та ТОВ «Будівельний торговий будинок»-(сторона 2- замовник), забудовник доручає замовнику виконання функції замовника по будівництву об'єкту будівництва: перший, другий, третій, четвертий під їзди чотирьох під'їзного дев'ятиповерхового будинку під будівельним номером 7, що будується по вул. Зубарєва (біля житлового будинку №32) у м. Харкові (а.с.72-75).

Фактичне виконання сторонами вказаних договорів підтверджується виписаними АТ «Будівельний торговий будинок» на адресу позивача податковими накладними від 22.11.2011 року №12 на суму з ПДВ 200.000,00 грн., від 22.11.2011 року №12 на суму з ПДВ 200.000,00 грн., від 14.03.2012 року №6 на суму з ПДВ 29.500,00 грн., від 29.07.2011 року №13 на суму з ПДВ 170.000,00 грн., від 08.08.2011 року №5 на суму з ПДВ 65.000,00 грн., від 16.01.2012 року №7 на суму з ПДВ 57.000,00 грн., від 11.01.2012 року №14 на суму з ПДВ 54.000,00 грн., від 20.12.2011 року №18 на суму з ПДВ 435.000,00 грн., від 14.12.2011 року №13 на суму з ПДВ 145.000,00 грн., від 13.01.2012 року №16 на суму з ПДВ 57.000,00 грн., від 12.01.2012 року №15 на суму з ПДВ 49.500,00 грн. (а.с.89-98), від 24.02.2012 року №1 на суму з ПДВ 42.000,00 грн. (а.с.114), від 14.12.2011 року №1 на суму з ПДВ 42.000,00 грн. (а.с.128).

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується актами надання послуг №3 від 30.03.2012 року на суму з ПДВ 42.000,00 грн. (а.с.113), №1 від 31.01.2012 року на суму з ПДВ 42.000,00 грн.

Розрахунки проведені в повному обсязі в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчить виписка із банку (а.с.112, 115).

З метою здійснення господарської діяльності ТОВ «Будівельний торговий будинок»-(замовник) укладено договір про надання послуг №07-584 від 22.04.2011 року з ПАТ «Мегабанк»-(виконавець), відповідно до якого останній зобов'язується за завданням замовника надати послуги із складання квартального звіту замовника, розміщення звіту замовника на загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, подання звіту до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (а.с.157-158).

Виконання договору про надання послуг підтверджується податковою накладною від 07.09.2011 року №89 на суму з ПДВ 1.200,00 грн. (а.с.143), від 07.09.2011 року №85 на суму з ПДВ 540,00 грн., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №30 від 30.09.2011 року, актом - рахунку на приймання-передачі депозитарних послуг №АЕ-037821 від 30.09.2011 року, актом - рахунком приймання - передачі наданих послуг №9-11 від 30.09.2011 року, актом на виконання робіт з установки та супроводження програмних засобів №Т-ОУ-26.09.11-0358 від 26.09.2011 року, актами здачі приймання виконаних робіт від 07.09.2011 року, від 01.09.2011 року, 07.09.2011 року (а.с.149-156).

Оплата за надані послуги підтверджується випискою із банку (а.с.145-148).

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, платіжними документами, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. А п.201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Нормою п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України встановлений обов'язок продавця в день виникнення у нього податкових зобов'язань скласти податкову накладну в двох примірниках, один з яких -передати покупцю, а нормою п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України -дата виникнення податкових зобов'язань продавця з постачання товарів/послуг.

Згідно п.187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Посилання відповідача в акті перевірки щодо завищення залишку від'ємного значення ПДВ ряд.24 Декларації за серпень 2012 року на 801718 грн та заниження ПДВ на суму 585.540 грн., суд зазначає наступне:

Податковим органом під час проведення позапланової виїзної перевірки не досліджувались документи, які б підтверджували чи спростовували законність визначення від'ємного значення з ПДВ за період з серпня 2008 року по червень 2010 року. Дане твердження підтверджується актом про результати перевірки від 16.10.2012 року №2332/2210/34632036. В акті під час перевірки податковим органом було досліджено та витребовувались лише документи, які б підтверджували законність формування від'ємного значення з ПДВ за період з липня 2010 р. по березень 2012р.

Факт завищення позивачем суми від'ємного значення з ПДВ за період з серпня 2008 р. по червень 2010 р. не ґрунтується ні на яких фактах, не підтверджується жодними документами та ніяким чином не обґрунтовується, у зв'язку з чим є незаконним.

Суд вказує, що згідно з пп. 14.1.181. п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів /послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) пункт 201.7. статті 201 Податкового кодексу України)

Згідно п. 201.4. ст.. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 200.1. ст.. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.5. ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ч.2.ст. 3 Закону України від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1.ст. 9 Закону України від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідачем не доведено фактичними доказами, порушення позивачем приписів чинного законодавства щодо формування податкового кредиту, не виявлено у ході перевірки позивача та не доведено у ході судового слухання справи щодо порушень правил бухгалтерського та податкового обліку.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом положенням норм чинного законодавства України.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Будівельний торговий будинок", позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000372210 від 25.10.2012 року, №0000382210 від 25.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок" (пр. Московський, 97, м.Харків, 61001) судовий збір у розмірі 2.146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2013 року.

Суддя Панченко О.В.