Постанова № 29699481, 20.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2013 року № 2а-16715/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача - Цебрика Л.В., відповідача - Цюрупи Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія « 35»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2012 року № 001468/1503, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 грудня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія « 35» (далі - ТОВ «Юридична компанія « 35», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2012 року № 001468/1503.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-16715/12/2670 призначено до судового розгляду на 19 грудня 2012 року.

В судовому засіданні 19 грудня 2012 року суд ухвалив розгляд справи відкласти до 06 лютого 2013 року.

В судовому засіданні 06 лютого 2013 року оголошувалась перерва до 20 лютого 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія « 35» (код ЄДРПОУ 37144862) зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 16 червня 2010 року (Виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 775175). Вказане товариство розташоване за адресою: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 18.

ТОВ «Юридична компанія « 35» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17 червня 2010 року за № 56463 та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 100289790 від 23 червня 2010 року ТОВ «Юридична компанія « 35» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 371448626551).

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2012 року, за результатами якої 18 вересня 2012 року складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 723/1503 (далі по тексту - Акт № 723/1503).

В ході проведення камеральної перевірки встановлено, що подана платником податку декларація, заповнена з порушенням вимог Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 25.11.2011 року № 1492, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228 та не відповідає п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, а саме.

Згідно переліку комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу АРМ «Платників ПДВ», «Пошуково-довідкова система ДПА України (ПДС)», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», платником податку - ТОВ «Юридична компанія « 35» в липні 2012 року включено до податкового кредиту стару податкову накладну (термін більше 365 днів).

Дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації, за що передбачена відповідальність в пункті 123.1 ст. 123 розділу II Податкового кодексу України.

18 жовтня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № 001468/1503, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI на підставі акта перевірки № 723/1503 від 18 вересня 2012 року, за порушення п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, ТОВ «Юридична компанія « 35» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 2 262 851 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 810 281 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 452 570 грн.

Позивач не погоджується із висновками, зробленими в акті перевірки та прийнятим на його підставі повідомленням-рішенням і вважає, що в його діях відсутні порушення вимог Податкового кодексу України, а тому, у податкового органу відсутні підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

В своєму позові позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2012 року № 001468/1503.

Відповідач своїми правами на подання письмових пояснень, доводів та заперечень, передбаченими статтями 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.

Разом з тим, представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог ТОВ «Юридична компанія « 35» відмовити.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ТОВ «Юридична компанія « 35», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Як встановлено та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Юридична компанія « 35» подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період - липень 2012 року, в якому виправляються помилки за звітний (податковий) період - лютий 2012 року.

Однак, контролюючим органом за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, встановлено, що платником податку - ТОВ «Юридична компанія « 35» в липні 2012 року включено до податкового кредиту стару податкову накладну (термін більше 365 днів).

З досліджених в судовому засіданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період - липень 2012 року, в якому виправляються помилки за звітний (податковий) період - лютий 2012 року, податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період - лютий 2012 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за звітний (податковий) період - липень 2012 року, в якому виправляються помилки за звітний (податковий) період - лютий 2012 року, податкових накладних від 30.04.2011 року за № № 163, 164, 165, 169, 170, вбачається, що період виписки податкових накладних, що дають право на податковий кредит в розмірі -1 810 281 грн. є період - квітень 2011 року.

Таким чином, в липні 2012 року платником податку було включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, термін яких перевищував 365 днів.

Як визначено в абзаці третьому п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Датою складання податкових накладних є квітень 2011 року, а отже, право позивача на включення до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі таких податкових накладних зберігалося до квітня 2012 року.

Отже, як матеріалами камеральної перевірки, так і наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт заниження платником податку суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Зазначене вище свідчить про те, що висновок відповідача про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 2 262 851 грн.,, з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 810 281 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 452 570 грн., є обґрунтованим.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2012 року № 001468/1503 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія « 35» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25.02.2013 р.