Рішення № 29699301, 05.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.13 р. Справа № 5006/37/176/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка, ідентифікаційний код 00131268

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», м. Донецьк, ідентифікаційний код 00174846

про: стягнення заборгованості у розмірі 290400,00 грн., 3% річних у розмірі 3187,17 грн. та пені у розмірі 273,23 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Максецька О.С. (за довіреністю №2-13Д від 31.12.2012р.);

від Відповідача - Пропасна В.М. (за довіреністю №104/юр від 27.09.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.01.2013р. на 29.01.2013р. та з 29.01.213р. на 05.02.2013р.

У судовому засіданні 05.02.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», м.Горлівка (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 290400,00грн., 3% річних у розмірі 3187,17грн., пені у розмірі 273,23грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором №415/А від 31.03.2005р., внаслідок чого за червень, липень та жовтень 2012р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені і 3% річних

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір №415/А від 31.03.2005р. з додатковими угодами, рахунки на оплату, акти виконаних робіт, виписки з рахунку, правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст.1, 3, 11, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 174, 193 Господарського кодексу України та надав додаткові документи на виконання вимог суду (а.с.а.с. 49-65, 71-72).

Відповідач надав відзив №1/ю від 28.01.2013р. (а.с.а.с.73, 74) з додатками (а.с.а.с75-83), яким наголосив на частковості визнання заявлених вимог, вказуючи на здійснення 24.01.2013р. погашення заборгованості в сумі 126000грн. в якому зазначив про часткову сплату стягуваної заборгованості у сумі 167784,98 грн.

Остаточно у відзиві №2 від 28.01.2013р. (а.с.а.с.86, 87) зазначив про визнання позовних вимог у загальному розмірі 67727,44грн. з урахуванням всіх здійснених платежів як до, так і після подання позову, що не враховуються Позивачем, та усунення помилки в розрахунках розміру стягуваних 3% річних, надавши платіжні доручення (а.с.88) про сплату заборгованості на суму 100 000 грн. до звернення Позивача до суду.

У судовому засіданні 05.02.2013р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, наполягаючи на вирішення справи в даному засідання. При цьому, на запитання суду представник Позивача погодився із правильністю визначеної Відповідачем у остаточному відзиві розміру непогашених позовних вимог, проте заяви в поярку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про відповідну зміну розміру позовних вимог не подав, вказуючи на недостатність повноважень за змістом довіреності (а.с.65).

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2005р. між ВАТ «Донецькобленерго» (попереднє найменування Позивача - Орендодавець) та Орендним підприємством «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (правопопередник Відповідача - Орендар) був укладений договір №415/А (а.с.а.с.9-19), згідно п.п. 1.1, 4.2. якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання, визначене п.2.1. договору та зобов'язується сплачувати Орендодавцю орендну плату та технічне обслуговування на умовах договору, строком дії з дати прийняття обладнання за актом приймання-передачі до 01.04.2006р.

Згідно умов розділу 5 зазначеного договору орендна плата у розмірі 8540,35 грн. з ПДВ сплачується щомісячно в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця в строк до 28 числа місяця наступного за звітним та на кожний наступний місяць визначається шляхом коригування за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.п.5.2, 5.3).

За умовами п.п.7.3 та 7.4.Орендар окрім орендної плати сплачує технічне обслуговування об'єкту оренди, яке складає 88 899,99 грн. з ПДВ на місяць та сплачується (разом із сумою орендної плати) не пізніше 28 числа місяця наступного за звітним, але не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Орендодавця.

До зобов'язань Орендаря серед іншого покладено у п.8.5 своєчасно та в повному обсязі сплата орендної та плати за поточне та профілактичне обслуговування орендованого обладнання.

У разі порушення строків сплати орендної плати п. 9.5 на Орендаря покладена відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми сплати за кожний день прострочення.

Додатковими угодами №1 від 17.03.2006р. (а.с.20), №4 від 30.12.2008р.(а.с.23), №5 (а.с.24), №6 (а.с.25), №7 (а.с.26) строк дії договору неодноразово продовжувався, востаннє - до 31.12.2012р.

Також сторонами змінювався місячний розмір орендної плати та робіт по технічному обслуговуванню у додаткових угодах №2 від 30.03.2007р. (а.с.21) та №3 від 30.09.2007р. (а.с.22), востаннє (і впродовж розглядуваного періоду) - до 11 300 грн. за орендну плату та 114 700 грн. за технічне обслуговування.

Факт надання Відповідачеві послуг з оренди та технічного обслуговування за червень, липень та жовтень 2012р. підтверджується підписаними без зауважень актами виконаних робіт (а.с.а.с.30, 31, 35, 36, 40, 41) на загальну суму 378000грн., з яких:

- 57350грн. - технічне обслуговування за 1-15 червня 2012р.;

- 57350грн. - технічне обслуговування за 16-30 червня 2012р.;

- 11300грн. - оренда обладнання за червень 2012р.;

- 57350грн. - технічне обслуговування за 1-15 липня 2012р.;

- 57350грн. - технічне обслуговування за 16-31 липня 2012р.;

- 11300грн. - оренда обладнання за липень 2012р.;

- 57350грн. - технічне обслуговування за 1-15 жовтня 2012р.;

- 57350грн. - технічне обслуговування за 16-31 жовтня 2012р.;

- 11300грн. - оренда обладнання за жовтень 2012р.

Для оплати вказаних сум Позивачем виставлялись відповідні рахунки-фактури (а.с.а.с.27-29, 32-33, 37-39), отриманнях яких Відповідачем не заперечується.

В свою чергу, згідно представлених банківських виписок (а.с.а.с.42,43, 59-64), які враховані Позивачем при визначені розміру стягуваної заборгованості, Відповідач перерахував:

- 31.08.2012р. за технічне обслуговування у червні 2012р. - 50000грн.;

- 13.09.2012р. за технічне обслуговування у червні 2012р. - 15000грн.

З урахуванням таких платежів розмір стягуваної заборгованості за розглядуваний період Позивачем за змістом позовної заяви визначений сумою 290400грн. (хоча 378000 (загальна вартість наданих послуг за цей період) - 65000грн. (здійснених Відповідачем та врахованих Позивачем оплат) = 313000грн.), яка включає в себе:

- 49700грн. - за технічне обслуговування за червень 2012р.;

- 114700грн. - за технічне обслуговування за липень 2012р.;

- 114700грн. - за технічне обслуговування за жовтень 2012р.;

- 11300грн. - за оренду жовтень 2012р.

Таким чином, орендна плата за червень і липень 2012р. на загальну суму 22600грн. за змістом позовної заяви не є предметом вимог в межах розглядуваної справи.

Між тим, згідно представлених Відповідачем платіжних доручень (а.с.88) вбачається, що 21.12.2012р. (до моменту подання позову - 28.12.2012р.) в оплату послуг за технічне обслуговування за липень 2012р. згідно рахунків-фактур 7, 8 (а.с.а.с.32, 33) перерахував Позивачеві усього 100000грн., які не були враховані останнім при формуванні розміру стягуваної заборгованості.

З огляду на вказані платежі, що не були враховані Позивачем, на дату подання позову розмір заявленої до стягнення заборгованості за складовою - технічне обслуговування за липень 2012р. - становив лише 14700грн. (1147000 - 100000)

Крім того, вже в перебігу розгляду справи - 24.01.2013р. - Відповідач здійснив на користь Позивача кілька платежів в загально розмірі 126000грн. (а.с.а.с.81-83):

- 41416,67грн. - за технічне обслуговування за червень 2012р.;

- 14700грн. - за технічне обслуговування за липень 2012р.;

- 8283,33грн. - за технічне обслуговування за червень 2012р.;

- 10266,67грн. - за технічне обслуговування за жовтень 2012р.;

- 51333,33грн. - за технічне обслуговування за жовтень 2012р., з урахуванням яких на момент прийняття цього рішення заявлена до стягнення сума непогашеної заборгованості становила:

- за технічне обслуговування за червень 2012р.- 0грн. (49700 - 41416,67 - 8283,33);

- за технічне обслуговування за липень 2012р. - 0грн. (14700 (на момент подання позову) - 14700);

- за технічне обслуговування за жовтень 2012р. - 53100грн. (114700 - 10266,67 - 52333,33);

- за оренду за жовтень 2012р. - 11300грн.

За таких обставин Позивач наполягає на стягненні визначеної за змістом позовної заяви заборгованості і нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем 3% річних та пеню (відносно орендної плати за жовтень 2012р.).

Відповідач за змістом відзиву №2 від 28.01.2013р. (а.с.86) визнав позовні вимоги за всіма складовими стягуваних суму у розмірі 67727,44грн., посилаючись на здійснені до момент подання позову і в перебігу розгляду справи платежі в рахунок погашення розглядуваної заборгованості.

Суд розглядає справу в контексті всіх позовних вимог, викладених у позовні заяві, оскільки їх об'єднання в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором та застосування наслідків такого невиконання у вигляді стягнення пені і 3% річних.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору №415/А від 31.03.2005р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю сутністю укладений між сторонами договір №415/А від 31.03.2005р. є змішаним у розмінні ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України, оскільки регламентує як орендні правовідносини сторін, так і правовідносини з надання послуг з технічного обслуговування об'єкту оренди.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. В свою чергу, у відповідності до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №415/А від 31.03.2005р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених їх умовами.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

- наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу);

- порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

- належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність чи недоведеність будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позовних вимог.

Так, як було встановлено судом і визнано представником Позивача у судовому засіданні 05.02.2013р., при визначені розміру стягуваної заборгованості за змістом позовної заяви не були враховані здійсненні 21.12.2012р. Відповідачем платежі в загальному розмірі 100000грн. в рахунок погашення заборгованості з оплати технічного обслуговування за липень 2012р.

Отже, на момент звернення до суду права Позивача на отримання оплати технічного обслуговування за липень 2012р. в частині фактично отриманих 100000грн. порушеним не були, що зумовлює відмову у задоволені позовних вимог в цій частині.

В свою чергу, здійснені Відповідачем в перебігу розгляду справи платежі в загальному розмірі 126000грн. зумовили припинення існування відповідних грошових зобов'язань перед Позивачем та існування предмету спору в частині стягнення заборгованості у розмірі:

- 49700грн. - за технічне обслуговування за червень 2012р.;

- 14700грн. - за технічне обслуговування за липень 2012р.;

- 61600грн. - за технічне обслуговування за жовтень 2012р.

Таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в частині погашених вимог відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в абз. 1 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 9.4. Постанови Пленуму №6 від 23.03.2012р., у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та про задоволенні інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі - рішенні.

Щодо решти позовних вимог стосовно стягнення:

- залишку заборгованості за технічне обслуговування за жовтень 2012р. - 53100грн.;

- за оренду за жовтень 2012р. - 11300грн.;

- пені в розмірі 273,23грн.;

- 3% річних в сумі 3187,17грн., визнаних Відповідачем за змістом відзиву №2 від 28.01.2013р. у повному обсягу щодо заборгованості і пені, а відносно 3% річних - в частині 1366грн., позиція суду полягає в такому:

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання позову здійсненою уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою - представником за довіреністю №104/юр від 27.09.2011р.

По-третє, оскільки учасниками спірних правовідносин є лише Позивач та Відповідач, остільки визнання позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд наголошує, що за змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання частково позовних вимог Відповідачем щодо стягуваної заборгованості є самостійною (разом із власними висновками суду) підставою для задоволення позову, оскільки дії Відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і законних інтересів інших осіб (учасником спірних правовідносин є саме сторони спору) та відповідають встановленим судом на підставі наявних доказів обставинам.

Відносно законності прийняття визнання частини позовних вимог суд зауважує на такому:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення на користь Орендодавця орендних платежів та оплати технічного обслуговування за червень, липень, жовтень 2012р. строком до 28 числа місяця наступного за розрахунковим, але не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт відповідно до умов п.п.7.3 і 7.4 договору №415/А від 31.03.2005р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем визнається, ним були несвоєчасно і не у повному обсягу здійснені орендні платежі та платежі за технічне обслуговування за червень, липень і жовтень 2012р. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таки, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив викання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу та 3% річних за весь період прострочення.

Таким чином, враховуючи викладені вище відносно співвідношення обсягу заявленої до стягнення суми заборгованості та її несплачений залишок на момент прийняття цього рішення задовольняються судом вимоги про стягнення:

- заборгованості у розмірі 64 400грн., включаючи залишок заборгованості за технічне обслуговування за жовтень 2012р. в сумі 53100грн. та заборгованість з оренди за жовтень 2012р. - 11300грн.;

- 3% річних - в сумі 3054,21грн. (частковість задоволення зумовлена припущеною Позивачем помилкою у розрахунках розміру 3% річних відносно заборгованості за оплати технічного обслуговування за липень 2012р.).

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 цього Кодексу Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендних платежів сформульована безпосередньо у п.9.5. договору оренди, вимоги ст. 547 цього Кодексу стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Перевіривши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" відповідність викладеного у позові арифметичного розрахунку заявлених вимог в частині стягнення пені умовам договору та фактичним обставинам справи, встановленим за наданими до справи доказами, суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо пені у повному обсязі - 273,23грн.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог і вимог, провадження за якими припинено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка (ідентифікаційний код 00131268) до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», м. Донецьк (ідентифікаційний код 00174846) про стягнення заборгованості у розмірі 290400,00 грн., 3% річних у розмірі 3187,17 грн. та пені у розмірі 273,23 грн. задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині вимог Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка (ідентифікаційний код 00131268) до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», м. Донецьк (ідентифікаційний код 00174846) про стягнення заборгованості в розмірі 126000 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», м. Донецьк (ідентифікаційний код 00174846) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка (ідентифікаційний код 00131268) заборгованість в розмірі 64400 грн., пеню в розмірі 273,23 грн. та 3% в розмірі 3054,21 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволені решти вимог відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», м. Донецьк (ідентифікаційний код 00174846) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка (ідентифікаційний код 00131268) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3874,55

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 05.02.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2013р.

Суддя Попков Д.О.