Постанова № 29699112, 25.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 р. Справа №805/1145/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.

з участю представників:

позивача - Городецької О.М.,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення грошових коштів з рахунків у банках, обслуговуючого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з плати за землю у розмірі 93 837,80 грн., -

в с т а н о в и в :

У січні 2013 року Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля» (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів з рахунків у банках, обслуговуючого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з плати за землю у розмірі 93 837,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 21 січня 2013 року за Державним підприємством «Макіїввугілля» обліковується податковий борг з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані в Червоногвардійському районі м Макіївки в загальній сумі 93 837,80 грн., у т.ч. самостійно визначені платником у наданій до податкової інспекції декларації за 2012 рік № 9002646391 в сумі - 92 971,81 грн. та пеня - 865,99 грн. Посилаючись на вимоги підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20, пункт 95.3 статті 95, пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, позивач просив суд стягнути з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих відповідача грошові кошти в сумі 93 837,80 грн., в рахунок погашення податкового боргу з плати за землю.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

15 лютого 2013 року через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи без участі його представника.

Згідно з частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, в тому числі, у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову, оскільки визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідач, Державне підприємство «Макіїввугілля» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 29 квітня 2003 року, ідентифікаційний код 32442295, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (арк. справи 18), перебуває на податковому обліку в Макіївській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби з 15 травня 2003 року № 58, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 22.09.2006 року № 1/10/29-014-8 (арк. справи 17).

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 54 зазначеного Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно пункту 57.1. статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 286.2 статті 286 цього Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

31 січня 2012 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію із плати за землю за звітний податковий період - 2012 рік (арк. справи 22-24), якою визначено плату за землю у 2012 році у загальній сумі 1 115 661,89 грн., з оплатою щомісячно починаючи з січня по листопад 2012 року у розмірі 92 971,81 грн., у грудні 92 971,98 грн., з яких відповідачем не сплачена заборгованість за податковий період - листопад 2012 року у розмірі 92 971,81 грн.

Судом встановлено, що станом на день судового розгляду відповідачем не сплачені податкові зобов'язання з плати за землю за листопад 2012 року у розмірі 92 971,98 грн., що підтверджується відомостями зворотного боку облікової картки платника податку (арк. справи 35).

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків-від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання.

Відповідно до зворотного боку облікової картки платника податків відповідачу через несвоєчасну сплату самостійно узгоджених податкових зобов'язань з плати за землю нараховано пеню у розмірі 865,99 гривень.

Судом встановлено, що станом на день судового розгляду відповідачем не сплачено пеню в сумі 865,99 грн., що підтверджується відомостями зворотного боку облікової картки платника податку (арк. справи 35).

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

12 вересня 2002 року податковою інспекцією сформована податкова вимога № 1/16, яка отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис на корінці вимоги (арк. справи 14).

15 жовтня 2002 року податковою інспекцією сформовано другу податкову вимогу № 2/19, яка отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис на корінці вимоги (арк. справи 15).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачався підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Аналогічні підстави визнання податкових вимог відкликаними передбачені статтею 60 Податкового кодексу України.

Отже, законодавчими нормами (як Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01 січня 2011 року, так і Податковим кодексом України, чинного з 01 січня 2011 року) прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про наявність підстав вважати вимоги № 1/16 від 12 вересня 2002 року та № 2/19 від 15 жовтня 2002 року відкликаними.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначеної позивачем суми податкового боргу відповідача з плати за землю та наявність підстав для стягнення коштів в рахунок погашення зазначеної суми боргу в судовому порядку,

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено наявність у відповідача відкритих банківських рахунків, з яких податкова інспекція може стягнути кошти в рахунок погашення наявного податкового боргу.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, адміністративний позов Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення грошових коштів з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з плати за землю у розмірі 93 837,80 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення грошових коштів з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з плати за землю у розмірі 93 837,80 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків, обслуговуючих Державне підприємство «Макіїввугілля» (код ЄДРПОУ 32442295, адреса: 86157, Донецька область, м. Макіївка, пл. Радянська, 2) відкритих у банківських установах, на користь місцевого бюджету міста Макіївки в рахунок погашення заборгованості з плати за землю кошти в сумі 93 837,80 гривень (дев'яносто три тисячі вісімсот тридцять сім гривень 80 коп.) на р/р 33211811700069, код платежу 13050100, банк одержувача ГУДКСУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 37990227, МФО 834016.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 лютого 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена 01 березня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.