Постанова № 29698721, 04.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 р. Справа № 805/1836/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучко В.М., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Новоазовської міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по єдиному податку в сумі 1252,39 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Новоазовська міжрайонна державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (далі - Новоазовська МДПІ м. Маріуполь, позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по єдиному податку у загальному розмірі 1252,39 грн. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податкову заборгованість по єдиному податку у розмірі 1252,39 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою відповідачем поточного податкового зобов'язання цього податку в сумі 843,35 грн., а також у зв'язку з несплатою узгоджених сум штрафних (фінансових) санкцій по єдиному податку в сумі 396,97 грн. згідно податковим повідомленням-рішенням та пені в сумі 12,07 грн. Приймаючи до уваги факт несплати відповідачем суми заборгованості у строк, встановлений чинним законодавством України, позивач просить стягнути наведені суми у судовому порядку.

У відповідності до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням наведеного, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Тельманівською районною державною адміністрацією Донецької області 26.11.2009 року за № 2 250 000 0000 001003; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, місце проживання - АДРЕСА_1; з 27.11.2009 року взятий на податковий облік в ДПІ у Тельманівському районі за № 122. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби ДПІ у Тельманівському районі увійшло до складу Новоазовської МДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 у 2011 році знаходився на спрощеній системі оподаткування з правом на здійснення діяльності «18.30.0 Виробництво хутра та виробів з хутра», «93.011 Прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів», «93.01.2 Чищення та фарбування текстильних та хутряних виробів» згідно поданої до податкового органу заяви від 14.12.2010 року.

На підставі п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Згідно п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції станом на 04.11.2011 року, дію Указу припинено згідно із Законом України від 04.11.2011 року № 4014-VI) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Пунктом 1 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» застосовуються з урахуванням таких особливостей, зокрема:

- нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) або фіксований податок відповідно до абзаців шостого - двадцять восьмого пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

- єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 30 - 31, ст. 195) (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється;

- зарахування до бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування) єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року.

Відповідач є платником єдиного податку за ставкою у розмірі 150,00 грн. на місяць згідно з Рішенням Староігнат'євської сільської ради Тельманівського району від 23.2010 року № 6/2-18.

Заборгованість відповідача перед місцевим бюджетом з єдиного податку за основним платежем становить у розмірі 843,35 грн., а саме: 120,00 грн. за грудень 2010 року (з урахуванням переплати в розмірі 30,00 грн.), та у 2011 році в сумі 723,35 грн.

Судом також встановлено, що на підставі акту перевірки від 09.12.2011 року № 626/17-012-2/НОМЕР_1 за порушення абз. 5 п. 2 Указу Президента України № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України позивачем застосовано відносно відповідача штрафні (фінансові) санкції в сумі 300,00 грн., про що винесене податкове повідомлення-рішення від 09.12.2011 року № 0015051700.

Також за затримку на 91 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 193,94 грн., позивачем згідно з ст. 126 Податкового кодексу України застосовано відносно відповідача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 96,97 грн., про що винесене податкове повідомлення-рішення від 10.08.2011 року № 0007041700.

Всього штрафних (фінансових) санкцій на суму 396,97 грн. (300,00 грн. + 96,97 грн.).

В матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень у адміністративному та/або судовому порядку.

Крім того, на підставі п. 129 Податкового кодексу України відповідачу нарахована пеня у розмірі 12,07 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не сплачено до бюджету суму в розмірі 1252,39 грн. (843,35 грн. + 396,97 грн. + 12,07 грн.), що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приписами статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначені зобов'язання платників податків, один з яких зобов'язує, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

У ході судового розгляду адміністративної справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем не сплачено до місцевого бюджету суму поточного зобов'язання з єдиного податку у загальному розмірі 843,35 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач також не сплатив в бюджет узгоджену суму штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 396,97 грн. та пеню у розмірі 12,07 грн.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Права органів державної податкової служби в частині здійснення податкового контролю як перевірки платників податків визначені приписами ст. 75 Податкового кодексу України, а саме: органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Згідно з пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Так, у відповідності до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Податковим кодексом України (далі - ПКУ) встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання ( пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

З огляду на наведене, оскільки штрафні (фінансові) санкції відповідачем не сплачені в установлені строки, таке зобов'язання є податковим боргом.

Приписами Податкового кодексу України встановлені обов'язки платників податків, такі як, виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів.

Згідно зі п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги те, що суму заборгованості відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується даними облікової картки та розрахунком формування податкової заборгованості; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 162, 183-2 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Новоазовської міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по єдиному податку в сумі 1252,39 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, місце проживання - АДРЕСА_1):

- на розрахунковий рахунок 31515970700385, отримувач - Староігнатівська с/р, банк Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО 834016, код 37926984 податковий борг по єдиному податку у розмірі 1 132,39 грн. (одна тисяча сто тридцять дві грн. 39 коп.), у тому числі: за основним платежем - 723,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 396,97 грн., пеня - 12,07 грн.;

- на розрахунковий рахунок № 34210379700385, отримувач - Староігнатівська с/р, банк Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО 834016, код 34687279 податковий борг по єдиному податку у розмірі 120,00 грн. (сто двадцять грн. 00 коп.).

Постанову виготовлено у нарадчій кімнаті 4 березня 2013 року.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.