Постанова № 29698541, 27.02.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2013 року Справа № 812/1367/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представника позивача - Ямпольського Г.В. (довіреність від 01.10.2012),

представника відповідача - Гарбуз К.А. (довіреність від 02.01.2013 № 8/9/10-000),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагер» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконною та скасування податкової вимоги від 04.01.2013 № 7,

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2013 року позивач - ТОВ «Вагер», звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області ДПС, в якому зазначив наступне.

11.01.2013 на адресу позивача надійшла податкова вимога відповідача від 04.01.2013 № 7, якою нараховано пеню з податку на додану вартість у сумі 14257,61 грн. та податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів фізичних осіб, у сумі 3033,62 грн. Усього за податковою вимогою нараховано до сплати 17291,23 грн.

На запит позивача відповідач надав розрахунок пені за податковою вимогою, в якому зазначено, що підставою для нарахування пені було податкове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2011 № 0000612300. Підстав нарахування пені за податковим зобов'язанням з податку на доходи фізичних осіб відповідачем не було вказано. Згідно з наданою усною інформацією пеню за податковою вимогою нараховано на суму податку на доходи фізичних осіб, збільшену за податковим повідомленням-рішенням від 08.08.2011 № 0000531710 на 7650 грн.

Позивач вважає податкову вимогу безпідставною та такою, що не має нормативно-правового підґрунтя, а тому вона повинна бути визнана незаконною та скасована, з огляду на наступне.

Так, сума податку на доходи фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням від 08.08.2011 № 0000531710 була сплачена позивачем 15.08.2011 за платіжним дорученням № 1319. Податкове зобов'язання зі сплати донарахованого податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2011 № 0000612300 було виконано шляхом: сплати 20000 грн. за платіжним дорученням від 22.08.2011 № 1366, сплати 20000 грн. за платіжним дорученням від 23.08.2011 № 1374, поглинанням 121720 за рахунок від'ємного значення в декларації за липень 2011 року.

Отже, податкові зобов'язання, визначені відповідачем у податкових повідомленнях-рішеннях, були виконані позивачем вчасно та в повному обсязі. Таким чином, підстав для нарахування пені в податкового органу, на думку позивача, не було.

Позивач просить суд визнати незаконно та скасувати податкову вимогу відповідача від 04.01.2013 № 7, судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові, просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з наступних підстав. Сума заниження податкових зобов'язань, на яку нарахована пеня, визначена в податкових повідомленнях-рішеннях: від 15.08.2011 № 0000612300 - сума грошового зобов'язання з ПДВ (основний платіж) - 129376 грн.; від 08.08.2011 № 0000531710 - сума грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (основний платіж) - 7650 грн., прийнятих на підставі акту перевірки від 05.08.2011 № 345/2300/21756498.

Нарахування пені здійснюється в автоматичному режимі. Порядок нарахування та погашення пені визначено Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою наказом ДПА України від 17.12.2010 № 953, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2010 № 1350/18645.

На адресу позивача було нараховано податкову вимогу від 04.01.2013 № 7.

Таким чином, нарахування пені здійснено у відповідності до діючого законодавства, податкову вимогу, на думку відповідача, винесено правомірно. Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

Судом установлено, не заперечується сторонами, що ТОВ «Вагер» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську ДПС.

Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Вагер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2011, за результатами якої було складено акт від 05.08.2011 № 345/23-00/21756498 (арк. справи 35-72). Перевіркою встановлено заниження ТОВ «Вагер» податку на додану вартість у сумі 129376,28 грн., у тому числі за серпень 2009 року - 36000 грн., вересень 2009 року - 16643 грн., листопад 2009 року - 1127 грн., грудень 2009 року - 3762 грн., серпень 2010 року - 104244 грн., а також заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 7650 грн., у тому числі за жовтень 2008 року - 4275 грн., листопад 2008 року - 1950 грн., лютий 2009 року - 1425 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 08.08.2011 № 0000531710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9562,50 грн., у тому числі за основним платежем - 7650 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1912,50 грн. (арк. справи 10); від 15.08.2011 № 0000612300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 161720 грн., у тому числі за основним платежем - 129376 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32344 грн. (арк. справи 18).

У подальшому податковим органом позивачу було нараховано пеню: за податковим повідомленням-рішенням від 08.08.2011 № 0000531710 - в розмірі 3033,62 грн. (арк. справи 34), за податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2011 № 0000612300 - в розмірі 14258,61 грн. (арк. справи 12). Таким чином, загальна сума пені склала 17292,23 грн.

04.01.2013 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську Луганської області ДПС позивачу винесено податкову вимогу № 7, якою позивачу визначено борг у загальному розмірі 17291,23 грн., у тому числі з податку на додану вартість - 14257,61 грн., у тому числі основний платіж - 1731 грн., пеня - 12526,61 грн., з податку на доходи фізичних осіб - 3033,62 грн., у тому числі пеня - 3033,62 грн. (арк. справи 11). Згідно з поясненнями представника відповідача сума боргу з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1731 грн. виникла у зв'язку з тим, що поточні платежі зі вказаного податку було частково зараховано в порядку календарної черговості в рахунок погашення пені.

При вирішенні спору суд керується наступним.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

У відповідності до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

За приписами підпункту 129.1.2 вказаного пункту пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

За змістом пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

З метою виконання статей 129, 130, 131 Податкового кодексу України Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 № 953, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2010 за № 1350/18645, затверджено Інструкцію про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (далі - Інструкція № 953).

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 953 пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно з цим пунктом Інструкції № 953 також визначено поняття грошового зобов'язання платника податків як суми коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції № 953 пеня нараховується після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Кодексом.

На підставі підпункту 2.1.2 цього пункту, нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Отже, законодавство пов'язує початок нарахування пені саме із моментом настання строку погашення податкового зобов'язання.

Як установлено в судовому засіданні, сума податку на доходи фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням від 08.08.2011 № 0000531710 була сплачена позивачем 15.08.2011 за платіжним дорученням № 1319 (арк. справи 13). Податкове зобов'язання зі сплати донарахованого податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2011 № 0000612300 було виконано шляхом: сплати 20000 грн. за платіжним дорученням від 22.08.2011 № 1366, сплати 20000 грн. за платіжним дорученням від 23.08.2011 № 1374, поглинанням 121720 за рахунок від'ємного значення в декларації за липень 2011 року (арк. справи 6-7, 16, 17). Таким чином, грошові зобов'язання, визначені позивачу контролюючим органом, були сплачені платником у строк, установлений законом. Проти вказаної обставини представник відповідача не заперечував.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 (далі - Інструкція № 276), встановлено порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (п. 1.2 Інструкції).

Пунктом 1.4 Інструкції № 276 встановлено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів.

Згідно з пунктами 5.1, 5.3 Інструкції № 276, для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників з бюджетом за податками, зборами (обов'язковими платежами) органи державної податкової служби провадять оперативний облік надходжень платежів згідно з кодами бюджетної класифікації за доходами на підставі документів, перелічених у розділі 2 цієї Інструкції.

Дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 276 нарахуванню в особових рахунках платників підлягають, у тому числі, податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства, пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання.

За приписами підпункту 4.2.3 пункту 4.2 Інструкції № 276, нарахування пені за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання здійснюється в особових рахунках платників податків у розділі «Нарахування сум пені».

Нарахування пені в картках особових рахунків платників податків здійснюється засобами програмного забезпечення у день фактичного погашення податкового боргу (його частини).

Нарахування пені контролюючим органом було відображено в облікових картках платника (арк. справи 73-81). Згідно з даними облікової картки платника з податку на додану вартість податковим органом було частково зараховано в порядку календарної черговості суму сплачених поточних платежів з ПДВ у розмірі 1731 грн. в рахунок пені. Таким чином, виникла заборгованість з основного платежу в сумі 1731 грн.

Оскільки під час розгляду даної справи встановлено факт своєчасного погашення позивачем узгоджених податкових зобов'язань, визначених згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 08.08.2011 № 0000531710 та від 15.08.2011 № 0000612300, то в даному випадку у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу пені в загальному розмірі 17291,23 грн.

Також при вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Як слідує з Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з наданими розрахунками пеню за податковим повідомленням-рішенням від 08.08.2011 № 0000531710 було нараховано, починаючи з 30.09.2009 по 24.08.2011, за податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2011 № 0000612300 - з 30.09.2009 по 24.08.2011.

Таким чином, відповідачем було нараховано пеню за період, який включав 2009, 2010 роки, тобто за період, в який ані Податковий кодекс України, ані Інструкція № 953 не були чинними, що суперечить положенням статті 58 Конституції України.

До 01.01.2011 питання нарахування пені визначалися Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, яким не було передбачено нарахування пені за весь період заниження.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем безпідставно та неправомірно нараховано позивачу пеню в сумі 17291,23 грн. Тому податкова вимога від 04.01.2013 № 7 підлягає скасуванню як протиправна.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході розгляду справи не доведено правомірності свого рішення. Натомість, доводи позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, визнаються судом обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 172,91 грн. У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагер» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконною та скасування податкової вимоги від 04.01.2013 № 7 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 04.01.2013 № 7.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагер» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 172 грн. 91 коп. (сто сімдесят дві грн. 91 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 04 березня 2013 року.

Суддя І.О. Свергун