Рішення № 29693543, 25.02.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 117/4717/2012Головуючий суду першої інстанції:Щербіна Д.С.№ провадження: 22-ц/190/1551/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.

"25" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Синельщікової О.В. Суддів:Мясоєдової Т.М. , Чистякової Т.І. При секретарі:Щегловій Н.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» задоволено.

Стягнено солідарно зі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 2531,14 грн. та судовий збір у розмірі 214,60 грн., сплачений позивачем про зверненні до суду, а всього 2745,74 грн.

В апеляційній скарзі відповідачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ставлять питання про скасування рішення суду та просять ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважають, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказують, що суд не дав належної оцінки тим обставинам, що вони не є споживачами теплової енергії, отже не повинні оплачувати ці послуги, які їм фактично не надавалися, оскільки з 10 червня 2010 року їхню квартиру було відключено від централізованої мережі опалення, що підтверджується відповідним актом. Крім того, посилаються на те, що між ними та позивачем відсутні договірні відносини.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання», суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виникли правовідносини з приводу надання та споживання теплової енергії у вигляді централізованого опалення квартири у багатоквартирному житловому будинку, і заборгованість за наданні відповідачкам послуги, яка виникла станом на 01 січня 2012 року, підлягає стягненню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення на відповідачок обов'язку зі сплати наданої до їх квартири теплової енергії, але вважає, що їх відповідальність повинна визначатися у рівних частках, а не солідарно.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласницями у рівних частках квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08 червня 1999 року, виданого Сакським міським виконавчим комітетом (а.с.41), і є споживачами комунальних послуг з централізованого опалення, які надаються ТОВ «Кримтеплопостачання», без укладення договору про надання цих послуг.

Позивач в установленому законом порядку надавав послуги з централізованого опалення багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, забезпечуючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можливість користування цими послугами.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, до яких цим Законом віднесені також послуги з централізованого опалення.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідачок по оплаті за користування тепловою енергією станом на 01 січня 2012 року складає 2531,14 грн.

Таким чином, встановивши при вирішенні справи на підставі доказів, яким було дано належну оцінку, що відповідачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не виконують своїх зобов'язань щодо оплати наданих їм позивачем послуг з теплопостачання, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 2531,14 грн.

Колегія суддів вважає, що посилання відповідачок на відключення у червні місяці 2010 року їхньої квартири від мережі централізованого опалення не можна вважати достатньою підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки таке відключення проведено з порушенням встановленого законом порядку.

Пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води; відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно з пунктом 26 Правил (у редакції з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 1268 від 31 жовтня 2007 року) відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 року і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758 (у редакції зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 169 від 06 листопада 2007 року), передбачено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідачками не дотримано порядку відключення квартири від мережі центрального опалення, та відключення було проведено без отримання рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, та технічних умов від ТОВ «Кримтеплопостачання» на відключення квартири від мереж централізованого опалення, і, крім того, на час самовільного відключення відповідачками належної їм на праві власності квартири від центральних мереж опалення, було заборонено відключення окремих квартир у будинку від мережі централізованого опалення, тому підстави для зняття відповідачок з обліку, як споживачів послуг теплопостачання, відсутні.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» і наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 року «Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» передбачено, що дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення з ініціативи споживачів може бути наданий на будинок у цілому, а не на окремі квартири.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дав належну оцінку доводам позивача та тому факту, що об'єктом відключення від мережі централізованого опалення може бути весь багатоквартирний будинок, а не лише окрема квартира, та дійшов правильного висновку, що сам по собі факт самовільного відключення без наявності відповідного рішення постійно діючої міжвідомчої комісії та видачі позивачем технічних умов на відключення квартири відповідачок від мережі централізованого опалення не може свідчити про те, що ними додержано порядок відключення від мережі централізованого опалення.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що відсутність між сторонами договору про надання послуг з централізованого теплопостачання є підставою для звільнення від оплати даних послуг, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання житлово-комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно з законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачений також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року «Про приватизацію державного житлового фонду».

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що сам по собі факт відсутності договору не звільняє відповідачок від виконання зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг з централізованого теплопостачання.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому не приймаються до уваги апеляційним судом.

Вирішуючи питання щодо виконання відповідачками їх обов'язку з оплати комунальних послуг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вони повинні нести відповідальність не солідарно, а у рівних частках відповідно до вимог статті 360 Цивільного кодексу України, як співвласниці у рівних частках квартири у багатоквартирному житловому будинку, до якого позивачем надається теплова енергія, у зв'язку з чим рішення суду слід змінити у зазначеній частині.

За пунктом 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2013 року змінити, стягнути суму заборгованості зі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 1265,57 грн. з кожної, у відшкодування витрат по сплаті судового збору по 107,30 грн. з кожної, а всього по 1372,87 грн. з кожної.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Синельщікова О.В. Мясоєдова Т.М. Чистякова Т.І.