Ухвала суду № 29692263, 14.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4713/12

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Скржешевський М.С.

відповідача - Охрімовський Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлі" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправних та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Онлі» звернулось з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000132300 від 10.04.2012 року та №0000142300 від 10.04.2012 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 08.05.2012 року, якою керівника ТОВ «Онлі» визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Куп АП. Відповідач вважає, що відсутні необхідні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Онлі» та його контрагентом, а тому позивачем занижено податок на додану вартість.

В судовому засідання представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених в запереченнях на апеляційну скаргу.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Наказу Вінницької МДПІ від 15.02.2012 року №118 та на підставі направлень від 28.02.12 №90, №91 та №96, виданих Вінницькою МДПІ, правонаступником якої з 17.03.2012 року є відповідач - Вінницька ОДПІ Вінницької області, останнім була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Онлі" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності підприємства з 22.07.2010 року по 31.12.2011 року. За результатами вказаної перевірки складено акт від 27.03.2012 року за № 116/22/36995507.

В акті перевірки контролюючий орган встановив заниження позивачем податку на прибуток в сумі 190667 грн., вчинене шляхом порушення ним пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.135.2 пп. 135, п.137.1 ст. 37, пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138, абз. г), ґ) пп. 138.10.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, абз. 1) пп.145.1.5 п.145.1 ст145 ПК України, а також заниження ТОВ "Онлі" податкового кредиту з ПДВ в сумі 427000 грн., в тому числі 32000 грн. за червень 2011 року та 395000 грн. за листопад 2011 року, та про порушення положень п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки від 27.03.2012 року № 116/22/36995507 Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000132300 від 10.04.2012 року про визначення ТОВ "Онлі" грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств 190667 грн. основного платежу та 1 грн. штрафу, та № 0000142300 від 10.04.2012 року про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість 427000 грн. основного платежу та 98751 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що податковим органом не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, по-перше податковим ревізором при проведенні перевірки не було досліджено дані первинних документів ТОВ «Онлі», а тому є помилковим висновок відповідача про завищення позивачем витрат, по-друге безпідставними є висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій з ТОВ «Матісс Плюс», оскільки відносини позивача з його контрагентом підтверджені належними доказами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом на підставі акту перевірки №116/22/36995507 від 23.07.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема, податкове повідомлення рішення №0000132300 від 10.04.2012 року, яким встановлено порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.7.1 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.2 ст. 135 та п. 137.1, п. 137.6 ст. 137, п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п.138.6, п. 138.8 абз. г, ґ п.п.138.10.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 абз. 1 п.п.145.1.5 ст. 145 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 190668 грн. з яких за основним платежем 190667 грн. та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення №0000142300 від 10.04.2012 року, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 525751 грн., з яких за основним платежем 427000 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 98751 грн.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 зазначеного Закону N 996-XIV передбачено що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відповідно до пункту 6 Порядку, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984, та ч.1, ч.3 статті 9 Закону N 996-XIV від 16.07.1999 року, єдиним джерелом для формування бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві та перевірки правильності його ведення контролюючим органом, в тому числі встановлення порушень його ведення, є виключно первинні бухгалтерські документи.

Зведені облікові документи використовуються підприємством для впорядкування оброблення даних та їх контролю, однак не можуть слугувати джерелом для проведення перевірки податковим (контролюючим) органом. Також не є підставою для визначення об'єкта оподаткування платником податків та для здійснення податковим органом контролю правильності визначення об'єкта оподаткування регістри синтетичного та аналітичного обліку.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено обов'язок платників податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, в підпункті 83.1.1 п.83.1 статті 83 Податкового кодексу України в якості підстав для висновків для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок передбачено: документи, визначені цим Кодексом.

Тому, регістри бухгалтерського обліку та фінансової звітності є вторинним джерелом дослідження контролюючим органом під час проведення перевірок, які досліджуються поряд з первинними документами, та не мають самостійного значення під час їх використання контролюючим органом при здійсненні функції перевірки об'єктів оподаткування платника податків.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що використання податковим органом під час проведення перевірки лише зведених даних регістрів синтетичного та аналітичного обліку бухгалтерських рахунків, оборотно-сальдових відомостей, та обґрунтування виявлених під час проведення перевірки порушень податкового законодавства виключно цими даними, є порушенням зі сторони Вінницької ОДПІ пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984, та підпункту 83.1.1 п.83.1 статті 83 Податкового кодексу України.

Таким чином податковим органом не доведено правомірність висновку про заниження позивачем податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 190667 грн., а тому є правомірним висновок суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000132300 від 10.04.2012 року, оскільки порушення встановлені в ньому базувались не на підставі первинних документів.

Щодо формування податку на додану вартість, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновкам суду першої інстанції, що господарські операції позивача із контрагентами ТОВ «Матісс Плюс», ТОВ «Компанія Арагон» наявними в матеріалах справи доказами.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, в апеляційній скарзі апелянт вказує, що господарські операції ТОВ «Онлі» та ТОВ «Матісс Плюс» не підтверджуються наданими доказами з чим колегія суддів не погоджується.

01.11.2011 року між ТОВ «Матісс Плюс» (Продавець) та ТОВ «Онлі» (Покупець) укладено договір поставки №11, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю цукор, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. В договорі прописано, що товар видається Покупцю за видатковою накладною, також Продавець зобов'язується надати Покупцю накладну у встановлені законодавством строки.

В підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткові накладні від 30.11.2011 року та податкові накладні від 30.11.2011 року (а.с.47-56), а також платіжні доручення (а.с.61-62).

Крім того, 30.11.2011 року ТОВ "Матіс Плюс" (Зберігач) та ТОВ "Онлі" (Поклажодавець) було укладений договір зберігання №12, відповідно якого Зберігач зобов'язується зберігати цукор (товар), переданий йому Поклажодавцем. Кількість переданого становить 390, 443 тони, а загальна вартість 2370000 грн. в тому числі з ПДВ.

Відповідно до Акту прийому-передачі від 30.11.2011 року до Договору відповідального зберігання №12 майно (цукор) було фактично передане на відповідальне зберігання до ТОВ "Матісс Плюс", місцем зберігання майна визначено м. Київ, вул.. Будівельників, 5. Додатковою угодою від 04.01.2012 року договір відповідального зберігання №12 від 30.11.2011 року продовжено терміном дії до 31.12.2012 року.

Таким чином, придбаний позивачем товар був набутий у власність Покупця не залишаючи свого місцезнаходження, так як відразу був переданий на зберігання ТОВ «Матісс Плюс», тому у ТОВ «Онлі» не можуть бути документи , які містять відомості про переміщення товару.

Отже, реальність здійснення господарської операції між ТОВ «Онлі» та ТОВ «Матісс Плюс» підтверджується матеріалами справи, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000142300 від 10.04.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів відповідача, що постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 08.05.2012 року по справі №212/5768/2012, якою директора ТОВ «Онлі» притягнуто до адміністративної відповідальності передбачену ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, то суд апеляційної інстанції не бере до уваги дані твердження виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 163-1 КУпАП, передбачає відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Так, колегія суддів зазначає, що обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Разом з тим, норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб. Тобто, не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Колегія суддів також не бере до уваги доводи відповідача щодо того, що перевіряючим було направлено матеріали відносно директора ТОВ «Онлі» по факту умисного ухилення від сплати податків за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки в матеріалах справи є лист старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Вінницькій області № 17133/10/09-00 від 15.11.2012 року, яким позивача повідомлено про закриття кримінальної справи № 12279008, відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по умисному ухиленню від сплати податків у значних розмірах, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (за відсутністю в діянні складу злочину).

Крім того, колегія суддів звертає увагу податкового органу, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в ньому не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Разом з тим відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності робіт, послуг, основних фондів, транспортних засобів і т.д., які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на статті 203, 215, 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Вказана позиція також викладена, зокрема, у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов ТОВ «Онлі» та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 лютого 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.