Постанова № 29692185, 26.02.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р.Справа № 5017/241/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 26.02.2013 року:

від позивача: Петровська - Ельфонд Л.С., Шершньов В.П., за довіреностями;

від відповідача: не з'явився;

від прокуратури: Вергін Д.С., за посвідченням;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області та Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 29.02.2012 року

по справі № 5017/241/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Молокозавод"

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю „КОМСОМОЛЕЦЬ"

про визнання дійсним договору купівлі - продажу та визнання права власності

В судовому засіданні 26 лютого 2013 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Молокозавод" (далі - позивач, ТОВ „Молокозавод") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю „КОМСОМОЛЕЦЬ" (далі - відповідач, ТзДВ „КОМСОМОЛЕЦЬ") про визнання дійсним договору купівлі - продажу майнового комплексу - бази відпочинку „Комсомолець" № 1/06 від 02.12.2011 року, укладеного між ТОВ „Молокозавод" та ТзДВ „КОМСОМОЛЕЦЬ", та про визнання за позивачем права власності на базу відпочинку „Комсомолець", яка знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,15 га за адресою: Україна, Одеська область, Татарбунарський район, с. Лиман, і зазначена в договорі купівлі - продажу № 1/06 від 02.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані частиною другою статті 220 ЦК України, статтею 657 ЦК України та мотивовані ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу № 1/06 від 02.12.2011 року, який сторони уклали у простій письмовій формі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.02.2012 року по справі № 5017/241/2012 (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі - продажу майнового комплексу - бази відпочинку „Комсомолець" № 1/06 від 02.12.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Молокозавод" та Товариством з додатковою відповідальністю „КОМСОМОЛЕЦЬ". Визнано право власності на майновий комплекс - базу відпочинку „Комсомолець", який знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,15 га, розташований за адресою: Україна, Одеська область, Татарбунарський район, с. Лиман і зазначений в договорі № 1/06 від 02.12.2011 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю „Молокозавод" та Товариством з додатковою відповідальністю „КОМСОМОЛЕЦЬ", за Товариством з обмеженою відповідальністю „Молокозавод". Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю „КОМСОМОЛЕЦЬ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Молокозавод" 2146,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ч. 2 ст. 220, ст.ст. 317, 319, 321, 328, 392, 657 ЦК України та мотивовано набуттям позивачем права власності на підставі договору купівлі - продажу № 1/06 від 02.12.2011 року.

Не погодившись з рішенням суду, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області та Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області звернувся заступник прокурора Одеської області, вказуючи, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник, зокрема, вказує, що: - в матеріалах справи відсутні дані щодо реєстрації права власності на спірний об'єкт за будь - якою зі сторін; - судом не встановлено, чи оспорює або не визнає право власності позивача відповідач, оскільки останній позов визнав у повному обсязі; - судом не враховано, що земельна ділянка, площею 0,15 га, на якій розташована база відпочинку, зайнята та використовується без законних на те підстав.

З викладених обставин заступник прокурора Одеської області просить рішення від 29.02.2012 року скасувати, у позові - відмовити.

У відзивах на апеляційну скаргу позивач та відповідач не погоджуються з доводами апеляційної скарги, при цьому ТОВ „Молокозавод" вважає, що відсутні підстави для прийняття апеляційної скарги до провадження і просить її залишити без задоволення, а відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом з дотриманням вимог чинного законодавства, тому підстави для його скасування відсутні.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2011 року між Товариством з додатковою відповідальністю „КОМСОМОЛЕЦЬ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Молокозавод" (покупець) укладено договір № 1/06 купівлі - продажу, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю комплекс майновий - базу відпочинку „Комсомолець", яка складається з: будиночки дерев'яні - 6 шт., капітальна будівля їдальні - 1 од., трансформатор - 1 шт., ємкості для води - 2 щт., які знаходяться на земельній ділянці площею 0,15 га відповідно договору оренди з Лиманською сільською радою за адресою: с. Лиман, Татарбунарський район Одеської області, а покупець зобов'язується прийняти зазначений об'єкт та сплатити продавцеві договірну ціну за нього (п. 1.1 договору).

Договірна ціна об'єкту становить 20000,00 грн. (п. 1.4 договору). Покупець зобов'язується сплатити продавцеві договірну ціну об'єкту до 05.12.2011 року (п. 3.1 договору). Договір підлягає нотаріальному посвідченню, яке здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством (п. 10.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору купівлі - продажу № 1/06 від 02.12.2011 року передача об'єкта продавцем і прийняття об'єкта покупцем посвідчується накладною.

Відповідно до наявної в матеріалах справи накладної без номера, без дати, позивачу через ОСОБА_1 передано будиночки дерев'яні - 6 шт., капітальна будівля їдальні - 1 шт., трансформатор - 1 шт., ємкість для води - 2 шт., згідно договору на загальну суму 20000,00 грн.

Як вже зазначалося, при зверненні до суду з позовом у січні 2012 року як на підставу своїх вимог ТОВ „Молокозавод" послалося на приписи статті 220 ЦК України та вказало про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу № 1/06 від 02.12.2011 року.

Згідно частин 1, 2 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ст. 657 ЦК України (в редакції, що діяла до 01.01.2013 року) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, яка була чинною до 01.01.2013 року) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з приписами статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Отже, правила статті 220 ЦК України не поширювалися на правочини, які підлягали нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до приписів статей 210, 640 ЦК України (в редакції, чинній на дату пред'явлення позову) пов'язується з державною реєстрацією.

Враховуючи викладене, у місцевого господарського суду були відсутні законні підстави для визнання дійсним договору купівлі - продажу № 1/06 від 02.12.2011 року на підставі приписів статті 220 ЦК України.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 18.04.2011 року по справі № 2-17/604-2009.

Крім того, місцевим господарським судом також задоволено позовні вимоги в частині визнання за ТОВ „Молокозавод" права власності на базу відпочинку „Комсомолець", яка знаходиться на земельній дільнці, загальною площею 0,15 га за адресою: Україна, Одеська область, Татарбунарський район, с. Лиман, і зазначена в договорі купівлі - продажу № 1/06 від 02.12.2011 року.

Втім, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують належність їй такого права. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоча і не оспорює право власності на майно, але і не визнає його.

Між тим, відповідач не є тією особою, яка оспорює право власності ТОВ „Молокозавод" на продані відповідачем спірні об'єкти, а відтак, відсутні правові підстави для задоволення позову до ТзДВ „КОМСОМОЛЕЦЬ" в частині визнання за ТОВ „Молокозавод" права власності.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення і є підставою для скасування рішення від 29.02.2012 року та прийняття нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 29.02.2012 року по справі 5017/241/2012 скасувати.

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Молокозавод" відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Молокозавод" до Державного бюджету України (отримувач: ГУДКС України в Одеській області, р/р 31217206782002, код ЄДРПОУ отримувача 37607526, МФО отримувача 828011) 716, 88 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „КОМСОМОЛЕЦЬ" до Державного бюджету України (отримувач: ГУДКС України в Одеській області, р/р 31217206782002, код ЄДРПОУ отримувача 37607526, МФО отримувача 828011) 716, 88 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів з зазначенням відповідних реквізитів сторін доручити господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 01.03.2013 року

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк