Рішення № 29692113, 28.02.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2013 року Справа № 913/155/13-г

Провадження №6/913/155/13-г

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", м. Донецьк

до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат",

м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 166 893 грн. 00 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Прусова Я.С., дов. № 03/13 від 26.12.2012;

від відповідача - Ларін О.В., дов. № 01-026-2864 від 28.12.2012;

В судовому засіданні 18.02.2012 було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 28.02.2013.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків в сумі 166 893 грн. 84 коп. на підставі договору № 627/11-062/978 від 09.08.2011 про надання послуг на організацію перевезень вантажів у власному (орендованому) рухомому складі.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 30.01.2013 проти позову заперечує та, зокрема, зазначає, що 09.08.2011 між сторонами був підписаний договір № 6627/11-062/978 про надання послуг на організацію перевезень вантажів у власному (орендованому) рухомому складі. В той же час, між сторонами укладено додаткову угоду № 4 від 21.11.2011 до договору, у п. 3 якої зазначено, що у разі надання замовником, відповідачем у справі, щомісячної заявки на організацію перевезень у власному (орендованому) рухомому складі експедитора у кількості менше ніж 1000 (+/- 10) одиниць рухомого складу або невикористання на протязі місяця 1000 (+/- 10) одиниць власного (орендованого) рухомого складу, замовник відшкодовує експедитору збитки у твердій сумі, що дорівнює еквіваленту 60 доларів США за кожну незамовлену або невикористану одиницю рухового складу.

Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу вимагає отримання індивідуальної ліцензії НБУ, окрім випадків, що прямо передбачені законодавством і регулюються Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідач вважає, що вказана додаткова угода до договору є не чинною, у зв'язку з чим підстав для задоволення позову не має.

Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні пояснення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

Між сторонами у справі було укладено договір № 627/11-062/978 від 09.08.2011 про надання послуг на організацію перевезень вантажів у власному (орендованому) рухомому складі.

Даний договір регулює взаємовідносини між «Замовником» (відповідачем у справі) та «Експедитором» (позивачем у справі), які пов'язані з наданням замовнику послуг з організації перевезень вантажів згідно заявок замовника у власному (орендованому) рухомому складі експедитора або інших підприємств.

Згідно умов п. 2.2.1 вказаного договору в редакції додаткової угоди сторони узгодили, що замовник зобов'язаний надавати експедитору заявки на організацію перевезень залізорудної сировини за маршрутом станції Інгулець, Грекувата, Терни Придніпровської залізниці - станція Комунарськ Донецької залізниці у власному (орендованому) складі експедитора у кількості не менше ніж 1000 (+/- 10) одиниць рухомого складу щомісячно.

Так, відповідач у вересні 2012 року замовив та гарантував оплату при організації перевезення залізорудного концентрату від станції Інгулець у кількості 76 000,00 тон, що дорівнює 1093 одиницям рухомого складу власності (оренди) експедитора (напіввагонів) з урахуванням навантаження в один напіввагон 69,5 тон сировини.

Згідно даних електронних документів, відповідачем у вересні 2012 року було використано лише 552 напіввагона власності (оренди) позивача.

Відповідно до п. 4.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 21.11.2010 сторони узгодили, що у випадку невикористання або використання рухомого складу експедитора менш ніж 1000 (+/- 10) одиниць рухомого складу щомісячно, замовник сплачує експедитору збитки у твердій сумі, що дорівнює еквіваленту 60 доларів США за кожну незамовлену або невикористану одиницю нерухомого складу. Оплата збитків здійснюється у національній валюті за курсом НБУ, який існує на дату відшкодування (оплати).

Оскільки відповідачем умови договору та заявки за вересень 2012 року щодо використання рухомого складу позивача не виконані, за розрахунком позивача, йому заподіяно збитків в сумі 166 893 грн. 84 коп., виходячи з того, що 900 (мінімальна кількість напіввагонів щомісячно), 552 (напіввагони використано), а 60 доларів США за курсом НБУ станом на 06.12.2012 становить 7,993 грн.)

З метою врегулювання спірних правовідносин, позивач направив відповідачу претензію від 12.11.2012 з вимогою добровільної сплати зазначеної суми збитків. Відповідачем претензія була отримала, але залишена без задоволення.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив збитки позивачу, останній звернувся до суду із даним позовом, який обґрунтовує посиланням на норми ст. 629 ЦК України, ст. ст. 224, 225, 226 ГК України.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав вказаних у відзиві і наведених вище.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 09.08.2011 між сторонами у справі був підписаний договір № 627/11-062/978 про організацію перевезення вантажів у власному (орендованому) рухомому складі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За умовами вказаного договору, позивач як експедитор зобов'язався надавати відповідачу як замовнику послуги з перевезення вантажів, а відповідач зобов'язався оплачувати надані послуги та дотримуватися умов договору.

Згідно п. 2.1 договору експедитор зобов'язаний приймати заявки замовника із наявності можливостей здійснення організації перевезення.

Згідно п. 2.2 замовник зобов'язався надавати експедитору заявку на планові обсяги перевезень та інших послуг до 15 числа місяця, попереднього місяцю здійснення перевезень.

В той же час, 21.11.2011 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1, за якою було доповнено п. 2.2.1 договору та зазначено, що замовник надає експедитору заявки на перевезення залізорудної сировини за маршрутом станції Інгулець, Грекувата, Терни Придніпровської залізниці - станція Комунарськ Донецької залізниці у власному (орендованому) складі експедитора у кількості не менше ніж 1000 (+/- 10) одиниць рухомого складу щомісячно.

Також договір було доповнено п. 4.2 згідно якого встановлено, що:

- в випадку не організації перевезень у власному (орендованому) рухомому складі у кількості менше ніж 1000 (+/- 10) одиниць рухомого складу в місяць на замовлення експедитора, замовник сплачує експедитору збитки у твердій сумі, що дорівнює еквіваленту 60 доларів США за кожну незамовлену або невикористану одиницю рухового складу.

- в випадку надання замовником щомісячної заявки експедитору на здійснення перевезення у власному (орендованому) рухомому складі експедитора у кількості менше ніж 1000 (+/- 10) одиниць рухомого складу або невикористання на протязі місяця 1000 (+/- 10) одиниць власного (орендованого) рухомого складу, замовник відшкодовує експедитору збитки у твердій сумі, що дорівнює еквіваленту 60 доларів США за кожну незамовлену або невикористану одиницю рухового складу.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В даному випадку сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та встановлені певні права, обов'язки та відповідальність сторін за неналежне виконання умов договору № 627/11-062/978 від 09.08.2011.

Згідно ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як було наведено вище, сторонами в договорі передбачена можливість нарахування суми збитків в іноземній валюті але зазначено, що кошти сплачуються в національній валюті України - в гривні.

Тобто, в даному випадку доводи відповідача за відзивом є такими, що суперечать матеріалам справі, укладеному договору та нормам діючого законодавства, у зв'язку з чим відхиляються за необґрунтованістю.

За доводами позивача, відповідачем у вересні 2012 року не було виконано в повному обсязі відповідну заявку на перевезення вантажу за узгодженим маршрутом у рухомому складі позивача.

Розрахунок збитків позивачем здійснений з розрахунку того, що відповідачем не було використано 900 одиниць рухомого складу (мінімальна кількість напіввагонів щомісячно), використано лише 552 одиниці складу, а 60 доларів США за курсом НБУ станом на 06.12.2012 становить 7,993 грн., у зв'язку з чим загальний розмір збитків, який був заподіяний позивачу внаслідок порушення відповідачем господарського зобов'язання, становить 166 893 грн. 84 коп.

Відповідач доказів виконання власної заявки на здійснення перевезень за вересень 2012 року не надав. Доводи позивача в цій частині не спростував, власного розрахунку збитків не надав.

З метою врегулювання спірних правовідносин, позивач направив відповідачу претензію від 12.11.2012 з вимогою добровільної сплатити зазначеної суми збитків. Відповідачем претензія була отримала, але залишена без задоволення.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено.

У розумінні статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як вбачається із позову та доказів у справі позивачем не було отримано певної суми доходів, пов'язаних із використанням відповідачем встановленої кількості одиниць рухомого складу для здійснення перевезення.

Згідно ч. 1 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Згідно частини 2 сказаної статті сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

В даному випадку відповідачем не було надано до суду жодних доказів щодо здійснення будь-яких дій спрямованих на зменшення збитків позивача внаслідок порушення відповідачем господарського зобов'язання, встановленого відповідним договором.

Відповідно до норми ст. 19 Основного Закону держави - Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Виходячи з наведеного слід зазначити, що матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що внаслідок невиконання останнім умов договору № 627/11-062/978 позивачу були заподіяні певні збитки, пов'язані із невикористанням рухомого складу у кількості, встановленої договором.

За таких обставин позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача збитки в сумі 166 893 грн. 84 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області, вул. Шмідта, буд. 4, код 05441447, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС», м. Донецьк, вул. Артема, буд. 7, код 30600592, збитки в сумі 166 893 грн. 84 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 3 337 грн. 88 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 04.03.2013.

Суддя Т.А. Василенко