Рішення № 29692047, 26.02.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 лютого 2013 року Справа № 3/5014/3208/2012

За позовом Приватного підприємства «Славутич-2011», смт. Макарів Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукт Транс Сервіс», м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 87 944 грн. 51 коп.

суддя Секірський А.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Єжова Н.М., довіреність б/н від 07.12.2012;

від відповідача - не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: 14.12.2012 ПП «Славутич-2011» (далі - Позивач) заявлено вимогу про стягнення з ТОВ «Продукт Транс Сервіс» (далі - Відповідач) суму основного боргу в розмірі 87 405,71 грн. та 3% річних в розмірі 538,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним 03.03.2012 на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано 623 059,32 грн. як оплата 100% вартості дизельного пального марки ЕН-590 в кількості 59 тон 852 кг. згідно заявки позивача від 02.03.2012 та рахунку від 03.03.2012, наданого відповідачем. Відповідач 06.03.2012 здійснив поставку дизельного пального у кількості 50 тон 426 кг, що підтверджується копіями видаткової накладної № 1 від 06.03.2012, товаро-транспортною накладною та копією податкової накладної. Таким чином, дії сторін, зокрема, передача відповідачем продукції та прийняття товару позивачем, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки. Однак відповідач недопоставив позивачу дизельного пального на суму 87 405,71 грн. 13.09.2012 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів за недопоставлені нафтопродукти, яку відповідач отримав 19.09.2012, але залишив без відповіді та без задоволення. З огляду на наведене, відповідач має сплатити позивачеві 87 405,71 грн. - сума боргу за недопоставлене дизпаливо, та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за період з 27.09.2012 по 10.12.2012 (75 днів) в розмірі 538,80 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, а також надав письмові пояснення від 21.02.2013, в яких послався також на наступне.

02.03.2012 відповідач направив позивачеві електронною поштою проект Договору № 03/03-12 поставки нафтопродуктів разом з додатковою угодою від 02.03.2012, які були підписані директором відповідача В.В. Лобзіним. Відповідно до умов договору та додаткової угоди, відповідач зобов'язався передати у власність позивача дизельне пальне ЕН-590 в кількості 59 тон 852 кг на протязі 4 робочих днів з дати підписання додаткової угоди, а позивач - здійснити 100% оплату вартості товару на суму 623 059,32 грн. Позивач підписав договір та додаткову угоду, завірив мокрою печаткою та направив 2 екземпляри на адресу відповідача, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 10005066140 від 13.13.2012.

У листопаді 2012 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 03/03-12 від 02.03.2012. Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував факт укладення договору, тому позивач відмовився від позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості саме за договором. Проте в даному випадку дії сторін, що підтверджуються доданими до матеріалів справи документами, зокрема, передача відповідачем дизельного пального відповідно до накладної від 06.03.2012 та отримання його позивачем, перерахування позивачем згідно платіжного доручення № 40 від 03.03.2012 на розрахунковий рахунок відповідача 623 059,32 грн., свідчать про виникнення між сторонами правовідносин поставки.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надано, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнього в судовому засіданні під час судового розгляду справи представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що позивач ПП «Славутич-2011» зареєстрований як юридична особа 24.01.2011 Макарівською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується свідоцтвом серії А01 № 341957 про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.31), та довідкою Головного управління статистики у Київській області АА № 451386 з ЄДРПОУ (а.с.34).

Відповідач ТОВ «Продукт Транс Сервіс» зареєстрований як юридична особа 16.06.2011 виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ від 04.01.2013 (а.с.39-40).

Позивачем долучено до матеріалів справи копію договору № 03/03-12 поставки нафтопродуктів від 02.03.2012, відповідно до п.п.1.1 якого постачальник (відповідач) зобов'язується передати в узгоджені терміни, а покупець (позивач) прийняти і оплатити на умовах, викладених у договорі та/або додаткових угодах, та/або рахунках-фактурах до нього нафтопродукти (а.с.58-64) та копію додаткової угоди № 1 до договору № 3/03-12 від 02.03.2012, відповідно до п.1 якої постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти: Дизельне паливо ЕН-590 в кількості 59,852 тис.кг, на умовах СРТ, п.3 - загальна вартість партії товару з ПДВ складає 623 059,32 грн. (а.с.65).

02.03.2012 за вих. № 28 позивачем відповідачеві було надано заявку, в якій позивач просив розглянути питання поставки в кількості 59 433 кг за ціною 10410 за тону з врахуванням ПДВ, наливанням та залізничним тарифом на умовах СРТ (Інкотермс 2010), загальна сума поставки - 618 697,53 грн. (а.с.8).

У відповідь на зазначену заявку відповідачем позивачеві було надано рахунок № 1 від 03.03.2012 на оплату товару - паливо дизельне ТБД ЕN 590-10 (код УКТ ЗЕД 2710 1941 10), № цистерни 73049017, кількість 59,852 тис.кг, вартістю 623 059,32 грн. з ПДВ (а.с.9).

Платіжним дорученням № 40 від 03.03.2012 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 623 059,32 грн. (суму, зазначену у виставленому відповідачем рахунку № 1 від 03.03.2012) з призначенням платежу - за пмм згідно рах 1 від 03.03.12, у т.ч. ПДВ 20% - 103 843,22 грн. (а.с.10).

Факт перерахування грошових коштів в сумі 623 059,32 грн. позивачем відповідачеві підтверджується також випискою Київської ФПАТКБ «Південкомбанк» з банківського рахунку позивача за 03.03.2012 (а.с.50).

06.03.2012 відповідачем було поставлено позивачеві товар - паливо дизельне ТБД ЕN 590-10 (код УКТ ЗЕД 2710 1941 10) у кількості 50,426 тис.кг на суму 535 653,61 грн. з ПДВ (а.с.11), що підтверджується також податковою накладною від 06.03.2012 № 1 (а.с.12) та вантажною накладною від 06.03.2012 (а.с.18).

З огляду на викладене, відповідачем недопоставлено позивачеві товару, який оплачено платіжним дорученням № 40 від 03.03.2012, на суму 87 405,71 грн. (9,426 тис.кг).

13.09.2012 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про повернення 87 405,71 грн. суми боргу на податку на додану вартість з посиланням на умови договору № 03/03-12 поставки нафтопродуктів від 02.03.2012 (а.с.13-16), яка була отримана представником відповідача 19.09.2012, що підтверджується підписом про отримання у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.17), проте відповіді на вимогу надано не було, що не спростовано відповідачем.

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 538,80 грн., що підтверджено розрахунком, наведеним у тексті позовної заяви (а.с. 3).

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Суд не приймає до уваги копію договору № 03/03-12 поставки нафтопродуктів від 02.03.2012 та копію додаткової угоди № 1 до договору № 3/03-12 від 02.03.2012, долучені позивачем до матеріалів справи, оскільки оригінал договору та додаткової угоди відсутні, на копіях міститься відбиток підпису генерального директора та печатки відповідача, проте, як зазначено самим позивачем, відповідач заперечує факт укладення даного договору, в судовому порядку договір дійсним не визнавався.

Проте, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що між сторонами фактично склалися правовідносини поставки, з огляду на наступне.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 цього Кодексу встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (частина 2 ст. 642 ЦК України).

В силу частини 1 ст. 644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами фактично склалися правовідносини поставки товару, що підтверджуються, зокрема, пропозицією позивача укласти договір поставки, викладеною у формі заявки на поставку та повної оплати товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір поставки на запропонованих умовах, а саме: надання рахунку та видаткової накладної, адресованих позивачеві, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна, кількість товару.

Як визначено в ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

За вимогами ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано обов'язок щодо оплати вартості товару в повному обсязі, тобто фактично здійснено передплату товару в розмірі 623 059,32 грн., тоді як відповідач виконав свій обов'язок щодо поставки товару частково - не поставив товар на суму 87 405,71 грн., як зазначалося вище.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 ЦК України).

Судом встановлено, що сторони не визначили строк оплати товару, однак позивач 13.09.2012 направив відповідачу претензію з вимогою повернути суму боргу в розмірі 87 405,71 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Незважаючи на те, що підставою пред'явлення претензії зазначено договір та додаткову угоду, факт укладення яких не доведено позивачем в ході судового розгляду справи, суд розцінює зазначену претензію як вимогу, направлену в порядку ст.530 ЦК України, оскільки строк (термін) виконання боржником (наразі - відповідачем) не встановлений договором, і між сторонами фактично склалися правовідносини поставки.

В ч.1 ст.222 Господарського кодексу України зазначено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що відповідач після отримання від позивача передплати товару не здійснив його поставку у повному обсязі, а отже мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання, стягнення у відповідності до вимог ст.ст.530, 625 Цивільного кодексу України 3% річних у заявленому розмірі 538,80 грн. (за період з 27.09.2012 по 10.12.2012) є цілком обґрунтованим.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем переплачено судовий збір на суму 134 грн. 10 коп., яка підлягає поверненню позивачеві згідно до ухвали.

Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукт Транс Сервіс», 94801, Луганська область, м. Свердловськ, вул. З. Космодем'янської, буд.6, кв.21, код ЄДРПОУ 37709530, на користь Приватного підприємства «Славутич-2011», 08000, Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 20, код ЄДРПОУ 37341315, суму заборгованості за недопоставлене дизельне пальне в розмірі 87 405 грн. 71 коп. (вісімдесят сім тисяч чотириста п'ять гривень 71 копійка), 3% річних в розмірі 538 грн. 80 коп. (п'ятсот тридцять вісім гривень 80 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1758 грн. 89 коп. (одна тисяча сімсот п'ятдесят вісім гривень 89 копійок), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2013.

Суддя А.В. Секірський