Ухвала суду № 29690105, 27.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2693/12 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2013 року м. Київ

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Грибан І.О.,

Федотова І.В.

при секретарі Білошапка Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромруно" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання дій неправомірними,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року позовні вимоги задоволені, визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби №0002842320 від 16 серпня 2012 року.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до положень ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Бентобудсервіс» мали реальний характер, придбаний товар був використаний у господарській діяльності ТОВ "Укрпромруно", що підтверджено належними первинними документами, а тому податкове повідомлення-рішення податковим органом прийнято безпідставно.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01.08.2012 року працівниками ДПІ у м.Чернігові була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ "Укрпромруно" з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Бентобудсервіс» за грудень 2011 року, за результатами якої складено акт №1440/23/31078941 від 01.08.2012 р., яким перевіряючи ми було встановлено порушення п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: підприємством було занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті всього у сумі 26093,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002842320 від 16 серпня 2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 32616,00 грн., а саме: 26093,00 грн. - за основним платежем та 6523,00 грн. - за штрафними санкціями.

З огляду на вказане судом апеляційної інстанції констатується наступне.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних. В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку. Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996 -ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996 -ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 -ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 -ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Матеріалами справи встановлено, що основними видами господарської діяльності ТОВ "Укрпромруно" є кардне прядіння вовняних волокон, інші види оптової торгівлі.

Також судом встановлено та стверджується матеріалами справи, що згідно з видатковою накладною №2911 від 29.12.2011 р. позивачем було придбано у ТОВ «Бентобудсервіс» вовну миту в кількості 1060,99 кг. на загальну суму 35000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5833,33 грн. (а.с.26). Придбання товару також підтверджуються податковою накладною №1 від 14.12.2011 р. на загальну суму 35000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5833,33 грн., за яку продавцю перераховано відповідні кошти.

Згідно з видатковою накладною №3012/3 від 30.12.2011 р. позивачем було придбано у ТОВ «Бентобудсервіс» вовну миту в кількості 3685,00 кг. на загальну суму 121560,78 грн., в т.ч. ПДВ - 20260,13 грн. (а.с.27). Придбання товару також підтверджуються податковою накладною №4 від 30.12.2011 р. на загальну суму 121560,78 грн., в т.ч. ПДВ - 20260,13 грн., а факт оплати за товар продавцю ТОВ «Бентобудсервіс» підтверджується випискою по особовому рахунку

Матеріалами справи також підтверджується наявність складських приміщень у позивача для зберігання вовни, та факт подальної реалізації придбаної у ТОВ «Бентобудсервіс» вовни митої іншому контрагенту позивача - ТОВ «Чернігіввовона-плюс», відповідно до видаткових та податкових накладних, які відображені в постанові суду першої інстанції, а також відображенння цих господарських операцій у бухгалтерському обліку ТОВ "Укрпромруно" в оборотно-сальдових відомостях по рахунках 631, 361.

Встановлено судом, що на момент здійснення позивачем господарських операцій ТОВ «Бентобудсервіс» було належним чином зареєстровано в якості суб'єкта господарювання, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та в якості платника податку на додану вартість.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Бентобудсервіс» мали реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ "Укрпромруно", наявні всі належні первинні документі, які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку, також господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, є вірним.

Колегією суддів апеляційного адміністративного суду не можуть бути взяті до уваги, як підстава для задоволення вимог апеляційної скарги, посилання податкового органу як в акті перевірки так і в апеляції на те, що контрагент ТОВ «Бентобудсервіс» ПП «Комфорт» має ознаки фіктивності, оскільки господарські відносини мали місце не між позивачем та ПП «Комфорт», а між позивачем та ТОВ «Бентобудсервіс».

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованісті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Грибан І.О.

Федотов І.В.

Ї

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Федотов І.В.

Грибан І.О.