Рішення № 29688162, 01.03.2013, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/5743/2012

РІШЕННЯ

іменем України

"01" березня 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі - Кашарайло А.А.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та плати за користування чужими коштами,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за мировою угодою, інфляційних втрат та плати за користування чужими коштами в якому вказував, що ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня 2012 року визнано мирову угоду, укладену між ним та відповідачем в процесі розгляду цивільної справи про стягнення з останнього матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою.

Відповідно до мирової угоди ОСОБА_2 зобов`язався сплатити на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 9 500 грн. з розстроченням платежу, здійснюючи погашення по 500 грн. 25-го числа кожного місяця, починаючи з 25 липня 2012 року по 25 січня 2014 року (включно) та сплатити судові витрати в розмірі 193,74 грн. не пізніше дати набрання законної сили даною ухвалою.

Однак відповідач свої зобов`язання по відшкодуванню шкоди в добровільному порядку не виконує, а тому ОСОБА_3 просив примусово стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за укладеною мировою угодою в розмірі 9 500 грн., інфляційні втрати за період невиконання ухвали суду в розмірі 94,52 грн., а також плату за користування чужими коштами протягом періоду невиконання ухвали суду в розмірі 105,41 грн.

Ухвалами суду від 03 січня 2013 року у відкритті провадження в частині вимог про стягнення боргу за мировою угодою відмовлено, проте відкрито провадження в частині вимог про стягнення інфляційних втрат та плати за користування чужими коштами.

В судовому засіданні, що проводилося без особистої участі позивача, його представник ОСОБА_1 уточнила вимоги:

- в частині періоду стягнення інфляційних втрат (з 25 серпня 2012 року по 20 лютого 2013 року) та розміру втрат, зменшивши його до 42,45 грн.;

- в частині періоду стягнення плати за користування чужими коштами (з 25 серпня 2012 по 20 лютого 2013 року) та розміру плати, збільшивши його до 127,15 грн.

При цьому пояснила, що відповідач протягом липня-серпня 2012 року добровільно виконував зобов'язання, а саме сплатив 1 000 грн., а тому при розрахунку інфляційних втрат та плати позивач проводив нарахування, виходячи з залишкової суми заборгованості, а саме 8 500 грн.

В іншій частині надала пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, проте не зміг чітко визначити розмір визнаних ним вимог.

При цьому пояснив, що він достроково виконав взяті на себе зобов'язання за перші чотири місяці дії угоди, а саме добровільно передав позивачу в червні - липні 2012 року кошти в загальному розмірі 2 000 грн.

Проте з вересня 2012 року припинив виконання взятих на себе зобов'язань по причині отримання травми, що призвела до інвалідності та тривалого лікування, яке продовжується й на час розгляду справи.

Про врахування цих обставин, як підстави для часткового зменшення цивільно-правової відповідальності й просив відповідач.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня 2012 року визнано мирову угоду, укладену між сторонами в процесі розгляду цивільної справи №1407/2-1846/2011 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою.

Відповідно до мирової угоди ОСОБА_2 зобов`язався сплатити на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 9 500 грн. з розстроченням платежу, здійснюючи погашення по 500 грн. 25-го числа кожного місяця, починаючи з 25 липня 2012 року по 25 січня 2014 року (включно) та сплатити судові витрати в розмірі 193,74 грн. не пізніше дати набрання законної сили даною ухвалою.

Однак відповідач свої зобов`язання виконав лише частково - за перші два місяці дії угоди, передавши позивачу кошти в розмірі 1 000 грн., що й визнавалося стороною позивача.

Разом з тим у вересні 2012 року ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, внаслідок чого останній перебував на лікуванні.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, зокрема з договорів та інших правочинів.

Договором є домовленість сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною та є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629, 638, 640 ЦК України).

Наслідком укладення договору є виникнення між сторонами зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 509, 525 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.ст. 526, 530 ЦК України).

З вищевказаних норм закону та інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2011 року «Щодо застосування окремих норм цивільного законодавства» вбачається, що мирова угода за своєю суттю є правочином (договором), угода, що є предметом розгляду, укладена належним чином та в належній формі, містить всі необхідні для даного виду правочинів істотні умови, з моменту її укладення між сторонами виникли (грошові) зобов'язання, а тому на неї поширюються норми щодо відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України.

Відповідно до норм ст. 625 ЦК України, на які посилається позивач, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених ст.ст. 509-609 ЦК України, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином позивач має право на відшкодування з боку відповідача інфляційних втрат за весь час прострочення виконання мирової угоди до моменту припинення зобов'язання та три проценти річних за цей же період.

При визначенні розміру простроченої заборгованості суд не може прийняти до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що він у встановлені в мировій угоді строки сплатив 2 000 грн., а не 1 000 грн., як визнавалося стороною позивача, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження жодними доказами.

Також останнім не надано достатніх доказів, що б свідчили про відсутність його вини у порушенні зобов'язання, наявність передбачених законом підстав для повного або часткового звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема не в повному обсязі доведено, що саме внаслідок отримання травми він не міг належним чином виконати угоду, про цю обставину попередив кредитора та вжив усіх необхідних заходів для належного її виконання.

Зі іншої сторони позивачем безпідставно проведений розрахунок інфляційних втрат та плати, виходячи з загального розміру коштів, на які він має право за умовами мирової угоди за винятком добровільно сплачених боржником (8 500 грн.), а не з розміру простроченого зобов'язання.

Останнім не враховано положення ст. 625 ЦК України, тобто визначеної ним правової підстави позову.

Згідно цих норм інфляційні втрати та проценти нараховуються виключно на прострочену суму грошового зобов'язання в той час, як мировою угодою визначено виконання боржником зобов'язання частинами до 25 січня 2014 року.

Право кредитора вимагати дострокового повернення коштів в повному обсязі або їх примусове стягнення з боржника в разі невиконання угоди (невнесення чергового платежу) не передбачено ні умовами угоди, ні законом.

Як раніше встановлено судом, відповідач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за липень - серпень 2012 року, сплативши 1 000 грн.

Таким чином інфляційні втрати позивача підлягають розрахунку, виходячи з простроченої суми у відповідні періоди за кожен період окремо.

Так у вересні 2012 року виникла заборгованість в розмірі 500 грн., яка до лютого 2013 року щомісячно збільшувалася на 500 грн.

До періоду нарахування інфляційних втрат не включаються індекс збільшення споживчих цін (інфляція) місяця виникнення боргу та місяця, в якому борг підлягає поверненню, а також місяці, в яких відбувалася дефляція та в яких інфляція складала нульове значення.

Інфляція протягом жовтня - грудня 2012 року (включно) складала: в жовтні - 100,0 %, в листопаді - 99,9 %, в грудні - 100,2 %, в січні 2013 року становила 100,2 %.

Таким чином інфляційні втрати позивача складають:

- в частині боргу, що виник у вересні 2012 року - 2 грн. (500 грн. (сума простроченого у вересні платежу) х 0,4 % (сукупна інфляція за жовтень 2012 року - січень 2013 року (включно)) ;

- в частині боргу, що виник у жовтні 2012 року - 2 грн. (500 грн. (сума простроченого в жовтні платежу) х 0,4 % (сукупна інфляція за листопад 2012 року - січень 2013 року (включно)) ;

- в частині боргу, що виник у листопаді 2012 року - 2 грн. (500 грн. (сума простроченого в листопаді платежу) х 0,4 % (сукупна інфляція за грудень 2012 року - січень 2013 року (включно)) ;

- в частині боргу, що виник у грудні 2012 року - 1 грн. (500 грн. (сума простроченого в грудні платежу) х 0,2 % (інфляція за січень 2013 року).

Тобто, загальний розмір інфляційних втрат позивача складає 7 грн.

Аналогічним чином здійснюється й розрахунок плати за користування чужими коштами, а саме лише виходячи з простроченої суми за період прострочення:

- в частині боргу, що виник у вересні 2012 року - 6,04 грн. (500 грн. (сума простроченого у вересні платежу) х 3 % (річних) : 365 (кількість днів у році) х 147 днів (кількість днів користування коштами за період з 26 вересня 2012 року по 20 лютого 2013 року);

- в частині боргу, що виник у жовтні 2012 року - 4,81 грн. (500 грн. (сума простроченого в жовтні платежу) х 3 % (річних) : 365 (кількість днів у році) х 117 днів (кількість днів користування коштами за період з 26 жовтня 2012 року по 20 лютого 2013 року);

- в частині боргу, що виник у листопаді 2012 року - 3,53 грн. (500 грн. (сума простроченого в листопаді платежу) х 3 % (річних) : 365 (кількість днів у році) х 86 днів (кількість днів користування коштами за період з 26 листопада 2012 року по 20 лютого 2013 року);

- в частині боргу, що виник у грудні 2012 року - 2,30 грн. (500 грн. (сума простроченого в грудні платежу) х 3 % (річних) : 365 (кількість днів у році) х 56 днів (кількість днів користування коштами за період з 26 грудня 2012 року по 20 лютого 2013 року);

- в частині боргу, що виник у січні 2013 року - 1,03 грн. (500 грн. (сума простроченого в січні платежу) х 3 % (річних) : 365 (кількість днів у році) х 25 днів (кількість днів користування коштами за період з 26 січня 2013 року по 20 лютого 2013 року).

Всього плата за весь період складає 17,71 грн.

В силу ст. 88 ЦПК України відповідно до розміру задоволених вимог з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 11,66 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та плати за користування чужими коштами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 інфляційні втрати за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року (включно) в розмірі 7 (сім) гривень, плату за користування чужими коштами за період з 26 вересня 2012 року по 20 лютого 2013 року в розмірі 17 (сімнадцять) гривень 71 копійка, а також 11 (одинадцять) гривень 66 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Вуїв О.В.