Постанова № 29687424, 25.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«25» лютого 2012 р. Справа № 5023/5219/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А.,

суддя Білоусова Я.О., суддя Кравець Т.В.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - представник Пількевич В.В. за довіреністю № 14-353 від 16.03.2012 р.,

відповідача- представник Гордієнко Є.М. за довіреністю № 154 від 01.02.2013 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, (вх.№472Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2012 р. у справі №5023/5219/12,

за позовом - Публічного акціонерного товариства «Нафтогаз України», м. Київ,

до Первомайського комунального підприємства «Тепломережі» м. Первомайський, Харківська область,

про стягнення коштів в сумі 250 698,31 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ПАТ «Національна акціонерна компанія» Нафтогаз України» звернулося до господарського суду з позовом до Первомайського комунального підприємства «Тепломережі», в якому просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 89 500,00 грн., пеню - 38 864,33 грн., 7% штрафу в розмірі 105 934,29 грн., 3% річних - 8 010,07 грн., а також інфляційні втрати - 8 389,62 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження відносно стягнення суми основного боргу в розмірі 89 500 грн. та 5013,97 грн. судового збору.

Стягнуто з Первомайського комунального підприємства «Тепломережі» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пеню в розмірі 3 886,43 грн., 7% штрафу в сумі 10 593,43 грн., 3% річних - 8 010,07 грн., а також інфляційні втрати - 8 389,62 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач - ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 17.12.2012р., звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року в частині відмови у стягненні 34 977,90 грн. пені та 95 340,86 грн. - 7% штрафу, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що не задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та 7% штрафу прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме: статті 233 Господарського кодексу України, статей 549-552 Цивільного кодексу України, та процесуального права, а саме: статей 4-2,43,83,84 Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд, на думку апелянта, при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об*єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Скаржник вважає та наводить судову практику, з якої вбачається, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки. При розгляді даної справи суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін. Відповідачем не надано жодних належних доказів винятковості обставин, за якими було зменшено пеню та 7% штрафу.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу позивача, в якому просить суд залишити рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року без змін. При цьому, відповідач вважає, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано та досліджено всі істотні обставини справи, в тому числі і той факт, що відповідачем як протягом року так і під час знаходження справи в суді постійно здійснювалось погашення заборгованості перед позивачем і безпосередньо винних дій з боку відповідача фактично немає, а існує відсутність коштів державного бюджету та місцевого бюджету на погашення заборгованості за спожиту теплову енергію бюджетними організаціями.

Відповідач повідомив суд, що на сьогоднішній день рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року по даній справі виконано в повному обсязі і Первомайське КП «Тепломережі» за цим рішенням боргу не має.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення позивача та відповідача перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Первомайським комунальним підприємством теплових мереж (покупець) укладений договір № 115 купівлі - продажу природного газу ( а.с. 13-19).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язався передати покупцеві у УІ кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі та на умовах цього договору.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.3.3 договору, приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу покупця.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції, на виконання умов договору позивач поставив протягом жовтня -грудня 2011 року, січня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 164 543,62 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками актами - передачі природного газу ( а.с. 20-22).

Між тим, відповідач покладені на нього зобов'язання з оплати природного газу належним чином не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 89 500,00 грн.

У ході судового процесу по даній справі сума основного боргу в розмірі 89 500,00 грн. та судовий збір в розмірі 5013,97 грн. сплачена відповідачем 16.11.2012 року та 30.11.2012 року ( а.с. 33-35).

Відповідно до приписів п.1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на наведені обставини справи та норму права, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в сумі 89 500,00 грн. та судового збору в розмірі 5 013,97 грн., у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору позивачем нараховано: втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення, що складають 8 389,62 грн., пеню у розмірі 38 864,33 грн., три відсотки річних у розмірі 8 010,07 грн. та 7% штрафу у розмірі 105 934,29 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а також те, що відповідач належним чином не виконав свої грошові зобов'язання по договору № 115 купівлі - продажу природного газу, колегія суддів, перевіривши розрахунок суми річних, та інфляційних втрат погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача 8 010,07 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 14.11.2011 року по 01.03. 2012 року та 8 389,62 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2011 року по серпень 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 864,33 грн. пені та 7% штрафу в сумі 105 934,29 грн. судом першої інстанції при вирішенні цього питання зменшено розмір пені та штрафу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи із наступного.

Згідно приписам частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції та адміністративно - господарські санкції.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено і п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу на 90%, місцевий господарський суд виходив з того, що основною причиною невиконання зобов'язань відповідача по договору є те, що на сьогоднішній час жодним нормативним актом розмір пені за несвоєчасну оплату житлово - комунальних послуг не встановлено, а відповідно до Закону України «Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги» № 486/96 від 13.11.1996 року заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, тому підприємство позбавлене можливості нараховувати пеню громадянам, які в свою чергу своєчасно не оплачують послуги з теплопостачання.

Колегія суддів, погоджуючись з такими твердженнями місцевого господарського суду та враховуючи співрозмірність пред*явлених до стягнення санкцій з можливими негативними наслідками від порушення зобов'язання, дійшла висновку про правомірність зменшення розміру заявленої до стягнення пені та 7% штрафу на 90%. При цьому, суд апеляційної інстанції перевірив розрахунки пені та 7% штрафу, які підлягають до стягнення, встановивши їх у розмірі: пеня - 3 886,43 грн., 7% штрафу - 10 593,43 грн.

Посилання апелянта на те, що відповідачем не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність виняткових обставин для зменшення розміру пені та наведення судової практики, з якої вбачається, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, не може бути прийнято колегією суддів до уваги, оскільки в єдиному державному реєстрі судових рішень містяться і рішення, в яких розміри штрафних санкцій зменшуються за клопотанням сторін.

Вказуючи на порушення судом норм статті 233 Господарського кодексу України апелянт зазначає, що судом не враховано майновий стан сторін, ступінь виконання зобов'язання боржником та інші обставини і зазначається на те, що у разі зменшення штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не почав виконання своєї частини зобов'язання. Однак, відповідач постійно здійснює розрахунки за спожитий газ із позивачем, в тому числі і протягом розгляду справи у суді.

Позивачем не надано до суду жодного документу, який обґрунтовував би понесення ним збитків та їх розрахунку, а лише вказує на те, що підприємство залучає комерційні кредити під 20-24% річних.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відповідність до чинного законодавства та матеріалів справи рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року та необхідність залишення оскаржуваного рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись, ст. 99, ст.101, п.1 ч1. ст.103, ст.105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року у справі № 5023/5219/12 залишити без змін.

Дана постанова Харківського апеляційного господарського суду набуває чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 26.02.2013 року.

Головуючий суддя О.А. Пуль

суддя Я.О.Білоусова

суддя Т.В.Кравець