Рішення № 29687313, 28.02.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2013 року Справа № 913/298/13-г

Провадження №8/913/298/13-г

За позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 1 733 грн. 32 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Сімейко А.І. - заступник начальника юридичного відділу, - довіреність №12-01-131/1511 від 14.11.12 року;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за теплову енергію, спожиту у період з лютого 2010 року по квітень 2011 року, у суму 1649,42 грн., інфляційних нарахувань за період з 16.03.10 року по 28.04.11 року у сумі 9,48 грн. та 3% річних за аналогічний період у сумі 74,42 грн., - нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача умов договору №394 про постачання теплової енергії у гарячій воді, укладеного між сторонам 20.10.04 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 14.02.13 року до 28.02.13 року - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням з його боку вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;60).

Позивач у позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказав: АДРЕСА_1 (а.с.2-7), що підтверджується також довідкою з ЄДР за №15826464 від 11.02.13 року (а.с.48).

Станом на день розгляду цього спору по суті оператор поштового зв'язку повернув до суду поштове відправлення, у якому суд спрямував на адресу відповідача ухвалу про відкладення розгляду справи, з доданням довідки "за зазначеною адресою не проживає".

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Отже, у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

20.10.04 року між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №394 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач (споживач) зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором (п.1).

Згідно п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на опалення у період опалювального сезону.

Енергопостачальник зобов'язаний повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів (п.3.2.2).

Споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах, передбачених договором (п.4.2.2).

Облік теплової енергії здійснюється приладами обліку, а у разі їх відсутності - розрахунковим способом (п.5.1).

(З наявних у справі доказів вбачається, що облік спожитої теплової енергії здійснюється розрахунковим способом) (а.с.13).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом виключно у грошовій формі відповідно до діючих тарифів, встановлених відділом цін Луганської облдержадміністрації (п.6.1), за розрахунковий період - календарний місяць (п.6.2).

Орієнтовна вартість теплової енергії, що подається за цим договором, становить 695,00 грн. на рік (п.6.3).

Згідно п.6.4 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) на початок місяця.

Споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.6.6).

За несвоєчасне виконання споживачем розрахунків за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення (п.7.2.3).

Договір укладено на період з 20.10.04 року до 20.10.05 року (п.10.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених у п.10.2 договору (а.с.11-12;13).

Згідно додатку №1 до договору орієнтовна вартість теплової енергії у розрахунку 6 Гкал/рік становить 1548,00 грн.; ціна за 1 Гкал - 215,00 грн. (без ПДВ) (а.с.13).

Докази укладення додаткових угод до цього договору до справи не надано.

Позивач стверджує, що він у період з лютого 2010 року по квітень 2011 року поставив на адресу споживача (відповідача) теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 5327,83 грн. (а.с.15), на підтвердження чого надав до справи:

1)документальні докази початку/закінчення опалювального сезону 2010-2011 років (а.с.33-45 та ін.);

2)рахунки (усі - за №394) за період з лютого по квітень 2010 року та жовтня 2010 року по квітень 2011 року на загальну суму 5327,83 грн., кожен з яких містить докази їх отримання відповідачем або уповноваженою ним особою (а.с.16-25).

На вимогу суду позивач також надав до справи:

1)нормативні документи, якими впродовж вищевказаного періоду часу регулювалися тарифи на постачання теплової енергії, а також факти їх оприлюднення, у т.ч.:

а)постанови НКРЕ України:

від 12.02.09 року №156 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 23.10.08 року №1234", згідно якій з 13.02.09 року для інших споживачів вартість 1 Гкал теплової енергію встановлено на рівні 457,87 грн. (без ПДВ);

від 14.12.10 року №1789 "Про затвердження тарифів на теплову енергію ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ", згідно якій з 01.01.11 року для інших споживачів вартість 1 Гкал теплової енергію встановлено на рівні 626,76 грн. (без ПДВ);

б)рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради:

від 24.03.09 року №530 "Про затвердження тарифу на теплову енергію, яку поставляє ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ для інших споживіачів", - яким встановлено, що вартість 1 Гкал для інших споживачів становить 695,36 грн. (п.1);

в)накази Державного підприємства "Сєвєродонецька ТЕЦ":

від 25.03.09 року №59 "Про введення тарифу на теплову енергію, яка відпускається іншим споживачам, згідно якому з 27.03.09 року тариф на теплову енергію, яка відпускається іншим споживачам, становить 695,36 грн. за 1 Гкал (п.1) (а.с.30);

від 06.01.11 року №5 "Про введення тарифу на теплову енергію, яка відпускається іншим споживачам, згідно якому з 27.03.09 року тариф на теплову енергію, яка відпускається іншим споживачам, становить 752,11 грн. за 1 Гкал (п.1) (а.с.31; та ін.);

2)докази оприлюднення цих документів.

Тобто у такий спосіб позивач виконав приписи пункту 3.2.2 укладеного між сторонами договору.

Позивач стверджує, що відповідач частково - на суму 3678,41 грн. сплатив вартість отриманої теплової енергії, - у зв'язку з чим станом на 28.02.12 року виник борг у розмірі 1649,42 грн. (а.с.15).

З метою спонукання відповідача до його сплати позивач спрямував на його адресу претензії:

20.01.11 року за вих. №16-20-30 на суму 711,58 грн., яку відповідач отримав 20.01.11 року (а.с.26);

30.05.11 року №16-20-353 на суму 1647,11 грн., яку відповідач отримав 01.06.11 року (а.с.28), - але заходів до погашення боргу не вжив.

Отже, відповідно до умов пунктів 6.4 та 6.6 договору та ст. 530 Цивільного кодексу України термін сплати основного боргу є таким, що настав.

Керуючись умовами договору та чинним законодавством, позивач на суму основного боргу, який ним на день подання позову визначено у сумі 1649,42 грн., нарахував:

3% річних за період з 16.03.10 року по 28.04.11 року - у сумі 74,42 грн.;

інфляційні нарахування за аналогічний період - у сумі 9,48 грн., - які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив, від здійснення взаємозвірки стану розрахунків ухилився.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.6.4 договору. Крім того, позивач пред'явив відповідачеві вищезгадані претензії, у яких поставив вимогу про сплату боргу, однак відповідач не вжив заходів до його погашення.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором №394 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 20.10.04 року у сумі 1649,42 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови закону та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України від 20.05.99 року №686-ХІУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", керуючись ст.ст.43,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", ідентифікаційний код 00131050, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, Луганської області, - основний борг за отриману теплову енергію у сумі 1649 (одна тисяча шістсот сорок дев'ять) грн. 42 коп., інфляційні нарахування у сумі 9 (дев'ять) грн. 48 коп., 3% річних у сумі 74 (сімдесят чотири) грн. 42 коп., а також судовий збір у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 28.02.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 04 березня 2013 року.

Суддя А.П.Середа