Постанова № 29683614, 25.02.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 року № 813/581/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань - Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача Грапенюка Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГалФрукт-Трейд» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2012р. №0003432321,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГалФрукт-Трейд» (далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова (далі-ДПІ) та з врахуванням поданих уточнень просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012р. №0003432321. Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість (далі-ПДВ) по взаєморозрахунках з ТзОВ «Донбас Інвест ВН» за квітень 2012 року податковий орган безпідставно прийшов до висновку про заниження ПДВ на 50 001,10грн. з підстав, що в ході проведеної перевірки не встановлено місцезнаходження контрагента Підприємства ТзОВ «Донбас Інвест ВН» та згідно аналізу матеріалів податкової звітності та інших документів встановлено, що у такого відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товару, що дає підстави вважати про відсутність фактичного відвантаження фруктів для Підприємства. Проте зазначає, що такі висновки є безпідставні, ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами щодо факту придбання товару у ТзОВ «Донбас Інвест ВН» та документами по факту реалізації придбаного товару контрагентам Підприємства, в наслідок чого отримано прибуток.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив задовольнити.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. В попередньому судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях в яких зазначено, що взаємовідносини Підприємства з його контрагентом ТзОВ «Донбас Інвест ВН» мають ознаки нікчемності, оскільки встановлено розбіжності між податковим кредитом Підприємства (50 001,10грн.) та податковими зобов'язаннями ТзОВ «Донбас Інвест ВН» (0) за квітень 2012 року. Окрім того у контрагента відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень. Вважає, що фактичного відвантаження бананів для Підприємства не було, а господарське зобов'язання виникло між Підприємством та ТзОВ «Донбас Інвест ВН» з метою уникнення сплати податків, тобто є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасника процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГалФрукт-Трейд» зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Львівської міської ради 19.05.2006р. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 19.05.2006р. за №141510200000. На дату складання акта Підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Сихівському районі м.Львова.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість (далі-ПДВ) по взаєморозрахунках з ТзОВ «Донбас Інвест ВН» за квітень 2012 року за наслідком якої податковий орган прийшов до висновку, що Підприємством порушено п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України) в результаті чого занижено ПДВ на 50 001,10грн. за квітень 2012 року, що викладено в Акті перевірки від 02.10.2012р. №1865/22-10/34418306.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012р. №0003432321, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 50 001,10 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 25 000,55 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, в ході проведеної перевірки не встановлено місцезнаходження контрагента Підприємства ТзОВ «Донбас Інвест ВН» та згідно аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що у ТзОВ «Донбас Інвест ВН» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товару (робіт, послуг). Оскільки у ТзОВ «Донбас Інвест ВН» відсутні виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Окрім того, в ході опрацювання відхилення між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту Підприємства та його контрагентів встановлено програмним продуктом «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» розбіжності між податковим кредитом Підприємства (50 001,10грн.) та податковими зобов'язаннями ТзОВ «Донбас Інвест ВН» (0) за квітень 2012 року.

На підставі вищевикладеного податковий орган прийшов до висновку що Підприємством в порушення вимог ПК України занизило ПДВ за квітень 2012 року на 50 001,10грн. з підстав, що укладені ТзОВ «Донбас Інвест ВН» угоди мають ознаки нікчемності.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договором, податковою та видатковою накладними, картками складського обліку, договором оренди складу, товарно-транспортною накладною, сертифікатом відповідності та іншими письмовими документами.

Як вбачається з Договору поставки від 12 березня 2012 року ТзОВ «Донбас Інвест ВН» (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ГалФрукт-Трейд» (Покупець) уклали договір №120302, предметом якого є постачання продовольчих товарів. Згідно п.2.3, конкретні умови поставки визначаються сторонами в заявці, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов Договору ТзОВ «Донбас Інвест ВН» виписано видаткову накладну від 03.04.2012р. №00-0000801, податкову накладну від 03.04.2012р. №18 згідно номенклатури якої: «банани» на загальну суму ПДВ 50 001,10грн., віднесені Підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації квітня 2012 року, що підтверджено ДПІ в акті перевірки.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, оплата за товар була проведена 05.07.2012р. на суму 150 000,00грн., 06.07.2012р. на суму 100 000,0грн., 16.07.2012р. на суму 50 006,58грн., про що подав банківські виписки за особовим рахунком.

Товар (банани), який був предметом Договору поставки, не обмежений в цивільному обороті України. Окрім того такий товар сертифікований, що підтверджується Сертифікатом відповідності, термін дії якого з 23.03.2012р. по 23.05.2012р. та на якому міститься печатка ТзОВ «Донбас Інвест ВН». Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Слід зазначити, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за квітень 2012 року надано податкову накладну, яка не мала недоліків та порядок заповнення якої, відповідає встановленому чинним на момент її виписки законодавством.

Окрім того слід зазначити, що на виконання вимог ПК України, така податкова накладна була внесена до Реєстру податкових накладних, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з Реєстру податкових накладних від 13.04.2012р.

Факт здійснення господарської діяльності Підприємством підтверджується Договором оренди від 01.01.2012р. та актом прийому передачі від 01.01.2012р. згідно яких Підприємство (Орендар) приймає від ФО ОСОБА_3 (Орендодавець) у користування частину складських приміщень, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 930 м кВ. Як вказано в Договорі, зазначене приміщення буде використовуватись для господарської діяльності Орендаря.

До матеріалів справи долучено акт приймання від Постачальника ТзОВ «Донбас Інвест ВН» бананів від 03.04.2012р. №015, засвідчений підписом комірника Підприємства ОСОБА_4 та від Постачальника ОСОБА_5

Оприбуткування на складі поставлених ТзОВ «Донбас Інвест ВН» бананів, комірником Підприємства ОСОБА_4 відображено у Звіті комірника складу Гурт про прихід товару за 03.04.2012р., який прийнятий керівником Підприємства ОСОБА_6

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбаний у ТзОВ «Донбас Інвест ВН» товар (банани) був проведений по бухгалтерському обліку: Дт 281 рах. «Товар на складі», Кт 631 рах. «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», що підтверджено долученими до матеріалів справи картками рахунків 281 та податковим органом не спростовано.

Даючи аналіз картці рахунку 281 «Товар на складі» вбачається, що придбаний ТзОВ «Донбас Інвест ВН» товар (банани) був реалізований оптовим покупцям Підприємства.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Донбас Інвест ВН» знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів у ТзОВ «Донбас Інвест ВН», оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача. Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з травня 2006 року, купівля-продажу товару, який придбавався згідно дослідженого судом Договору, узгоджується з предметом діяльності Підприємства: оптова торгівля фруктами та овочами.

До матеріалів справи представником позивача долучено лист ТзОВ «Донбас Інвест ВН» від 21.09.2012р. №41, адресований Підприємству згідно якого директор ТзОВ «Донбас Інвест ВН» повідомляв, що таке знаходиться за юридичною адресою та що не має жодного документа (акта, рішення, постанови податкового органу) про визнання товариства таким, що не здійснює господарську діяльність, або невизнання податкових зобов'язань товариства за квітень 2012р. та що ДПІ в разі потреби має можливість зробити запит до відповідних податкових органів, для отримання цієї інформації.

В підтвердження цієї інформації подано Квитанцію №2, якою підтверджується факт доставлення в електронному режимі податкової декларації з ПДВ ТзОВ «Донбас Інвест ВН» за квітень 2012р. та Додатку 5 до неї.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.1998р. за № 128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Пунктом 11.5 Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання вимог Договору поставки Сторони в заявці погодили вибір умов поставки: доставка Продавцем на склад Покупця.

Факт руху вантажу від пункту відправлення м.Донецьк вул. Охотська,79А до пункту призначення (передання вантажу одержувачу) м.Львів, вул. Січинського,1 свідчить товарно-транспортну накладна від 03.04.2012р. яка міститься підпис та печатку Замовника - ТзОВ «Донбас Інвест ВН», а також підпис та печатку Підприємства в графі «вантаж одержав».

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушують публічний порядок, якщо такі були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Слід зауважити, що в основу прийняття висновків про нікчемність господарських операцій Підприємства та ТзОВ «Донбас Інвест ВН» в квітні 2012 року була покладена інформація податкового органу згідно якої, направлено повідомлення форми №18-ОПП про відсутність юридичної особи за місцем знаходження, що не може слугувати доказом укладення нікчемних правочинів.

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Підприємством у ТзОВ «Донбас Інвест ВН» бананів мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства 750,00грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 16.10.2012р. №0003432321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГалФрукт-Трейд» 750,00грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 02.03.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.