Постанова № 29683565, 13.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2013 року 13:36 № 2а-17003/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача - Стадного Ю.В., Дрьоміної Л.В., відповідача 1 - Марафієвича С.М., відповідача 2 - Менжеги Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІПКАР»до1. Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, 2. Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ Українипрозобов'язання вчинити певні дії, скасування рішення від 02 липня 2012 року, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІПКАР» (далі - ТОВ «ВІПКАР») з позовом до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - Управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві, відповідач 1), Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (Департамент ДАІ МВС України, відповідач 2) про зобов'язання вчинити певні дії, скасування рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 201 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-17003/12/2670 призначено до судового розгляду на 30 січня 2013 року.

30 січня 2013 року у судовому засіданні оголошено перерву до 13 лютого 2013 року.

В судовому засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача 1 та 2 проти задоволення адміністративного позову заперечували.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ВІПКАР» (ідентифікаційний код 33059721) відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А 01 № 650652 зареєстровано 06 вересня 2004 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією. Вказане товариство розташоване за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 23-Б.

Відповідно до Статуту ТОВ «ВІПКАР», основними видами діяльності останнього, зокрема є діяльність пов'язана з автотранспортними засобами (оптова торгівля автомобілями та іншими транспортними засобами, автомобільними деталями та належностями, іншими авто товарами, в тому числі тими, що підлягають реєстрації в органах ДАІ, з правом видачі довідки-рахунку, тощо).

12 червня 2012 року прокуратурою м. Києва за результатами перевірки повноти сплати коштів до Пенсійного фонду України при реєстрації транспортних засобів підрозділами ВРЕВ Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України м. Києва порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовими особами ТОВ «ВІПКАР» службовим становищем, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та направлено УДАІ ГУМВС України в м. Києві подання № 07/5-182 про усунення порушень закону та притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності.

За результатами розгляду вказаного вище подання УДАІ ГУМВС України в м. Києві направлено начальникові ЦБДР МВС України висновок № 657 від 26 червня 2012 року щодо позбавлення можливості видачі бланкової продукції в Державтоінспекції Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІПКАР» (реєстраційний номер УДАІ МВС України 4388).

20 липня 2012 року Департамент ДАІ МВС України, розглянувши надані відповідачем 1 матеріали щодо припинення видачі бланкової продукції ТОВ «ВІПКАР» надіслав реєстраційне повідомлення № 4/45-3820 від 20.07.2012 р.

Відповідно до реєстраційного повідомлення ТОВ «ВІПКАР» тимчасово припинено видачу бланкової продукції ДАІ та пропонується тимчасово припинити діяльність, пов'язану з торгівлею транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Листом від 20 липня 2012 року № 4/45-3821 вказане реєстраційне повідомлення надіслано начальникові УДАІ ГУМВС України в м. Києві, а також позивачу.

23 липня 2012 року відповідачем тимчасово припинено видачу бланкової продукції ТОВ «ВІПКАР».

31 жовтня 2012 року позивач звернувся з листом № 31102012/02 до Прокуратури м. Києва та начальника УДАІ ГУ МВС України у м. Києві щодо скасування рішення про тимчасове припинення видачі бланкової продукції ДАІ ТОВ «ВІПКАР» у зв'язку із закриттям кримінальної справи в частині факту підробки та зловживання службовими особами ТОВ «ВІПКАР» службовим становищем за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 364 КК України.

За наслідками розгляду вказаного звернення прокуратура м. Києва листом від 04 грудня 2012 року № 07/1/2-10839-12 відмовила позивачу у відкликанні подання.

Відповідачем 1 інформацію щодо результатів розгляду звернення позивачу надано не було.

Враховуючи викладене вище, ТОВ «ВІПКАР» звернулось до суду з адміністративним позовом про:

- зобов'язання Управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві вчинити дії щодо складання висновку про поновлення видачі бланкової продукції Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІПКАР» та направити його на адресу Департаменту ДАІ МВС України;

- скасування рішення Департаменту ДАІ МВС України про припинення видачі бланкової продукції ДАІ підприємству ТОВ «ВІПКАР», прийняте на підставі висновку відповідача-1 від 20.07.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що при прийнятті відповідачем 1 рішення про зупинення видачі бланкової продукції, останній не мав доказів порушення кримінальної справи щодо особи відповідальної за діяльність суб'єкта господарювання (керівника підприємства), оскільки справа була порушена за фактом злочину, а не відносно посадової особи позивача, що прямо суперечить вимогам п. 5. 4 Наказу № 361 від 05.08.2010 р., що призвело до незаконного складання висновку про припинення видачі бланкової продукції позивачу, та як наслідок, незаконного винесення рішення відповідачем 2 щодо такого припинення видачі бланкової продукції.

Окрім цього, позивач також зазначає, що відповідно до постанови від 24 жовтня 2010 року об'єднану кримінальну справу в частині факту підробки та зловживання службовими особами ТОВ «ВІПКАР» службовим становищем закрито за відсутністю в їх діях ознак складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 364 КК України. Однак, станом на день подачі вказаного адміністративного позову, відповідачами не було вчинено жодних дій, спрямованих на скасування оскаржуваного рішення та поновлення видачі бланкової продукції.

Представники Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України проти адміністративного позову заперечували та в задоволенні позовних вимог ТОВ «ВІПКАР» просили відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень посилались на те, що при прийнятті своїх рішень, діяли в межах та в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ТОВ «ВІПКАР», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 341 від 14.04.97 р. Державна автомобільна інспекція (Державтоінспекція) є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України.

До складу Державтоінспекції входять департамент Державтоінспекції МВС, управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем, спеціальний підрозділ дорожньо-патрульної служби особливого призначення при департаменті Державтоінспекції МВС, відділи (відділення) Державтоінспекції з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах, автомобільно-технічної інспекції та реєстраційно-екзаменаційної роботи, підрозділи дорожньо-патрульної служби.

МВС через Департамент державної автомобільної інспекції організовує роботу, пов'язану із забезпеченням безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 6. цього Положення Департамент державної автомобільної інспекції підпорядковується МВС, а управління (відділи) державної автомобільної інспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі - відповідним головним управлінням, управлінням МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.

Положення передбачено, що Державтоінспекція відповідно до покладених на неї завдань веде облік торговельних організацій, підприємств-виробників та суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, що реалізують транспортні засоби або номерні агрегати до них, видає їм в установленому порядку бланки довідок-рахунків, актів приймання-передачі транспортних засобів, а також номерні знаки для разових поїздок.

Механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями, автобусами, мотоциклами всіх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами та мотоколясками, тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо-будівельними і меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами та транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва (далі - транспортні засоби) та їх складовими частинами (двигуни, шасі, кузови, рами), що мають ідентифікаційні номери, а також тими транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, які перебували в користуванні і були зареєстровані в установленому законодавством порядку регулюється Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 р. № 1200.

Пунктом 57 вказаного Порядку контроль за дотриманням цього Порядку здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах їх повноважень відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, при виявленні порушень закону, у межах своєї компетенції, вносити подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо:

- усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли;

- притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності;

- відшкодування шкоди;

- скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом;

- припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 1.1 Порядку обліку, створення та ведення реєстру підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ № 361 від 05.08.2010 року (далі - Порядок № 361) визначено, що цей Порядок визначає механізм провадження Державтоінспекцією (далі - ДАІ) обліку, створення та ведення реєстру підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю, передачу для реалізації транспортних засобів або їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, забезпечення їх номерними знаками для разових поїздок, бланками довідок-рахунків та актів приймання-передачі транспортних засобів установленого зразка із сплатою вартості зазначених номерних знаків для разових поїздок і бланків, оформлення відповідних документів на їх реалізацію (бланків довідок-рахунків, актів приймання-передачі транспортних засобів, облікованих у ДАІ біржових угод), порядок видачі таких бланків та номерних знаків для разових поїздок, а також контролю за їх використанням.

Відповідно п. 5.4 Порядку № 361 у разі виявлення фактів порушення суб'єктом господарювання вимог Порядку торгівлі, передачі бланкової продукції ДАІ або облікованих у ДАІ біржових угод іншому суб'єктові господарювання (відокремленому підрозділу), а також отримання письмової інформації про вчинення злочину та порушення кримінальної справи щодо особи, відповідальної за діяльність суб'єкта господарювання, комісія ДДАІ приймає рішення про тимчасове припинення видачі бланкової продукції ДАІ або облікованих у ДАІ біржових угод.

У такому випадку суб'єкт господарювання не має права використовувати (видавати) попередньо отриману бланкову продукцію ДАІ або обліковані у ДАІ біржові угоди, а також оформляти відповідні документи на передачу, реалізацію транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Реєстраційне повідомлення ДДАІ щодо тимчасового припинення видачі бланкової продукції ДАІ або облікованих у ДАІ біржових угод надсилається суб'єкту господарювання та У(В)ДАІ. Відповідна інформація заноситься до АІПС (п. 5.5 вказаного Порядку).

Відповідно п. 5.6 Порядку № 361 поновлення видачі бланкової продукції ДАІ або облікованих у ДАІ біржових угод суб'єктами господарювання розглядається комісією ДДАІ на підставі довідки суб'єкта господарювання про усунення виявлених недоліків у його діяльності, Акта огляду та Висновку. За результатами розгляду цих документів суб'єктам господарювання та У(В)ДАІ готується та надсилається реєстраційне повідомлення ДДАІ про поновлення видачі бланкової продукції ДАІ або облікованих у ДАІ біржових угод.

Як вбачається з матеріалів справи рішення Департаменту ДАІ МВС України про припинення видачі бланкової продукції ДАІ підприємству ТОВ «ВІПКАР» від 20.07.2012 р., прийняте на підставі висновку відповідача-1.

Підставою для вказаного висновку та рішення стало подання прокуратури м. Києва № 07/8-182-вих.12 від 12.06.2012 р. з вимогою, зокрема, забезпечення виконання відповідачем 1 п. 5.4 Наказу МВС України № 361 від 05.08.2010 р. щодо позивача. Одночасно, в поданні йшлося про порушення вимог чинного законодавства службовими особами ТОВ «ВІПКАР» під час сплати 3% збору до Пенсійного фонду України та порушення за вказаним фактом кримінальної справи стосовно службових осіб ТОВ «ВІПКАР» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем 1 було отримано письмову інформацію про вчинення злочину та порушення кримінальної справи щодо особи, відповідальної за діяльністю суб'єкта господарювання (службових осіб ТОВ «ВІПКАР») викладеній в акті реагування прокурора, УДАІ ГУ МВС Україні в м. Києві правомірно склало висновок щодо позбавлення можливості видачі бланкової продукції ТОВ «ВІПКАР», на підставі якого Департаментом ДАІ МВС України також правомірно, у відповідності до п. 5.4 Порядку № 361 прийнято рішення про припинення видачі бланкової продукції ДАІ, а тому підстав для його скасування, у суду немає.

Окрім цього, суд зазначає, що законність подання прокуратури м. Києва та висновку відповідача 1 позивачем в судовому порядку не оскаржувалось, а викладені в ньому факти не заперечувались представником позивача у судовому засіданні.

Суд також звертає увагу, що відповідно до п. 5.6 Порядку № 361 поновлення видачі бланкової продукції ДАІ або облікованих у ДАІ біржових угод суб'єктами господарювання розглядається комісією ДДАІ на підставі довідки суб'єкта господарювання про усунення виявлених недоліків у його діяльності, Акта огляду та Висновку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 31 жовтня 2012 року на адресу прокуратури м. Києва та начальника ДАІ ГУ МВС України в м. Києві надіслано лист про прийняття необхідних заходів щодо скасування рішення про тимчасове припинення видачі бланкової продукції ДАІ, а не про поновлення видачі бланкової продукції, що за своєю правовою природою є різними категоріями. Зокрема, скасування рішення, з урахуванням даних обставин справи, є наслідком його оцінки суб'єктом владних повноважень, як виданим без законних на те підстав.

Приймаючи до уваги те, що скасування рішення про тимчасове припинення видачі бланкової продукції ДАІ нормами вказаного Порядку не передбачено, з заявою про поновлення видачі бланкової продукції ДАІ позивач не звертався, а тому вимога про зобов'язання Управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві вчинити дії щодо складання висновку про поновлення видачі бланкової продукції Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІПКАР» та направити його на адресу Департаменту ДАІ МВС України, до задоволення не підлягає.

Окрім цього, суд зазначає, що виходячи з загальних засад Конституції України, в якій визначено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, та визначення поняття дискреційних повноважень, де дискреційні повноваження - це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта, суд вважає, що вказана вище вимога позивача належить до виключної компетенції Управління ДАІ ГУМВС України в м. Києві та є втручанням в його діяльність.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачами доведено правомірність своїх рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІПКАР» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18.02.2013 р.