Рішення № 29683557, 26.02.2013, Волноваський районний суд Донецької області

№2/221/91//13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року Волноваський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Голуб Т.І.

при секретарі Метьолкіной Н.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнське народне товариство «Форум» про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом, вказуючи, що 16.11.2011 року між нею та відповідачем був укладений договір №02181 про надання їй послуг системи «ВНТ «Форум», спрямованих на придбання кредиту у розмірі 30 тис. гр. Однією із умов надання кредиту була сплата початкового внеску у сумі 1800гр., що вона у день укладання договору і зробила, підписавши його. Ознайомившись з умовами договору, вона не побачила дати отримання кредиту, але відповідач запевнив її, що кредит вона отримає протягом місяця після підписання договору. У подальшому вона оплачувала платіжні квитанції до жовтня 2012 року, а всього здійснила платежів на суму 9455 гр., не отримавши кредиту. Оскільки вона не отримала кредиту, невідомість часу та можливості його отримання стали підставою для прийняття рішення про розірвання договору і вона припинила виконувати свої зобов*язання по договору. Вважає угоду недійсною, оскільки вона була укладена нею під впливом обману з боку відповідача внаслідок його нечесної підприємницької діяльності, а сам договір містить несправедливі та неконкретні умови, що не дало їй можливості своєчасно отримати кредит. Просить суд визнати договір з додатками недійсним та стягнути з відповідача на її користь 9455 гр. сплачених грошових коштів та 3 тис. гр. витрат на правову допомогу.

Позивачка та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, на їх задоволенні наполягають.

Представник відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав письмові заперечення на позов, у яких просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача, оскільки факт обману не доведений, але у судове засідання не з*явився без поважних причин.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Із змісту ст. 60 ЦПК України вбачається, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов*язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов*язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимого цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Судом встановлено і встановлене підтверджується матеріалами справи, що 16.11.2011 року між сторонами по справі був укладений договір №02181 про надання послуг, спрямованих на придбання товару, зазначеного в Додатку №1 на умовах Програми діяльності «ВНГ Форум». У відповідності до умов договору, позивачка по справі, як замовник кожного місяця зобов*язалась виконувати обов*язок по сплаті загального платежу, який складається з чистого платежу та адміністративних витрат, отримати товар від відповідача в порядку, передбаченому Програмою діяльності «ВНТ Форум». Договір набуває юридичної сили по закінченню семиденного терміну з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов*язань. Позивачка, як замовник могла розірвати договір та Додатки до нього до одержання товару. Згідно прикінцевих положень договору, сторони гарантували одна одній, що діяли під час його підписання не під впливом тяжких обставин, помилки чи обману, без будь-якого психічного чи фізичного впливу, насильства, розуміючи значення цього договору, його предмету, істотних умов, свої права та обов*язки по ньому. Під час дії договору, згідно з його умовами, позивачка добровільно сплатила відповідачу 1800 гр. за надання послуг та сплачувала щомісячні загальні платежі, а потім припинила виконувати зобов*язання за договором, оскільки, як вона вважає, грошовий кредит їй не надавався, а в договорі відсутні будь-які дані про час виплати кредитних коштів, що є оманою з боку відповідача та нечесною підприємницькою практикою.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суд вважає, що позивачка не надала жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог та не довела факту обману з боку відповідача, а її доводи спростовуються договором №02181 про надання послуг на придбання товару та додатками до нього, у яких стоїть її підпис і вона цього не заперечувала у судовому засіданні. Крім того, деякий час, протягом дії договору вона виконувала умови договору, сплачуючи платежі, тобто будь-які дані про наявність умислу на обман у діях відповідача відсутні. Позивачка мала змогу розірвати договір в односторонньому порядку протягом семи календарних днів з моменту його підписання та без сплати будь-яких штрафних санкцій, але заяви про вказаний намір від неї не поступало, що ще раз підтверджує згоду позивачки з усіма умовами укладеного договору та намір подальшої участі у програмі відповідача. 30.10.2012 року ОСОБА_1 отримала право на отримання товару на суму 30 тис. гр. 20.02.2013 року договір було розірвано в односторонньому порядку, згідно п. 4.8 ст.4 Додатку №2.

Будь-які інші підстави, передбачені ст. 203 ЦК України, для визнання договору недійсним відсутні.

Крім того, позивачка не довела суду яке її право, як споживача, було порушено діями відповідача та в чому полягає нечесна підприємницька діяльність з його боку.

Керуючись ст. ст. 60, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 203, 230, 525, 526 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнське народне товариство «Форум» про визнання недійсним договору №02181 від 16.11.2011 року з додатками до нього №1 та №2, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Всеукраїнське народне товариство «Форум», про надання послуг спрямованих на придбання товару та стягнення грошових коштів у розмірі 9455 гр. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь спеціального фонду Державного Бюджету України 214 гр. 60 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: