Рішення № 29682852, 01.03.2013, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/113/13- ц

Провадження № 2/234/674/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2013 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Груіцької Л.О., при секретарі Ридош Г.Ю., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський шифер» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

10.01.13 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

12.02.2013 року позов уточнив.

Позов обґрунтував тим, що він перебував з відповідачем в трудових відносинах, працюючи слюсарем ремонтником шостого розряду. З 3 грудня 2012 року по 21 грудня 2012 року він захворів на остеортроз у зв'язку з чим находився на лікарняному до 21.12.2012 року. Коли він з'явився на роботу, йому було повідомлено, що його наказом №153-к звільнено 12 грудня 2012 року на підставі п.2 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Вважає, що звільнення проведено незаконно, бо він був оформлений у відповідача безстроково, крім того звільнення проведено у період його тимчасової непрацездатності. Просив суд визнати звільнення незаконним, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 6918грн. 58коп., моральну шкоду у сумі 1000грн., яку обґрунтував тим, що у результаті неправомірних дій відповідача він втратив нормальні життєві зв'язки, морально страждав з приводу того, що не зміг забезпечити свою сім'ю, брав гроші у борг для підтримки життєдіяльності своєї родини.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, та попросив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить факсограма /а.с.34/, суду не надав доказів по поважність причини неявки до суду. Враховуючи наведене, суд вважає за доцільне, розглянути справу у відсутність відповідача й прийняти заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що не заперечував у суді.

Згідно із ст.43 Конституції України кожний має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею… громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно до ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності. виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути:

1. безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2.на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3.таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк за різних підстав.

У відповідності зі ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є у тому числі закінчення строку /п.2, 3 ст.23/, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до ст.232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами у тому числі: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У відповідності зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Судом встановлено, що позивач працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю « Краматорський шифер» слюсарем ремонтником шостого розряду з 10 березня 2010 року /а.с.8, 21, 41-75/.

Як вбачається із запису №44 від10.03.2010 року у трудовій книжці ОСОБА_1 /а.с.8/, та наказу про прийняття на роботу /а.с.21/, його прийнято слюсарем - ремонтником 6 розряду у шиферний цех.

Відповідно до Статуту відповідача /а.с.76-99/ ТОВ «Краматорський шифер» є юридичною особою. Директор товариства має право прийому та звільнення працівників.

Відповідно до наказу №153-к від 12 грудня 2012 року позивача ОСОБА_1, звільнено з закінченням строку договору за п.2 ст.36 КЗпП України /а.с.24/.

Згідно до запису під №45 від 12.12. 2012 року у трудовій книжці ОСОБА_1 внесено запис про звільнення позивача за ст.36 п.2 КЗпП України, відповідно до наказу про звільнення №153-к від 12 грудня 2012 року із закінченням строку трудового договору /а.с.8/.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання звільнення незаконним та поновлення його на роботі.

Відповідач у суд не з'явився, але суду надав письмові заперечення проти позову, вказуючи на те, що ОСОБА_1 звільнено законно. В обґрунтування заперечень проти позову вказав на те, що Луговцев при прийомі на роботу, просив прийняти його на роботу за строковим трудовим договором й його було прийнято на час виконання певної роботи. У зв'язку із різким падінням збуту продукції у жовтня 2012 року було прийняте рішення про поступове зупинення виробничих потужностей, тому наказом відповідача №116-0 від 12.10.12 року було зупинено останні дві лінії й вказано на те, що особи прийняті за строковими трудовими договорами підлягають звільненню у зв'язку із закінченням виконання робіт, у тому числі звільнено й позивача. Вважають, що посилання позивача на те, що його не мали права звільнити під час тимчасової непрацездатності є безпідставним, тому що норми КЗпП України містять таку заборону у разі звільнення працівника за ініціативою власника з підстав, передбачених ст.40 КЗпП України. Просили у позові відмовити.

Суд взяв до уваги в обґрунтування позову той факт, що ОСОБА_1 було прийнято на роботу безстроково й звільнено незаконно з підстав закінчення строкового трудового договору.

Суд не взяв до уваги в обґрунтування заперечень проти позову відповідача той факт, що позивач працював за строковим трудовим договором, а саме його було прийняте на час виконання певної роботи. До такого висновку суд прийшов з наступного.

Як вбачається із заяви про прийняття на роботу ОСОБА_1 /а.с.20/, він заповнював бланк заяви при прийнятті його на роботу. Власноручно він писав тільки декілька слів, а саме «шиферний цех, слюсар ремонтник 6 разряду», та поставив дату та підпис. Дійсно у бланку є строчка «по строковому трудовому договору», але відповідно до положень ст.24 КЗпП України, укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника, або уповноваженого на то органом про зарахування працівників на роботу.

Відповідно до наданого відповідачем наказу №40 від 10 березня 2012 року про прийняття ОСОБА_1 у шиферний цех слюсарем - ремонтником 6 розряду вказано, що його прийнято на роботу з 10 березня 2010 року та в умовах прийняття на роботу, хрестиком вказано на час виконання певної роботи. Але не вказано, яку певну роботу має бути виконане позивачем та строк виконання цієї роботи. Суд не бере в обґрунтування заперечень проти позову той факт, що позивача було звільнено, бо він виконав певну роботу, бо на підприємстві були зупинені виробничі потужності, й це не є строком закінчення певної роботи, а лише труднощі відповідача у функціонуванні підприємства.

Суд також не бере до уваги в обґрунтування заперечень проти позову й дату звільнення, а саме 12 грудня 2012 року, бо трудові відносини припиняються в день, обумовлений в наказі (розпорядженні) про прийняття працівника на роботу, або в день, зазначений під час здавання-приймання виконаної роботи. У наказі про прийом на роботу позивача відсутній строк закінчення трудового договору й відповідач не надав суду акт здавання-приймання виконаної роботи.

Як вбачається з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року зі змінами, оскільки згідно з ч.2 ст.23 КЗпП, трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Аналізуючи трудові відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, суд вважає, що між ними укладено трудовий договір, який оформлено наказом про зарахування позивача на роботу на невизначений строк, бо відповідач не надав суду доказів на який строк прийнято позивача, чи на строк виконання якої саме роботи. Суду не надано акту прийому - передачі цієї роботи, а також доказів того, що трудові відносини на невизначений строк не можливо було встановити з позивачем з урахуванням характеру роботи підприємства, або умов виконання роботи, або інтересів працівника.

З цих підстав, суд вважає, що прийнятий відповідачем наказ про звільнення позивача 12 грудня 2012 року у зв'язку з закінченням строку договору є незаконним.

Суд не взяв до уваги в обґрунтування позову той факт, що позивача було звільнено незаконно з підстав того, що він був 12 грудня 2012 року на лікарняному, бо чинним законодавством не заборонено звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності у зв'язку із закінченням строкового трудового договору (п.2 ст.36 КЗпП). При цьому працівникові повинні бути оплачені всі листки непрацездатності, видані за страховим випадком, який настав у період роботи.

Позивач просить суд про поновлення його на роботі у зв'язку з незаконним звільненням.

Суд вважає, що позов у цій частині підлягає задоволенню, бо судом встановлено, що прийнятий відповідачем наказ про звільнення позивача від 12 грудня 2012 року у зв'язку з закінченням строку договору є незаконним, а відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Крім того, суд вважає за необхідне, відповідно до ст.235 КЗпП України зобов'язати відповідача рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі виконати негайно.

Відповідно до ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 6918грн. 58коп., але розрахунку суду не надав.

Відповідач на запит суду, щодо надання суду довідки про середньоденний заробіток позивача вказав на те, що середній заробіток позивача дорівнює 0грн. з тієї причини, що ОСОБА_1 не працював, а знаходився на лікарняному, а ці суми не зараховуються до середньої заробітної плати.

Про те суд вважає, що спеціалісти відповідача, які готовили довідки для суду ввели директора ТОВ «Краматорський шифер» в оману, або не знаються на законі і не бере до уваги ці ствердження відповідача.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року зі змінами на 25.01.2012 року.

Відповідно до р.1. п.1 цього Порядку цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, у тому числі - вимушеного прогулу.

Відповідно до р.2 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Судом встановлено, що позивач перед звільненням фактично працював у квітні та у травні 2012 року, а саме у квітні він відпрацював 8 робочих днів, у травні 6 робочих днів /а.с.71-72/, у останній час хворів, або знаходився у відгулі.

За відпрацьований час він отримав у квітні 2012 року 1185грн. 73коп., а у травні 2012 року - 1613грн. 92коп. /а.с.38/.

Відповідно до п.5р. IV Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин).

Таким чином середньоденний заробіток позивача становить 199грн. 98коп., з розрахунку: 1185грн. 73коп + 1613грн. 92коп. = 2799грн. 65коп.

2799грн. 65коп.: 14 днів = 199грн. 98коп.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді /абз.2 п.8 Порядку/.

Час вимушеного прогулу за період з 13 грудня 2012 року по 1 березня 2013 року становить 55 робочих днів /у січні 2013 року - 21 день, у лютому 2013 року - 20 днів, у березні 2013 року - 1 роб день, з 13 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 13 робочих днів/.

Враховуючи наведене, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10998грн. 90коп., за термін з 13 грудня 2012 року по 1 березня 2013 року, виходячи з розрахунку:

Середньоденний заробіток позивача, склав 199грн. 98коп.

Кол. днів вимушено прогулу - 55.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу: 199грн. 98коп. х 55 днів = 10998грн. 90коп.

Позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 1000грн.

Судом встановлено, що звільнення позивача з підприємства визнано незаконним й дії підприємства у цій частині порушили його законні права та призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, суд вважає, що позов у цій частині заявлено відповідно до діючого законодавства.

Розглядаючи питання про розмір моральної шкоди, виходячи з характеру правопорушення,глибини фізичних та душевних страждань, їх тривалості, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 500грн.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212-214 ЦПК України, ст.ст.3, 21, 38, 48, 115, 116, 117, 232, 233, 234, 235, 237-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський шифер» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 6918грн. 58коп., відшкодування моральної шкоди у сумі 1000грн. - задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорська Донецької області у зв'язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський шифер» №153-к від 12 грудня 2012 року.

Поновити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорська Донецької області на роботі у якості слюсаря ремонтника 6 розряду у шиферний цех у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краматорський шифер».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський шифер» /р./р.26009301363 в Краматорському відділенні №2865, МФО 394222,ВКПО 32879254, ідентифікаційний код 328792505150, місце знаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Привокзальна, 2а/ на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорська Донецької області, ідентифікаційний код № НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10998грн. 90коп., за відрахуванням усіх необхідних платежів, моральну шкоду у сумі 500грн.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення у частині поновлення на роботі ОСОБА_1 виконати негайно.

Заочне рішення може бути переглянуте Краматорським міським судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та надруковане у єдиному примірнику.

Суддя