Постанова № 29681930, 18.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18 лютого 2013 року 14 год. 26 хв. № 826/1244/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прима-С" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 18 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 30 січня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Прима-С" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16 жовтня 2012 року № 0005322208 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 90179,00 грн.

Ухвалою суду від 31 січня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11 лютого 2013 року представником позивача надано суду для розгляду та вирішення письмову заяву про уточнення позовних вимог, яку судом долучено до матеріалів справи для врахування при постановленні судового рішення.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 11 лютого 2013 року. Пояснив, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складене відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 01 по 05 жовтня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 05 жовтня 2012 року № 901/22-817/32910126 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період із 01 по 30 листопада 2011 року по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" (також далі за текстом - ТОВ "Альфакем Україна", акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем занижено ПДВ за листопад 2011 року у розмірі 60119,00 грн., чим порушено п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України).

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 16 жовтня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 60119,00 грн. за основним платежем та у розмірі 30060,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд не погоджується з доводами позивача та його представників щодо наявності підстав для визнання недійсним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідно до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, позивачем за листопад 2011 року задекларовано податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ "Альфакем Україна" у розмірі 60119,17 грн.

Між позивачем та ТОВ "Альфакем Україна" укладено контракт на виконання робіт від 01 листопада 2011 року № 49 (також далі за текстом - контракт), за умовами якого ТОВ "Альфакем Україна" зобов'язалось надавати позивачу будівельно-ремонтні послуги, а позивач - приймати та оплачувати надані ТОВ "Альфакем Україна" послуги у строк та на умовах, визначених контрактом.

Згідно з підпунктом 2.1.1 п. 2 розділу 2 контракту, ТОВ "Альфакем Україна" зобов'язано щомісячно до 30 числа поточного місяця надавати позивачу звіт та акт здачі-прийому виконаних робіт про надані послуги.

На підтвердження виконання умов контракту, 30 листопада 2011 року між позивачем та ТОВ "Альфакем Україна" складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000014 на загальну суму виконаних робіт 360715,00 грн., у тому числі ПДВ - 60119,17 грн.

ТОВ "Альфакем Україна", у свою чергу, виписано податкову накладну від 30 листопада 2011 року № 47 на загальну суму 360715,00 грн., у тому числі ПДВ - 60119,17 грн.

Вказана сума ПДВ відображена позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2011 року та включена до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ у відповідному періоді.

Здійснення розрахунків за контрактом підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписки по банківському рахунку позивача та платіжних доручень від 07 грудня 2011 року № 231, № 232, від 13 грудня 2011 року № 246, № 247 та від 16 грудня 2011 року № 256.

При цьому, у матеріалах справи міститься копія акту від 13 червня 2012 року № 1835/22-4/37317518 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альфакем Україна" щодо підтвердження господарських відносин із приватним підприємством "Тонкар" (також далі за текстом - ПП "Тонкар") за період із 01 листопада 2011 року по 30 квітня 2012 року, зі змісту якого вбачається, що ТОВ "Альфакем Україна" не знаходиться за адресою реєстрації (місцем знаходженням). Зазначено про виявлення факту відсутності реального здійснення операцій між ТОВ "Альфакем Україна" та ПП "Тонкар" у зв'язку з укладенням договорів з метою надання податкової вигоди третім особам, а також відсутності об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг).

На підставі викладених положень та обставин відповідач прийшов до висновку про відсутність у позивача права на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначеної у податковій накладній, виписаній ТОВ "Альфакем Україна".

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У Постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10 зазначено, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З аналізу викладених положень та обставин вбачається, що платник має право сформувати податковий кредит тільки на підставі тих первинних документів, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, податковий кредит позивачем сформовано на підставі формально складених первинних документів.

До того ж, у ході судового розгляду справи представником позивача не надано копії (оригіналу) звіту, наявність якого передбачена підпунктом 2.1.1 п. 2.1 розділу 2 контракту.

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України (Секретар судової палати ВАСУ Олександр Нечитайло: "Кількість податкових спорів у адміністративних судах стрімко зростає", 19 квітня 2012 року, http://www.vasu.gov.ua/ua/imp_sub.html?_m=publications&_t=rec&id=2256&fp=31), право на податковий кредит з ПДВ виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому, операція з придбання повинна бути реальною, тобто здійснюватись не тільки на папері, а насправді, повинна мати місце об'єктива зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту, а не виключно за рахунок економії на сплаті податків.

Саме в цьому контексті при розгляді судових спорів повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит з ПДВ. Перш за все, такі документи повинні бути достовірними, тобто відображати реальні події. У зв'язку із цим, навіть бездоганно оформлений документ (наприклад, податкова накладна) не може підтверджувати право на податковий кредит у тому випадку, якщо в процесі судового розгляду буде встановлено невідповідність фактичного й задокументованого платником податків руху активів.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Прима-С" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Прима-С" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 16 жовтня 2012 року № 0005322208.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 25 лютого 2013 року