Постанова № 29681922, 25.02.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 р. Справа № 5216/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі-позивач, ДПІ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач, ОСОБА_1) про стягнення податкового боргу у розмірі 26585,05 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що станом на 06.12.2012р за ОСОБА_1 обліковується податковий борг по податку з доходів фізичних осіб від продажу транспортного засобу у розмірі 26585,05 грн. Сума зазначеного податку самостійно нарахована ДПІ податковим повідомленням-рішенням від 08.10.2010р № 7107591701/0, прийнятого на підставі акту документальної невиїзної перевірки від 28.09.2010р. № 1090/17-1/НОМЕР_1. Зокрема, зазначеним актом встановлено, що 08.04.2009р. ОСОБА_1 знято з обліку автомобіль марки MERCEDES-BENZ S 320, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 та перереєстровано на ОСОБА_3, який проживає за адресою:АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 08.04.2009р., укладеного через товарну біржу «Ізумруд». Вартість транспортного засобу відповідно до договору купівлі-продажу договірна.

Згідно звіту про незалежну експертну оцінку, вартість вказаного авто на момент продажу складала 17723,67 грн. Враховуючи зазначене, доходом платника податку ОСОБА_1 слід вважати дохід від продажу такого транспортного засобу в сумі 26585,05 грн., який розраховується виходячи з оціночної вартості транспортного засобу.

Таким чином, виходячи з вимог положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-ІV (далі по тексту -Закон № 889), відповідач зобов'язаний був сплатити суму податку з доходів фізичних осіб на суму 26585,05 грн. З метою погашення податкового боргу ОСОБА_1 надсилалась перша податкова вимога від 22.12.2010р. № 1/30, яка вручена. Разом з тим, станом на момент розгляду справи відповідач не сплатив суму боргу, тому позивач просить суд її стягнути.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідач письмових заперечень на позов не надав, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV втратив чинність. Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати платником податків - відповідачем у даній адміністративній справі - податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб, виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI, суд приходить до висновку, що в даному випадку при розгляді справи слід застосовувати саме норми Закону України Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV, які встановлюють порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство про оподаткування податком на доходи фізичних осіб, що було чинним на момент вчинення оподатковуваної операції: Закон України № 889. Стосовно порядку стягнення податкового боргу застосовується законодавство, що було чинним на момент на момент здійснення процедури такого стягнення.

Відповідно до п.14.1.175., ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із Законом України "Про державну податкову службу в Україні" контроль за повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством здійснюють органи державної податкової служби.

Крім цього, відповідно до п. 20.1.18 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби є органами стягнення та уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень. Таким чином, ДПІ має право звертатись до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Згідно із ст. 2 Закону № 889 платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа, яка отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи. Відповідно до ст. 3 Закону № 889 об'єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи. До доходів, що підлягають оподаткуванню, ст. 4 Закону № 889 віднесено частину доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону.

Відповідно до абз. 4 пп.4.1.4 п 4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. 3 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податкові декларації для платників податку на доходи фізичних осіб подаються до 1 квітня року, наступного за звітним. Строк подання декларації про отримані доходи у 2009 році - до 01.04.2010 року. Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 квітня року, що настає за звітним, подати податкову декларацію, однак відповідач свого обов'язку щодо своєчасності подання декларації та повноти сплати цього податку не виконав. Отже заборгованість відповідача по податку з доходів фізичних осіб становить 26585,05 грн.

Статтею 12 Закону № 889 врегульовано оподаткування операцій з рухомим майном. Відповідно до ст. 1 цього ж Закону рухомим майном є майно, що відмінне від нерухомого (нерухоме майно -об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля). Таким чином, легкові автомобілі належать відповідно до податкового законодавства до рухомого майна. Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону № 889 дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону. Тобто, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування. Відповідно до ст. 12 Закону № 889 встановлено обов'язок платника для оформлення договору здійснити дії щодо сплати податку з доходу від операцій з відчуження об'єктів рухомого майна.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12 липня 2001 року № 2658-III (далі по тексту -Закон № 2658) оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Транспортні засоби у розумінні цієї ж статті є об'єктами майна, що підлягають оцінці.

Статтею 7 Закону № 2658 встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку оподаткування майна згідно з законом. Дана норма є імперативною та встановлює обов'язок платника податків мати висновок експертної оцінки вартості майна, операції з якими оподатковуються. Тобто, висновок оцінки є визначеною законом підставою для визначення бази оподаткування, у тому числі і щодо податку на доходи фізичних осіб.

Крім цього, п. 7 ст. 1, п. 6 ст. 2, п. 8 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі по тексту -Закон № 400) обов'язком фізичної особи є сплата збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від об'єкту оподаткування - вартості відчуженого ними автомобіля.

Згідно із п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 р. № 1388 (далі по тексту -Правила), підставою для реєстрації транспортного засобу, що відчужується, є, зокрема, договір купівлі-продажу транспортного засобу, у тому числі укладений через товарну біржу, звіт про оцінку майна та сплата їх власниками встановлених законодавством податків. Проаналізувавши правові норми Закону № 400 та Правил у сукупності, суд дійшов висновку, що платником збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування є особа, яка на підставі договору набула права власності, тобто, новий власник, який здійснює реєстрацію придбаного ним транспортного засобу, або особа продавець такого майна. При цьому, сплата ним цього збору є обов'язковою та є підставою для постановки органами ДАІ придбаного автомобіля на облік.

Судом встановлено, що 28.09.2010р. посадовими особами ДПІ здійснено документальну невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., проведену з відома відповідача, що підтверджується листом від 11.05.2010р. № 1033/Г/17-129.

Зважаючи на правову природу цього акту перевірки, він є джерелом доказової інформації.

Відповідно до акту перевірки позивачем встановлено, що за даними відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України у Херсонській області, ОСОБА_1 08.04.2009р. зняв з обліку транспортний засіб для реалізації, а саме автомобіль марки MERCEDES-BENZ S320, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3. Зазначений автомобіль перереєстровано на покупця ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно отриманої від МРЕВ ДАІ УМВС України в Херсонській області інформації та відповідно до висновку спеціаліста № 386 от 08.04.2009р., вартість вказаного автомобіля відповідно до його експертної оцінки складає 177233 грн.67 коп. На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 7107591701/0 від 08.10.2010р. про нарахування суми податку на доходи фізичних осіб від продажу рухомого майна у розмірі 26585,05 грн., що складає 15% від визначеної експертною оцінкою вартості автомобіля.

Відповідно до копії поштового повідомлення з відміткою про вручення, ОСОБА_1 отримав зазначене рішення 03.11.2010р

Реалізація вказаного транспортного засобу за ціною 177233,67 грн. підтверджується сплатою до пенсійного фонду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% від вартості легкового автомобіля, згідно квитанції від 08.04.2009р. № 159/297 на суму 5317,01 грн.

Відповідач не подавав Декларацію про доходи у 2010 році.

Згідно п.п. ж п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»зі змінами та доповненнями, дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.

Відповідно до п.п.8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»зі змінами та доповненнями платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Крім цього, пунктом 12.1 ст.12 Закону №889 визначено, що про продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля,мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення .

Оскільки підтвердження сплати (перерахунку) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення до ДПІ не надано, то дохід відповідача від продажу об'єкта рухомого майна, яким є автомобіль, повинен був оподатковуватися за ставкою, встановленою п.7.1 ст.7 Закону.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний сплатити суму податку у розмірі 15 % від отриманої суми, що складає 26585,05 грн. Разом з тим, згідно даних облікової картки ОСОБА_1 станом на 05.12.2012р. відповідач не сплатив зазначений податок.

З метою погашення податкового боргу ДПІ сформовано та надіслано відповідачеві перша податкова вимога від 22.12.2010р. № 1/30, яка отримана відповідачем.

Відповідно до п. 95.2, ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платникові податкової вимоги. Враховуючи, що з моменту формування та надіслання податкової вимоги до ОСОБА_1 пройшло більше, ніж 60 днів, ДПІ має право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб.

Суд враховує, що відповідач не надав заперечень щодо факту наявності та розміру його податкового боргу і не спростував доводи позивача. Також суд звертає увагу на те, що вказані вище податкове повідомлення-рішення та податкові вимоги відповідачем не оскаржувались, хоча він був належним чином обізнаний про їх зміст, а отже ним не заперечувалось наявність у нього податкового боргу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що у відповідача наявний обов'язок сплати податку на доходи фізичних осіб, строк його сплати настав та у ДПІ виникло право на стягнення суми такого податку, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податковий борг по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 26585 грн.(двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят п'ятьгривень) 72 коп. до державного бюджету, код платежу 110100500. Отримувач: УДКСУ у м. Херсоні Херсонської області, код 37959779, ГУДКСУ, МФО 852010.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 8.1.5