Рішення № 29679717, 25.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2013 р. Справа № 911/69/08/13-г

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Шахта» Білозерська», ідентифікаційний код: 36028628, місцезнаходження: 85013, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, 17,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія» Метіз», ідентифікаційний номер: 36445090, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Грушевського, 10, кв. 81,

про стягнення

за участю представників сторін

від позивача: Київська К.Ю., яка діє на підставі довіреності від 14.01.2013 року б/н;

від відповідача: Гончар Я.М., який діє на підставі довіреності від 28.01.2013 року б/н, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з додатковою відповідальністю «Шахта» Білозерська» (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія» Метіз» (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором від 15.03.2012 року за № ШБ-4 (далі за текстом: Договір) у вигляді штрафу в сумі 3037,14 грн. (три тисячі тридцять сім гривень 14 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору від 15.03.2012 року за № ШБ-4 несвоєчасно поставив Позивачу продукцію, в зв'язку з чим Позивач нарахував Відповідачу відповідно до п. 5.2. Договору штраф у сумі 3037,14 грн. (три тисячі тридцять сім гривень 14 коп.), який Відповідач в добровільному порядку не сплатив, внаслідок чого Позивач просить вказану суму зазначеного штрафу стягнути з Відповідача.

Відповідно до ухвали суду від 03.01.2013 року порушено провадження у справі № 911/69/08/13-г та призначено її розгляд на 28.01.2013 року.

28.01.2013 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 03.01.2013 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 03.01.2013 року, дав пояснення, позов визнав в повному обсязі та просив задовольнити. В судовому засіданні 28.01.2013 року сторонам у справі повідомлено про оголошення перерви до 11.02.2013 року.

11.02.2013 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились будучи повідомленими про день та час розгляду справи. Ухвалою суду від 11.02.2013 року розгляд справи відкладено на 25.02.2013 року.

25.02.2013 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились будучи повідомленими про день та час розгляду справи.

У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих в судовому засіданні 28.01.2013 року пояснень Позивача та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 25.02.2013 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Позивача і Відповідача, то суд дійшов висновку, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Враховуючи надані Позивачем та Відповідачем в судовому засіданні 28.01.2013 року пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України до відносин постачання, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший термін оплати товару.

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

15.03.2012 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655, 712 Цивільного кодексу України, був укладений договір від 15.03.2012 року за № ШБ-4 (далі за текстом: Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, Продавець (Відповідач) зобов'язується поставити у власність Покупця (Позивача) продукцію та обладнання (надалі - Продукцію), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у цьому Договорі та Специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього Договору.

Договір у п.п. 3.1., 3.2. передбачає, що поставка Продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у цьому Договорі та Специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього Договору. Умови поставки Продукції - DDP, згідно «Інкотермс - 2000», якщо інше не передбачено у відповідних Специфікаціях до цього Договору. Місце пункту призначення зазначається Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору. У випадках, коли Сторонами в Специфікаціях оговорюються інші умови поставки, взаємовідносини Сторін будуть регулюватись положеннями, затвердженими в міжнародних торгових термінах «Інкотермс-2000», з врахуванням узгоджених Сторонами застережень і умов поставок у відповідних Специфікаціях.

Згідно із п.п. 4.1., 4.2. Договору, ціни на Продукцію, що поставляється Постачальником, встановлюється Сторонами у відповідних Специфікаціях до даного Договору. Загальна вартість кожної партії Продукції, що поставляється Постачальником, зазначається у відповідних Специфікаціях до Договору. Розрахунки за Продукцію, що постачається Постачальником, за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки Продукції, якщо інше не передбачено у відповідних Специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Цей же Кодекс в ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання п.п. 1.1., 3.1. Договору, Позивач та Відповідач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України 02.04.2012 року узгодили між собою шляхом складання Специфікації від 02.04.2012 року до Договору, яка є невід'ємною частиною Договору та підписана і скріплена печатками Позивача та Відповідача, те, що Відповідач зобов'язаний поставити Позивачу продукцію на загальну суму 60742,80 грн. (шістдесят тисяч сімсот сорок дві гривні 80 коп.) в строк до 30.04.2012 року включно, копія якої знаходиться в матеріалах справи та достовірність якої Відповідач підтвердив в судовому засіданні 28.01.2013 року.

Відповідно до п.п. 3.4., 3.5. Договору, датою поставки вважається дата, вказана представником Покупця на відповідних товаротранспортних документах, представлених Постачальником, про прийняття Продукції. Обов'язки Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі Продукції в розпорядження Покупця. Передача Продукції здійснюється в узгодженому Сторонами пункті призначення поставки, який узгоджений Сторонами у відповідних Специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1.1., 3.1., 3.4., 3.5. Договору поставив Позивачу в пункт призначення, який визначений Специфікацією від 02.04.2012 року до Договору, Продукцію лише 14.05.2012 року будучи зобов'язаним поставити її Позивачу в строк до 30.04.2012 року включно, внаслідок чого Відповідач здійснив поставку Позивачу Продукції з порушенням строків, визначених у вищевказаній Специфікації, яка узгоджена Сторонами Договору та є невід'ємною частиною Договору.

Факт порушення Відповідачем строків поставки Продукції, які визначенні Специфікацією від 02.04.2012 року до Договору, підтверджується Специфікацією від 02.04.2012 року до Договору, податковими накладними від 14.05.2012 року за № 91 та за № 93, копії яких знаходяться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач підтвердив в судовому засіданні 28.01.2013 року.

Договір у п. 5.2. передбачає, що у випадку не поставки (недопоставки) Продукції у строки, передбаченні відповідною Специфікацією, Постачальник сплачує Покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5 % від вартості не поставленої Продукції і крім того, відшкодовує всі понесенні Покупцем збитки, спричинені затримкою виконання Постачальником зобов'язань за цим Договором.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням, умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Господарський кодекс України у ст. 230 передбачає застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по поставці Позивачу Продукції з порушенням строків, передбачених Специфікацією до Договору, на загальну суму 60742,80 грн. (шістдесят тисяч сімсот сорок дві гривні 80 коп.), що встановлено судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань у встановлені сторонами строки, в зв'язку з тим, що істотно порушив умови Договору, внаслідок чого Позивач позбавився можливості отримання Продукції у строки, на які Позивач розраховував при укладенні Договору та з приводу чого між сторонами Договору досягнуто згоди при його укладенні, що в свою чергу є підставою для застосування встановленої Законом та Договором відповідальності.

За розрахунком Позивача розмір штрафу становить 3037,14 грн. (три тисячі тридцять сім гривень 14 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору та Закону.

Відповідач не надав суду доказів сплати повністю або частково Позивачу коштів у вигляді штрафу за Договором у сумі 3037,14 грн. (три тисячі тридцять сім гривень 14 коп.) та факт наявності заборгованості перед Позивачем по сплаті штрафу за Договором визнав в повному обсязі і не спростував.

Позивач 14.06.2012 року в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направляв Відповідачу претензію у вигляді листа-вимоги від 14.06.2012 року за № 01-1919 з вимогою до Відповідача щодо сплати в 10-ти денний термін на користь Позивача штрафу в сумі 3037,14 грн. (три тисячі тридцять сім гривень 14 коп.).

Відповідач на дану претензію Позивача не відреагував, відповіді не надав та нараховану у відповідності до п. 5.2. Договору неустойку у вигляді штрафу в сумі 3037,14 грн. (три тисячі тридцять сім гривень 14 коп.) не сплатив.

Таким чином, враховуючи невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, керуючись п. 5.2. Договору, ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України та ст. ст. 549, 610, 612 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача неустойки у вигляді штрафу в сумі 3037,14 грн. (три тисячі тридцять сім гривень 14 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору, в ході розгляду справи не спростовані та Відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались і визнавались.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують повне або часткове погашення заборгованості за Договором по сплаті неустойки у вигляді штрафу в сумі 3037,14 грн. (три тисячі тридцять сім гривень 14 коп.).

Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді судового збору у сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.), у зв'язку з чим, зазначена сума господарських витрат являється обґрунтованою та підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з додатковою відповідальністю «Шахта» Білозерська» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія» Метіз» про стягнення, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія» Метіз», ідентифікаційний номер: 36445090, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Грушевського, 10, кв. 81, на користь товариства з додатковою відповідальністю «Шахта» Білозерська», ідентифікаційний код: 36028628, місцезнаходження: 85013, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, 17, заборгованість за Договором від 15.03.2012 року за № ШБ-4 у вигляді штрафу в сумі 3037,14 грн. (три тисячі тридцять сім гривень 14 коп.) та судовий збір у сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 25.02.2013 року