Рішення № 296792, 06.11.2006, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

06 листопада 2006 р. Справа 4/305-06

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді В. Білоуса

При секретарі судового засідання В. Гриневичі

за участю представників:

позивача : О. Присяжнюк - представник за довіреністю

відповідача : ОСОБА_2-представник за довіреністю

прокуратури :

інші :

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КТК Транс”, м. Хмельницький, вул. Заводська,155/2, код ЄДРПОУ 32813303 до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, 1) АДРЕСА_1, 2) АДРЕСА_2, код НОМЕР_1 про стягнення 7000 грн. штрафних санкцій згідно п.5.4 договору від 03.08.2005р. за прострочення в оплаті за перевезення та за понаднормативний простій автомобіля, -

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача в письмових поясненнях наданих суду 03.11.2006р., а також в судовому засіданні проти позову заперечив. Покликався на відсутність у відповідача з позивачем договору перевезення в розумінні ст.207 ЦК України, на неотримання від ВАТ «Медодар»будь-яких оплат. Вважає посилання позивача на Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів по дорогах(КДПВ) помилковим, оскільки вказаний міжнародний договір ратифікований Україною і набрав чинності тільки 29.08.2006р. Просить застосувати строк позовної давності відповідно до положень 223,315 ГК України, який встановлює шестимісячний строк позовної давності із зобов'язань, що випливають із договору перевезення. На невірне застосування позивачем положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів по дорогах(КДПВ- надалі Конвенція) щодо особи винної у спричинених йому збитках. Покликається на вантажну накладну (СМR), яка відповідно до ст.4,9 Конвенції є договором міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом по дорогах та яка підписана між позивачем та ЗАТ «Медовар». Вважає, що саме останній мав здійснювати перевірку правильності оформлення документів. Вважає, що фактично правовідносини між позивачем та відповідачем ґрунтувалися не на договорі від 03.08.2006р., а на договорі-заявці №НОМЕР_2 від 03.08.2006р., якою не передбачено обов'язку відповідача оформляти документи для проходження ветеринарного контролю, а також не передбачено сплати штрафних санкцій. Вважає математично помилковим та не вірним в принципі обчислення позивачем штрафних санкцій від суми понесених збитків у вигляді оплати заробітної плати водію, виплат на відрядження, на пальне. Оскільки вантаж в місце призначення(м. Роскильд, Данія) не доставлено, то зобов'язань щодо сплати коштів за фрахтом у відповідача не виникло.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Із запереченнями відповідача проти позову не погодився. Вважає договір укладеним та що відповідач має нести відповідальність у вигляді пред'явлених штрафних санкцій, в зв'язку із неналежним оформленням документів для проходження ветеринарного контролю. В судовому засіданні заявив клопотання про залучення до участі в справі в якості 3-ї особи ЗАТ «Медодар»та про оголошення перерви в судовому засіданні. Вказані клопотання судом відхиленні з огляду на їх не мотивованість, не зазначення в якості третьої особи на чиїй стороні, з вимогами чи без них на предмет спору заявляється клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, не зазначення з яких причин та для чого суд має оголосити переву в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали подані в справу, оглянувши в судовому засіданні оригінали доказів, наданих позивачем суду 26.10.200р. з супровідним листом, надавши їм юридичну оцінку суд на підставі ч.1 ст.9 Конституції України, ст.207,525,526,908,909,920,929 ЦК України,307,316 ГК України прийшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. До такого висновку суд прийшов до з огляду на таке.

Як на підставу своїх позовних вимог про стягнення 7000 грн. штрафних санкцій позивач в позовній заяві та його представник в судовому засіданні покликались на договір -доручення б/н про надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажним автомобільним транспортом від 03.08.2005р.(п.5.4), ст.ст.11,32 Конвенції(КДПВ). Обрахунок штрафних санкцій здійснив в розмірі 0,1% від суми збитків понесених на оплату праці, відрядження водія, витрат на пальне, сплату податків і обов'язкових платежів, амортизацію, інших вказаних в позовній заяві. Згідно ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України. Верховна Рада України тільки 01.08.2006р. прийняла Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»за №57-У. Цей закон опублікований в газеті «Голос України»№158 від 29.08.2006р. Саме з цієї дати вказаний закон набрав чинності, а відтак і Конвенція(КДПВ) для України. Зворотної сили для регулювання правовідносин, які виникли між позивачем і відповідачем до цієї дати, вказаний міжнародний договір застосовуватися не може. Окрім того, згідно ст.909,930 ЦК України, 307 ГК України договором перевезення є такий договір, за яким одна сторона(перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною(вантажовідправником)вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк чи видати його уповноваженій на одержання вантажу особі(вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Суд прийшов до висновку про те, що правовідносини між позивачем і відповідачем виникли лише на підставі договору -заявки №НОМЕР_3 згідно якої та ст.929,930 ЦК України відповідач по відношенню до позивача та відправника вантажу виступав як експедитор, який організовував перевезення позивачем вантажу із с. Мокрець, Броварського р-ну, Київської області від відправника вантажу ЗАТ «Мед обор»до м. Роскильд, Данія і не виступав перевізником. Датою завантаження визначено 04.08.2005р., розвантаження -11.08.2005р.Вартість фрахту визначена сторонами в сумі 1620 американських доларів, з умовою оплати на вивантаженні. Таким чином, між позивачем і відповідачем договір перевезення не укладався, а на підставі договору -заявки №НОМЕР_2 від 03,08.2005р. між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з транспортного експедирування без зобов'язання відповідача особисто здійснювати перевезення вантажу. Тому в суду відсутні підстави для застосування до позовних вимог строку позовної давності, встановленого ст.307 ГК України для договору перевезення. Відповідач вантаж від відправника для перевезення не приймав, товарно -транспортну накладну з цього приводу не підписував. Позивач за цим договором -заявкою №НОМЕР_3 є перевізником. Це стверджується договором -заявкою №НОМЕР_4 переданою факсимільним зв'язком про що свідчать відповідні відмітки, властиві для документу, що передається таким способом зв'язку. Цей договір -заявка підписаний посадовою особою позивача. Підпис скріплений мокрим відбитком печатки позивача. Відповідач та і сам позивач не заперечують виникнення правовідносин за цим договором -заявкою. Договір -заявка №НОМЕР_2 від 03.08.2005р. не містить зобов'язань відповідача щодо оформлення товарно-транспортних, митних та інших документів, необхідних для безперешкодного проходження митного, ветеринарного, карантинного, ветеринарного контролю, відповідальності у вигляді пені, штрафу за прострочення в оплаті.

Відповідно до ст.208,930 ЦК України правочин між позивачем та відповідачем мав би бути укладений в письмовій формі. В ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною(сторонами), а для юридичних осіб, якщо він підписаний її повноважною особою та скріплений печаткою. Згідно ст.33,36 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини на які посилається, як на підставу своїх доводів чи заперечень та надати в обґрунтування них надати докази. Якщо обставини справи вимагають підтвердження оригіналів доказів, докази мають бути надані в оригіналі. З огляду на вимоги названих статей, заперечення відповідача проти укладення договору -доручення НОМЕР_8 про надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажним автомобільним транспортом, надання цього доказу позивачем в завіреній ксерокопії, суд вимагав від позивача оригінали доказів, наданих з позовною заявою, в т.р. названого договору - доручення НОМЕР_8 Позивач вимоги суду про надання оригіналу цього договору не виконав. Його представник в судовому засіданні з цього приводу пояснив, що оригінал договору -доручення НОМЕР_8 відсутній. Зазначив, що цей договір передавався засобами факсимільного зв'язку і оригінал договору отриманий засобами факсимільного зв'язку втрачений. Ксерокопія договору -доручення НОМЕР_8 про надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажним автомобільним транспортом не містить ознак, властивих документу, що передається засобами факсимільного зв'язку, а саме: дати, часу передачі, номера телефону з якого передано документ. Тому з огляду на відсутність оригіналу цього договору та заперечення відповідача проти передачі, отримання цього договору, суд приходить до висновку, що надана позивачем копія договору -доручення НОМЕР_8 про надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажним автомобільним транспортом є неналежним доказом та до висновку про те, що позивачем не доведено укладення з відповідачем названого договору.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) А НОМЕР_5, складеної 08.08.2005р., позивач виступав, як перевізник, який мав із с.Мокрець, Броварського р-ну, Київської обл. від ЗАТ «Медодар»(відправник) доставити у м. Роскільд, Данія, підприємству «K-MASTER Food Co»(одержувач) 9240 банок меду бджолиного натурального та 2520 банок медових десертів. Позивач прийняв до перевезення вказаний вантаж. Про це свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) А НОМЕР_5, складена 08.08.2005р. Прикордонний ветеринарний лікар Польської Народної Республіки ОСОБА_316.08.2005р. прийняв рішення НОМЕР_6 яким не дозволив ввезення вищевказаного вантажу на територію Польської Народної Республіки в зв'язку із розбіжностями між даними у свідоцтві і фактурі відносно ваги товару, надання одного ветеринарного свідоцтва для двох товарів з різними кодами СN, дописанням у ветеринарному свідоцтві від руки номеру свідоцтва, номера автомобіля, дати видачі свідоцтва і нечитаємістю підпису ветеринарного лікаря. Це стверджується перекладом Хмельницької Торгово -промислової палати вказаного рішення НОМЕР_6 на російську мову. З огляду на це, позивач вантаж одержувачу, вказаному у міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) А НОМЕР_5, складеній 08.08.2005р., не доставив. 18.08.2005р. звернувся із листом б/н до ЗАТ «Медодар» в якому повідомив останнього про неналежне оформлення ветеринарних документів на вантаж для ввезення на територію Євросоюзу, а тому просив провести повернення вантажу до місця відвантаження. Як зазначив позивач в позовній заяві такий дозвіл було надано, вантаж повернуто. Суд звертає увагу на те, що завірена копія листа №б/н від 18.08.2005р., яка надана була з позовною заявою, адресована тільки ЗАТ «Медодар», директору ОСОБА_4. Тоді як оригінал цього листа, наданий з додатковими доказами на виконання ухвали суду від 05.09.2006р. з листом №НОМЕР_7, адресований вже СПД ОСОБА_1, в копії Директору ЗАТ «Медодар», ОСОБА_4. Договір перевезення позивачем не виконаний в зв'язку із неналежним оформленням ветеринарних документів на вантаж, свідоцтва і фактури відносно ваги та інших причин внаслідок яких прикордонним ветеринарним лікарем Польської Народної Республіки Польща було прийняте рішення НОМЕР_6 від 16.08.2005р. про заборону ввезення вантажу на територію Польської Народної Республіки. Неотримання провізної плати, понесення певних витрат на до ставку вантажу до прикордонного контролю в ПНР і повернення вантажу відправнику і стало причиною виникнення спору. Позивач не довів обов'язок відповідача оформляти ветеринарні та інші документі на вантаж, необхідні для доставки його у Данію, а відтак і відповідальність відповідача за неналежне оформлення цих документів та обов'язок відповідача сплатити штрафні санкції за прострочення в оплаті(п.5.4 договору б/н від 03.08.2005р.). Позивач в позовній заяві не вказував, як підставу своїх позовних вимог договір - заявку №НОМЕР_3, а підставами позовних вимог вказав п.5.4 договору -доручення НОМЕР_8 про надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажним автомобільним транспортом(в прохальній частині позовної заяви вказаний тільки цей пункт), щодо якого суд прийшов до висновку про не доведення позивачем укладення такого договору та неналежність як доказу копії цього договору. Окрім того, штрафні санкції позивач обчислює в розмірі 0,1% від суми збитків, які на його думку він поніс в сумі 4548 грн. 09 коп.(витрати на купівлю пального, виплати добових, заробітної плати водієві, на сплату податків і обов'язкових платежів). Загальний розмір штрафних санкцій згідно п.5.4 договору позивач вказує в сумі 81865 грн. 62 коп. і обчислює їх таким чином: 4548,09х0,1х180, що свідчить про помилковість цього розрахунку, оскільки 4548,09х0,1%х180=818 грн. 65 коп., а не 81865 грн.62 коп., як вказав позивач у позовній заяві.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про те, що позов з підстав вказаних позивачем в позовній заяві(п.5.4 договору -доручення НОМЕР_8 про надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажним автомобільним транспортом) та в зв'язку із недоведеністю укладення цього договору задоволенню не підлягає. Відмова в позові з цих підстав, не позбавляє позивача на звернення з позовом до суду, в передбаченому законом порядку, за захистом своїх охоронюваних законом прав, з інших підстав, ніж ті, що були вказані в позовній заяві, що надійшла до суду 31.08.2006р.(вхідний номер канцелярії суду 4021).

В зв'язку із відмовою у позові судові витрати на держмито в сумі 102 грн. та інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись викладеним, ст.4-3,4-5,22,28, 33,36,43,ч.1,5 ст.49,ст.75, ст. 82,ст.83,84,115 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1.Клопотання позивача про залучення до участі в справі в якості 3-ї особи ЗАТ «Медодар» про оголошення перерви в судовому засіданні відхилити.

2.В задоволенні позову відмовити. Судові витрати на держмито в сумі 102 грн. та інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покласти на позивача

3.Завірені копії даного рішення направити позивачу, відповідачу рекомендованою поштою(для відповідача на дві адреси, вказані в позовній заяві) або вручити їх повноважним представникам під розписку.

Суддя В.Білоус

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 06.11.2006р.Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 07.11.2006р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного оформлення і підписання його тексту суддею.

Суддя В. Білоус