Постанова № 29678390, 28.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 14/5025/865/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Палія В.В.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в особі Південно - Західної електроенергетичної системи від позивача: Кашіщева Є.Б.; Горопашний І.В. від відповідача: Чуловський В.В.на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 рокуу справі№ 14/5025/865/12за позовомДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в особі Південно - Західної електроенергетичної системи доПублічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"простягнення 51 554, 68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго", в особі Південно - Західної електроенергетичної системи (далі позивач) звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (далі відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 51 554, 68 грн. на підставі ст. 785 ЦК України, за період з липня 2009 року по січень 2012 року включно, з урахуванням трирічного строку позовної давності, посилаючись при цьому, на постанову Верховного Суду України від 20.03.2012 року у справі № 40/117.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 року позовні вимоги задоволені.

Судове рішення мотивовано тим, що укладений між сторонами договір припинився, але відповідачем, всупереч ч.1 ст. 785 ЦК України, не було повернуто орендоване майно.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року у даній справі апеляційна скарга відповідача була задоволена частково. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 року було скасоване. Прийняте нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що в період за який було стягнуто неустойку договір оренди між сторонами не припинив свою дію.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду по даній справі та залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 року.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийняті оскаржуваної постанови судом невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

30.04.2002 року між сторонами у справі позивач (орендодавець) відповідач (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 160/02 (далі Договір).

Предметом Договору було нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, площею 621, 3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Славута, Хмельницька область, вул. Газети Правди, 11.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що його укладено строком на 3 роки і що він діє з 01.05.2002 року по 30.04.2005 року включно.

В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.10.6 Договору).

30.04.2002 року між сторонами у справі складено акт приймання - передачі приміщення, яке є предметом договору, в оренду (предметом який зазначений в акті, як орендоване майно є будівля механічної майстерні, площею 621,3 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Славута, Хмельницька область, вул. Газети Правди, 11).

26.01.2007 року в Договір були внесені зміни, які стосувалися сум орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі Закон) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом 1 місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В матеріали справи відсутні докази того, що станом на 01.06.2005 року позивачем була надіслана пропозиція відповідачу щодо припинення Договору або зміни його умов і відповідно суди обґрунтовано прийшли до висновку, що дію Договору було продовжено на новий термін.

В зв'язку з викладеним не може бути прийнято до уваги лист позивача від 21.03.2006 року, в якому він повідомляє відповідача про закінчення терміну Договору 30.04.2006 року (т.1 а.с. 138).

22.05.2008 року позивачем на адресу відповідача було надіслано заяву про припинення Договору, в якому зазначено, що позивач пропонує відповідачу до 30.05.2008 року звільнити орендовані приміщення та надати йому підписаний відповідачем акт прийому - передачі орендованого майна (т.1 а,с. 31).

Як вбачається з поштового повідомлення, зазначений вище лист було отримано відповідачем 26.05.2008 року (т.2 а.с. 32).

Враховуючи умови Договору (п.10.6) та ч.2 ст. 17 Закону, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що дія Договору закінчилась в травні 2008 року.

До матеріалів справи залучені платіжні документи, які свідчать про те, що відповідачем сплачувалась орендна плата за орендоване за договором майно, в період 2008, 2010 та 2011 роки, але вони не можуть бути доказами того, що сторони узгодили між собою продовження дії договору на новий термін.

Взаємовідносини сторін у даній справі регулюються, як нормами Закону так і нормами ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмету договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, з цього моменту договір найму припиняється.

Як зазначено вище дія договору закінчилась в травні 2008 року і відповідно до приписів ч.1 ст. 785 ЦК України відповідач був зобов'язаний негайно (в травні 2008 року) повернути позивачу орендоване майно у стані в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.

Матеріали справи не містять документів які б свідчили про те, що відповідачем в період до січня 2012 року було повернуто майно та підписано відповідний акт.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 20.03.2012 року у справі № 40/117 неустойка стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавством, як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

Враховуючи викладене до неустойки, яка передбачена ст. 785 ЦК України слід застосовувати загальний строк позовної давності.

Оскільки відповідач, в зв'язку з закінченням терміну дії договору, на вимогу позивача не повернув йому майно, яке було предметом договору, судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги позивача щодо стягнення неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції повинно бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в особі Південно - Західної електроенергетичної системи задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року у справі № 14/5025/865/12 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 року у справі № 14/5025/865/12 залишити без змін.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (м. Хмельницький, вул. Храновського, 11 -а, р/р 2600830002570 у Хмельницькому обласному управлінні "Ощадбанк" м. Хмельницький, МФО 315784, код 22767506) на користь державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Південно -західної електроенергетичної системи (м. Вінниця, вул. І. Богуна, 5, код 21725012, р/р 26003072838001 в ПАТ "КБ Надра" м. Київ, МФО 380764) 860, 25 (вісімсот шістдесят) грн. судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

5. Господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

В.В.Палій