Ухвала суду № 29677823, 20.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 р.Справа № 2-а/1570/3143/11

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (раніше Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волєо-трейд» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

20 квітня 2011 року ТОВ «Волєо-трейд» звернулося до суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси №0000452301 від 01.04.2011 року (а.с. 3-8).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладені висновки, викладені в акті перевірки № 1114/23-1/37281340 від 16.03.2011 року, які не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини. Так, в основу висновків акту перевірки покладені дані перевірки контрагента позивача - ТОВ «Імпакт-ново». Перевіркою вказаного підприємства встановлено, що податкова звітність останнім подається не у повному обсязі, за підприємством не зареєстровані транспортні засоби та нерухомість, постачальника цього підприємства визнано в судовому порядку банкротом. На підставі цих даних, податкова інспекція дійшла, на думку позивача, необґрунтованого висновку про те, що правочин, укладений позивачем із ТОВ «Імпакт-ново» порушує вимоги ст.ст.203, 215, 216 ЦК України, а тому є нікчемним і не спричиняє реального настання правових наслідків. Внаслідок зазначеного, усі подальші господарські операції ТОВ «Волєо-трейд» із товаром, придбаним у ТОВ «Імпакт-ново», також визнані безтоварними. Позивач зазначає, що виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від невиконання або неналежне виконання зазначених зобов'язань, у тому числі поданням податкової звітності або сплатою податків, будь-яким іншим платником податків. Висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях та є недоведеними. При цьому, при проведенні перевірки були в наявності та були досліджені розрахункові документи, які свідчать про здійснення розрахунків з покупцями, товарні та податкові накладні, документи бухгалтерського обліку; результати господарської діяльності ТОВ «Волєо-трейд» відображені в податковій звітності, податки сплачені до бюджету.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси № 0000452301 від 01.04.2011 року (а.с. 148-155).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

На підставі посвідчення серії УОД № 058509, виданого 30.06.2010 року ДПА в Одеській області, згідно з пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.78 ПК України, наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 10.03.2011 року № 399 та на виконання Наказів ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» та від 25.01.2010 року № 34 «Про організацію комплексного відпрацювання сум податкового кредиту з податку на додану вартість» співробітником податкової інспекції проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Волєо-трейд» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, за результатами якої складений акт № 1114/23-1/37281340 від 16.03.2011 року (а.с. 10-29).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Волєо-трейд» п.3 ст.5, ст.7 ГК України, п.2. ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 та пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 34709 гривень, у тому числі за листопад 2019 року в сумі 34709 гривень, за рахунок завищення податкових зобов'язань всього в сумі 432005 гривень (листопад 2010 року) та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в листопаді 2010 року на суму 466714 гривень; ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Волєо-трейд» з ТОВ «Імпакт-ново», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача» (зазначеними у акті покупцями товару транспортно-експедиційних послуг).

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Суворовському районі прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000452301 від 01.04.2011 року, яким ТОВ «Волєо-трейд» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34709 гривень та штрафні санкції в сумі 8677,25 гривень.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

01.11.2010 року ТОВ «Волєо-трейд» уклало договір № 01/11 з ТОВ «Імпакт-ново», предметом якого є зобов'язання ТОВ «Імпакт-ново» поставити та передати у власність ТОВ «Волєо-трейд» сільськогосподарську продукцію врожаю 2010 року. Кількість продукції, яка передається, визначається відповідно до практично відвантаженої кількості, що підтверджується товарними накладними, виписаними на ім'я ТОВ «Волєо-трейд». На виконання умов вказаного договору ТОВ «Волєо-трейд» придбало у ТОВ «Імпакт-ново» сільськогосподарську продукцію на суму 2332139,36 гривень (у т.ч. ПДВ - 388689,88 гривень).

Придбану продукцію ТОВ «Волєо-трейд» було реалізовано ТОВ «Оптімакс-трейд» згідно договорів №№ 1, 2 від 01.11.2010 року та № 3 від 15.11.2010 року; ТОВ «Пека» згідно договору № 01/11 від 01.11.2010 року.

Так, ТОВ «Пека» придбало товар (соняшник) у ТОВ «Волєо-трейд» згідно видаткових накладних РН-0000001 від 10.11.2010 року - на 489944 гривень (ПДВ 81657,33 гривень), РН-0000008 від 21.11.2010 року - на 223249,8 гривень (ПДВ 37208,3 гривень), РН-0000009 від 23.11.2010 року - на 954392,88 гривень (ПДВ 159065,48 гривень), РН-0000002 від 16.11.2010 року - 43752,3 гривень (ПДВ - 7292,05 гривень), РН-0000007 від 23.11.2010 року -на 424390,68 гривень (ПДВ - 70731,78 гривень); ТОВ «Оптімакс-трейд» придбало у товар (соняшник) у ТОВ «Волєо-трейд» згідно видаткових накладних РН-0000003 від 12.11.2010 року на 42645,39 гривень (ПДВ 7107,57 гривень), РН-0000004 від 15.11.2010 року - на 413654 гривень (ПДВ - 68942,33 гривень).

Також судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Волєо-трейд» та ТОВ «Оптімакс-трейд» укладений договір доручення № 1 від 12.11.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Волєо-трейд» взяло на себе зобов'язання укласти від імені та за рахунок ТОВ «Оптімакс-трейд» договір поставки насіння соняшника з третьою особою.

На виконання вищезазначеного договору ТОВ «Волєо-трейд» укладено з ТОВ «Пека» договір поставки товару № 1 від 12.11.2010 року, відповідно до умов якого ТОВ «Волєо-трейд» від імені ТОВ «Оптімакс-трейд» поставило сільськогосподарську продукцію на користь ТОВ «Пека» на суму 932662,80 гривень (у т.ч. ПДВ - 186532,56 гривень). Фактично за договором було поставлено продукцію на суму 468142,98 гривень (у т.ч. ПДВ - 78023,83 гривень).

Як убачається з п.3.1 акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку, що підприємством у періоді з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року завищені податкові зобов'язання всього на 432005 гривень. Перевіркою встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з продажу соняшника.

Перевіряючі дійшли висновку про порушення ТОВ «Волєо-трейд» ст.ст. 5, 7 ГК України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього на 432004,84 гривень. У зв'язку із цим ТОВ «Волєо-трейд» безпідставно сформовано податкові зобов'язання (задекларовані в податкових деклараціях) за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних на продаж товарів на адресу ТОВ «Пека» - 355954,94 гривень, на адресу ТОВ «Оптімакс-трейд» - 76049 гривень.

Крім того, з п.3.2 акту перевірки убачаться висновок перевіряючих, що за період з 01.11.2010 року по 13.12.2010 року ТОВ «Волєо-трейд» завищено податок на додану вартість на 466713,71 гривень.

В обґрунтування даного висновку зазначено, що ТОВ «Волєо-трейд» в листопаді 2010 року здійснено придбання сільськогосподарської продукції у ТОВ «Імпакт-ново» на суму 2332139,36 гривень (у т.ч. ПДВ - 388689,89 гривень).

У подальшому дана продукція була реалізована ТОВ «Оптімакс-трейд» та отримана згідно договорів доручення на продаж від ТОВ «Опітмекс-трейд» продукцію на суму 1119195,36 гривень (у т.ч. ПДВ 186532,56 гривень). Фактично за договором було поставлено продукцію на суму 468142,98 гривень (у т.ч. ПДВ - 78023,83 гривень).

З акту перевірки убачається висновок перевіряючих щодо порушення ТОВ «Волєо-трейд» пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1, пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 466714 гривень (388689,88 гривень (від операції з придбання продукції у ТОВ «Імпакт-ново») + 78023,33 гривень (від операції щодо реалізації товару від імені ТОВ «Оптімакс-трейд» покупцю - ТОВ «Пека»).

Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.4.1 ст.4 цього ж Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.

Згідно з пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 цього ж Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). А для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті (пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як убачається з акту перевірки № 1114/23-1/37281340 від 16.03.2011 року, в основу висновків перевіряючих покладені висновки за актом Новомосковської ОДПІ № 59/232/34893747 від 28.02.2011 року «Про неможливість проведення перевірки контрагент ТОВ «Імпакт-ново» з питань підтвердження отриманих відомостей від платника податків (іншої особи) ТОВ «Волєо-трейд» та актом Новомосковської ОДПІ № 112/152/34893747 від 27.01.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Імпакт-ново» за листопад-грудень 2010 року».

У вищевказаних актах податкова інспекція дійшла висновків, що в силу відсутності у ТОВ «Імпакт-ново» технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, операції з придбання товарів (робіт/послуг), - діяльність ТОВ «Імпакт-ново» спрямована на надання податкової вигоди для третіх осіб, шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок операцій, що не мають реального товарного характеру.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в акті перевірки висновки про нікчемність всіх укладених TOB «Волєо-трейд» правочинів ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, враховуючи наступне.

Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність в акті перевірки посилань на докази про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів ТОВ «Імпакт-ново» та «Волєо-трейд», ТОВ «Пека», ТОВ «Оптімакс-трейд», предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених TOB «Волєо-трейд» грошових коштів.

Вирішуючи питання про правомірність висновку відповідача суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Податковим органом зроблений висновок, що TOB «Імпакт-ново» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Податковий орган встановив, що оскільки актом перевірки TOB «Імпакт-ново» не підтверджено наявність поставок товарів до покупців, то можна зробити висновок, що TOB «Волєо-трейд» не придбавало та, в свою чергу, не продавало сільськогосподарську продукцію, тобто в подальшому укладені угоди TOB «Волєо-трейд» по реалізації сільськогосподарської продукції, придбаної у TOB ТОВ «Імпакт-ново» є нікчемними в силу закону.

У своїх висновках податковий орган вважає, що постачальник TOB «Волєо-трейд» фактично не здійснював господарської діяльності, а лише документував операції із товаром, на які не мав права власності.

У зв'язку із тим, що податковий орган вважає нікчемним правочин, укладений TOB «Імпакт-ново» із TOB «Волєо-трейд» про поставку сільськогосподарської продукції, відповідно і всі подальші правочини із участю цього товару також, на думку податкового органу, є нікчемними.

При цьому, актом перевірки № 1114/23-1/37281340 від 16.03.2011 року не встановлено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло TOB «Волєо-трейд» права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на суперечливості висновку податкового органу про нікчемність договору поставки від 01.11.2010 № 01/11 приписам пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, відповідно до вказаних норм закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналізуючи приписи вказаної норми, суд першої інстанції вірно зазначив, що пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» законодавець регламентував правовідносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями, які фактично відбулись, а отже є реальними.

Таким чином, вказуючи в акті перевірки пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган фактично визнає реальність господарських операцій за договором поставки від 01.11.2010 № 01/11.

Позиція щодо безтоварності угоди про поставку сільськогосподарської продукції TOB «Волєо-трейд» спростовується дослідженими договором про поставку товару, видатковими накладними, банківськими виписками із рахунків про проведення оплати за поставлений товар, актами виконаних робіт по зберіганню соняшника ТОВ «Березівський елеватор», картками аналізу зерна. Тобто дані документи підтверджують фактичне переміщення (транспортування) та зберігання товару.

Відповідачем взагалі не наведено доказів, яким чином в ланцюгу підтверджено факт не придбання товару самим TOB «Імпакт-ново». Не зазначено чим саме підтверджено, що TOB «Імпакт-ново» не придбало товар у виробника або іншого підприємства та не отримувало його для подальшої передачі. Також, податковий орган взагалі не навів доказів, яким чином в ланцюгу підтверджено факт не придбання товару ТОВ «Оптімакс-трейд» та ТОВ «Пека».

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що, визнаючи правочини з придбання та продажу товарів платників податків нікчемними та досліджуючи подальше проходження цих товарів, податковий орган не аргументував висновок щодо безпідставного формування кредиту TOB «Волєо-трейд» відповідними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому продавець товарів -ТОВ «Імпакт-ново» - склав та належним чином оформив податкові накладні, а придбаний товар призначався для використання у господарській діяльності TOB «Волєо-трейд», проведені операції були підтверджені відповідними бухгалтерськими та податковими документами.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право TOB «Волєо-трейд» на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Суд вірно виходив з того, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Також, податковим органом не було встановлено ділову мету правовідносин TOB «Волєо-трейд» з контрагентами та чи відноситься вартість придбаного товару до складу валових витрат виробництва, не надано оцінку фактам, що операції з придбання товарів мали реальний характер, доказів того, що дані, наведені в документах продажу, не відповідають дійсності та операції поставки не проводилися.

Право на включення сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до положень пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Термін «валові витрати виробництва» визначено в пп.5.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зобов'язання за договорами між TOB «Волєо-трейд» та його контрагентами виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, як не підтверджені належними та допустимими доказами, твердження податкового органу щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості TOB «Імпакт-ново» або TOB «Волєо-трейд» на ухилення від сплати податків і нікчемності угод, укладених TOB «Волєо-трейд» з вказаним підприємством.

Отже висновок суду про те, що позивач сформував податкові зобов'язання з дотриманням пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а податковий кредит - з урахуванням положень пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту) є вірним.

Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вирішив, що ТOB «Волєо-трейд» сплатило ціну товару, зокрема суму податку на додану вартість, отримало податкові накладні від підприємства, що значилося в Єдиному реєстрі підприємств та платників податку на додану вартість. Так, на момент укладання та виконання угод ТОВ «Імпакт-ново» і ТОВ «Техкомплектресурс» знаходилися в ЄДРПОУ та були платниками податку на додану вартість. В подальшому позивачем було реалізовано сільськогосподарську продукцію контрагентами -ТОВ «Пека» та ТОВ «Оптімакс-трейд», здійснено від імені ТОВ «Опімекс-трейд» продаж продукції ТОВ «Пека», отримано кошти та сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Акт перевірки № 1114/23-1/37281340 від 16.03.2011 року не містить жодних доказів наявності між TOB «Волєо-трейд» та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Крім того, в акті перевірки встановлено факт виконання TOB «Волєо-трейд» зобов'язань по оплаті вартості товарів за зазначеним вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Податковий орган в акті підтвердив, що безготівкові кошти були списані з рахунків TOB «Волєо-трейд», тобто вибули з його власності. Доказів, що ці кошти до TOB «Волєо-трейд» повернулися - в акті перевірки не наведено, як і наявності у TOB «Волєо-трейд» та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання TOB «Волєо-трейд» (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб).

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність або відсутність у TOB «Імпакт-ново» або його контрагентів складських приміщень при здійсненні посередницької діяльності взагалі на має ніякого відношення до дійсності правочину.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси №0000452301 від 01.04.2011 року.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Таким чином апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов