Ухвала суду № 29676269, 06.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 р.Справа № 2а-12161/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012р. по справі № 2а-12161/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехком"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

01.11.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оргтехком" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 25.04.2012 року № 0004212305 та № 0004222305.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 24.12.2012 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того,що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, визначено суму зобов'язання з податку на прибуток, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи..

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 02.04.2012 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Оргтехком" з питань перевірки відомостей взаємовідносин із платником податків ТОВ "Промтехноотп" за жовтень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 771/2201/24336012 від 02.04.2012 року, яким встановлені порушення ТОВ "Оргтехком": п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; п.п. 2.15, 2.16 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704; п.п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за 4 квартал 2011 року у сумі 6844 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, чим завищено податковий кредит, та як слідство, занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, на 5951 грн. за жовтень 2011 року.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.04.2012 року № 0004212305, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8926,5 грн., з яких 5951 грн. - за основним платежем, 2975,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0004222305, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6844 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, визначено суму зобов'язання з податку на прибуток, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Оргтехком" та ТОВ "Промтехноотп" укладено договір купівлі - продажу № 1034 від 01 жовтня 2011 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: електрообладнання та господарські товарі, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити ці товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору.

У виконання умов договору ТОВ "Оргтехком" отримав у ТОВ "Промтехноотп" відповідно до видаткової накладної муфти СС-100 у кількості 43 штуки на загальну суму 35707,2 грн., в тому числі ПДВ 5951,2 грн.

Також, матеріалами справи підтверджено фактичне транспортування придбаного товару, а саме із товарно-транспортної накладної від 17.10.2011 року, вбачається, що транспортування здійснювалось транспортним засобом ГАЗ-33021 35043 ХА, що належить на праві власності ТОВ "Оргтехком" згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Умовами договору № 1034 від 01 жовтня 2011 року передбачено самовивіз придбаного товару, транспортування здійснювалось на адресу м. Харків, вул. Матросова, 9, у приміщення, що на праві колективної власності належать ТОВ "Оргтехком".

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковій формі, що підтверджується відповідною банківською випискою; також 17.10.2011 року ТОВ "Промтехноотп" виписано рахунок-фактуру № 1001.

За наслідками проведеної господарської операції ТОВ "Оргтехком" отримана відповідна податкова накладна № 415 від 17.10.2011 року, форма якої цілком відповідає вимогам законодавства, та внесена ТОВ "Оргтехком" до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2011 року.

Також, матеріалами справи підтверджено використання отриманого за договором товару у власній господарській діяльності позивачем.

Так, між ТОВ "Оргтехком" та АК Харківобленерго укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №2/28/02 від 28.02.2011 року, відповідно до специфікації якого реалізовано муфти СС-100.

Реальність здійснення даної операції підтверджена наданими первинними документами.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкового кредиту на основі сум податку, сплачених у ході таких господарських операцій, не встановлено.

Стосовно визначення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.п. 138.1.1 п.138. 1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, законодавчо визначена залежність права платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду від пов'язаності із виробничою діяльністю та підтвердження відповідними документальними доказами.

Судовим розглядом встановлено, що господарські операції між ТОВ "Оргтехком" та ТОВ "Промтехноотп" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Колегія суддів зазначає, що наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", згідно з пп. 4, 5, 6 розділу І якого акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Отже, дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.

Однак, зі змісту акту перевірки ТОВ "Оргтехком" вбачається, що при її проведенні посадовою особою ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ретельно вивчено лише акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промтехноотп", а первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю.

Крім того, колегія суддів відмічає, що жодного порушення податкового законодавства безпосередньо ТОВ "Оргтехком" згідно акту №771/2201/24336012 від 02.04.2012 року фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова встановлено не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за перевіряємий період на підставі належних первинних документів та зобов'язання з податку на прибуток.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 25.04.2012 року № 0004212305 та № 0004222305 обставинам справи, прийняття на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, та як наслідок необхідність їх скасування.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012р. по справі № 2а-12161/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.