Рішення № 29674710, 26.02.2013, Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 0112/5535/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р.

Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді Романової Л.В.

при секретарі Осинській Ю.П.

за участю представника відповідачаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноперекопськ АРК цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

24.12.2012 року Кредитна спілка «Аккорд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 24 235 грн. 67 коп. Свої вимоги обґрунтували тим, що між Кредитною спілкою та її членом ОСОБА_2 13 березня 2008 року укладений кредитний договір відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 6 600 грн. на умовах строковості та платності. Проте всупереч вимогам договору та закону, відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором не виконала. Станом на грудень 2012 року сума заборгованості за кредитним договором становить 18007 грн. 93 коп., в т.ч. заборгованість за тілом кредиту 4907-87 грн., за процентами 8192-19 грн., пеня 4907-87 грн. З урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми відповідачка відповідно до вимог закону повинна нести відповідальність за невиконання грошових зобовязань. За розрахунком вказана сума складає 6 227-74 грн. Останній платіж відповідачкою здійснений 13.09.2008 р. На даний час відносно позивача порушена процедура банкрутства. Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 24 235 грн. 67 коп. та судовий збір.

В ході розгляду справи представник позивача зменшив розмір позовних вимог за кредитним договором та просить стягнути суму 19102 грн. 39 коп., в т.ч. заборгованість за тілом кредиту 4907-87 грн., за процентами 8192-19 грн., пеню 4907-87 грн., інфляційну складову боргу 1094-46 грн. (а.с.69).

У судове засідання представник позивача не з'явився, за письмовою заявою уточнені позовні підтримує, просить задовольнити.

В судовому засіданні відповідачка та її представник позовні вимоги не визнали повністю. Відповідачка пояснила, що у липні 2011 р. зверталась до позивача із заявою, в якій визнавала наявність заборгованості з отриманого кредиту та просила знизити розмір додаткових нарахувань.

Представник відповідачки вважає, що оскільки після останнього платежу відповідачки 13.09.2008 р. сплив строк позовної давності три роки - до основної вимоги, позовна давність спливла і до додаткових вимог фінансової установи (стягнення відсотків, неустойки, 3 % річних, індексу інфляції тощо). Крім того, до вимог щодо стягнення неустойки передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

Суд, вислухавши відповідачку та її представника, перевіривши письмові докази, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що відповідач, як член Кредитної спілки «Аккорд» 13.03.2008 року уклала кредитний договір, за яким отримала кредит у розмірі 6 600 грн. зі сплатою 0,12% річних на умовах своєчасного погашення (п.4.1 договору) на соціальні потреби. Пунктом 4.3. вказаного договору передбачено обов'язок позичальника сплачувати щомісяця нараховані проценти та частину кредиту в терміни та розмірах, не менше ніж вказано в рекомендованому графіку платежів, в якому зазначено про дату останнього платежу -13 березня 2009 року (а.с.10). Отже, строком дії договору є час, обумовлений в договорі 13.03.2009 р., протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки до повного його виконання сторонами. Факт отримання кредиту відповідачкою не оспорюється.

Пунктом 5.1 договору передбачено право кредитної спілки, в разі порушення строків сплати кредиту, нараховувати пеню на прострочену суму кредиту в розмірі - 0,5% від суми заборгованості, за кожний день такого прострочення.

Всупереч умовам договору та вимогам закону відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором не виконала. Останній платіж відповідачкою здійснений 13.09.2008 р. Сума заборгованості за кредитним договором на час звернення до суду за уточненими вимогами становить 19102 грн. 39 коп., в т.ч. заборгованість за тілом кредиту 4907-87 грн., за процентами 8192-19 грн., пеня 4907-87 грн., інфляційна складова боргу 1094-46 грн. (а.с.69).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

Позасудовий порядок вирішення спору між сторонами був запропонований відповідачці 16.06.2010 р. без пені., але був залишений без уваги з боку відповідачки.

Відповідно до ст. 1069 ч.2 ЦК України, права та обовязки сторін, повязані з кредитуванням, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

За встановленими загальними правилами виконання зобов'язань, що передбачено ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 10 листопада 2011 р. N 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначив, що положення Закону України "Про захист прав споживачів" спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. За частиною першою статті 11 вказаного Закону між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Як встановлено судом, відповідачкою порушені вимоги договору та закону, сума кредиту з нарахованими відсотками не погашається до теперішнього часу, що є односторонньою відмовою від виконання грошових зобов'язань.

При цьому відповідачка та її представник просять застосувати наслідки пропуску позовної давності та відмовити у позові з цих підстав.

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, за правилами ст. 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Судом встановлено, що відповідачка зверталась у липні 2011 р. до позивача із заявою, в якій визнавала наявність заборгованості з отриманого кредиту та просила знизити розмір додаткових нарахувань (а.с.82). Позов по суду подано 24.12.2012 р.

Отже перебіг позовної давності (три роки) було перервано особистою заявою відповідачки про визнання нею свого боргу, тому позовна давність перервалася 12.07.2011 р., з дня отримання позивачем заяви відповідачки.

За правилами ст. 258 ЦК для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема - в один рік позовна давність застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Оскільки з 12.07.2011 р. до 24.12.2012 р. один рік позовної давності, що застосовується до вимог про стягнення неустойки сплив, в цій частині відповідно до положень ст.267 ЦК заяву відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності суд вважає обгрунтованою.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, встановивши, що перебіг строку позовної давності за кредитним договором почався 12 липня 2011 року, позивач звернувся до суду поза межами строку, встановленого ст. 258 ЦК України, клопотання про поновлення позовної давності позивач не заявляв, а відповідачка заявила про застосування позовної давності, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог КС «Аккорд» на підставі ст. 267 ЦК України в частині стягнення пені.

Статею 625 ч.2 ЦК встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми закону інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

За уточненими вимогами позивач виключив три проценти річних від простроченої суми, а суму інфляційного збитку залишив у розмірі 1093-46 грн., без надання розрахунку та індексів споживчих цін (індекс інфляції), обчислених уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики та оприлюднених у періодичних офіційних виданнях ЗМІ України. Розмір суми, вказаний позивачем при подачі позову відповідачем оспорювався, був запропонований свій, але вимоги відповідачка не визнавала.

На вимогу кредитора боржник повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується у періодичних офіційних виданнях.

Сплата основного грошового боргу з урахуванням індексу інфляції це один із видів збитків, які виникли у кредитора за час прострочення виконання боржником грошового зобовязання.

Разом з тим, при вирішенні цивільних справ суд виходить з поданих сторонами доказів за всіма заявленими позовними вимогами. Згідно з принципом змагальності сторін у цивільному судочинстві кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім обставин, які не підлягають доказуванню, що встановлено ст.ст.60, 61 ЦПК України.

Офіційний індекс інфляції , що розраховується Державним комітетом статистики України, який визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, позивач мав підтвердити належними та допустимими доказами, зробити розрахунок за відповідною (спеціальною) формулою для визначення грошового боргу з урахуванням індексу інфляції, але таких доказів позивач суду не надав, в суд для надання особистих пояснень не зявився. Розрахунок відповідачки, наведений в запереченнях суд також не може прийняти до уваги, оскільки він викликає сумнів у правильності, при цьому відповідачка вимоги не визнає повністю, а тому в цій частині суд вважає вимоги такими, що не доведені позивачем.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки суму кредиту у розмірі 4907-87 грн., заборгованість за процентами 8192-19 грн., всього 13100 грн. 06 коп. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, в порядку ст.551 ЦК не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу (п.27 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 р. №5).

Судові витрати - судовий збір в розмірі 242-36 грн., що понесені позивачем при зверненні до суду з позовом, присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», на підставі ст. ст. 257, 258 ч.2 п.1, 264, 267, 509, 525-527, 1054, 1056-1 ЦК України, Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 р. N 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), суд

В И Р І Ш И В:

Позов Кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Кредитної спілки «Аккорд», місце знаходження м. Київ, вул. В.Ярмоли, 38 корп. 75А, код ЄДРПОУ 22871103, суму заборгованості у розмірі 13100 грн. 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Кредитної спілки «Аккорд», місце знаходження м. Київ, вул. В.Ярмоли, 38 корп. 75А, код ЄДРПОУ 22871103, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 131 грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частин вимог Кредитної спілки «Аккорд» відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красноперекопський міськрайонний суд в 10-денний строк з дня проголошення.

Суддя:

ОСОБА_3