Рішення № 29672599, 01.03.2013, Карлівський районний суд Полтавської області

Справа №531/201/13 р.

Провадження №2/531/151/13 р.

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2013 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Попова М.С.

за участю секретаря Шаршонь Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про визнання договору недійсним та стягнення коштів в звязку з тим, що 29.10.2011 року між позивачем та ТОВ «Автомоноліт», правонаступником якого, відповідно до угоди про заміну сторони в договорі від 29.10.2011 року №000120 від 25.04.2012 року, є ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», укладено договорі №000120, відповідно до якого відповідач зобовязався надати послуги, спрямовані на придбання транспортного засобу через «Систему АвтоФінанс», яка включає в себе формування «Корпорації Учасників Системи», тобто обєднання клієнтів (фізичних та юридичних осіб) з метою придбання товару в групі, в тому числі сформувати корпорацію «Учасників Системи», організовувати та проводити розподіли фінансових ресурсів, здійснювати оплату товару на користь «Учасника Системи». Згідно додатку №1 до вказаного договору, позивач став учасником системи по придбанню транспортного засобу сільськогосподарської техніки вартістю 175000,00 грн. При укладенні договору, працівники відповідача запевняли, що по своїй суті договір є кредитним, та те, що позивачу для купівлі сільськогосподарської техніки надаються кошти в розмірі 175000,00 грн. під 7% річних строком на 120 місяців при умові оплати авансу в 20000,00 грн. Будучи введеним в оману щодо істотних умов договору, позивач сплатив 29.10.2011 року 20000,00 грн., в якості реєстраційного внеску, та в подальшому кожного місяця по 2500,00 грн. до жовтня 2012 року, тобто всього 45000,00 грн. Позивач вважає, що договір, укладений між ним та ТОВ «Автомоноліт» 29.10.2011 року №000120, правонаступником по якому є ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», суперечить нормам права і порушує його права та інтереси, є недійсним оскільки: в порушення вимог ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відповідач не має відповідної ліцензії на надання фінансових послуг; а також, оскільки відповідач без залучення власних коштів формував «Корпорацію Учасників Системи», за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, тобто договір є таким, що вводить в оману споживача та таким, що використовує пірамідальні схеми, тобто договір укладений з порушенням норм ЗУ «Про захист прав споживачів». В звязку з викладеним, позивач просить визнати вказаний договір, за яким правонаступником є ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», не дійсним та стягнути з відповідача кошти в сумі 45000,00 грн.

Позивач в судове засідання не зявився. Від його представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься відповідне повідомлення. Жодних заяв чи клопотань до суду від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Згідно копії листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №5227/16-12 від 19.11.2012 року, інформацію про ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» внесено до Переліку юридичних осіб, які мають право надавати Фінансові послуги та перебувають на обліку в Нацкомфінпослуг, як таке, що може надавати фінансову послугу з фінансового лізингу (розпорядження Нацкомфінпослуг від 11.09.2012 року №1217), але ліцензій на надання фінансових послуг Товариство не отримувало (а.с 15).

Судом встановлено, що 29.10.2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Автомоноліт», правонаступником якого, відповідно до угоди про заміну сторони в договорі від 29.10.2011 року №000120 від 25.04.2012 року, є ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», укладено договір №000120 (а.с. 6, 11) про надання послуг, предметом якого є надання позивачеві послуг, спрямованих на придбання, згідно додатку №1 до вказаного договору, транспортного засобу сільськогосподарської техніки, через «Систему АвтоФінанс», організовану відповідачем, базуючись на принципі взаємодопомоги учасників «Системи АвтоФінанс».

Відповідно до п. 2.1 цього договору ТОВ «Автомоноліт», правонаступником якого є ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», зобовязується надати учаснику «Системи АвтоФінанс» наступні послуги: сформувати корпорацію Учасників Системи, організувати та проводити Розподільчі фінансові ресурси Корпорації, щодо надання Учаснику Системи права на купівлю товару; здійснити оплату товару на користь Учасника Системи, чи надати відповідну суму в позику, для придбання товару самим Учасником Системи; інші послуги, зазначені в умовах діяльності «Системи АвтоФінанс».

Пунктом 3 договору передбачені обовязки учасника «Системи АвтоФінанс», а саме: сплата реєстраційного платежу у розмірі, відповідно до додатку №1 до цього договору; асигнаційного платежу у розмірі, відповідно до додатку №1 до цього договору (а.с. 7); щомісячна сплата чистих платежів, за рахунок яких товариство здійснює оплату товару, та щомісячна сплата адміністративних витрат; дотримання умов діяльності «Системи АвтоФінанс», отримання товару та підписання додатку №3 та інше.

Умовами діяльності «Системи АвтоФінанс», яка є додатком №2 до вказаного договору (а.с. 8-9), а саме ст. 4 передбачений порядок проведення розподілу фінансових ресурсів корпорації, за змістом яких вбачається, що рішення про передачу позивачу товару залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведеного розподілу та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем.

Встановивши зазначене, суд приходить до висновку про те, що діяльність ТОВ «Автомоноліт» та його правонаступником ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» вводить споживача в оману, оскільки «Система АвтоФінанс» формується виключно на коштах учасників «Системи АвтоФінанс», без залучення коштів Товариства. Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками «Системи АвтоФінанс», в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам «Системи АвтоФінанс», тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому

учаснику програми. При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками «Системи АвтоФінанс».

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, встановивши, що оспорюваний ОСОБА_1 договір є нікчемним, внаслідок того, що його недійсність передбачена законом, суд вважає за необхідне лише обмежитись констатацією цього факту, тобто в частині позовних вимог щодо визнання договору №000120, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Автомоноліт», правонаступником якого є ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», 29.10.2011 року, необхідно відмовити.

Оскільки, за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, то суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», як правонаступника ТОВ «Автомоноліт», на користь позивача 45000,00 грн. сплачених за спірним договором.

Судові витрати, згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, стягнути з відповідача в розмірі 450,00 грн.

Згідно викладеного, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. ст. 215, 216 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 208-209, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про визнання договору недійсним та стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс», 01133, м. Київ, вул. Щорса, б. 31, код ЄДРПОУ 38104479, р/р №26002368191 в АТ «ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805 м. Київ, як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоноліт», на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: вул. Першотравнева, б. 51, м. Карлівка, Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, кошти в сумі 45000 (сорок пять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс», 01133, м. Київ, вул. Щорса, б. 31, код ЄДРПОУ 38104479, р/р №26002368191 в АТ «ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805 м. Київ, судові витрати по сплаті судового збору в дохід держави в розмірі 450 (чотириста пятдесят) гривень 00 копійок на розрахунковий рахунок р/р №31216206700146, МФО - 831019, одержувач УДКСУ у Карлівському районі, код одержувача 37997400, банк одержувача ГУ ДКСУ у Полтавській області.

Копію заочного рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» рекомендованим листом із повідомленням в пятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Карлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя