Рішення № 29670278, 27.02.2013, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 0810/5613/2012

№/п2/317/243/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 20» лютого 2013 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді - Яркіної С.В.,

при секретарі - Бєлоусовій Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ТФК Актив» про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином згідно ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Запорізького районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного підприємства «ТФК Актив» про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином згідно зі ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», в якому зазначив, що у серпня 2012 року йому знадобилися грошові кошти для придбання транспортного засобу. У засобах масової інформації позивач знайшов рекламне оголошення ПП «ТФК Актив», в якому йшлося про швидке отримання грошей під низький відсоток з мінімальним пакетом документів. Після телефонної розмови з регіональним відділенням компанії, його запросили до офісу та попередили про необхідність мати при собі паспорт та ідентифікаційний код для оформлення документів та отримання необхідної суми грошей у розмірі 400 00 грн. Під час розмови з консультантом, йому було пояснено, що він може отримати грошову позику від 10 до 500 тис грн. і приблизно від 0 до 10% річних. Суму, яку він може отримати, буде встановлено керівництвом компанії після перевірки його даних службою безпеки. Позивач повинен був внести перший внесок, який є гарантією його платоспроможності перед фірмою, і чим більше буде перший внесок позивача, тим меншою буде його річна ставка по кредиту. Консультант ПП «ТФК Актив» до оплати першого внеску з договором ознайомитися не давав, при цьому пояснив, що робота з договором буде проводитися під час його підписання, тобто в тому випадку, якщо керівництво надасть йому право на отримання кредиту, а також після оплати їм першого внеску.

09 серпня 2012 року між позивачем ОСОБА_1 та ПП «ТФК Актив» було укладено угоди №203063 та №203065. На рахунок відповідача позивачем було оплачено суму першого внеску у розмірі по 10 000 грн. згідно кожного договору. Але, як виявилося суму яку він сплатив у розмірі 20 000 грн., не є першим внеском згідно договору, а була так званим платежем, який сплачується під час підписання договору для покриття витрат відповідача у звязку з укладенням договору, але під час укладання договору відповідач не повідомляв про необхідність сплати таких витрат.

В обумовлений термін гроші на рахунок позивача не були перераховані, при його зверненні до офісу ПП «ТФК Актив» в м.Запоріжжя, йому повідомили, щоб він чекав перерахунку грошей. Причини виникнення такої ситуації консультант назвати не зміг, також пояснив, що працівники регіональних відділень відповідальності за своєчасну видачу грошових коштів не несуть, а лише надають консультації, загальну інформацію та формулюють угоди у чіткій відповідності до вказівок їх керівництва. У разі виникнення будь-яких запитань після укладення договору, треба телефонувати до головного офісу в м.Ужгород Закарпатської області , так як це є основний консультаційний пункт, і тільки вони вирішують всі питання з клієнтами, які уклали угоди на отримання позики. Коли позивач зателефонував до головного офісу йому повідомили, що підписаний ним договір передбачає, що він зобовязаний сплачувати щомісячні платежі незалежно від того, коли йому видадуть позику, а також чітко вказали на те, що необхідно було уважно читати договір, який він підписав.

Оплативши щомісячний платіж у розмірі, позивач знову не отримав позику. ОСОБА_1 знову прийшов до працівника ПП «ТФК Актив» з вимогою видачі йому позики, або повернення сплаченим ним грошей, на що йому повідомили, що згідно з договором, позику отримує той клієнт, який здійснить найбільшу кількість щомісячних платежів, так як це роблять інші клієнти, які сплачують одноразово на рахунки клієнтів великі суми грошей внаслідок чого отримують позику. У звязку з викладеним, гроші в поточному місяці він не отримав, так як для отримання позики необхідно було оплатити 15 місячних платежів, і тільки тоді він гарантовано отримав би позику. Також працівники ПП «ТФК Актив» відмовляли його від розірвання договору, переконуючи в невигідності для нього такої дії, а також повідомили, що в такому випадку, сплачені ним внески повернуті не будуть, та позики він не отримає.

Позивач вважає, що вищевказана угода була укладена під впливом обману та застосуванням нечесної підприємницької практики і є нікчемною, тому і звернувся до суду з позовною заявою.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на його задоволені.

Представник відповідача у судові засідання, призначені на 25.12.2012 року, 29.01.2013 року та 20.02.2013 року не зявився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, заяву про розгляд справи без його участі суду не надав.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з постановленням заочного рішення з наступних підстав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 09 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ПП «ТФК Актив» укладено договір №203063, предметом якої є надання Компанією, яка діє від свого імені в інтересах і за рахунок Клієнта, системи послуг, спрямованих на придбання Клієнтом товару, зазначеного в додатку №1 до цього договору на умовах, визначених у додатку №2 до договору (а.с.8-9, 10-14).

Відповідно до додатку №1 до кредитного договору № 203063 від 09.08.2012 року, товаром є транспортний засіб вартістю 200 000,00 грн. (а.с.10).

09.08.2012 року ОСОБА_1 сплатив гарантійний платіж у розмірі 20 200 грн., що підтверджується квитанціями. (а.с.16).

10.09.2012 року ОСОБА_1 сплатив гарантійний платіж у розмірі 3 333,32 грн., що підтверджується квитанціями. (а.с.15).

Згідно із ст.2 Договору №203063, зобовязання відповідача зводяться до організації та створення умов для придбання товарів учасниками системи, здійснення адміністративних процедур.

Разом з тим, відповідно до ст.3 Договору клієнт зобов'язується дотримуватись умов діяльності умов, одноразово сплатити внесок на оформлення всіх необхідних документів за проведення заходів, пов'язаних з виконанням умов договору, проведенням видачі коштів, придбання товару клієнтом та оформлення відповідної документації, регулярно сплачувати загальний щомісячний платіж згідно з умовами, зазначених в додатку № 1 до даного договору, виконувати інші зобов'язання.

З аналізу цих статей вбачається, що позивачу встановлені жорсткі обов'язки як споживача, в той час надання послуги ПП «ТФК «Актив» обумовлене лише його власним розсудом.

Відповідно до п. 8.2 додатку №2 до угоди, при розірванні договору компанія не відшкодовує клієнту сплачені ним гарантійний платіж, внесок, три чистих внески та адміністративні витрати ні за яких умов.

Таким чином, суд вважає, що ПП «ТФК «Актив» отримало можливість не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Відповідно до ч.ч. 5, 6, 8 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг. Забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Як вбачається із статті 4 додатку № 2 до договору № 203063 від 09 серпня 2011 року видача коштів проводиться один раз на місяць, але не пізніше 25 числа, процес отримання позики проводиться на підставі поданих заяв, яка надсилається не пізніше трьох днів до проведення видачі. Клієнт, який не надіслав заяву, або надіслав, але із запізненням, або не вірно оформлені заяви не розглядатимуться. В процесі отримання позики перевага надається клієнту, який оформив заяву з найбільшою сумою внеску.

Відповідач ПП ТФК Актив створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання кредитних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів, зазначена підприємницька практика є такою, що вводить в оману, оскільки під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Таким чином, відповідач, керуючись додатком № 2 до договору, формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи. Право на купівлю товару отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків. Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи.

У звязку з чим, відповідно до ч. 6 ст. 19 вищезазначеного закону угода, вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсною.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 229 гривень 40 копійок.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства ТФКАктив про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином, задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства ТФКАктив, ідентифікаційний номер 37692496, юридична адреса: пл. Кирила та Мефодія, 1, кв. 74, м. Ужгород, Закарпатська область, індекс 88000, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошові кошти сплачені відповідно до угоди № 203063 від 09.08.2012 року у розмірі 11 666 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 66 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства ТФКАктив, ідентифікаційний номер 37692496, юридична адреса: пл. Кирила та Мефодія, 1, кв. 74, м. Ужгород, Закарпатська область, індекс 88000, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошові кошти сплачені відповідно до угоди № 203065 від 09.08.2012 року у розмірі 11 666 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 66 копійок.

Стягнути із приватного підприємства ТФКАктив, ідентифікаційний номер 37692496 юридична адреса: пл. Кирила та Мефодія, 1, кв. 74, м. Ужгород, Закарпатська область, індекс 88000 судовий збір в дохід держави в сумі 229,40 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя С.В. Яркіна