Постанова № 29668087, 19.02.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/293/13-а

19 лютого 2013 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Приходько, при секретарі судового засідання Чередняка В.В.,

за участю:

представника позивача - Матвійчук В.О.,

представника відповідача - Троянчука Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Машкомплект Плюс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: в с т а н о в и в:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Машкомплект Плюс" з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 19.11.2012 року №0005262342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 7881,25 грн., з яких: 6305,00 грн. - за основним платежем, 1576,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено податковим органом на підставі акта перевірки від 12.11.2012 року №588/22-200/36598055;

від 19.11.2012 року №0005272342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" у сумі 7506,25 грн., з яких: 6005,00 грн. - за основним платежем, 1501,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено податковим органом на підставі акта перевірки від 12.11.2012 року №588/22-200/36598055.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати по безтоварним операціям з контрагентами в результаті чого занижено податок на прибуток а також віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів по таких операціям, до податкового кредиту в резултаті чого завищено податковий кредит по безтоварним операціям з контрагентами, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся. На думку посадових осіб податкового органу, правочини по придбанню товарно-матеріальних цінностей, вчинені позивачем з контрагентами, не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Підставами для таких висновків податкового органу були акти перевірок податковими органами контрагентів позивача, за результатами яких зроблені висновки про неможливість здійснення господарських операцій з поставки товару від контрагентів-покупців, оскільки контрагенти відсутні за адресою своєї реєстрації, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі відсутність управлінського та технічного персоналу, що свідчить, що правочини вчинені без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, укладені правочини позивача з контрагентами, на думку податкового органу, є нікчемними, оскільки не спрямовані на настання реальних наслідків, а формування операційних витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з придбання товарів мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які було надано посадовим особам органу державної податкової служби під час перевірки, належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, тому податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені правильно. На підставі викладеного позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство "Машкомплект Плюс" є юридичною особою, що зареєстрована 12.08.2009 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради Рівненської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби з 13.08.2009 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 31.08.2009 року.

Основними видами діяльності позивача є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

У листопаді 2012 року на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 30.10.2012 року №864, посадовими особами податкової служби було проведено виїзну позапланову перевірку Приватного підприємства "Машкомплект плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Реалтранс груп» за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року та Приватним підприємством «Снаб-Трейд» за липень 2012 року (акт перевірки №588/22-200/36598055 від 12.11.2012 року).

За результатами перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку, що в порушення:

пункту 44.1 статті 44 розділу І, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI Приватним підприємством "Машкомплект плюс" до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, віднесено витрати по безтоварним операціям на загальну суму 30024,00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2012 року на суму 4083,00 грн. та за ІІІ квартал 2012 року на суму 25941,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6305,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2012 року на суму 857,00 грн. та за ІІІ квартал 2012 року на суму 5448,00 грн.

пункту 44.1 статті 44 розділу І, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI Приватним підприємством "Машкомплект плюс" завищено податковий кредит по безтоварним операціям на загальну суму податку на додану вартість 6005,00 грн., у тому числі: за квітень 2012 року - 817,00 грн. та липень 2012 року - 5188,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 6005,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року - 817,00 грн. та липень 2012 року - 5188,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на припущенні, що правочини, укладені, між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Реалтранс груп» та Приватним підприємством «Снаб-Трейд», є нікчемними, здійснені без мети настання реальних наслідків.

Такий висновок посадових осіб податкового органу базується на результатах перевірок, відображених у акті від 27.09.2012 року №429/15-314/36458749 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Снаб-Трейд» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2012 року, відповідно до якого встановлено, що Приватне підприємство «Снаб-Трейд» не знаходиться за місцем реєстрації, провести зустрічну звірку неможливо і за місцезнаходженням (фактичним місцем ведення діяльності чи здійснення управління і обліку). Крім того в акті зазначено, що у підприємства відсутні виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, керівні особи та працюючий персонал відсутні за місцем реєстрації підприємства, господарська діяльність Приватного підприємства «Снаб-Трейд» не містить у суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, а тому на думку податкового органу не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки і як наслідок неможливе реальне здійснення Приватним підприємством «Снаб-Трейд» операцій по ланцюгу постачання; у акті від 05.07.2012 року №227/22-2/37903438 Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалтранс груп» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами за період з 01.02.2012 по 30.04.2012 рік, відповідно до якого встановлено неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності у зв'язку із відсутності управлінського або технічно персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність дозволів,ліцензій, необхідних для здійснення відповідного виду діяльності, а тому на думку податкового органу договори Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалтранс груп» з постачальниками є недійсними.

За результатами перевірки позивача, Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 19.11.2012 року №0005262342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 7881,25 грн., з яких: 6305,00 грн. - за основним платежем, 1576,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 19.11.2012 року №0005272342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" у сумі 7506,25 грн., з яких: 6005,00 грн. - за основним платежем, 1501,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З приводу господарських операцій з придбання товарів у Приватного підприємства «Снаб-Трейд» судом встановлено наступне.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Приватне підприємство «Снаб-Трейд» є юридичною особою, що зареєстрована 28.07.2009 року Харківським управлінням державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради, як платник податків перебуває на обліку в Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова з 29.07.2009 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 31.08.2009 року.

В липні 2012 року позивач уклав з Приватним підприємством «Снаб-Трейд» договір купівлі продажу від 01.07.2012 року №8 на поставку товару, відповідно до якого продавець взяв на себе зобов'язання щодо передачі покупцю партії товару, а покупець прийняти та оплатити товар.

Відповідно до даного договору за період з 04.07.2012 по 13.07.2012 року позивач придбавав у Приватного підприємства «Снаб-Трейд» товар, а саме: Р/к гідроциліндра висунення стріли КС-3575, Р/к ГЦ підйому стріли КС-3575, Р/к ГЦ виносної опори КС-3575, Р/к ГЦ опори КС-3577, Р/к ГЦ висунення стріли КС-3577, Р/к ГЦ підйому стріли КС-37577, Р/к з'єднання обертаюче КС-3577, РК з'єднання обертаюче КС-3575, Р/к ГЦ опори КС-4562, Р/к виносної опори КС-4562, Р/к гідросподілювач виносних опор КС-4562, гідромотор 310.2.112, гідронасос 303.1.112, насос дозатор НДМ-200-У600 на загальну суму 31129,00 грн., в тому числі ПДВ 5188,16 грн.

Підтвердженням здійснення вказаної господарської операції є видаткові накладні №406 від 04.07.2012 року на суму 29369,00грн., в тому числі ПДВ 4894,83 грн., від 13.07.2012 №1304 на суму 1760,00грн., в тому числі ПДВ 293,33 грн. які підписані представниками покупця та продавця та скріплені відтисками печаток.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника Приватного підприємства «Снаб-Трейд». Згідно з банківськими виписками з особового рахунку та платіжними дорученнями позивача в оплату за поставлений товар Приватне підприємство "Машкомплект Плюс" перерахувало на рахунок Приватного підприємства «Снаб-Трейд» наступні кошти: 09.07.2012 року - 29369,86 грн., 12.07.2012 року - 1760,00 грн., у тому числі й суми податку на додану вартість у складі ціни придбання товару.

Як пояснив позивач, поставка товару здійснювалась контрагентом через компанію по перевозці вантажів «Автолюкс» (в підтвердження надані копії декларації компанії «Автолюкс») а транспортування товарів здійснювалась власними силами позивача легковим автомобілем директора ОСОБА_4

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Приватного підприємства «Снаб-Трейд» податкові накладні №406 від 04.07.2012 року та №1305 від 13.07.2012 року на загальну суму 31129,00 грн., в тому числі ПДВ 5188,16 грн.,

Також, позивачем надані суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, придбаних у Приватного підприємства «Снаб-Трейд» Товариству з обмеженою відповідальністю "Укргазпромбуд" та ДП «Рівненський облавтодор» філія «Рівненська ДЕД»: видаткові та податкові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні. Відповідно до зазначених документів вбачається наступну реалізацію позивачем придбаного товару за ціною більшою за ціну придбання такого товару, що передбачає отримання відповідного прибутку від провадження господарської діяльності.

Згідно з даними акта перевірки від 12.11.2012 року №588/22-200/36598055 витрати на оплату товарів, придбаних у Приватного підприємства «Снаб-Трейд», включені позивачем до складу операційних витрат у відповідному періоді та відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток, а сума податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих Приватним підприємством «Снаб-Трейд», включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди.

З приводу господарських операцій з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтранс Груп" судом встановлено наступне.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю " Реалтранс Груп " є юридичною особою, що зареєстрована 24.10.2011 року Ворошиловським районним виконавчим комітетом, як платник податку на додану вартість з 14.12.2011 року.

В квітні 2012 року позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Реалтранс Груп" договір купівлі - продажу від 01.04.2012 року №12, відповідно до якого продавець взяв на себе зобов'язання щодо передачі покупцю партії товару, а покупець прийняти та оплатити товар.

Відповідно до даного договору за період з 19.04.2012 по 23.04.2012 року позивач придбавав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтранс Груп" товар, а саме: гідронасос 303.1.112, на загальну суму 4900,00 грн., в тому числі ПДВ 816,67 грн.

Підтвердженням здійснення вказаної господарської операції є видаткова накладна №1907 від 19.04.2012 року на суму 4900,00грн., в тому числі ПДВ 816,67 грн., яка підписана представниками покупця та продавця та скріплена відтиском печатки.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтранс Груп". Згідно з банківськими виписками з особового рахунку та платіжними дорученнями позивача в оплату за поставлений товар Приватне підприємство "Машкомплект Плюс" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтранс Груп" наступні кошти: 19.04.2012 року - 4400,00 грн., 23.04.2012 року - 500,00 грн., у тому числі й суми податку на додану вартість у складі ціни придбання товару.

Як пояснив позивач, поставка товару здійснювалась контрагентом через компанію по перевозці вантажів «Автолюкс» (в підтвердження надані копії декларації компанії «Автолюкс») а транспортування товарів здійснювалась власними силами позивача легковим автомобілем директора ОСОБА_4.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтранс Груп" податкову накладну №1910 від 19.04.2012 року на загальну суму 4900,00 грн., в тому числі ПДВ 816,67 грн.,

Також, позивачем надані суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтранс Груп" Товариству з обмеженою відповідальністю "Укргазпромбуд": видаткові та податкові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні. Відповідно до зазначених документів вбачається наступну реалізацію позивачем придбаного товару за ціною більшою за ціну придбання такого товару, що передбачає отримання відповідного прибутку від провадження господарської діяльності.

Згідно з даними акта перевірки від 12.11.2012 року №588/22-200/36598055 витрати на оплату товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтранс Груп", включені позивачем до складу операційних витрат у відповідному періоді та відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток, а сума податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Реалтранс Груп", включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з віднесенням до складу операційних витрат коштів, сплачених контрагентам в оплату за придбані товари та формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни придбаних товарів, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки за висновком податкового органу угоди з придбання товарів є нікчемними, то і формування операційних витрат та податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно абзацу 2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Підпунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, згідно підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані Приватним підприємством «Снаб-Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реалтранс Груп" відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, претензії щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.

При цьому суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти надання позивачу товарів, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару у контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтранс Груп" та Приватного підприємства «Снаб-Трейд», які стали підставою для формування позивачем складу операційних витрат.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів (безтоварність господарської операції) у ході судового розгляду були спростовані. Наданий в судовому засіданні представником відповідача акт від 27.09.2012 року №429/15-314/36458749 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства «Снаб-Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період липень 2012 року не може бути взятий до уваги, оскілки відповідно до зазначеного акту представники податкового органу зробили висновок про відсутність Приватного підприємства «Снаб-Трейд» за місцем його реєстрації і не звернули уваги на його фактичне місцезнаходження, тому як в зазначеному акті відповідач вказує про те, що контрагент звітує перед податковим органом.

Спростовується і твердження податкового органу щодо особи яка мала право вчиняти будь які дії від Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтранс Груп", як її керівник. Як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, керівником контрагента зазначено ОСОБА_5, однак підписи на всіх документах від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтранс Груп" здійснював ОСОБА_6. Однак, в судовому засіданні представник позивача надав довідку з ЄДРПОУ Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтранс Груп", відповідно до якої керівником зазначений саме ОСОБА_6. Крім того, в матеріалах справи наявна довідка ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області від 02.02.2012 року №0202-1 про знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтранс Груп" на обліку, в якій зазначено, що керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалтранс Груп" є ОСОБА_6. Представник відповідача пояснення щодо розбіжностей інформації зазначеної самим же податковим органом пояснити суду не зміг.

Таким чином, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем операційних витрат, та податкового кредиту, та як наслідок заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому, нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавці товару - Товариство з обмеженою відповідальністю «Реалтранс груп» та Приватне підприємство «Снаб-Трейд» мають сплачувати даний податок до бюджету.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Тому, суд зазначає, що Приватне підприємство "Машкомплект Плюс" не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо невідображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконаня контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

На підставі вищевикладеного висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 153,88 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 153,88 грн. підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби:

від 19.11.2012 року №0005262342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 7881,25 грн., з яких: 6305,00 грн. - за основним платежем, 1576,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено податковим органом на підставі акта перевірки від 12.11.2012 року №588/22-200/36598055;

від 19.11.2012 року №0005272342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" у сумі 7506,25 грн., з яких: 6005,00 грн. - за основним платежем, 1501,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено податковим органом на підставі акта перевірки від 12.11.2012 року №588/22-200/36598055.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Приватного підприємства "Машкомплект Плюс" сплачений судовий збір у сумі 153 (сто п'ятдесят три) гривень 88 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 грудня 2012 року.