Постанова № 29666027, 11.11.2010, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2-а-1255/10/2270

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2010 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріБесарабі І.А. за участі:представників позивача Павлунішена С.М., Процанюка Ю.В. представника відповідача Гаврилюка А.В. представника прокуратури Хмельницької області Шкадько В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Т" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень: № 002362301/0/5351 від 14.07.2009 року ; № 0002382301/0/5352 від 14.07.2009 року, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 14 липня 2009 року № 002362301/0/5351, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8511465,0 грн., і від 14 липня 2009 року №0002382301/0/5352, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5499953,0 грн.

На думку позивача, зазначені вище податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки ґрунтуються на зафіксованих в акті перевірки від 03.06.2009 року безпідставних висновках відповідача щодо завищення позивачем валових доходів в 3 кварталі 2008 року на 10693,0 грн. та завищенням валових витрат і, відповідно, податкового кредиту по господарських операціях з придбання товарів, поліграфічної продукції та послуг з мерчандайзингу від ТОВ «Техноспец-сервіс», ТОВ «Стройконтинент», ТОВ «Селенвейс», ТОВ «Славута - Трейд», ТОВ «Юнівест - Сервіс», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Апекс - Гео» і ТОВ «Сістайл», які фактично не здійснювались.

Вважає, що має всі, передбачені законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» первинні документи (накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт), оформлені зазначеними контрагентами, необхідні для формування валових витрат та податкового кредиту відповідних звітних періодів. Вказує, що витрати в сумі 10693,0 грн. на придбання подарунків для працівників товариства не включав до валових витрат, як такі, що не пов'язані з його господарською діяльністю, тому не повинен був враховувати їх при визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та, з підстав, викладених у адміністративному позові, просить скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають податкові повідомлення-рішення від 14 липня 2009 року № 002362301/0/5351 і №0002382301/0/5352 законними, оскільки факти порушення позивачем податкового законодавства встановлені відповідачем під час планової виїзної перевірки та зафіксовані в акті № 36026/23-4/32517700 від 03.06.2009 року.

Вважає, що позивач безпідставно сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ по господарських операціях з придбання товарів, поліграфічної продукції та послуг з мерчандайзингу від ТОВ «Техноспец-сервіс», ТОВ «Стройконтинент», ТОВ «Селенвейс», ТОВ «Славута - Трейд», ТОВ «Юнівест - Сервіс», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Апекс - Гео» і ТОВ «Сістайл», які фактично не здійснювались, мали безтоварних характер, оскільки:

за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності цих контрагентів відповідачем встановлено відсутність відповідних видів діяльності, товарних запасів, основних фондів, необхідної кількості працівників;

вказані контрагенти не відображали в податковій звітності операції з позивачем та припинили свою діяльність;

господарські операції не оформлені належними первинними документами;

відсутні сертифікати якості на товар, акти приймання по якості і кількості відповідно до Інструкцій П-6 і П-7, висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи.

На думку відповідача, договори з вказаними вище контрагентами є нікчемними, оскільки суперечать Статуту позивача та вимогам Цивільного кодексу України.

Заслухавши представників позивача, свідка ОСОБА_7, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з рахуванням наведеного нижче.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Т» 05.06.2003 року зареєстроване виконавчими комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО №832476).

Основними видами діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

В травні 2009 року працівниками ДПІ у м.Хмельницькому проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року, результати якої оформлені актом № 36026/23-4/32517700 від 03.06.2009 року.

На підставі акту перевірки № 36026/23-4/32517700 від 03.06.2009 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14 липня 2009 року № 002362301/0/5351, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8511465,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 4538080,0 грн. в штрафними санкціями в сумі 3973385,0 грн., і від 14 липня 2009 року №0002382301/0/5352, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5499953,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 3666635,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 1833318,0 грн., з позовом про оскарження яких позивач звернувся до суду.

Оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення оскаржені ним в адміністративному порядку та залишені без змін.

Фактичною підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2009 року № 002362301/0/5351, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, слугували викладені в акті перевірки № 36026/23-4/32517700 від 03.06.2009 року висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.39 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податку на прибуток в сумі 4538080,0 грн. у зв'язку з заниженням позивачем валового доходу в 3 кварталі 2008 року на 10693,0 грн. та завищенням валових витрат по господарських операціях з придбання товарів, поліграфічної продукції та послуг з мерчандайзингу від ТОВ «Техноспец-сервіс», ТОВ «Стройконтинент», ТОВ «Селенвейс», ТОВ «Славута - Трейд», ТОВ «Юнівест - Сервіс», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Апекс - Гео» і ТОВ «Сістайл».

Перевіркою встановлено заниження позивачем валового доходу за 3 квартал 2008 року на суму 10693,0 грн. у зв'язку з невірним здійсненням обліку приросту балансової вартості придбаних товарів, а саме при здійсненні обліку приросту (убутку) товарних запасів не було враховано вартість товарів, придбаних позивачем у 3 кварталі 2008 року з метою нагородження працівників товариства за результатами конкурсу «Кращий продавець магазину»

У вересні 2008 року позивач відповідно до накладних та податкових накладних придбав електротовари загальною вартістю без ПДВ в сумі 10692,57 грн., які на підставі наказу №42/1-т від 01.10.2008 року та відомості видачі подарунків переможцям гри «Кращий магазин» від 01.10.2008 року були вручені працівникам позивача.

Придбання цих товарів та їх передача працівникам відображені позивачем в бухгалтерському обліку по рахунку 20 «Виробничі запаси».

В додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року в таблиці «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості у графі «Балансова вартість запасів на кінець звітного періоду» позивач відобразив залишки запасів на суму 7464548,0 грн., в той час як фактичні залишки запасів станом на 01.10.2008 року за даними бухгалтерського обліку позивача (оборотно-сальдова відомість за 3 квартал 2008 року) складали 7475241,0 грн. Зазначене спричинило завищення валових доходів в 3 кварталі 2008 року на 10693,0 грн.

В додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2008 рік в таблиці «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості у графі «Балансова вартість запасів на кінець звітного періоду» позивач відобразив залишки запасів на суму 4007950,0 грн., в той час як залишки запасів станом на 01.01.2009 року за даними перевірки становили 4007950,0 грн. Зазначене призвело до заниження валових доходів в 4 кварталі 2008 року на 10693,0 грн.

За змістом п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

В силу ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність грунтуюється на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за N 751/4044, для цілей бухгалтерського обліку запаси включають зокрема матеріальні цінності, що призначені для адміністративних потреб. Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 9 "Запаси" передбачено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Досліджені судом докази свідчать, що позивач, самостійно зафіксувавши в бухгалтерському обліку операції з придбання та видачі запасів (електротоварів) загальною вартістю без ПДВ 10693,0 грн., не відобразив їх в податковому обліку шляхом обліку приросту (убутку) цих запасів, що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартали 2008 року на суму 2673,0 грн. та завищення в 4 кварталі 2008 року на 2673,0 грн.

Таким чином, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо порушення позивачем п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, суд відхиляє, як необґрунтовані та не підтверджені жодними доказами, доводи позивача щодо не включення ним витрат на придбання електротоварів в сумі 10693,0 грн. до валових витрат в 3 кварталі 2008 року, а відтак і відсутності обов'язку щодо обліку приросту (убутку) цих запасів.

Суд також враховує, що позивач відмовився від оплати послуг з проведення судово-економічної експертизи та, фактично, проведення, призначеної судом за клопотанням позивача, на вирішення якої було поставлене питання щодо обґрунтованості висновків відповідача в частині заниження валового доходу за три квартали 2008 року у сумі 10693 грн. та завищення за 2008 рік в сумі 10693,0 грн. та щодо включення позивачем до валових витрат витрат в сумі 10693,0 грн.

Розмір заниженого позивачем у 3 кварталі 2008 року податку на прибуток у зв»язку з порушенням порядку ведення обліку приросту (убутку) запасів вартістю 10693,0 грн. складає 2673,0 грн.

Розмір штрафних санкцій, правомірно визначених відповідачем на підставі пп.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 10% від суми заниження податкового зобов'язання за 3 квартал 2008 року складає 1069,0 грн., відтак спірне податкове повідомлення-рішення в цій частині є правомірним.

Досліджуючи правомірність висновків відповідача щодо завищення позивачем валових витрат по господарських операціях з придбання товарів, поліграфічної продукції та послуг з мерчандайзингу від ТОВ «Техноспец-сервіс», ТОВ «Стройконтинент», ТОВ «Селенвейс», ТОВ «Славута - Трейд», ТОВ «Юнівест - Сервіс», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Апекс - Гео» і ТОВ «Сістайл», які в значній мірі вплинули на прийняття зазначеного вище повідомлення-рішення від 14 липня 2009 року № 002362301/0/5351, суд встановив наведене.

В період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року позивач включив до валових витрат відповідних звітних періодів вартість продуктів харчування, придбаних від ТОВ «Стройконтинент» вартістю 3031348,0 грн., від ТОВ «Селенвейс» вартістю 46445109,0 грн., від ТОВ «Славута-Трейд» вартістю 793417,55 грн., від ТОВ «Євротехнологія» вартістю 1676250,0 грн., ТОВ «Едельф-Гео» вартістю 1367167,2 грн. та від ТОВ «Апекс-Гео» вартістю 1144508,3 грн.

Суд встановив, що договори поставки №09/27 від 27.09.2007 року з ТОВ «Славута-Трейд», №18 від 29.11.2007 року з ТОВ «Стройконтинент» №31/08-Т від 01.08.2008 року з ТОВ «Євротехнологія», №3/03-Т від 03.03.2008 року з ТОВ «Селенвейс», № 1/12-Т від 01.12.2008 року та №2/03-Т від 02.03.2009 року з ТОВ «Едельф-Гео», №05/1-Т від 05.01.2009 року з ТОВ «Апекс-Гео» є аналогічними за своїм змістом.

Відповідно до умов зазначених договорів постачальник поставляє продовольчі товари, кількість, та вартість яких визначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1.договорів). За змістом п.3.1 договорів доставка товару відбувається за погодженням сторін з обов»язковим зазначенням адреси складу в видаткових накладних. Датою поставки і переходу права власності на товар вважається дата, вказана в накладних (п.3.2 договорів). Пунктами 4.1 цих договорів визначено, що розрахунки за цими договорами здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або шляхом видачі простого векселя.

Відповідно до оформлених позивачем та його контрагентами видаткових накладних та податкових накладних поставка товару відбувалась на склади позивача в м.Хмельницькому по вул.Курчатова, 6 (у 2007 році) та по вул.Зарічанській, 34 (у 2008-2009 роках). Внутрішнє переміщення придбаного товару зі складів до магазинів по вул. Зарічанській, 34 та вул. Шевченка, 34 оформлене актами приймання товару.

Оплата товару здійснювалась позивачем шляхом передачі контрагентам векселів відповідно до актів приймання-передачі.

На підтвердження факту отримання товару, придбаного від ТОВ «Славута-Трейд», ТОВ «Стройконтинент», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Селенвейс», ТОВ «Едельф-Гео» та ТОВ «Апекс-Гео», оприбуткування та переміщення товару зі складу позивача до магазинів та його продажу позивач надав акти приймання товару та журнал-ордер по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Досліджуючи належність та допустимість вказаних доказів факту поставки товару, суд враховує наведене нижче.

В силу ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за N 893/4186, рахунок 20 «Запаси» призначений для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів, а рахунок 28 "Товари" - для обліку руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу.

Відповідно до п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за N 751/4044, норми якого застосовуються юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ), придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства

За змістом 5.1 і 5.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів , затверджених наказом міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року N 2, аналітичний облік запасів ведеться у розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб та видів запасів. Синтетичний облік наявності та руху запасів здійснюється в грошовій одиниці України на рахунках обліку запасів за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцією про його застосування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291.

Позивач не виконав вимогу суду та не надав докази, які підтверджують отримання товару, транспортування від місця їх поставки (зі складу позивача), вказаного у видаткових накладних, до магазинів, документів, що підтверджують оприбуткування цих товарів в бухгатерському обліку позивача (оборотно-сальдові відомості по рах.20 «Запаси», рах. 281 «Товари на складі», рух зазначених товарів, зокрема їх надходження на склад позивача, внутрішнє переміщення на склад магазинів, зі складу - в торговельний зал та вибуття (картки складського обліку, накладні - вимоги, відомості (книги) обліку залишків товарів на складі, тощо).

Водночас, суд вважає, що видаткові накладні, якими оформлена поставка товару від ТОВ «Славута-Трейд», ТОВ «Стройконтинент», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Селенвейс», ТОВ «Едельф-Гео» та ТОВ «Апекс-Гео» та акти приймання не відповідають вимогам до первинного документу, оскільки, всупереч п.п. 2.4 і 2.5 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995 року за N 168/704, не містять посади, прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, що не дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Надавши довіреності від 04.01.2007 року та від 01.06.2007 року на управляючих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 свідчать про наявність службових осіб, уповноважених директором на отримання товарно-матеріальних цінностей та підписання відповідних документів, представник позивача не надав пояснень стосовно конкретних осіб, яка підписувала видаткові накладні та акти приймання в магазини, підтверджуючи наявність вказаного в них товару, тим самим позбавив суд можливості викликати їх до суду в якості свідків.

Таким чином, суд не здобув, а позивач не надав жодного доказу фактичного здійснення операцій з придбання від з придбання продуктів харчування від ТОВ «Стройконтинент» вартістю 3031348,0 грн., від ТОВ «Селенвейс» вартістю 46445109,0 грн., від ТОВ «Славута-Трейд» вартістю 793417,55 грн., від ТОВ «Євротехнологія» вартістю 1676250,0 грн., ТОВ «Едельф-Гео» вартістю 1367167,2 грн. та від ТОВ «Апекс-Гео» вартістю 1144508,3 грн., оформлених податковими та видатковими накладними.

За період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року позивач включив до валових витрат відповідних звітних періодів вартість послуг з мерчандайзингу, наданих ТОВ «Техноспец-сервіс» вартістю 283333,32 грн., ТОВ «Стройконтинент» вартістю 559416,67 грн., ТОВ «Селенвейс» вартістю 12500,0 грн., ТОВ «Євротехнологія» вартістю 147000,0 грн., ТОВ «Едельф-Гео» вартістю 135874,99 грн., ТОВ «Апекс-Гео» вартістю 113000,0 грн. і ТОВ «Сістайл» вартістю 200000,0 грн.

Суд встановив, що договори про надання послуг з мерчандайзингу з ТОВ «Техноспец-сервіс» №02/10 М від 02.10.2007 року, з ТОВ «Стройконтинент» №03 від 01.11.2007 року, з ТОВ «Селенвейс» №03/3-М від 03.03.2008 року, з ТОВ «Євротехнологія» №01/10-М від 01.10.2008 року, з ТОВ «Едельф-Гео» №1/12-М від 01.12.2008 року і № 2/03-М від 02.03.2009 року, з ТОВ «Апекс-Гео» №1/02-М від 02.02.2009 року і ТОВ «Сістайл» № 258 М від 05.01.2009 року є аналогічними за своїм змістом.

Відповідно до умов цих договорів виконавець бере на себе зобов»язання щодо надання послуг з передпродажної підготовки товарів і мерчандайзингу (п.1.1. договорів), за запитом торгового представника замовника, але не частіше одного разу в місяць, надавати інформацію про обсяги продаж продукції (п.3.1 договорів). Для цілей договорів сторони в п.1.2 догорів визначили мерчандайзинг як сукупність послуг з розміщення продукції на полках, стендах безпосередньо в торгових залах та інших місцях продаж з метою збільшення обсягів продажу такої продукції. Договорами передбачено, що надання послуг відбувається у відповідності з планами - схемами, на яких в обов»язковому порядку визначається схема (зображення) місць, де розміщуватиметься продукція (п.2.2. договорів); виконавець забезпечує постійну хорошу видимість торгового обладнання в місцях продажу (п.2.5 договорів).

Вартість послуг погоджувалась сторонами щомісячно шляхом укладання додатків до договорів.

Виконання договорів оформлене сторонами податковими накладними і актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) з розміщення продукції на стендах і полицях в магазинах позивача за адресами проспекту Миру, 46, вул. Шевченка, 34 і вул. Зарічанській,34 в місті Хмельницькому, а оплата - шляхом видачі простих векселів.

Зі змісту договорів, видно що надання виконавцями послуг з мерчандайзингу неможливе без постійної та щоденної на протязі місяця присутності працівників виконавця, в кожному з магазинів. При цьому, обов»язковим показником надання цих послуг є збільшення обсягів продаж продукції.

Відповідно до листа ДПА України від 28.01.2010 р. N 806/6/23-4016/40 під терміном мерчандайзинг слід розуміти новий напрямок торгового маркетингу, зокрема, викладення та розміщення товару в місці роздрібного продажу; забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості товару; організація локальної реклами, організація на місці продажу рекламних акцій у вигляді дегустацій, безкоштовної роздачі; аналіз показників продажів; інструктаж продавців роздрібних магазинів щодо споживчих характеристик товару; методів мотивації споживачів тощо. Мерчандайзинг (англ. merchandising) - це частина процесу маркетингу, яка визначає методику продажу товару в магазині.

У Класифікаторі професій ДК 003:2005, затвердженому наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 N 375, передбачено такий вид професійних назв робіт як "мерчендайзер".

Отже, обов»язковою умовою надання послуг з мерчандайзингу є наявність відповідної кваліфікації у виконавця.

Представник позивача не виконав вимогу суду та не надав жодного доказу на підтвердження факту наявності у контрагентів працівників відповідної кваліфікації та їх постійного перебування в магазинах позивача у місті Хмельницькому. Натомість, відповідно до витягів з ЄДР основними видами діяльності контрагентів позивача є оптова торгівля меблями.

Водночас судом враховується, що за даними перевірки, підтвердженими представником позивача в судовому засіданні, у періоди «надання послуг з мерчандайзингу» відбувалось зниження обсягів продажу товарів

Під час перевірки також встановлено, що до посадових обов»язків продавців позивача належать обов»язки щодо розміщення товару на полицях у торговельному залі.

Підпунктом 5.4.4. п. 5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються таким платником податків, віднесені до валових витрат подвійного призначення.

При цьому, витрати на маркетинг (мерчандайзинг) відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо) і безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Діючим законодавством не встановлений конкретний перелік документів для підтвердження витрат на маркетинг. Однак, для включення цих витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які, зокрема, підтверджують факт отримання послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Досліджені в судовому засіданні документи є недостатніми доказами реального характеру господарських операцій з придбання позивачем послуг з мерчандайзингу.

Тому суд вважає обгрунтованими висновки відповідача щодо документального оформлення операцій з надання послуг з мерчандайзингу без їх фактичного здійснення.

Відповідно до пп.11.2.1. п.11.2. ст..11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Досліджені судом докази по операціях з придбання продуктів харчування та послуг з мерчандайзингу від ТОВ «Техноспец-сервіс», ТОВ «Стройконтинент», ТОВ «Селенвейс», ТОВ «Славута-Трейд», ТОВ «Юнівест - Сервіс», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Апекс-Гео» і ТОВ «Сістайл» свідчать про відсутність реальних поставок товару та послуг та також їх оплати (прості векселі до оплати пред»явлені не були).

За змістом частини четвертої пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відтак, у позивача не було підстав для формування валових витрат за вказаними операціями.

Суд не має можливості залучити вказаних контрагентів до участі у справі в якості третіх осіб та отримати від них необхідні документи, оскільки на дату розгляду спору вказані господарюючі суб»єкти ліквідовані у зв»язку з визнанням банкрутами.

Про відсутність фактичного здійснення операцій з поставки товару та надання послуг з мерчандайзингу свідчить, на думку суду, також той факт, що перебуваючи у скрутному фінансовому становищі, контрагенти позивача не пред»явили отримані від нього прості векселі до оплати та жодним іншим чином не заявили своє право на отримання оплати наданих послуг та поставлених товарів.

Таким чином, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо завищення позивачем валових доходів в 3 кварталі 2008 року на 10693,0 грн. та завищенням валових витрат за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року по господарських операціях з придбання послуг з мерчандайзингу та продуктів харчування від ТОВ «Техноспец-сервіс», ТОВ «Стройконтинент», ТОВ «Селенвейс», ТОВ «Славута - Трейд», ТОВ «Юнівест - Сервіс», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Апекс - Гео» і ТОВ «Сістайл».

Водночас, безпідставними є висновки відповідача щодо завищення за вказаний період валових витрат по господарських операціях з придбання поліграфічної продукції від ТОВ «Техноспец-сервіс», ТОВ «Стройконтинент», ТОВ «Селенвейс», ТОВ «Славута-Трейд», ТОВ «Юнівест - Сервіс», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Апекс-Гео» і ТОВ «Сістайл».

Договори про надання поліграфічних послуг з ТОВ «Техноспец-сервіс» №02/1П від 02.10.2007 року, ТОВ «Стройконтинент» №04 від 07.11.2007 року, ТОВ «Селенвейс» №03/3-П від 03.03.2008 року, ТОВ «Славута-Трейд» №01/09-П від 27.09.2007 року, ТОВ «Юнівест-Сервіс» № 0105/П від 01.05.2008 року і №5 П від 29.12.2008 року, ТОВ «Євротехнологія» №1/08-П від 01.08.2008 року, ТОВ «Апекс-Гео» № 05/1-П від 05.01.2009 року і ТОВ «Сістайл» №104 П від 05.01.2009 року є аналогічними за своїм змістом.

Відповідно до умов вказаних договорів: виконавець зобов»язаний на вимогу замовника (позивача) надати поліграфічні послуги, перелік, кількість і вартість яких визначається сторонами в додатках до даних договорів, а замовник прийняти їх та оплатити (п.1.1 і п.1.2 договорів); факт надання поліграфічних послуг підтверджується належним чином оформленим актом виконаних робіт, в якому фіксується вартість наданих послуг (п.2.1 договорів); вартість наданих послуг відображається в додатках до договору, які є його невід»ємною частиною (п.3.1 договорів); розрахунки за договором відбуваються шляхом перерахування грошових коштів або видачі простого векселя.

Підписуючи додатки до договорів позивач та його контрагенти щомісячно погоджували види, кількість і вартість поліграфічної продукції (стікери і цінники), яку необхідно виготовити.

Виконання договорів та надання поліграфічних послуг підтверджена сторонами замовленнями позивача на виготовлення поліграфічної продукції, актами виконаних робіт та податковими накладними, оплата позивачем отриманої поліграфічної продукції підтверджується банківськими виписками.

Факт оприбуткування позивачем поліграфічної продукції, виготовленої ТОВ «Техноспец-сервіс», ТОВ «Стройконтинент», ТОВ «Селенвейс», ТОВ «Славута-Трейд», ТОВ «Юнівест - Сервіс», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Апекс-Гео» і ТОВ «Сістайл» підтверджується актами приймання; факт передачі поліграфічної продукції зі складу позивача до магазинів підтверджується накладними на внутрішнє переміщення, а факт використання у господарській діяльності стікерів та цінників - актами на списання.

Отримавши поліграфічну продукцію та оплативши її позивач включив до валових витрат відповідних звітних періоді витрати на придбання цієї продукції.

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

З урахуванням положень 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів або їх оплати.

Досліджені судом докази свідчать по те, що позивач правомірно скористався визначеним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» правом на включення до валових витрат витрат на придбання поліграфічних послуг, надання яких оформлене сторонами первинними документами, складеними з дотриманням вимог ст.ст.3 і 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на формування валових витрат по операціях з придбання поліграфічних послуг від ТОВ «Техноспец-сервіс», ТОВ «Стройконтинент», ТОВ «Селенвейс», ТОВ «Славута-Трейд», ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Апекс-Гео» і ТОВ «Сістайл» та заниження у зв'язку з цим податку на прибуток в сумі 1071547,0 грн.

При цьому суд відхиляє як необґрунтоване посилання відповідача на наявність значної кількості підприємств, що здійснюють господарську діяльність з надання поліграфічних послуг у місті Хмельницькому, оскільки інформація Головного управління статистики сформована станом на 12.04.2010 року, в той час як спірні відносини існували у 2007- березні 2009 року.

Досліджуючи правомірність визначенні відповідачем штрафних санкцій, застосованих у зв'язку заниженням позивачем податного зобов»язання з податку на прибуток, суд встановив наведене нижче.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

В силу пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» У разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Вказані штрафні (фінансові) санкції застосовуються до платників податків у таких випадках:

1) У разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, тобто вину такої особи у вчиненні кримінально караного діяння вже встановлено та доведено в законодавчо визначеному судовому порядку;

2) У разі якщо за результатами перевірки встановлено, що платник податків задекларував переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

У відповідності до п.4.2 Оглядового листа ДПА України від 06.07.2009 р. N 14082/7/23-4017/354 «Щодо окремих питань стосовно контролю за додержанням податкового законодавства платниками податків - юридичними особами», та Наказу ДПА України від 1 квітня 2010 року N 210 «Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства юридичними особами» при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій до платників податків у другому випадку на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 та в порядку, встановленому підпунктом 6.1.6 пункту 6.1 Інструкції N 110, обов'язковою обставиною є здійснення зазначеним платником декларування об'єкта оподаткування у занижених розмірах, а обов'язковою умовою для їх застосування - наслідки такого декларування, які полягають у заниженні податкових зобов'язань та донарахуванні у зв'язку з цим за актом перевірки сукупно (із урахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) податкового зобов'язання з конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) у великих розмірах.

За змістом зазначених вище нормативних актів ДПА №210 штрафні санкції, встановлені пп. 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону N 2181, не застосовуються якщо податкове зобов'язання визначено податковим органом внаслідок неподання податкової декларації; або коли податковий орган при декларуванні таким платником податків об'єкта оподаткування у належному розмірі встановлює заниження податкового зобов'язання у зв'язку із застосуванням інших, ніж визначених законодавством, ставок оподаткування, порушенням порядку формування податкового кредиту з ПДВ тощо.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що заниження податкового зобов»язання з податку на прибуток у великих розмірах відбулось внаслідок порушення порядку позивачем порядку формування валових витрат. Відтак штрафні санкції, встановлені пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону N 2181, в даному випадку не підлягають до застосування.

Тому, штрафні санкції в розмірі 50 % податкового зобов»язання в сумі 1922065,0 грн. застосовані відповідачем безпідставно.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2009 року № 002362301/0/5351, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, слід скасувати в частині податкового зобов"язання за основним платежем в сумі 1071547,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 2387104,4 грн.

Фактичною підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2009 року №0002382301/0/5352, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5499953,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 3666635,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 1833318,0 грн, слугували викладені в акті перевірки № 36026/23-4/32517700 від 03.06.2009 року висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та безпідставного віднесення до податкового кредиту з ПДВ податку на додану вартість по операціях з придбання від ТОВ «Техноспец-сервіс», ТОВ «Стройконтинент», ТОВ «Селенвейс», ТОВ «Славута - Трейд», ТОВ «Юнівест - Сервіс», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Апекс - Гео» і ТОВ «Сістайл», продуктів харчування, поліграфічних послуг та послуг з мерчандайзингу, які фактично не здійснювались.

Суд встановив, що, сформувавши валові витрати за вказаними операціями, позивач на підставі виписаних контрагентами податкових накладних включав до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні поліграфічних послуг та нарахований в ціні продуктів харчування і послуг з мерчандайзингу.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, платник податку має право зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав, яка підтверджує факт поставки товару (послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97). Дослідивши всі наявні докази по операціях з надання поліграфічних послуг, суд вважає, що наявні у позивача податкові накладні, оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства виконавцями послуг, є достатньою підставою для віднесення ПДВ в загальній сумі 845335,85 грн. до податкового кредиту, оскільки викладені в них відомості є достовірними, а факт поставки поліграфічної продукції підтверджується дослідженими судом доказами.

Суд відхиляє, як безпідставні, доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями зв'язку з встановленням розбіжностей у податкових деклараціях позивача та його контрагентів щодо сум податкових зобов'язань за відповідні звітні періоди, у зв'язку з наведеним нижче.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено порушення позивачем правил ведення бухгалтерського та податкового обліку по операціях з поставки металопрокату, не доведено також, що визначаючи суму від'ємного значення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, позивач порушив вимоги ст.7.7. Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2009 року №0002382301/0/5352, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість є неправомірним в частині основного податкового зобо»язання в сумі 845335,85 грн. та штрафних санкцій в сумі 422667,90 грн., визначених з урахуванням положень пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Разом з тим, суд вважає обгрунтованими висновки відповідача щодо безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ в сумі 2821299,2 грн. по операціях з придбання від ТОВ «Техноспец-сервіс», ТОВ «Стройконтинент», ТОВ «Селенвейс», ТОВ «Славута - Трейд», ТОВ «Юнівест - Сервіс», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Апекс - Гео» і ТОВ «Сістайл», продуктів харчування та послуг з мерчандайзингу у зв»язку з наведеним.

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні, ТОВ «Техноспец-сервіс», ТОВ «Стройконтинент», ТОВ «Селенвейс», ТОВ «Славута - Трейд», ТОВ «Юнівест - Сервіс», ТОВ «Євротехнологія», ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Апекс - Гео» і ТОВ «Сістайл», є недостатніми для включення вказаних в ним сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що зазначені в них відомості щодо поставки продуктів харчування та послуг з мерчандайзингу від вказаних постачальників не відповідають дійсності.

Враховуючи викладене, позові вимоги підлягають до задоволення частково.

Керуючись законами України «Про податок на додану вартість»,«Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 11, ст. 99, 158 - 163, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Т" задовольнити частково.

Скасувати повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 14 липня 2009 року № 002362301/0/5351, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, в частині основного податкового зобов"язання за основним платежем в сумі 1071547,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 2387104,4 грн.

Скасувати повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 14 липня 2009 року №0002382301/0/5352, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, в частині основного податкового зобо"язання в сумі 845335,85 грн. та штрафних санкцій в сумі 422667,90 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови виготовлено 16 листопада 2010 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук