Постанова № 29665951, 22.06.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/4313/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2011 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретарі Бесарабі І.А. за участі:представника позивача Клімішиної А.В. представника відповідача Коротинської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Форм" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові, з урахуванням змінених позовних вимог (заява №10324 від 29.04.2011 року), позивач просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 21.03.2011 року №0001482301/616 і № 0001472301/617, якими визначене податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 20805,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 16644,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 4161,0 грн. та податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 27825,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 22260,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 5565,0 грн. відповідно, прийняті на підставі акту перевірки № 1549/23-5/33177352 від 09.03.2011 року. На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків господарських операцій з ТОВ «Б.К.Беконструкція» щодо виконання підрядних будівельних робіт, з ТОВ «Шляховик-Авто» щодо виконання транспортно-експедиційних послуг, та відсутності на час перевірки податкової накладної №145 від 07.08.2008 року, оформленої ЗАТ НВК «Дельта». Вважає, що має всі первинні документи, необхідні для формування валових витрат та податкового кредиту за вказаними господарськими операціями.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги, в повному обсязі, з врахуванням поданого уточнення.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем вимог законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлений під час перевірки, зафіксований в акті від 21.03.2011 року та не спростований позивачем.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід залишити без задоволення з урахуванням викладеного.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Форм" 07.10.2004 року зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 №247143). З 12.10.2004 року перебуває на обліку в ДПІ у м.Хмельницькому як платник податків.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво та оптова торгівля меблями, покриттям для підлоги неелектричними побутовими приладами; оптова торгівля електропобутовими приладами; овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників; інші монтажні роботи.

В березні 2011 року відповідно до плану перевірок на підставі направлень від 17.02.2011 року та від 24.02.2011 року працівниками ДПІ у місті Хмельницькому проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року, результати якої оформлені актом № 1549/23-5/33177352 від 09.03.2011 року.

На підставі акту перевірки № 1549/23-5/33177352 від 09.03.2011 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.03.2011 року №0001482301/616, яким визначене податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 20805,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 16644,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 4161,0 грн., і від 21.03.2011 року № 0001472301/617, яким визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 27825,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 22260,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 5565,0 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 року № 0001472301/617, яким визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 27825,0 грн., базується на викладених в акті перевірки № 1549/23-5/33177352 від 09.03.2011 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.11.1 ст.11 і п.16.4 ст.16, абзацу 2 п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, ст.5, пп.7.9.6 п.7.6 ст.7, пп.8.1.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі - Закону №334/94-ВР), який діяв на час існування спірних відносин, та заниження податку на прибуток на 22660,0 грн. у зв'язку з заниження валового доходу на 14681,0 грн. завищенням суми амортизаційних відрахувань на 2300,0 грн. та завищенням валових витрат на суму 72038,0 грн.

Суд встановив, що у період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року позивач занизив валовий дохід на 14681,0 грн., в тому числі на 12261,0 грн. за рахунок заниження задекларованих показників у рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток «доходи від продажу товарів (робіт, послуг) за три квартали 2008 року у зв'язку з не включенням суми доходів, отриманих за 1 квартал 2008 року, та не включенням до валового доходу за три квартали 2010 року у рядку 01.6 Декларації «інші доходи» суми поворотної фінансової допомоги в сумі 2060, 0 грн., наданої директором ТОВ «Транс-Форм» Клімішеною А.В., внесеної на розрахунковий рахунок позивача відповідно до квитанції №36 від 06.08.2010 року.

Відповідно до п.1.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592, (надалі - Порядок №143), який діяла на час існування спірних відносин, податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону N 334, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

В силу п.11.1 ст.11 Закону №334/94-ВР для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Пунктом 16.4 ст.16 Закону №334/94-ВР визначено, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В силу абзацу 2 п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР до валового доходу ключаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив як факт порушення порядку складання декларацій з ПДВ та заниження задекларованих показників у рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток «доходи від продажу товарів (робіт, послуг) за три квартали 2008 року на 12261,0 грн., так і факт отримання поворотної фінансової допомоги в сумі 2060, 0 грн. від директора Клімішеної А.В. Представник позивача підтвердив також факт неповернення отриманої позивачем поворотної фінансової допомоги станом на день проведення перевірки.

За даними перевірки у період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року позивач безпідставно відніс до валових витрат витрати на суму 72038,0 грн., в тому числі на суму 27938,0 грн. на оплату транспортних послуг ТОВ «Шляховик - Авто» та на суму 44100,08 грн. на оплату підрядних робіт ТОВ «БК Реконструкція».

Суд встановив, що відповідно до договору №12/09 від 01.12.2009 року ТОВ «БК Реконструкція» зобов'язалось власними та залученими силами, засобами та матеріалами виконати роботи по ремонту існуючого протитуберкульозного диспансеру з добудовою під поліклініку по вул. Житецького, 22 у місті Хмельницькому (п.1.1 договору) договірною вартістю 55920,10 грн., в тому числі ПДВ в сумі 8820,02 грн. (п.2.2 договору).

Виконання договірних робіт оформлене сторонами довідкою по вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2009 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2009 року і податковою накладною №187 від 30.12.2009 року, а їх оплата - рахунком - фактурою №26 від 30.12.2009 року та платіжним дорученням №19 від 15.01.2009 року.

Відповідно до акту виконаних за грудень 2009 року ТОВ «БК Реконструкція» виконало роботи з установки та наладки обладнання вартістю 55920,10 грн., в тому числі ПДВ в сумі 8820,02 грн.

Досліджуючи правомірність формування валових витрат по вказаній операції суд встановив викладене нижче.

Уклавши з КП «Хмельницькбудзамовник» договір від 24.12.2009 року, позивач зобов'язався в термін до 28.12.2009 року (п.2.1 договору) поставити устаткування і обладнання поліклініки та лікарні (п.1.1 договору) загальною вартістю 1118500,26 грн. з ПДВ (п.1.4 договору), найменування, одиниця виміру, та загальна кількість якого визначаються специфікацією, що є додатком №1 до договору (п.1.2 договору). Згідно до умов договору поставки постачальник (позивач) після виготовлення (закупівлі) відповідної партії товару, передає його замовнику (п.9.1 договору); поставка здійснюється на умовах франко-склад Замовника (п.9.1 договору). Зобов'язання щодо поставки КП «Хмельницькбудзамовник» устаткування та обладнання позивач виконав в повному обсязі та в рахунок оплати товару отримав кошти в сумі 1118500,26 грн.

При цьому договором поставки не передбачені обов'язки позивача щодо виконання робіт з установки та наладки поставленого медичного обладнання.

Під час судового розгляду спору судом не здобуто та не надано позивачем доказів укладення між КП «Хмельницькбудзамовник» як замовником робіт по ремонту існуючого протитуберкульозного диспансеру з добудовою під поліклініку по вул. Житецького, 22 у місті Хмельницькому, та позивачем договору у будь-якій формі (усній чи письмовій) на виконання робіт з установки та наладки поставленого медичного обладнання вартістю 55920,10 грн., досягнення домовленості щодо вартості робіт, а також доказів передачі позивачем результатів цих робіт КП «Хмельницькбудзамовник».

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що саме ці роботи з установки та наладки поставленого медичного обладнання виконувало на його замовлення ТОВ «БК Реконструкція», м. Київ. Проте, для підтвердження фактичного перебування працівників ТОВ «БК Реконструкція» у місті Хмельницькому.

Крім того, суд враховує, що всі документи, якими засвідчене виконання підрядних робіт, а також договір №12/09 від 01.12.2009 року, від імені виконавця (ТОВ «БК Реконструкція») підписані директором ОСОБА_6 Проте, наданий відповідачем витяг з бази даних платників податків натомість вказує на те, що директором та одночасно головним бухгалтером ТОВ «БК Реконструкція» є ОСОБА_7 Згідно до пояснень ОСОБА_7 від 30.07.2010 року, зареєстрованого директором та головним бухгалтером ТОВ «БК Реконструкція», останній лише підписав документи на реєстрацію зазначеної юридичної особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З урахуванням положень п.5.1 і 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР невід'ємною ознакою правомірності віднесення будь-яких витрат, до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з її господарською діяльністю.

За змістом п.1.32. Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Досліджені судом докази вказують на те, що відомості щодо виконання ТОВ «БК Реконструкція» підрядних робіт по ремонту існуючого протитуберкульозного диспансеру з добудовою під поліклініку по вул. Житецького, 22 у місті Хмельницькому (п.1.1 договору) договірною вартістю 55920,10 грн. та робіт з установки та наладки поставленого медичного обладнання, зазначені позивачем та його контрагентом у довідці про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2009 року, акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2009 року і податковій накладній №187 від 30.12.2009 року не відповідають дійсності, а витрати на їх оплату не пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки останній не отримував замовлень від КП «Хмельницькбудзамовник» на їх виконання, не передавав їх результати та не отримував від нього оплату за виконані роботи.

У грудні 2009 року позивач відніс до валових витрат витрати на суму 27938,0 грн. на оплату транспортних послуг ТОВ «Шляховик - Авто».

Відповідно до умов договору №12/09 від 23.12.2009 року між позивачем та ТОВ «Шляховик - Авто» останнє зобов'язалось на замовлення позивача виконати перевезення вантажів обсягом 5222 км. (п.1.2 договору) орієнтовною вартістю 6,42 грн. з ПДВ за кілометр пробігу автомобіля (п.1.3 договору).

Виконання договору оформлене сторонами актами здачі приймання робіт (транспортних послуг) за 25, 26, 28 та 30 грудня 2009 року, товарно-транспортними накладними від 25.12.2009 року, 26.12.2009 року, 28.12.2009 року, 29.12.2009 року та 30.12.2009 року і відповідними податковими накладними, отримавши які позивач платіжним дорученням №25 від 25.01.2010 року здійснив оплату транспортних послуг, формував валові витрати та податковий кредит з ПДВ.

Досліджуючи зазначені вище документи, суд встановив, що товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу від ТОВ «Двелінг» м. Київ, ТОВ «ВК Продакшн» м. Київ, ТОВ «Фіск» м.Донецьк, ТОВ «Легіон-Стіл» м. Запоріжжя та ТОВ «Геліка» м.Вінниця не містять підписів уповноважених осіб та печаток вантажовідправників.

За змістом п.11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568 підпис та печатка вантажовідправника є обов'язковими реквізитами товарно-транспортної накладної.

В силу п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати зокрема такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За змістом товарно-транспортних накладних усі перевезення вантажу здійснював автомобіль ТАТА LPT 613/38 НОМЕР_1. Проте, відповідно до довідок Києво-Святошинського районного відділу Вишневського МВМ №929 від 09.04.2009 року і №704 від 15.05.2009 року, довідок відділу державного пожежного нагляду Києво-Святошинського району управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Київській області №613 від 15.05.2009 року і № 460 від 13.04.2009 року, листа АКБ «Правекс-Банк» м. Київ №77547/76 від 10.06.2009 року та пояснень власниці автомобіля ТАТА LPT 613/38 НОМЕР_1 ОСОБА_8 від 21.07.2010 року зазначений автомобіль 09.04.2009 року внаслідок пожежі знищений повністю.

Отже, зазначені в товарно-транспортних накладних від 25.12.2009 року, 26.12.2009 року, 28.12.2009 року, 29.12.2009 року та 30.12.2009 року відомості щодо автомобіля, який здійснював відповідне перевезення, вантажовідправника, місця навантаження, а відтак і відстані, на які здійснювалось перевезення, яка є базою для визначення вартості послуг з перевезення, не відповідають дійсності.

При цьому листом №5/979 від 21.06.2011 року Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Хмельницькій області повідомило, що за ТОВ «Шляховик - Авто» транспортних засобів не зареєстровано.

Суд також враховує, що всі документи, якими засвідчене виконання послуг з транспортування, а також договір №12/09 від 23.12.2009 року, від імені виконавця (ТОВ «Шляховик - Авто») підписані директором ОСОБА_9 Проте, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців директором ТОВ «Шляховик - Авто» є ОСОБА_10. На запит від 13.05.2011 року №22447/11 щодо надання пояснень копій первинних документів, які підтверджують факт надання транспортних послуг ТОВ «Шляховик - Авто» суд відповіді не отримав, місцезнаходження директора зазначеного підприємства, його засновника не встановлене.

Таким чином, наявні у позивача акти здачі приймання робіт (транспортних послуг) за 25, 26, 28 та 30 грудня 2009 року, товарно-транспортні накладні від 25.12.2009 року, 26.12.2009 року, 28.12.2009 року, 29.12.2009 року та 30.12.2009 року і відповідні податкові накладні, виписані ТОВ «Шляховик - Авто», є недостатніми доказами здійснення відображених в них господарських операцій з надання транспортних послуг зазначеним виконавцем.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. В силу ст.1 зазначеного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини четвертої пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що наявні у позивача акти здачі приймання робіт (транспортних послуг) і товарно-транспортні накладні, підписані ТОВ «Шляховик Авто», не відповідають вимогам до первинного документу, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак не можуть слугувати підставою для формування валових витрат.

Таким чином, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на формування валових витрат по господарських операціях з придбання від ТОВ «БК Реконструкція» підрядних робіт та транспортних послуг від ТОВ «Шляховик - Авто».

За даними перевірки за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року позивач порушив абзац 1 пп.7.8.6 п.7.6 ст.7 і пп.8.1.2 п.8. Закону №334/94-ВР та завищив амортизаційні відрахування на загальну суму 2330,0 грн. у зв'язку з безпідставним включенням до балансової вартості основних засобів 1 групи вартості орендованого майна - виробничих та допоміжних приміщень з прилеглою територією та існуючими комунікаціями на земельній ділянці площею 2,3 га в с. Олешин «Верхній тік» Хмельницького району.

Проте, відповідно до пояснень представника позивача в судовому засіданні, підтверджених даними податкового обліку позивача, зокрема додатком К1/12 до декларації з податку на прибуток, позивач не приймав на баланс орендовані у ВАТ «Олешинське» основні фонди та, відповідно, не нараховував амортизацію в порядку абзац 1 пп.7.8.6 п.7.6 ст.7 і пп.8.1.2 п.8. Закону №334/94-ВР.

Водночас, судом встановлено, що у 1 кварталі 2008 року - 1 кварталі 2010 року позивач нараховував амортизацію витрат на поліпшення орендованих основних фондів.

Відповідно до договору оренди №17/04-06 від 11.04.2007 року, укладеного між ВАТ «Олешинське» та позивачем, останній прийняв у тимчасове платне користування виробничі та допоміжні приміщення з прилеглою територією та існуючими комунікаціями на земельній ділянці площею 2,3 га в с. Олешин «Верхній тік» (п.1 договору) строком на 2 роки 11 місяців (п.4.1 договору) з метою організації розсаднико-тепличного господарства з допоміжними виробництвами (п.2 договору). За змістом договору оренди орендар зобов'язаний здійснювати відновлювальний ремонт майна, що орендується, по узгодженому сторонами Дозволу (п.7.4 договору); перебудову, добудову та перепланування майна сторони узгоджують між собою (п.7.5 договору); невід'ємні поліпшення орендованого майна, зроблені орендарем з дозволу орендодавця, впливають на вартість цього майна, при припиненні дії даного договору, або продажу орендованого майна їх вартість відшкодовується орендарю (п.8.5 договору).

В силу пп. 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону №334/94-ВР під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

За змістом пп.8.8.1 п.8.8 ст.8 Закону №334/94-ВР у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості: відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди); створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

Положеннями пп. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР визначено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Таким чином, орендар нараховує амортизацію поліпшень орендованих основних фордів в порядку пп.8.8.1 п.8.8 і пп. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР за наявності дозволу орендодавця на здійснення таких поліпшень.

Суд встановив, що у Додатку №3 до договору оренди, укладеного між позивачем та ВАТ «Олешинське», орендодавець надав дозвіл позивачеві на відновлення орендованого майна з виконанням будівельно-відновлювальних, ремонтних та господарських робіт на орендованій території та зобов'язав погодити з ним витрати орендаря на виконання цих робіт.

У грудні 2008 року на замовлення позивача ПП «Содекс» виконало роботи з підготовки площ під висадку саджанців плодових дерев в с.Олешин по вул. Центральній,1, а саме: здійснило розроблення та перевезення ґрунту і планування площ ручним та механізованим способом загальною вартістю 75186,0 грн. Вказане підтверджується договором будівельного підряду №32 від 21.11.2008 року, договірною ціною станом на 21.11.2008 року , локальним кошторисом 9-1-1, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року та актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року. При цьому, вартість цих робіт не погоджена з орендодавцем майна (ВАТ «Олешинське»).

Суд вважає, що підготовка площ під висадку саджанців плодових дерев не є поліпшенням орендованих основних фондів, оскільки: не входить до переліку видів робіт з відновлення орендованого майна, дозволеного орендодавцем, а вартість робіт з підготовки площ орендодавцем не погоджена.

Крім того, суд враховує, що роботи з підготовки площ під висадку саджанців плодових дерев виконані в грудні 2008 року, в той час як позивач нараховував амортизацію витрат на поліпшення орендованого майна з 1 кварталу 2008 року.

Таким чином, позивачем не надано та судом не здобуто доказів наявності у позивача права на нарахування амортизаційних відрахувань на суму 2300,0 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.11.1 ст.11 і п.16.4 ст.16, абзацу 2 п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, ст.5, пп.7.9.6 п.7.6 ст.7, пп.8.1.2 п.8.2 ст.8 Закону №334/94-ВР та заниження податку на прибуток на 22660,0 грн. у зв'язку з заниження валового доходу на 14681,0 грн. завищенням суми амортизаційних відрахувань на 2300,0 грн. та завищенням валових витрат на суму 72038,0 грн., відтак безпідставними є позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 року № 0001472301/617.

Податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 року №0001482301/616, яким визначене податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 20805,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 16644,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 4161,0 грн., базується на викладених в акті перевірки № 1549/23-5/33177352 від 09.03.2011 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі - Закону №168/97-ВР), в редакції, яка діяла на час існування спірних відносин, і завищення податку на додану вартість на 16644,0 грн. у зв'язку з безпідставним включенням до податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Шляховик-Авто» по операціях з поставки транспортних послуг на суму ПДВ 5588,0 грн., ТОВ «БК Реконструкція» по операції з виконання підрядних робіт на суму ПДВ 8820,02 грн. та ЗАТ НВП «Дельта» на компенсацію експлуатаційних витрат на суму ПДВ 2236,05 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Дослідивши всі зібрані в матеріалах справи докази по господарських операціях з придбання позивачем транспортних послуг від ТОВ «Шляховик-Авто» та підрядних робіт від ТОВ «БК Реконструкція» у їх сукупності, суд вважає, що наявні у позивача податкові накладні, оформлені зазначеними контрагентами недостатніми підставами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки викладені в них відомості не відповідають дійсності.

Досліджуючи правомірність висновків відповідача щодо відсутності у позивача права на включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 2236,05 грн. на підставі податкової накладної №145 від 07.08.2008 року, виписаної ЗАТ НВП «Дельта», суд встановив наведене нижче.

За змістом зазначеної податкової накладної позивач компенсував ЗАТ НВП «Дельта» експлуатаційні витрати в сумі 13416,27 грн.

Вимогу суду щодо надання документально підтверджених пояснень стосовно підстав нарахування експлуатаційних витрат, їх виду, обсягів і періоду, а також наявності у позивача обов'язку щодо відшкодування цих витрат, ні позивач, ні виписаної ЗАТ НВП «Дельта» (на запит суду) не надали.

Надані позивачем договір про спільну діяльність від 01.08.2007 року та додатки до нього вказують, що позивач відшкодування експлуатаційних витрат за цим договором здійснюється за рахунок коштів від спільної діяльності , а не за рахунок власних коштів позивача. В судовому засіданні позивач не надав суду доказів походження коштів (від власної господарської діяльності чи від спільної діяльності), за рахунок яких ним здійснена оплата експлуатаційних витрат ЗАТ НВП «Дельта».

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №168/97-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

При здійсненні спільної (сумісної) діяльності передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається поставкою таких товарів (робіт, послуг) (підпункт 3.2.8 пункту 3.2 цієї ж статті).

За змістом вказаних норм підставою для виникнення у платника податку податкових зобов'язань з ПДВ при здійсненні спільної (сумісної) діяльності є передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності.

В судовому засіданні позивач не надав доказів прийняття на баланс майна, у зв'язку із спільною експлуатацією якого нараховані експлуатаційні витрати.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на включення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 16644,0 грн. податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Шляховик-Авто» по операціях з поставки транспортних послуг, ТОВ «БК Реконструкція» по операції з виконання підрядних робіт та ЗАТ НВП «Дельта» на компенсацію експлуатаційних витрат.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене відповідачем доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, тому позовні вимоги про їх скасування не підлягають до задоволення.

Керуючись законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», та ст.ст. 11, ст.158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Форм" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2011 року №0001482301/616 і № 0001472301/617 залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2011 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук