Рішення № 29663540, 28.02.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.02.13р. Справа № 904/555/13-г

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ", м. Кривий Ріг

про спонукання до виконання зобов'язання за мировою угодою

Суддя Петренко Н.Е.

при секретарі судового засідання Голосній Д.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 3903 від 30.11.11р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ" (далі - відповідач), про спонукання до виконання зобов'язання за мировою угодою та видачу наказу.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.13р. порушено провадження у справі № 904/555/13-г та призначено її до розгляду в засіданні на 28.02.13р.

28.02.13р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи копії заяв про примусове виконання рішення та копію постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.10).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не надав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засідання без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.02.12р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ" (далі - відповідач), про стягнення 52 736,69 грн. - суми основного боргу, 14 819,07 грн. - інфляційних, 4 741, 97 грн. - річних, 29 864,86 грн. - пені та витрати по справі.

В судовому засіданні 17.01.12 року позивач та відповідач надали спільну заяву про затвердження мирової угоди.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою суду від 17.01.12р. затвердив мирову угоду б/н від 17.01.2012 року у справі № 33/5005/16699/2011 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "НВП ҐОНТ А- ТЕХНОЛОГІЯ", за умовами якої:

- сторони домовляються між собою, що по даній мировій угоді відповідач сплачує позивачеві кошти в розмірі 52 736,69 грн., що становлять суму боргу по орендній платі згідно Договору суборенди № 08-0108/08 від 01 серпня 2008 року у порядку розстрочки строком на 6 (шість) місяців, після затвердження судом даної ОСОБА_2 угоди. Місячний платіж в розмірі 8 789,00 грн., вважається внесеним не пізніше 1 числа кожного місяця.

- сторони погоджуються з тим, що відповідно до умов цієї Угоди вони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання будь-яких зустрічних претензій, не мають і не матимуть ніяких інших вимог, включно вимог про відшкодування збитків тощо, стосовно позовних вимог щодо штрафних санкцій, вважати в цій частині вимоги виконані.

Як стверджує позивач, відповідач не виконав жодного зобов'язання за умовами ОСОБА_2 угоди від 17.01.12 р., затверджених ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.12р., а саме не сплачує кошти в розмірі 52 736,69 грн. на користь позивача.

Постановою державного виконавця від 15.01.13р., на підставі ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області у справі №33/5005/16699/2011 від 17.01.12р.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача відмови від позову, визнання відповідачем позову, порядок і умови укладення між сторонами мирової угоди та її затвердження судом.

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди (Постанова пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В силу вимог статті 11 Цивільного кодексу України, згідно якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на вищевикладене, мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України є правочином, що згідно ст.629 цього Кодексу підлягає обов'язковому виконанню. Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлена права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання виконання мирової угоди, оскільки згідно з вимогами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникло неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Отже, мирова угода - це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, за для яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

У зв'язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке згідно процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов: якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із вказаною нормою кореспондується норма статті 193 ГК України, у якій також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не прийнято жодних заходів щодо виконання своїх зобов'язань по мировій угоді.

Враховуючи те, що відповідач від виконання умов мирової угоди, затвердженої судом, відмовився, чим порушив права позивача, то останній звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості, у зв'язку з невиконання мирової угоди, тобто з вимогою про спонукання до виконання шляхом примусового стягнення суми заборгованості.

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який у розумінні п.1 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом та підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Згідно зі ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк семи днів з моменту винесення постанови та вказує на те, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання рішення.

Отже, до компетенції державного виконавця відноситься з'ясування відповідності виконавчого документа ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні п.2 ч.2 ст.17 вказаного Закону та підлягає виконанню державною виконавчою службою.

В матеріалах справи наявна копія постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі матеріалами та не спростовані відповідачем, а тому позов підлягає до задоволення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 16, 202, 509, 526, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Спонукати Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ" (50086, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, буд. 57, код ЄДРПОУ 34811030, р/р 26002053505640 в КФ КБ "ПриватБанк", МФО 305750, ІНН 348110304819) виконати умови мирової угоди затверджені ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.12р. по справі №33/5005/16699/2011, укладеної між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в КФ КБ "ПриватБанк", МФО 305750) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ" (50086, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, буд. 57, код ЄДРПОУ 34811030, р/р 26002053505640 в КФ КБ "ПриватБанк", МФО 305750, ІНН 348110304819), шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ" (50086, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, буд. 57, код ЄДРПОУ 34811030, р/р 26002053505640 в КФ КБ "ПриватБанк", МФО 305750, ІНН 348110304819) на користь фізичної особою - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в КФ КБ "ПриватБанк", МФО 305750) коштів у розмірі 52 736,69 грн. (п'ятдесят дві тисячі сімсот тридцять шість грн. 69 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ" (50086, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, буд. 57, код ЄДРПОУ 34811030, р/р 26002053505640 в КФ КБ "ПриватБанк", МФО 305750, ІНН 348110304819) на користь фізичної особою - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в КФ КБ "ПриватБанк", МФО 305750) витрати по сплаті виконавчого збору у розмірі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили, згідно ст.116 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 01.03.13р.