Постанова № 29663377, 28.02.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/6985/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Судді - Гусева О.Г.,

при секретарі судового засідання - Селімової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ТОВ «Ланжерон і К» до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ланжерон і К» звернулося до суду з адміністративним позовом у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Роздільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області ДПС .

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ланжерон і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціям з контрагентами ТОВ «Реконструкція», ТОВ „ СК Пальміра", ТОВ „УММК" за період 01.01.2010 року по 31.12.2011 року. За наслідками проведеної перевірки був складений акт та на підставі вищевказаного акту прийняте податкове повідомлення-рішення, яке на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Позивач посилаючись ст., ст. 19, 61 Конституції України, ст., ст.17, 55,56 ПК України, ст., ст. 2, 4, 6, 17-20, 73, 104-106, 162 КАС України вважає, що їх позов підлягає задоволенню.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсягу з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання з'явилася, з позовними вимогами не погодилася у повному обсягу з підстав викладених у запереченні.

У судовому засіданні встановлено слідуючи обставини та відповідні ним правовідносини -

ТОВ «Ланжерон і К» має статус юридичної особи, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію.

Позивач є платником податку на додану вартість.

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ланжерон і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціям з контрагентами ТОВ «Реконструкція», ТОВ „ СК Пальміра", ТОВ „УММК" за період 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем був складений акт № 102-9/22-00/31892908 від 27.02.2012 року та зроблений висновок про порушення ТОВ «Ланжерон і К» п.п. 198.2, п.п. 198.3, п.п.198.6 ПК України в наслідок завищення ТОВ «Ланжерон і К» податкового кредиту на загальну суму - 206 833 грн.00 коп.

На підставі акту перевірки № 102-9/22-00/31892908 від 27.02.2012 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000192200 від 28.03.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання на суму -206 833 грн.00 коп. та застосовані штрафні санкції у розмірі - 13417 грн. 50 коп.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що прийняте податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Ланжерон і К» не відомо фактичний та адміністративно-майновий стан його контрагентів, умови ведення цими підприємствами господарської діяльності та порушення, які ним допускались, оскільки вони такі ж самі суб'єкти господарювання як і контрагенти, які не наділені повноваженнями, щодо встановлення порушень чинного законодавства .

Крім того представник позивача також зауважив, що відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже його контрагенти як платники податків самостійно відповідають за дотримання достовірності та повноти визначення сум податку на додану вартість, своєчасність їх декларування, а також за повноту і своєчасність їх внесення до бюджету відповідно до закону та зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання з своєчасного подання податкової декларації та сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

До того ж представник позивача звернув увагу суду на те, що в акті перевірки зазначено, що за результатами аналізу податкової звітності не встановлено наявності у контрагентів позивача власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, а тому укладені ними угоди є нікчемними, з чим представник позивача не погодився пославшись на Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 р. N 7319 де головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. При цьому зазначив, що відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

У свою чергу представник відповідача пояснив суду, що перевірка була здійсненна з дотриманням норм чинного законодавства, а тому у них є усі підстави вважати, що правочини укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемні, у зв'язку з чим винесене податкове повідомлення-рішення правомірне та не підлягає скасуванню.

Крім того представник відповідача також звернув увагу на те, що згідно до аналізу відображення автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання контрагентів позивача вони зробили висновки про безтоварність взаємовідносин між ТОВ «Ланжерон і К» та його контрагентами та як наслідок нікчемність укладених сторонами угод по ланцюгу до вигодонабувача.

Встановлені обставини підтверджують наступні докази:

- акт перевірки;

- податкове повідомлення-рішення;

- первинна бухгалтерська документація;

- свідоцтво про державну реєстрацію;

- витяг з ЄДР;

- довідка Беляївського РВ ГУМВС України в Одеській області від 21.10.2010 року;

- договір від 20.12.2010 року;

За даними обставинами суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсягу, оскільки відповідно до ст. 198.2 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до 201.1 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно до ст. 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того відповідно до ст. 201.8 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, якими є позивач та його контрагент на час виконання договорів, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно зі ст. 201.4 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Ст. 201.7 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до ст. 198.3 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі ст. 201.9 Податкового Кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

Таким чином, відповідно до зазначених норм у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям в загальному розмірі - 206 833 грн.00 коп. до складу свого податкового кредиту, що він і зробив у податковій декларації.

З акту перевірки вбачається, що висновок ДПІ про протиправне включення вказаного ПДВ до складу податкового кредиту ґрунтується на тому, що угоди між позивачем та його контрагентами були укладені без наміру настання реальних наслідків, а тому відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України мають ознаки нікчемності.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між позивачем та його контрагентом у встановленому законом порядку недійсними.

Також слід зазначити, що ДПА України неодноразово у роз'ясненнях від 29.09.2010 року № 20289/7/16-1617 та листі від 15.04.2011 року № 10864/7/23-2017 пояснювало, що не можна визнавати угоди нікчемними в актах перевірок, з огляду на очевидну протиправність таких дій.

Таким чином, враховуючи правомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі - 206 833 грн.00 коп. та застосовані штрафні санкції у розмірі - 13417 грн. 50 коп. та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

До того ж практикою Європейського Суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ході розгляду справи представник відповідача не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

До того ж з Державного бюджету України в особі Головного Управління державного Казначейства України в Одеській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за звернення позивача до суду у розмірі - 2203 грн. 00 коп.

Керуючись: ст., ст. 183, 187, 198, 201 ПКУ, ст.234 ЦК України, Рішення Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71-72, 86-87, 94, 128, 159 - 164, 167, 186 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ «Ланжерон і К» до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсягу.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000192200 від 28.03.2012 року прийняте Роздільнянською міжрайонною державною податковою інспекції Одеської області ДПС.

Стягнути з Головного Управління державного Казначейства України в Одеській області на користь ТОВ «Ланжерон і К» судовий збір у розмірі - 2203 грн. 00 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.

28 лютого 2013 року

Суддя: Гусев О.Г.