Рішення № 29662701, 14.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/474/13 14.02.13

За позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»

про стягнення 230 855,26 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

від позивача Півень Д.А. (за довіреністю)

від відповідача Хоменко А.М. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про стягнення 230 855,26 грн., а саме: 214 267,44 грн. боргу за спожиту теплову енергію в розмірі, інфляційної складової боргу в сумі 6 420,89 грн. та 3% річних в розмірі 10 166,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору № 7560270 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.05.2008 р. щодо своєчасної оплати вартості використаної теплової енергії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/474/13 та призначено її до розгляду на 24.01.2013 р.

Представник відповідача позовні вимоги відхилив та надав письмовий відзив на позовну заяву.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 14.02.2013 р.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2008 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є публічне акціонерне товариство «Київенерго») та комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» було укладено договір № 7560270 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що при виконанні умов останнього, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергію (далі - Правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності зі споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Згідно з п. 2.2.2. Договору постачальник зобов'язується щомісячно оформляти для споживача величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях, (табуляграму) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць), платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок, акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку), за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою.

Пунктом 2.3.5. Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями, прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 9 Додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує за адресою: вул. Жилянська, 63 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 Додатку № 2 до Договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА. До 25 поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Свої зобов'язання за Договором позивач виконав в повному обсязі, а відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині повноти та своєчасності сплати за теплову енергію, надану позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з грудня 2010 року по грудень 2012 року позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 740 216,02 грн. Даний факт підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, які підписані відповідачем, та табуляграмами за спірний період.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку ціни позову та довідки про надходження коштів за спожиту від позивача теплоенергію КП «Житло-сервіс» , відповідач частково оплатив надані позивачем послуги в спірний період на сумі 1 525 948,58 грн. Таким чином, станом на 01.12.2012 р. залишається несплаченим борг за спожиту теплову енергію в розмірі 214 267,44 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд критично оцінює заперечення відповідача, викладені ним у поясненні, стосовно того, що кредитором за Договором є позивач, боржниками - населення та орендарі, а відповідач є третьою стороною у спірному зобов'язанні, у зв'язку з чим позивач не має правових підстав вимагати від відповідача виконання зобов'язань боржників (населення та орендарів) перед позивачем.

Як було встановлено вище, договір № 7560270 від 15.05.2008 р., на підставі якого позивач звернувся з позовом до суду, укладений між позивачем та відповідачем. Саме відповідача визначено як споживача теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання, при цьому відповідно до п. 2.3.1 цього Договору на відповідача покладено обов'язок своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії. Зокрема, відповідно до п. 10 додатку № 2 до Договору відповідач зобов'язується забезпечити не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплатити вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

При цьому дії, які, за твердження відповідача, вчиняються останнім для погашення заборгованості перед ПАТ «Київенерго», безпосередньо є діями відповідача на виконання ним свого обов'язку відповідно до умов пункту 2.3.5 Договору стосовно вжиття всіх заходів для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України. Згідно з п. 3.2. Договору сторони не несуть відповідальність за відносини будь-якої сторони по цьому Договору з іншою стороною.

Отже, стороною Договору, на яку покладено обов'язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії, є саме відповідач, спірна заборгованість за Договором є заборгованістю відповідача перед позивачем.

Крім того, матеріалами справи не підтверджуються доводи відповідача про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків щодо підтримання температури теплоносія та, як наслідок, завищення кількості спожитої теплоенергії. Згідно з п. 5 Додатку № 2 відповідач щомісячно подає відомості обліку споживання теплової енергії, зафіксовані приладом обліку. Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нарахування відповідно до наданих відповідачем відомостей. Таким чином, до сплати підлягає саме фактично спожита теплова енергія.

Враховуючи викладене, наведені відповідачем доводи є безпідставними та необґрунтованими. Інших належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав.

Суд звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права у встановленому законодавством порядку звернутися з пропозицією до позивача щодо внесення змін до Договору в частині порядку оплати наданих за його умовами послуг або з відповідним позовом до суду.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості за Договором в розмірі 214 267,44 грн. за спожиту теплову енергію станом на 01.12.2012 р. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Крім суми основної заборгованості, позивач за невиконання договірних зобов'язань просить суд стягнути з відповідача 6 420,89 грн. інфляційних втрат та 10 166,93 грн. трьох процентів річних.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив розрахунок позивача трьох процентів річних та встановив, що останній відповідає дійсності. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 10 166,93 грн. підлягають задоволенню.

При перевірці розрахунку розміру інфляційної складової боргу, судом встановлено, що за період з січня 2011 р. по листопад 2012 р. останній складає 6 410,54 грн. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає інфляційна складова боргу в розмірі 5 973,30 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційної складової боргу в сумі 10,35 грн. (різниці між заявленим розміром інфляційних та встановленим судом) відмовлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 214 267,44 грн., інфляційної складової боргу в сумі 6 410,54 грн. та 3% річних на суму 10 166,93 грн. підлягають задоволенню. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25б, код 31025659) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) основний борг за спожиту теплову енергію розмірі 214 267 (двісті чотирнадцять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 44 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 410 (шість тисяч десять) грн. 54 коп., три проценти річних в сумі 10 166 (десять тисяч сто шістдесят шість) грн. 93 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 607 (чотири тисячі шістсот сім) грн. 95 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 27.02.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова