Ухвала суду № 29661898, 17.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. справа № 2а-0780/11128/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізькій хлібозавод №3» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В :

В листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство «Запорізькій хлібозавод №3» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі та просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 року №0000680804.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства, висновки акта перевірки не підтверджені жодними фактичними даними, а, отже є безпідставними.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року позовні вимоги задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 року №0000680804, прийняте Спеціалізованою державною податкової інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Публічне акціонерне товариство «Запорізький хлібозавод №3» зареєстроване 10.06.1996 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

У період з 24.05.2011 року по 06.06.2011 року посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі проведена документальна невиїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Запорізькій хлібозавод №3» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Альт-Прайм» за період січень-лютий 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.06.2011 року №38/08-04/00378038, в якому зафіксовано порушення ч.5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Альт-Прайм» при придбанні та продажу товарів (послуг) ; пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2009 року у сумі 5174 грн. та за лютий 2009 року у сумі 45771 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000680804 від 01.07.2011 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запорізькій хлібозавод №3» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 50945 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12736,25 грн.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ВАТ «Запорізький Хлібозавод №3» (довіритель) та ТОВ «Альт-Прайм» (комерційний агент) укладено агентський договір №00001/349-8 від 29.12.2008 року.

Згідно з Актом прийому-передачі виконаних робіт № 1 № від 31.01.2009 до агентського договору № 00001 від 29.12.2008 комерційний агент надав довірителю, а довіритель прийняв в повному обсязі за період з 01.01.2009 по 31.01.2009 такі послуги: - здійснений моніторинг цін на зерно (пшениця 3-го та 4-го класу); - вивчалась територія з метою виявлення продавців зерна; - вивчались якісні показними зерна шляхом відбору зразків у потенційних продавців: ПП Агрофірма «Борисфен», ПФ «Інжектор», ТОВ Енергосхід; - представниками комерційного агента проведені переговори з контрагентами: ПП Агрофірма «Борисфен», ПФ «Інжектор», ТОВ «Енергосхід»; - в результаті вказаних переговорів довірителю рекомендовано укладання договорів поставки та організоване укладання наступних договорів: Договір № бн від 27.01.2009, Договір № бн від 26.01.2009, Договір № 01/11-9 від 16.01.2009; - проведено супровід виконання умов вищевказаних договорів, в результаті чого була фактично здійснена та оформлена документально поставка та передача прав власності на зерно в обємі 206,972 т.

За результатами роботи комерційного агента за січень 2009 року було укладено 3 угоди купівлі-продажу зерна та здійснена поставка зерна. Сума агентської винагороди, яка підлягає сплаті, складає 31045,80 грн., в т.ч. ПДВ 5174,30 грн.

Судом встановлено, що про виконання агентського договору № 00001 від 29.12.2008 за січень 2009 сторонами підписано Звіт від 31.01.2009 року та виписано податкову накладну від 31.01.2009 № 103/3 на загальну суму 31045,80 грн., в т.ч. ПДВ 5174,30 грн.

Як вбачається з акту прийому-передачі виконаних робіт № 2 від 27.02.2009 до агентського договору № 00001 від 29.12.2008 комерційний агент надав довірителю, а довіритель прийняв в повному обсязі за період з 01.02.2009р. по 27.02.2009р. такі послуги: - здійснений моніторинг цін на зерно (пшениця 3-го та 4-го класу); - вивчалась територія з метою виявлення продавців зерна; - вивчались якісні показними зерна шляхом відбору зразків у потенційних продавців: ТОВ «Енергосхід»; ФЛП АктуГ; ТОВ «Олександрівка», - представниками комерційного агента проведені переговори з контрагентами: ТОВ «Енергосхід»; ФЛП Акту; ТОВ «Олександрівка»; - в результаті вказаних переговорів довірителю рекомендовано укладання договорів поставки та організоване укладання наступних договорів: Договір № 07/43-9 від 04.02.2009, Договір № 07/50-9 від 09.02.2009, Договір № 09/0209-1/48-9 від 09.02.2009, Договір № 15/59-9 від 16.02.2009, Договір № 18/0209-1/63-9 від 18.02.2009, Договір № 20/0209-1/67-9 від 20.02.2009, Договір № бн від 05.02.2009; - проведено супровід виконання умов вищевказаних договорів, в результаті чого була фактично здійснена та оформлена документально поставка та передача прав власності на зерно в обємі 1830,84 т.

За результатами роботи комерційного агента за лютий 2009 року було укладено 7 угод купівлі-продажу зерна та здійснена поставка зерна. Сума агентської винагороди, яка підлягає сплаті, складає 274625,55 грн., в т.ч. ПДВ 45770,93 грн.

Про виконання агентського договору №00001 від 29.12.2008 року за лютий 2009 року сторонами підписано звіт від 27.02.2009 року та виписано податкову накладну від 27.02.2009 року №227/1 на загальну суму 274625,55 грн., в т.ч. ПДВ 45770,93 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження господатрських операцій з контрагентом позивач надав суду усі необхідні первинні бухгалтерські документи.

Що стосується висновку відповідача про порушення позивачем ст.228 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідності із вказаною статтею, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін на здійснення правочину його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук